Святослав Лютий

Кожна велика цивілізація, кожна знаменна історична доба створювалась аристократією. Аристократія — це панування кращих. Люди ніколи не керують самі собою. Це маячня лібералів. За ідеєю „суверенітету одиниці” приховується найбільший обман, що служить владі шахраїв. Це дешеве шахрайство викрити не так вже й важко. Не важко зрозуміти, що не матеріал робить витвір, що не може бути твору мистецтва без митця. Без належної організації і керівництва немає людей, як і немає світу без Бога. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

Доброго дня, Сяржук. Якою є сьогоденна розстановка сил на правому фланзі білоруської політичної сцени?

Вітаю! На палітычнай сцэне ў Беларусі дзяленьне на правых, левых і цэнтрыстаў сёньня дастаткова ўмоўнае, але ж тым ня менш яно існуе. У нас больш распаўсюджаныя тэрміны апазыцыя й прапазыцыя. Калі ж казаць аб растаноўцы на правым фланзе, то асноўную сілу тут прадстаўляюць правая Партыя БНФ і права-цэнтрысцкая АГП (Аб’яднаная Грамадзянская Партыя). Па колькасьці левы фланг беларускіх партыяў больш мае арганізацыяў, але ж БНФ і АГП на сёньня больш дзейсныя ў палітычным жыцьці краіны. Читати далі »

Святослав Лютий

Нова доба вимагає від нас змін. Змін, настання чи ненастання яких, визначить: чи буде жити і розвиватись наша нація, чи піде в небуття. Це зміни не лише матеріального світу (як приклад, політична революція), але велика переміна духовно-етичних засад. Передусім потребуємо зміни моральних цінностей — уявлень про добро і зло. Помилкою було б назвати цю мораль, що йде на заміну, „новою”. Бо вона є старою як світ і необхідною сьогодні як повітря. Виходить ця мораль із законів життя, а не з під пера демагогів та чутливих мрійників. Не з принципу І.Канта: „Не чини іншому того, чого не хочеш щоби чинили тобі”, що став заповіддю демоліберальної „вселюдської моралі”, законом для безвольної маси, уявним порятунком для слабих і знаком загибелі сильних. І цей, і інші „загальнолюдські” абсурди не дадуть відповіді на запитання: А що ж змусить усі спільноти виконувати цей закон? Тож чи буде він дотримуватись всіма? І що ж інше як не загибель чекає прихильників „вселюдського морального закону”? Нам відповіддю послужить приклад втраченої української держави — УНР. Читати далі »

Ніколас Уолтер

Так, існують. В той час як більшість анархістів заперечують релігію та ідею Бога як глибоко антигуманні та як виправдання земної влади та рабства, деякі віруючі різних релігій, розвиваючі свої ідеї, дійшли анархістських висновків. Як всі анархісти, ці релігійні анархісти поєднують протиставлення себе державі з критичною позицією щодо приватної власності та нерівності. Іншими словами, анархізм не обов’язково є атеїстичним. Насправді, за Жаком Еллюлєм (Jacques Ellul), „біблійна ідея веде прямо до анархізму, і в цьому, згідно християнських мислителів, полягає єдина „політична анти-політична” позиція” [цитата за Пітером Маршалом, „Вимагаючи неможливого” (by Peter Marshall, Demanding the Impossible, p. 75)] Читати далі »

Д. Храмовник

Я живу, а потім я вмру. Це все.

Висячи серед великої порожнечі, дихаючи її холодним повітрям. У трансі споглядаючи вирування ілюзій навколо.

Звідки я? куди я? і що я? і що хапає мене, втягуючи у коловорот умовностей? Один з безчисельних, необов’язкових вихорів ілюзій, який чомусь (чому?) намагається трохи-мить-хоч-ще протримати своє існування, стягуючи сам себе у одне ціле болем та страхом. Безсенсовний організм, в якому, як кров, тече безсенсовне страждання, який фокусується на ньому, щоби ніяк і ніколи не побачити своєї безсенсовності. Навіщо воно жує мене, і я жую його — і як виборсатись з цього кубла, і як вийти у порожнечу? Читати далі »

Ніколас Уолтер

В даному контексті анархізм визначається як політична та соціальна ідеологія, яка стверджує, що людські групи можуть і мають існувати без будь-якої інституційованої влади; особливо це стосується історичного анархічного руху останніх двох століть. Релігія визначається як віра в існування та значущість надприродньої істоти (істот), в першу чергу ми говоримо про домінуючу іудео-християнську систему останніх двох тисячоліть. Моїм предметом зараз є питання: чи існує необхідний зв’язок між цими двома явищами, і якщо так, то який? Відповіді можливі такі: Читати далі »

Карівець Ігор, “Бриколаж - Львів”

В попередній замітці „Стан України: постколоніалізм чи постмодернізм?” було з’ясовано, що Україна — це постколоніальна країна з постколоніальною державою, а будь-яка держава — це узаконене насильство. Насильство держави може бути двояке. По-перше, насильство держави пов’язане з намаганням примусити громадян держави, в тому числі і чиновників, дотримуватися законів. Закон вище держави. Якщо громадяни не дотримуються законів, то їх судять. По-друге, насильство держави проявляється у відношенні законослухняних громадян. У першому випадку судять злочинців, у другому — ні в нічому невинних людей (Ісус Христос, Сократ тощо). Держава в Україні пішла другим шляхом — вбивати й засуджувати ні в чому невинних людей. Читати далі »

Білл Вайт

Якщо я скажу, що, на мою думку, світом керують капіталісти та боси корпорацій-монополістів, то ви назвете мене лівим. Але, якщо я назву свою професію, то ви назвете мене правим.

У своїх поглядах я не є одиноким. Цей рух утворився від поєднання лівого соціалізму і правого націоналізму та лібертаріанства, також він увібрав у себе радикальні напрямки всіх ідеологій, особливо, антиглобалізму. Внаслідок синтезу утворилася нова доктрина — між лівими та правими — яка включає в себе велику кількість напрямків: соціал-націоналізм, націонал-анархізм, соціал-націоналізм, націонал-більшовизм, та є ідеологічним рухом, що найшвидше поширюється в середовищі радикалів. Хоча всі вище перераховані течії мають різні переконання, але їх усіх об’єднує так званий Третій шлях. Він включає в себе радикальний антикапіталізм, антиглобалізм та антиімперіалізм і заперечує корпоративну державу, соціал-демократію, Марксизм та Сіонізм.

Але чим більше прихильників звертається до цих ідеологій, тим частіше вони стають жертвами дезінформації. Старі ліві з антиглобалістичних рухів на своїх конференціях закликають боротися з цими ідеями, а праві прихильники неолібералізму намагаються запхати ці доктрини в гетто фашизму. Доки прихильники нових тенденцій, яких адепти неоліберального корпоративного соціалізму називають „крайніми правими”, намагаються захищатися від численних ідеологічних нападів, глобалістична правляча Система почуває себе у ролі рефері на боксерському матчі, вміло розводячи та підштовхуючи супротивників. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

МЛ „Бриколяж”: Привіт. Чому саме середньовічна, а не якийсь інший стиль музики?

Змицер Сасноуски: На Беларусі ўтварылася дзіўная сітуацыя: пры сучаснай уладзе, якая аднаўляе ўсё савецкае, старадаўняй беларускай культурай абвяшчаецца толькі народная, сялянская культура — музыка, вопратка, святы і інш. Усе ўдзельнікі гурта „Стары Ольса”, як спраўдныя патрыёты, не маглі мірыцца з гэтай сітуацыяй. На Беларусі былі свае магнаты, пабудаваны шмат замкаў, раслі і квітнелі гарады. У нас толькі ў 16-м стагоддзі жылі і пісалі музыку 6 кампазітараў. Таму першая прычына — гэта імкненне аднавіць сапраўды высакародную беларускую культуру і імкненне ганарыцца сваімі высакароднымі продкамі. А другая прычына ў непаўторным духу і велічнай прыгажосці сярэднявечнай і рэнесанснай беларускай музыкі. Читати далі »

Гі де Мертелер

Деякі лібертаріанці відстоюють „право розколу”. Лібертаріанці є індивідуалістами. Для них, як для Маргарет Тетчер, „суспільство реально не існує”. Тільки індивід. Отже, може видатися, що їх ідеї не становлять інтересу для прихильників націонал-анархізму. Але є винятки, особливо, з точки зору етнічного фактора. Найвизначнішим лібертаріанцем цього напрямку є Мюррей Ротбард (він помер в 1995 році), який очолював невелику, але цікаву фракцію прав меншин всередині лібертаріанського руху, котра, в свою чергу симпатизувала принципам національної ідентичності та самовизначення. Це достатня причина, для того, щоб трохи заглибитися у феномен трудового націоналізму; для більшості лібертаріанців націоналізм є скоріше ексцентричним відхиленням, але для націонал-анархістів це є ознакою, яку можна використати для пошуку союзників та можливого об’єднання в ім’я спільної мети. Читати далі »