Економічний світогляд Степана Бандери
Степан Злупко
В останні роки помітно зростає зацікавленість громадськості політичною діяльністю і революційним спадком Степана Бандери, який, безумовно, є видатною постаттю не тільки в українській визвольній боротьбі середини ХХ століття, але й борцем за демократію, принаймні загальноєвропейської міри. Водночас доводиться констатувати, що автори більших і менших публікацій про Степана Бандеру обминають його економічні погляди, які наповнювали, надавали змістового значення очолюваній ним революційній боротьбі.
Однією з причин такого стану є те, що Степан Бандера не писав економічних трактатів, не займався економічним аналізом, але тим не менше він мав своє бачення економічних процесів, у політичні гасла вкладав реальний економічний зміст. Розуміння останнього вимагає прискіпливого вивчення писань самого провідника ОУН у контексті розвитку економічної думки тогочасної доби.
Формування світогляду Степана Бандери проходило у священичій сім’ї у той час, коли на західноукраїнських землях здійснювались теоретичні пошуки і експерименти перебудови економіки в інтересах широкого загалу. Про це яскраво свідчать розвиток української кооперації, діяльність Товариства «Сільський господар», широка пропаганда суспільної агрономії тощо.
Все це, в якійсь мірі, визначало економічні погляди Степана Бандери, родина якого була в тісних контактах з керівниками українського кооперативного руху, різних форм підприємництва. Не випадково і те, що Степан Бандера навчався на агронома, які, як тоді говорили, були головними провідниками суспільної еконміки в життя.
Спілкуючись з кооперативними діячами, зокрема в родинному колі, Степан Бандера в дитинстві, а ще більше в юності, засвоював демократичні та моральноетичні засади в поглядах на економічні процеси, події та явища, розуміння шкідливості тоталітарного економічного режиму, не здатного забезпечити добробут людей.
Суттєвою прикметою економічного світогляду Степана Бандери було дотримання генетичноеволюційної парадигми при розгляді економічних процесів, тобто врахування прадавніх витоків економічного побутування народу його зв’язку з духовною культурою, зокрема з християнськими моральноетичними цінностями.
Економічне побутування він розглядав через призму єдності минулого, сучасного і майбутнього, соборності, органічності матеріального стану і духовності, без якої не можна забезпечити повноцінний добробут широкого загалу.
У написаній 1946 року статті «Значення широких мас та їх охоплення» Степан Бандера писав: «Пізнати середовище – значить пізнати пересічний його тип, його окремі вияви, відхилення від пересічного, різного роду особливості. Треба пізнати і збагнути людей, спосіб їхнього думання, сприймання і реагування на ті чи інші явища, знати чим вони живуть, як і що переживають, як ставляться до різних явищ. Насамперед, треба поцікавитись їхнім матеріальним станом, умовами побуту, життя, праці, можливостями влаштувати і поліпшити їхнє життя, їхні умови, потреби і бажання».
З цим не рахувалася тоталітарноокупаційна система в Україні, яку Степан Бандера викривав при всякій нагоді. Експозитура московськобільшовицького імперіалізму була, на думку українського революціонера, інструментом для поневолення і визиску з допомогою безоглядного терору.
Порівняно повно виклав свої суспільноекономічні погляди Степан Бандера у праці «До засад нашої визвольної політики». «Основні правди наших ідей, – писав він у цій статті, – коріняться в українській духовності, сформульованій та утвердженій впродовж цілого історичного розвитку… Наші правди є діаметрально протилежними до духу й сути московського большевизму». Це фундаментальна засада, якої дехто й досі в Україні не може збагнути, зокрема, коли йдеться про невластиві українству господарські форми, наприклад, колгоспи, що були насильно насаджені й через те перебувають у перманентній кризі.
Ідея волі, самобутності, гідності та пошанування людини, яка пронизує світогляд Степана Бандери, є водночас центральною в його економічній програмі. Ця ідея є великим джерелом економічного зростання, як засвідчує світовий і український досвід. На жаль, ця притаманна українській господарській культурі ознака належно нині не використовується. «Наша ідея соціальної справедливости, – писав Степан Бандера, – протиставлена большевицькому фальшивому зловживанню соціальними гаслами для обдурювання мас…»
Вважаючи свободу людини найвищою цінністю, Степан Бандера не заперечував «позитивної, творчої ролі держави, яка має обороняти, організувати і сприяти вільному життю і розвиткові культурного поступу та господарського добробуту народу й людини». У цих словах міститься конструктивна порада і для сучасного керівництва українською державою, яке повинно дбати про організованість господарського і культурного поступу, надаючи відповідний простір для «творчої ініціативи одиниці й вільної діяльності». Остання нині має назву підприємництва, яке є одним із потужних засобів розвитку економіки, подолання в ній кризових тенденцій і явищ.
Степан Бандера радив не всі форми українського економічного буття відроджувати, а тільки ті, що зберегли свою вартість і актуальність для сучасних і майбутніх поколінь. «У нашій програмі, – твердив він, – прийняті найкращі досягнення знання і поступу в усіх ділянках інших народів, які відповідають нашим духовним і культурним елементам, станові і природнім умовам життя в Україні».
Це один з найважливіших принципів розбудови національної економіки, яка має адаптувати зарубіжний господарський досвід лише в міру його відповідальності національній економічній культурі. Це щораз більше усвідомлюють українські сучасні економісти, розглядаючи можливості використання зарубіжного досвіду в Україні.
Оскільки свобода людини взагалі, а в господарській діяльності зокрема, залежить від права приватної власності, то Степан Бандера її всіляко відстоював і засуджував одержавлення засобів виробництва, що є підставою гніту і поневолення. «Удержавлення цілого життя, в першу чергу господарського, – писав він, – створює такий стан, що режим безпосередньо володіє всіма засобами життя, а громадянин позбавлений їх і всякої можливости самостійної діяльности і прожитку, постійно живе «на ласці» і на голодовій пайці від держави, за найменшу спробу неслухняности його позбавляють змоги жити». Комуністична система – ця «система тоталітарного державного капіталізму має обмеженим внутрішнє зужитковання всіх дібр до можливого найнижчого мінімуму».
Отже, експлуатуючи власний народ, комуністична держава там самим створює засоби для поневолення інших народів. Зрозуміло, що така господарська система немає права на існування. Степан Бандера руйнував, так би мовити, самі основи комуністичного режиму. Це ж стосується і гітлерівської Німеччини, яка прагнула «зробити з Україні терен колонізації, господарської експлуатації і джерел невільної робочої сили».
Програма українського націоналізму, наголошував Степан Бандера, має базуватися на світогляді, що є «витвором українського духу, природи і цілого українського народу», вона не приймає «жодної з філософських систем, створених чужинецькими мислителями…»
Це фундаментальне положення стосується і економіки, розбудова якої вимагає певних світоглядних засад. Найпридатнішими нині є ті, що увібрали в себе культуру і соціальну психологію українства. Тільки на їх основі можна очікувати успіхів в економічному будівництві.
Дотримуючись щойно накреслених принципів, Степан Бандера різко виступав проти «партійних новаторів», які ширили всякі баламутства, намагаючись увійти в компроміс з марксизмом-ленінізмом і більшовизмом. «Зокрема вони, – казав Степан Бандера, – протиставляються категоричному відкидуванню колективізації, шукають у ній позитивних сторінок для національного господарства поруч із приватним землеволодінням, а інші йдуть ще далі й обстоюють збереження колективізації всього сільського господарства». І далі: «Комуністичний, соціалістичний лад, силоміць накинений большевизмом, вони трактують як поступовий».
Подібні твердження Степан Бандера відкидав категорично, справедливо вважаючи матеріалістичний світогляд і колективістські господарські форми чужими українському народові. Що стосується гасел соціальної справедливості, якими маніпулювали комуністи, то вони мали агітаційне призначення, бо в країні насиченій тюрмами і де людина позбавлена права власності, соціальна справедливість – це міф хворобливої уяви.
Наведені міркування є особливо актуальні зараз, коли часто можна чути про необхідність відродження економіки, промисловості, села і т.д. Степан Бандера запитував: про яке відродження йде мова? Адже ні комуністичні господарські форми, ні докомуністичні, тобто ті, що існували за попередніх окупантів, немає рації відроджувати. Метою українського націоналізму, казав він, є «побудувати в українській Державі свій власний суспільний лад, відповідно до потреб і бажань усього українського народу, що запевнить українській нації найкращий розвиток, усім громадянам України – всебічну свободу, справедливість і добробут. Тут український націоналізм іде своїми власними шляхами, беручи за підставу і вирішальні критерії: український народ, українську родину, природні дані, життєві умови і потреби України.
«Не відродження старих форм, а розвиток нових у відповідності з умовами і потребами України – ось стратегічна мета державотворення, його засади.» Варто нині до цих реалістичних думок прислухатися кожному з нас. «Справжній самостійник, – писав Степан Бандера, – не може говорити про здобутки жовтневої революції, про деякі позитиви комунізму, про правильність соціалістичної програми, не сміє відвертати уваги від боротьби з комунізмом у бік примар неіснуючого у нас приватного капіталізму.»
Степан Бандера чітко, ясно і настирливо застерігав деяких довірливих лю¬дей, що надіялися на чужинецьку допомогу. Вони, казав провідник ОУН, не розуміли, що головним рушієм усіх міжнародних взаємин «є в першу чергу змагання кожного народу за свої власні інтереси, за здобуття забезпечення свого життєвого простору, землі, всяких дібр, потрібних для всебічного розвитку й добробуту…» Що стосується економічної програми українського націоналізму, то вона передбачає «забезпечити свобідний всебічний розвиток, зробити український народ господарем на власній землі…»
Читача творів Степана Бандери не може не дивувати глибокий аналіз і порівняльна характеристика комуністичної і фашистської економічних систем, які за зовнішньою подібністю були однаковими по суті. Водночас дивує розуміння колоніальної господарської політики Москви для майбутнього України. Вказуючи на послідовне, щораз сильніше, тотальне «пов’язування народного господарства України з московським» переслідує далекосяжну мету. «Вона (Росія – С.З.), – твердив Степан Бандера, – керується не економічними, а більше політичними раціями, щоб з часом відділення України від Росії було з економічного боку неможливим, чи дуже трудне, щоб господарство України завмирало автоматично, коли Москва спинить кровообіг у відповідних артеріях, чи коли б вони були перервані відділенням України від Москви».
Ці слова на восьмому році незалежності Української Держави звучать як пророцтво, а вони були сказані в 1950 році у статті «Українська національна революція, а не тільки протирежимний резонанс». Правда, багато хто навіть з фахових економістів до розуміння такого типу господарської політики Москви щодо України й досі не піднявся. Інші, добре це усвідомлюючи, цей факт замовчують, час від часу вигукуючи про «разрыв исторически сложившихся связей», які насаджувалися цілеспрямовано, насильно і репресивно.
Як вже говорилося, Степан Бандера не залишив трактатів на економічні теми, але там де він торкався економічних явищ, процесів і дій, то виступав великим аналітиком, філософом економіки. Для підтвердження сказаного можна навести багато фактів, що заслуговують окремого дослідження. Тут не можна не згадати його блискучої і своєчасної реакції на економічні реформи в СССР часів М.Хрущова, який, на думку Степана Бандери, йшов слідами Й.Сталіна у проведенні колоніальної економічної політики. Так, Хрущов заявив, «що економіка країн соціалізму має розвиватися «спеціалізовано», тобто однобічно, не за принципом їх власних потреб і можливостей, тільки залежно від московських імперіалістичних планів». Москва, згідно з твердженням Степана Бандери, старається «найбільше використати господарські спроможності васальних країн». І далі: «Москва омотує і приковує Україну й інші народи до московської імперії з допомогою багатьох перехресних в’язань». З пут останніх, додамо від себе, Україна досі не може звільнитися, що переконливо передбачив Степан Бандера, якому ніколи не зраджувало революційне відчуття і постійна турбота про інтереси (матеріальні й духовні) української нації.
Таким чином, економічний світогляд Степана Бандеру формувався і розвивався у контексті традицій та надбань української економічної думки, спершись на фундамент якої, він був спрямований у майбутнє. Степан Бандера розглядав економіку, добробут народу як важливу підсистему державотворчого процесу. Його модель економічного розвитку України є реалістичною для сьогодення, її повинен знати широкий загал і вико¬ристовувати в творенні економічного життя.
джерело: Шлях перемоги. – 1999. – 13 січня.
надіслано: Володимир Мороз, місто Лева, в межах полеміки на “Бриколяж”
8 червня 2006 р. 09:59:12
Морозу.
Дуже цікава стаття. Дивуюсь, як взагалі праві вміють писати статтю про економічні погляди Бандери без жодної текстуальної згадки та без жодного текстуального посилання саме на економічні погляди Бандери!!! :) Це, звичайно, треба вчитися так писати… :)
По суті.
Автор статті доводить тезу: “Оскільки свобода людини взагалі, а в господарській діяльності зокрема, залежить від права приватної власності, то Степан Бандера її всіляко відстоював і засуджував одержавлення засобів виробництва, що є підставою гніту і поневолення.”
Порівняємо ці твердження з офіційною Платформою Української Головної Визвольної Ради (1944 рік).
Розділ ІІ. п. 4 “з”:
усуспільнення основних природних багатств країни: землі, лісу, вод і підземних скарбів з передачею рільних земель у постіне користування трудовим землеробським господарствам,”
п.4 “и”:
ужержавлення важкої індусрії і важкого транспорту, передача кооперативним об*єднанням легкої і харчевої індустрії, право широкого вільного кооперування дрібних продуцентів,”
До речі, взагалі в офіційному документі УГВР жодної згадки навіть про можливість існування приватної власності як такої не має!!! Йдеться виключно про державну та кооперативну форми власності.
І навіть після цього Мороз знов таки з відчайдушною впертістю буде доводити правоту своєї вигаданої історії!!!… :)
8 червня 2006 р. 11:50:24
Морозу.
А чому, до речі, не кидаєшься спростовувати??? Зрозумів, мабуть, що якщо ти це зробишь, вся твоя концепція про єдність поглядів активу теренової організації ОУН(р) з поглядами увязненого на той момент у Заксенхаузені Степана Бандери буде “трохи пошкоджена” :):) Ай-яй-яй… :)
8 червня 2006 р. 12:14:34
Вернику
Я сам дивуюся С.Злупкові, як він із статей С.Бандери (жодна не присвячена економічним питанням) зумів знайти і пояснити ряд положень економічних поглядів Степана Бандери. І то досить непогано - гарний приклад вміння аналізувати текст. І текстуальна привязка є - слова в лапках - це цитати з праць С.Бандери, якщо ти не догнав.
До речі, Степан Злупко написав і статтю про економічні погляди Петра Полтави. Правда, не знаю де він її опублікував, але свого часу я, тоді ще студент, заніс професору “Збірник підпільних писань” Петра Полтави. Там він і лишився назавжди… А цього, може наступного року вийде повна зібрка статей Петра Полтави, яку зараз готує до друку Центр досліджень визвольного руху (http://www.cdvr.org.ua).
Платформа УГВР - документ на дві сторінки, там всього не розпишеш. Приватна власність ніколи не відкидалася - про що іде мова в пізніших публікаціях керівників УГВР. Про це можна буде почитати, зокрема, і у вищезгаданому збірнику праць Петра Федуна-”Полтави”. До цього питання повернемося пізніше…
Зацитую із своєї статті абзац про те, як ОУН ставилася до різних форм власності на поч. 1930 (за офіційним документом “Ідеологічному вишколі Ч.6. Соціальне питання в системі організованого українського націоналізму”):
“Власність на все – народна. Народ дає з правом забрати в окремих випадках (війна, злочин) поодинокі свої багатства державі, громадам, поодиноким своїм членам та їх об’єднанням, а тому допускалася державна, кооперативна, муніципальна і приватна власність. Державною власністю мали бути ті терени, багатства і засоби виробництва, удержавлення яких вимагатиме національна доцільність, тобто оборона держави та державний бюджет. До таких відносилися гірництво, важка промисловість (машинобудівна, електроенергетика, хімічна), транспорт (повітряний, водний, залізничний), ліси, закордонна торгівля. Муніципальною (громадською) власністю – ті підприємства, які мають рішаючий голос в організації бюджету даної громади (села, міста), потрібні для розбудови її життя. Це – електронні міста, газівня, водопроводи, трамваї, підприємства чищення міста, деякі інші (цегольні та ін.) Торгівля – в основному кооперація. Приватна і кооперативна власність – дрібний промисел, дрібна торгівля. Земля – приватна власність селян. Основа – середнє селянське господарство. Законом визначається границя найбільшої і найменшої кількості землі, що може бути в одних руках.
Надзвичайно важливим було питання залучення працюючих до права власності на їх підприємствах. Лише в окремих випадках держава повинна бути виключним власником, в інших – робітники державних та муніципальних підприємств матимуть частку власності свого підприємства, а, отже, зацікавлення до праці. ”
Як видно, приватна власність поширювалася тільки на землю (і то з обмеженнями) і на дрібний промисел (разом із кооперацією). Натомість працівники державних та муніципальних підприємств повинні мати частку власності як зацікавлення до праці через участь в розподілі прибутків. Як на мене, така схема є дуже цікавою, щоб не було того, про що пише С.Бандера - “державного радства”, як теж не було “приватного рабства”.
8 червня 2006 р. 13:10:09
Морозу.
1. Приємно бачити, що у вашому коментарі ви не змогли навести ЖОДНОГО ТЕКСТУАЛЬНОГО доказу “відфонарної” тези вашого протеже С. Злупки про начебто “усиляке відстоювання” Степаном Бандерою “приватної власності”. Це й зрозуміло. Брехати можливо тільки у разі монополії на істину та відсутності наукових опонентів… Зараз вже не вийде :)
2. Даремно ви згадали Петра Полтаву в якості прихильника приватної власності. Даремно ви вводите людей в оману в вашій статті, яка стверджує “Земля - приватна власність селян”.
Це брехня, пане Мороз!!! Або ця ваша брехня виникла через те, що ви плутаєте, позаяк не юрист, категорію “землекористування” з категорією “власність на землю”, або ця брехня виникла абсолютно свідомо та є свідомою та черговою вашею фальсифікацією.
3. Цітую саме по “Збірнику підпільних писань” Полтави, видавництво “Український самостійник”, Мюнхен, 1959, С.15.
“Концепція Самостійної України і основна тенденція політичного розвитку сучасного світу”
текстуально Петро Полтава стверджує - “Концепція Самостійної України - це також, концепція такого суспільного ладу в майбутній Українській державі, при якому не існуватиме експлуатації людини людиною. Цей лад буде спиратися на національно-державну й кооперативну власність у промисловості, банковості, торгівлі, на НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНУ ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ при індивідуальному або колективному, в залежності від волі населення, ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ.”
Здається всім, хто вміє читати все зрозуміло…
8 червня 2006 р. 13:30:25
Вернику
Знову даю цитату із своєї статті - вже коротшу:
“Власність на все – народна. Народ дає з правом забрати в окремих випадках (війна, злочин) поодинокі свої багатства державі, громадам, поодиноким своїм членам та їх об’єднанням, а тому допускалася державна, кооперативна, муніципальна і приватна власність.”
Мова йде про те ж, що пізніше дещо іншими словами означив Петро Полтава. Відмінності були в іншому - шукай :)
Не знаю, про що ти собі думаєш, але імя і прізвище автора статті - Степан Злупко, у родовому відмінку - Степана Злупка, а не Степана Злупки, як ти пишеш. Щось “ліворуційна лінгва” дає “лівий” ухил…
Всі праці Степана Бандери можна прочитати тут:
http://www.vesna.org.ua/txt/pub/bandera.doc
Читай класиків революції
8 червня 2006 р. 14:48:13
Морозу.
Ти вже просто кумедно виглядаєшь. Крім чипань родових відмінників більше аргументів не залишається??? :)
Але ж щоб не надати тобі можливість знов “закосить” під повного дурня наполягаю та запитую конкретно:
1. Дай, будь ласка, у доказ своїх слів не свій власний брехливий з самого початку текст, а текст самого СТЕПАНА БАНДЕРИ!!!
2. Ти чорним по білому читати вмієшь щодо Петра Полтави та приватної власності на землю!!! Я навів конкретну цітату з праці Полтави!!! Ти замість відповіді кажешь про що завгодно та посилаєшься при тому тільки на свою хворобливу уяву. Якщо хочешь тут опонувати - дай текст Петра Полтави, якщо - ні, йди до біса
Визнай принародно, що тебе намає що тут відповісти… нихто не буде ображений через це на тебе, Морозе
14 червня 2006 р. 05:04:07
Друзі, для того, щоб не псувати один одному нерви слід заглянути на:
Петро Полтава
http://62.244.3.58/files/pp_1.zip
ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ
ЕЛЕМЕНТИ РЕВОЛЮЦІЙНОСТИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
http://62.244.3.58/files/pp_2.zip
Осип Дяків
http://62.244.3.58/files/od_1.zip
ІДЕЯ І ЧИН
Степан Бандера
http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=37&zip=1
ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
14 червня 2006 р. 05:07:50
P.S. Друже Мирославе, якщо не важко, то постав, будьласка лінк на
http://www.run.org.ua
14 червня 2006 р. 12:50:05
зроблено, друже. Без питань. В кого є цікаві ЖЖ, повідомляйте теж. Свій до свого по своє.
14 червня 2006 р. 16:44:28
Правильна назва “Радикальний укр. нац.”.
До речі, Мирославе скинь свій моб. тел. мені на мило. А то старий не відповідає.
15 червня 2006 р. 07:51:23
Стем правий :)
Мирославе, якщо є кнопка Бриколажу, то кидай мені на мило, з радістю розміщу.
15 червня 2006 р. 10:23:51
мій моб. 80963644944
кніпки, як каже Кузьма, немає, як властиво і потреби в ній.
Проте дякую.
Стосовно, з якої літери писати - я занадто поважаю ці терміни, аби бути дрібязковим. Якщо наполягаєте, напишу з маленької.
15 червня 2006 р. 11:25:42
Йдеться про те, що у них в назві “радикальний”, а у тебе в посиланні на них написано “революційний”… Хоча очевидно, що твій варіант їх назви значно кращий :):):)
15 червня 2006 р. 16:24:10
“Їх”:)?До Буревія вже звертаються на Ви.
15 червня 2006 р. 16:55:39
Ну, тут звісно йдеться не про організаційну чисельність, а саме про репрезентований ідеологічний напрям на сайті. “Ім*я їм - легіон”, звісно… :):)
16 червня 2006 р. 11:09:00
Всім
Звертаю увагу на дуже промовисто вибіркове цитування Верником “Платформи УГВР”. Він наводить пункт 4з з розділу ІІ на підтвердження тези про нібито відсутність згадок у “Платформі” навіть згадок про приватну власність, а тільки про державну і кооперативну. Тоді як в попередніх пунктах, які Верник свідомо оминув, про це йде мова:
“є) забезпечення у трудовій господарській діяльності для всіх громадян вільної ініціятиви, реґульованої вимогами і потребами цілости нації;
ж) забезпечення ВІЛЬНОЇ ФОРМИ трудового землекористування з визначенням мінімальних і максимальних розмірів для ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ [виділення мої - В.М.]”
Це гнічим не відрізняється від того, що було у 1930-х (див. наведені вище цитати з моєї статті)
Вернику
Якщо С.Злупко не навів якихось посилань, то це не означає, що його твердження хибні. Я тобі дав лінк на праці С.Бандери, ти міг собі скачати файл у форматі *.doc, і через пошук (ctrl+f) пошукати, коли і де С.Бандера вживає певні терміни, наприклад, “власність”. І ти б прозрів!!!, замість черговий раз висувати як завжди неоґрунтовані твердження про “фальсифікації”.
16 червня 2006 р. 15:32:46
Морозу.
Дуже добре, що ти, Мороз, принародно демонструєшь всім свою брутальну загальну неосвіченість :):):)
“Лікбєз” для Мороза (додається нижче)!!!
Інститут права власності ще з часів римських юристів складається з трьох складових повноважень: володіння, КОРИСТУВАННЯ, розпорядження. У разі, коли функції ці розділені, власник визначається функцією РОЗПОРЯДЖЕННЯ (визначення юридичної долі речі). Наприклад: користування у селян, власність, яка визначається правом розпорядження - у феодала; користування верстатом - у робітника, власність на верстат - у капіталіста… (здеється десь 5 клас середньої школи, пане Мороз!!! :):))
Корисування - це використання речі для вилучення з цієї речі її корисних властивостей…
Таким чином видатні діячі УГВР, на відміну від пана Мороза, були дуже освіченими людьми, позаяк розрізняли категорію ЗЕМЕЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ та ЗЕМЕЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ!!!
Саме тому: ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - У УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ!!!
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ - У СЕЛЯН!!!
Вчитися, Морозе, і ще раз вчитися…
16 червня 2006 р. 15:41:04
Морозу.
Ха-ха.. Я, на відміну від тебе, не ледача людина та дуже ретельно читав Бандеру та тієї брехні, що ти йому приписуєшь, там не знайшов. Потім я запропонував тебе довести свою брехню конкретною тезою Бандери, а ти й стрибнув від неможливості це зробити… :):)
Залишайся брехуном, Морозе, й надалі чи наводь конкретну цітату Бандери на захист своєї брехні… :)
16 червня 2006 р. 17:21:55
Вернику - повторюю втретє програмну тезу ОУН з 1930-х:
“Власність на все – народна. Народ дає з правом забрати в окремих випадках (війна, злочин) поодинокі свої багатства державі, громадам, поодиноким своїм членам та їх об’єднанням, а тому допускалася державна, кооперативна, муніципальна і приватна власність.”
А Бандери ти не читав, бо про приватну власність на землю він висловлюється дуже чітко.
“Українські ідеї і концепції окремих ланок життя, скріплюван¬ня органічних питоменних внутрішніх вартостей, протиставлення стихійних намагань встановляти свою організацію окремих діля¬нок життя, напр., підтримка боротьби за приватну власність хлі¬бороба на землю проти колгоспу (тобто органічно пов’язувати бо¬ротьбу сьогоднішнього дня з завтрішнім, здійсненим в українській державі, образом усього життя) – це повсякчас суттєве завдання.”
І ще
“У визвольній боротьбі України проти большевицької Росії найбільше шкоди приніс соціялізм, який найгірше причинився до ідейної, політичної і мілітарної демобілізації України в змаганнях з большевизмом. Ця сама бациля і тепер діє в українському політичному житті на еміграції. Але у відкритій формі сьогодні вона не має приступу до українських мас, наявні соціялісти, соціялістичні партії доживають свого віку. Натомість велику шкоду наносять замасковані, приховані соціялістичні тенденції, які проявляються в різних формах, скрізь просякають, навіть намагаються запустити коріння в революційно-визвольному русі, внести в нього ідеологічний розклад.
Приписуючи соціялізмові монополію на захист соціяльного становища робітництва, ідентифікуючи його з програмою соціяльної справедливости і поступу, дехто робить намагання поширити в цьому відношенні баламутство, паралізувати чуйність до всіх роз-кладових елементів соціялістичної доктрини. З’являються партійні новотвори, оформлені під власним іменем і замасковані, які зловживають назвою революційно-визвольних чинників. Одні й другі підшиваються під революційні, протибольшевицькі вивіски та намагаються поширити опортуністичні щодо комунізму тенденції. Вони визнають здобутки марксизму-комунізму й говорять про їхнє збереження в Українській Державі. Зокрема вони протиставляться категоричному відкидуванню колективізації, шукають у ній позитивних сторінок для національного господарства. Одні пропагують збереження колективного господарства поруч із приватним землеволодінням, а інші йдуть ще далі й обстоюють збереження колективізації всього сільського господарства.”
16 червня 2006 р. 17:50:58
А це відповідний розділ з Постанов ІІ Великого збору ОУН в Кракові (квітень 1941):
ОУН бореться:
[…]
3. За плянову організацію цілого господарського й суспільного життя на таких основах:
а) рівність усіх українців у правах і обов’язках супроти нації й держави;
б) поділ на рівні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправности всіх працюючих;
в) власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації - є сам український народ і його держава;
г) українська земля - українським селянам, фабрики й заводи - українським робітникам, український хліб - українському народові, вільна ініціятива вільних людей; загальне й повне право власности на продукти своєї праці, обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власности на господарювання землею й варстатами для тих, які в них працюють;
державна власність важкого промислу й транспорту, вільна торгівля нижчих ступнів;
законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;
інтенсивна розбудова всіх галузей народного господарства, щоб воно остало основою могутности Української держави;
пов’язання в цілому житті вільної творчої ініціятиви праці й власности громадян - ініціятивою, власністю, організованістю і контролею держави - в одну нерозривну цілість;
д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств; за кращу працю - краща платня, забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчальної на повне удержання робітника та його рідні, забезпечення здорових умовин праці в копальнях, фабриках, варстатах та всіх місцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров’я і культури;
е) загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян є основою багатства народу й, у першу чергу, здібности й праці всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність є мірилом вартости кожної одиниці та основою її суспільного становища”.
[…]
16 червня 2006 р. 18:09:35
А це дослівні цитати із “Ідеологічного вишколу ч. VI: Соціяльне питання в системі організованого українського націоналізму” (1930-і рр.):
[…]
Народ є безоглядним власником української землі і що на ній є.
Народ дає поодинокі свої багатства поодиноким своїм членам, українським людям. І це власне приватна власність”
[…]
(ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2. - Спр. 33. - Арк. 14-15).
Очевидно, що і в 1930-х, і в 1941, і в 1944 мова йде про одне і те ж.
16 червня 2006 р. 22:31:43
Морозу.
Вибачай, але ж знов здається, що ти неадекватний. Коли мовчав, виглядав принаймні розумним у своєму мовчанні…
1. Перша цітата (перша цітата постінгу 19) не Бандери(!!!), а “ОУН 30-х”… Та навіть вона, ще тоді у 30-х (тобто з величезною перевагою правого сегменту організації) чітко вказує на те, що “власність на все - народна” (!!!), а “приватна власність” допускається народом тільки “в окремих випадках”, коли йдеться про “війну чи злочин”!!! Ти свої власні цітати, Морозе, хоча б уважніше читав!!! :):):)
2. Третя цітата постінгу 19 - взагалі Морозом тут викладена тільки для збільшення обсягу тексту. Вона абсолютно не стосується теми дискусії. Цікавий прийом, пане Мороз. Далі ви тут маєте намір взагалі розпочати багатомегабайтний спам задля приховування вашої наукової поразки??? :):)
3. Щодо документу Краківського з*ізду 1941 року, то знов чорним по білому читаємо: “власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації - є сам український народ і його держава”. Про приватну власність згадується знов лише в “обмеженому варіанті” (тобто, це обмеження і є наріжним каменєм дискусії), а саме “обмежене право власності на ГОСПОДАРЮВАННЯ землею” (в Кракові знов не наважилися вказати на можливість права властності на саму ЗЕМЛЮ!!!).
4. Цітата з “Ідеологічного вишколу” (якийсь “30-ті роки” мовою Мороза) вказує на якусь дивну логічну суперечку між двума послідовними тезами, яку можна тільки пояснити можливим печерним рівнєм її упорядника, не обізнаного і економічній та юридичній лексиці. Дійсно, якщо народ є власником землі, то “поодинокі люди”, які отримали цю землю від народу (тобто власника) вже власниками бути не можуть, тільки володарями та користувачами (за юридичною лексикою). Або, якщо вони є приватними власниками землі, тоді вже народ не може бути “безоглядним власником української землі”… (тут без подальшіх коментарів до цього логічно суперечливого тексту). Бідні відвідувачі такого теоретичного вишколу :(
5. Залишається останнє посилання безпосереднє на Бандеру (друга частина постінгу 19). Готовий розпочати дискусію, щодо аналізу цього тексту, пане Морозе. Тільки, будь ласка, спочатку, дайте мені тут посилання на конкретну працю Бандери щодо цього уривку. Нажаль, ви знов цього не зробили. Будь ласка, я маю велике бажання ретельно ознайомитися з цією роботою ще раз… Дайте посилання на текст… Не вагайтеся!!!
17 червня 2006 р. 12:34:35
Вернику
Цитата Бандери - із збірника, посилання на електронний варіант якого я подав вище. Я так розумію, ти так і не дивився, якщо задаєш такі питання. Чи в тебе діал-ап?
Друга цитата С.Бандери абсолютно не зафва - вона містить твердження про категоричне відкидання колективізації.
“Ідеологічний вишкіл” - офіційний для всіх членів ОУН в 1930-х рр., на ньому виросла організація. Розділи відповідали програмі, прийнятій у 1929 р. і пояснювали її. Думаю, упорядники були добре знайомими із засадами господарського права, а вживання терміну “власність” у двох відмінних значеннях робили свідомо. Припускаю, з огляду на те, що рядове членство - з початковою освітою - як і більшість населення Західної України, де тоді діяла ОУН не дуже позитивно сприйняли б твердження що вони “користувачі” а не “власники” того, що з такими зусиллями здобувалося їхніми батьками і дідами.
Не знаю, хто автори цього розділу вишколу, а це могли бути як Вассиян чи Ленкавський, так і Стецько чи Мітрінга.
А ще мене тішать спроби далі підсовувати тезу про переважання “правого сегменту” в 1930-х. Придумав схемку із трьома складовими і думаєш загнати в неї всю історію ОУН? Може ти так і всю історію в простеньку схемку заженеш?
19 червня 2006 р. 02:22:10
Морозу
До твого відому, шановний “історик”. Сталінську так звану “колективізацію” відкидало майже 40 відсотків членів КП(б)У!!! При чому тоді тут твоя згадка про заперечення з боку ОУН “колективізації”??? “Колективізація” сталінського гатунку, як раз означала на практиці встановлення державно-бюрократичної власності на землю замість різноманітних форм колективного(!!!) господарювання (артелі, кооперативи, спілки, земельні комуни тощо). Не займайся свідомою плутаниною людей, Морозе!!!
Дискусія стосується саме аналізу брехливої статті твого протеже С. Злупка, де він пише чорним по білому що Бандера начебто “засуджував одержавлення засобів виробництва” та “всіляко відстоював” право приватної власності…
Я не засуджую тебе, Морозе, що ти в азарті боротьби зі мною розпочав абсолютно тупу справу захищати честь брехливого автора брехливої статті… Але ж твоя свідома поведінка, щодо заперечення очевидного, виглядає тут абсолютно недоречною…
19 червня 2006 р. 03:01:42
Всім
Я людина, на відміну від Мороза, не ледача. Я знайшов текст, на який посилався Мороз в частині 2 свого постінгу 19 та дуже уважно його прочитав з початку до кінця.
1. У цьому уривку тексту йдеться не про програмову підтримку приватної власності на землю, а про підтримку саме боротьби селян з колгоспами. Тобто йдеться за автором тексту про необхідність для ОУН “органічно пов’язувати боротьбу сьогоднішнього дня з завтрішнім”, іншою мовою - завдання ОУН полягає у підтримці поточної боротьби селян з колгоспами - це сьогодення, а про завтрашній день (тобто програмові засади!!!), вибачте Мороз, тут взагалі нічого і ніде не сказано. Тобто ваша спроба виглядає явно невдалою та жалюгідною, коли ви з 436(!!!!) сторінок тексту не змогли навести жодної адекватної вашій тезі цітати!!!
2. Але ж головний прикол ситуації полягає зовсім в іншому. Я тут всім пропоную тільки ознайомитися з інформаційною передмовою до статті, на яку так невдало посилався Мороз. Читайте уважно нижчевикладене:
“ЗАВДАННЯ ОУН ПІД СУЧАСНУ ПОРУ. ЗАВДАННЯ ОУН В УКРАЇНІ”
“Ця стаття — це матеріял, що його Ст. Бандера підготовив на III Конференцію ЗЧ ОУН, яка відбулася в квітні 1951 р. З тих матеріялів був друкований тільки один (“Сурма”, ч. ЗО, квітень 1951 р.), а саме завдання членів ОУН в Україні і членів на чужині, а два інші підрозділи: “Теренові специфічності” та “Окремі завдання на випадок війни” були пропущені редакцією журналу з уваги на конспіративний зміст. Треба припускати таку можливість, що до готової праці С. Бандери ввійшли деякі доповнення чи зміни з боку інших членів тодішнього Проводу ЗЧ ОУН, як Ст. Ленкавського, Я. Стецька та ін. Підрозділ “Наші завдання за кордоном” не був працею Ст. Бандери.”…
Ось вам знов типова для пізньобандерівської “історії ОУН” ситуація з “деякими доповненнями чи змінами” від Стецька та Ленкавського… :):):) Навіть Бандеру “доповнювали та змінювали” ці прикольні хлопці - “історики ОУН”… тобто їх мовою “треба припускати таку можливість” :):):)
19 червня 2006 р. 09:43:03
Вернику
Ти не полінувався переглянути твори С.Бандери після мого третього нагадування! :))))))))))) І висновки зробив абсолютно неадепкватні, навіть глупі.
19 червня 2006 р. 12:00:47
Вернику
А взагалі я статтю Степана Злупка запропонував тому, що вона торкається тієї частини його ідейної спадщини, на яку до цього часу звертається мало уваги. Якщо у тебе є свої міркування - навіть на підставі далеко не повного зірника його праць “Перспективи української революції”, текст якого ти вже маєш, можна зробити свій погляд. Цікаво буде почитати.
19 червня 2006 р. 12:29:23
Якщо українці дискутують “справа” і “зліва” - це вже половина успіху!
19 червня 2006 р. 19:14:23
Морозу
Я, до речі, не проти з часом це зробити. Просто в найближчий час я маю займатися серьозно Майстренком та знайти у Канаді фотокопії соціалістичного журналу українських робітників “Оборона”, що видавав Цеглинський…
19 червня 2006 р. 22:59:32
Морозу
А чому висновки, які тебе особисто через твої ідейні переконання чи грантососні зацікавлення не подобаються ти нахабно характеризуєшь “глупими”?
Ці висновки були зроблені після ретельного аналізу величезної кількості різноманітних текстів та повністю заперечують фальсифікації та брехню історіографів пізньої ОУН(Р).
Я ніколи не збирався і не збираюся малювати з Бандери такого собі “лівака”, але ж й приписувати йому та його організації те що приписувати не можна також з наукової точки зору виглядає недоречним…
20 червня 2006 р. 18:04:59
Вернику
Про “грантососність” зауваження не до мене - я ні від глобалістів, ні від антиглобалістів грошей не брав :))))))
А висновки не просто “глупі”, а “неадекватні, навіть глупі”. І вживаю я саме такі слова, бо так воно є.
21 червня 2006 р. 01:32:07
Морозу
Так вони тебе грошей й не давали :):):) Тому ти їх і не брав. Якщо б давали, тоді б й брав :):)))).
Я ось чесно принародно кажу, что жодної копійки від ОУН(Р) у житті не брав, та брати не збираюся!!!!!!!!…
на відміну від діякіх :):))))
По суті.
Мої висновки є єдино вірними та єдиноможливими!!! :):):)