Протягом багатьох років Держава займалась вишукуванням можливих зв’язків між „крайніми правими екстремістами” та протерористичними діями. Так в 60-тих роках була широко розголошена невдала змова Передового загону на чолі з Джоном Тіндолом; фантастичний задум Тоні Мальскі закласти вибухівку на карнавалі в Ноттінгхіллі; у 1988 році було заявлено про неіснуючі зв’язки Національного фронту з арабськими терористами.

Хоча всі ці розрекламовані припущення є неправдивими, це не означає, що расовим сепаратистам успішно вдається уникати небезпечних звинувачень у парамілітарній діяльності. Це лише підтверджує той факт, що ми недостатньо ясно висловлюємо свою позицію щодо цієї суперечливої теми. З точки зору революційного процесу, будь-яка невдача чи прорахунок націонал-анархістів є недопустимими. Прийшов час тверезо оцінити сучасну ситуацію і відповідно модифікувати нашу стратегію.

Перше питання, яке ми маємо собі задати: чи є конфлікт між революційними націонал-анархістами та Державою невідворотним? Я вже згадував в іншому місці про марні сподівання таких організацій, як Британська національна партія чи перейменованих Націонал-демократів Яна Андерсена, на виборчі стратегії та отримання парламентського представництва. Але чи є наша альтернатива, що полягає в природному існуванні людей в самокерованих комунах, достатньо реальною? Спроби побудови комун можуть призвести до появи нового соціального, політичного та економічного ладу, що підірве основи старого режиму. Дійсно, коли ми перестанемо співробітничати з бюрократичними державними інституціями, то вони зникнуть. Але чи цього справді достатньо?

Розвиток останніх подій не лишив жодних сумнів у тому, що правлячий клас застосує всю свою військову потужність в разі загрози існуванню капіталізму. Ті, хто не спроможні усвідомити це, не мають права приймати участь в антикапіталістичній битві, до якої підключаються активісти та симпатики всього червоно-коричневого політичного спектру. Очевидно, що таємні сили, які стоять за багатющою світовою супердержавою, не віддадуть влади без смертельної боротьби. Створення контркультури чи, врешті-решт, контрсилових структур поза існуючою системою — є життєво необхідним. Але, якщо реально подивитися на поточні тенденції, то стане ясно, що мирне або чисто політичне лікування різноманітних хвороб сучасного суспільства неможливе.

Тому, якщо конфлікт видається неминучим — принаймні для тих, хто не займається заснуванням власних комун в іншому місці — то якої форми він набуде? Відповідь на це питання неможливо негайно видобути з кишенькового революційного катехізису. Очевидно, що на даному етапі ми не можемо контролювати майбутні суспільні тенденції, але необхідно пристосовуватися до ситуацій, що виникають у світі. З іншого боку, за найімовірнішим сценарієм в Англії великі міста стануть осередками хаосу та безладу. Все більше людей потрапляє до прошарку незадіяного люмпен-пролетаріату. Швидше за все, ці аутсайдери сформують новий революційний ресурс, що буде головною силою у боротьбі з репресивною державною машиною.

Мультирасизм зіграє велику роль в дезінтеграції суспільства, незважаючи на ліберальну пропаганду „політкоректності” та „позитивної дискримінації”. Чорні об’єднаються з чорними, азіати з азіатами і — зіткнувшися зі зростанням економічних труднощів та злочинності — білі шукатимуть захисту, довіри та спокою серед своїх близьких. В цьому випадку хаос принесе елементи покаяння та прощення, цей спільний дух призведе до створення єдиної ідентичності та дозволить людям об’єднатися разом та чинити опір.

Цей сценарій не повинен видаватися романтичним або надто драматичним — це реалістичне обґрунтуванням того, як націонал-анархізм постане з руїн капіталістичного суспільства. Досі дрібна буржуазія могла задовольнятися своїми барбекю, супутниковим телебаченням, устаткованими кухнями та ін., але краще б вона вчилася працювати. Чорні хмари війни починають збиратися над головою Англії, яка наближається до своєї агонії. Тому ми повинні підготувати шлях до перемоги у неминучій війні, що обов’язково йтиме слідом. Але з чого починати?

Вже існують засоби підготовки до революційної битви, які ми маємо використати. Давайте розглянемо три варіанти, які націонал-анархісти мають вивчити та застосувати на практиці, щоб отримати деякі життєво необхідні навички для майбутнього:

1. Фізична підготовка

Поза сумнівом, матеріалістична епоха призвела до зростання людського марнославства та егоїстичних прагнень „мати прекрасне тіло”, але, врешті-решт, відповідно зросла і кількість засобів та можливостей для фізичного розвитку. Країна має тисячі спортивних центрів, стадіонів, велотреків та гімнастичних залів. Чому б націонал-анархістам не використати ці установи для власного фізичного вдосконалення? Доки обивателі сидять перед телевізорами, утупивши обличчя в екран, і відриваються на хвилину лише щоб запхати до рота черговий шматок хотдога, ми маємо стати живим втіленням ери Завойовників та Нових чоловіків. Якщо ти не в формі, то маєш щось із цим зробити. Кинь палити; обмежуй вживання алкоголю; правильно харчуйся; намагайся на вихідних разом з іншими націонал-анархістами ходити в походи за місто; і, найважливіше, залишайся активним. Мати здорове тіло — це, звичайно, мати здоровий розум.

2. Самозахист

Індивідуалістична ментальність капіталізму, яка має гасло „людина людині — вовк”, майже повністю знищила останні залишки добросусідства та довіри між людьми. В багатьох районах і старі, і молоді бояться виходити на вулицю через небезпеку вуличних нападів. Тебе можуть вбити просто так або, щоб отримати гроші на маріхуану чи героїн. Становище жінок, дітей або літніх людей ще гірше. Ґвалтівники, підліткові банди та інші злочинці легко знаходять свою здобич серед слабших та вразливіших. Але є шанс протидіяти цій тенденції, якщо підготувати загони для самозахисту та поширювати техніку беззбройного опору. Кунг-фу, дзюдо або кікбоксінг можуть бути основою для навичок самозахисту та підготовкою до нової ери боротьби. З подальшим розпадом суспільства нам треба буде формувати добровільні групи для охорони своїх комун. Соціальне розмежування призводить до пожвавлення мафіозних угрупувань. Достатньо взяти за приклад Росію чи Албанію, аби довести, що економічна катастрофа породжує організовану злочинність. Прийде час, коли ми самі будемо забезпечувати собі їжу, електро- та водопостачання, і ми маємо контролювати вулиці, щоб захистити себе, своїх близьких і своє майно.

3. Подальша діяльність.

Якщо революціонери будуть змушені захищати себе та свої родини від безликих найманців держави — включно з поліцією, армією, землевласниками, податківцями та ін. — то вони мають знати, як це робити. Ви можете присвятити тренуванню один вечір на тиждень або один вихідний в місяць, або, краще, вступити до Територіальної армії (ТА). ТА платить своїм добровольцям стільки ж, як солдатам регулярної армії, то чому б не скористатися з цього вигідного становища, коли Держава сама оплачує навчання свого майбутнього супротивника.

Ці три варіанта не є підходящими для всіх націонал-анархістів, і ми завжди наголошуємо, що можна використовувати різні засоби, які відповідають гнучкому діапазону наших інтересів. Однак, всі здорові люди мають серйозно задуматися над тим, як покращити свою форму, байдуже яким способом. Неможливо передбачити точний час приходу революційних змін. Англія продовжує поступово розпадатися завдяки наростаючій кризі ліберальної демократії, і лише найбільш організовані та відповідно підготовлені зможуть тріумфально виголосити свої вимоги серед майбутніх спустошення та руїн.

Переклад Олени Жарко та Олега Шеленко