Найбільшими конфліктами майбутнього будуть не боротьба лівих з правими, чи Заходу зі Сходом, а — боротьба сил націоналізму та регіоналізму проти гасла всесвітньої демократії. Висока ідея світового поселення, здається, спіткнулася через підйом Східноєвропейського сепаратизму, чиї поштовхи можуть невдовзі зруйнувати крихку рівновагу Західного світу.
Читати далі »
МЛ „Бриколяж”: Привіт. Ми українські ліві націоналісти. Представтесь, будь-ласка.
Мене звуть Джеремі і я є представником сайту „
Народ та віра
”. (
).
МЛ „Бриколяж”: Будь-ласка, розкажіть коротко про свій сайт та свої позиції?
Народ і Віра (НВ) — це сайт, присвячений створенню автономних зон або розбудові комун. Ми є націонал-революціонерами; відстоюємо національну свободу та соціальну справедливість. Ми не є ні лівими, ані правими, точніше, ми готові брати ідеї з будь-якої сторони та застосовувати їх для нашої поточної боротьби. НВ присвячений створенню комун наших людей та співпрацює з іншими для створення мережі комун в Північній Америці. НВ є засобом об’єднання всіх північних американців, що мають подібні прагнення, але відкидають правий консерватизм та лівий марксизм, усвідомлюють поразку так званого „расистського руху” та шукають нові шляхи вирішення проблем. Нашою метою є створення справжніх сільських комун тут і зараз. Звичайно, необхідно зазначити, що нічого не можна втілити без допомоги нашого Творця , тобто, ми є ортодоксальними християнами. Ми розуміємо, що Біблія є важливим дороговказом лише для людей європейського походження, які не є лівими чи правими, але християнами, і що в Біблії можна знайти вирішення всіх проблем. Християнській світ має облишити поділи на католиків та протестантів і навернутися до біблійного християнства. Воно полягає, крім усього іншого, у турботі про життя своїх людей, своєї комуни, заснуванні комуни, де всі члени об’єднані спільними принципами життя та можуть звільнити свій дух і тіло.
Читати далі »
Тема Українського джихаду — цікава і перспективна сторінка, автор Д.Зелений, торкнувся її лише частково і в дещо трагічно-песимістичному тоні. Однак такий настрій навіває українцеві його сентиментальність, закладена протягом віків у підсвідомість внаслідок цілеспрямованої психологічної війни різноманітними чужинцями.
Отже, Український джихад — вже з’явився, він опанував хоча невеликою, однак достатньою частиною світогляду кожного українця. Отже крок здійснено. А це означає, що слід зупинитись, перепочити, критично поглянути на ситуацію і оцінити можливості.
Читати далі »
Лише нещодавно Ірландія стала цікавою з огляду на вивчення постколоніальної спадщини. Географічна близкість до Британії і той факт, що назагал ми не різнимося ні у расовому, ні у мовному, ні у цінністному відношеннях, донедавна унеможливлювали наший статус, як постколоніальний. Проте, всі знають, що ірландець — не англієць і сплутати їх рівнозначно образити першого.
Читати далі »
В Україні за останнє десятиліття були всі об’єктивні підстави для створення нової лівої ідеології. Проте досі в державі відсутня організована сила, котра б її спродукувала. Все, що ми сьогодні можемо бачити, — це експлуатація ностальгії радянських людей за стабільністю, ситим (за радянськими мірками) життям та повною безвідповідальністю.
Читати далі »
„Червоний травень” 1968
. Виникнення нового анархічного
руху.
Два десятиліття, по закінченню Другої світової війни відзначилися глибоким занепадом анархічного руху по всьому світові. Репресії тоталітарних режимів, з одного боку, підвищення рівня життя трудящихся у розвинених країнах світу на середину 20 ст., коли індустріально-буржуазна цивілізація досягнула свого апогею і могла дозволити собі утримання „соціальних держав”, з іншого боку, послабили позиції анархістів. На зміну масовим анархістським профспілкам, багатотисячним організаціям, котрі нерідко йшли на чолі соціальних процесів, прийшли невеликі розрізнені групи „ветеранів” анархізму, котрі намагалися переосмислити катастрофічний досвід революційних бурь першої половини ХХ ст. і вийти з політичного гетто.
Читати далі »
Всі знають легенду про Робін Гуда. Знають, що він грабував одних і наділяв інших. Легенда збереглася у віках і дійшла до нас. Але чи існував насправді злочинець і заколотник Робін Гуд?
Робін Гуд є, без сумніву, найвідомішим розбійником всіх часів. Він не просто місцева знаменитість — це суперзірка світового масштабу. В Китаї друкують про нього книжки, в Росії випускають листівки, в Гренаді є поштові марки з його зображенням. Робін Гуд відомий по всьому світові, і ця слава тримається протягом сотень років.
Читати далі »
Жадний відтинок американського народу не обманювався тою мірою, що теперішня молодь. Саме вона найбільшою мірою потерпає від правлячого режиму. Саме вона колись виступить у якости найнебезпечнішої для нього (режиму) опозиції.
Чужоземна меншість, яка контролює кіно, радіо, газети та журнали, спрямовує постійний потік пропаганди, щоб отримати повний контроль над душами молодих американців, які ще не досягли моральної зрілості. Кожен може впевнитися в успішності даної тактики, якщо побалакає з будь-яким представником молодого покоління від 19 до 27 років. Їх світогляд повністю клепався в Нью-Йорку, Голівуді та Вашингтоні.
Величезна кількість молоді має цинічне, спотворене ставлення до життя. Вони вважають пияцтво ознакою певного соціального статусу, обожнюють спорт та підносять статевий акт до основної життєвої мети. Збочене божевільне мистецтво, непристойні ексгібіціоністські танці та дика музика є духовною нормою американської молоді.
Читати далі »
Протягом багатьох років Держава займалась вишукуванням можливих зв’язків між „крайніми правими екстремістами” та протерористичними діями. Так в 60-тих роках була широко розголошена невдала змова Передового загону на чолі з Джоном Тіндолом; фантастичний задум Тоні Мальскі закласти вибухівку на карнавалі в Ноттінгхіллі; у 1988 році було заявлено про неіснуючі зв’язки Національного фронту з арабськими терористами.
Читати далі »
Вашій увазі пропонується маловідома для українського читача праця Олеся Бердника. А що ми знаємо про нього? Фактично нічого. Сучасні науковці, філософи, педагоги, політики не згадують його, замовчують. Бо його ідеї та плани не збігаються з їхніми приземленими й матеріальними.
В цій праці, невеликій за обсягом, в стислій формі, висловлений еволюційний погляд на розвиток людини, яка вкорінена у свою націю. Не існує абстрактної людини. Абстрактна людина — це людина вирвана із свого духовно-рідного ґрунту. Абстрактними людьми можна маніпулювати, використовувати у антиеволюційних задумах. Сьогодні українці мають державу, яка створена відірваними від рідної землі людьми. Її підтримують такі ж самі люди: різноманітні перевертні, яничари, колишні сексоти, гебісти, енкаведисти, комсомольські ватажки, які знюхалися із злочинним світом для того, щоб і далі знущатися та експлуатувати народ. Про це ж говорив й Олесь Бердник ще на початку розпаду Совєтської імперії. Він був проти такої держави й тому закликав створювати інші форми співжиття — органічні.
Читати далі »
