МЛ «Бриколяж»

Наступне інтерв’ю рясніє перлами на кшталт «комуніст не обов’язково інтернаціоналіст, а націоналіст — реакціонер». Це збігається з нашими дефініціями цих (і частини інших) ідеологічних понять, тому відповіді тов. Ацетона на нашому операційному столі — читайте і препаруйте. Наркоз — згода автора і 5 сторінок його текста; медсестра — правда, для кожного своя і, у підсумку — українська; результат — повне або, принаймні, часткове одужання гуманітарно хворого суб’єкта. Читати далі »

Автор невідомий

Оточити русифіковані міста ще нашими селами і здійснити засновану на принципі «голови Мао» і чоботах українських хунвейбінів «культурну революцію» — буває сню ночами у жахливих культуртрегерських маревах. Реальність значно прозаїчніша, що розшифровується як простіша і головно — проституйованіша. «Поверніть нам вулиці!» (reclaim the street) — рух далеко не етнічний. Національне коріння новітніх ситуціаністів потонуло в мультирасовому морі, загибіло і поховано у сухому лондонському асфальті. Нам вони цікаві з огляду на рад. позиціоновану соціально-екологічну складову, не зайву в умовах тотальної урбанізації, а відтак і денаціоналізації етнічної фракції в найпросунутіших київських мізка. Читати далі »

Ян МакКіні

Де в межах наявного політичного спектру правих та лівих можна знайти філософію расового націоналізму? Для правих — від Раша Лімбафа до Спілки Джона Бьорча, — расовий націоналізм (РН) є соціалістичним, колективістським, лівацьким, похідною марксизму. Для марксистів та лібералів РН — фашистський, ультраправий або й інструмент корпоративних інтересів. Чи хоч один із цих поглядів вірний? Ажніяк. Читати далі »

Домінік Гемпшир

Чи не двадцять років поспіль Домінік Гемпшир був провідним філософом та коментатором Нових Правих; крім того, він регулярно дописував у THE SCORPION, журнал, що першим приніс традиції консервативної революції на терени Англії. Протягом останніх двох десятків років під цим інтелектуальним гаслом в часописі розглядалося багато сторін ідеологічного спектру, було проаналізовано цілий ряд різноманітних ідей й обговорено такі видатні постаті, як Лавкрафт, Ніцше, Юнг, Гамсун, Шмідт, ван дер Брук, Лоренц, Штрассер, Ґайдеґер та інші. Читати далі »

Гільгамеш (far-right SHARP)

Псевдо автора умовне, чого не скажеш про переклад вжитого ним же самовизначення. Його важко сприйняти, оскільки семантичне підгрунтя терміна втиснуто до взаємовиключних понять. «Ультраправий скінхед проти расових забобонів» ріже вухо, поза тим ми стверджуємо його онтологічний статус. Під нею, себто назвою, відомі нечисельні зараз групи американських скінхедів, котрі разом із частиною trad-, gay-, sXe-, іndependent-, fencewalkers-scins та greenheads, відкидають нав’язане евоюційним тупиком відношення до іншокольорових суб’єктів, принаймні, у якості обов’язкового для самоідентифікації, а відтак, препаруються під кодовою назвою «націонал-антифа»: свідомі власного походженя і права на нього несхожих на себе. Читати далі »

Зиновій Книш

Аналіз і критика політичного проводу та його діяльности в часі визвольної війни та безпосередньо після неї захопили широкі кола української суспільности, і не самі тільки пізніші націоналісти вели в ній перед. Причин національної катастрофи шукали діячі різних ідеологічних та політичних таборів, і кожен робив це по-своєму та доходив до різних висновків. Монархістичний табір, наприклад, дав тоді глибоку студію історика Вячеслава Липинського, що в своїх «Листах до братів-хліборобів» створив завершену теоретично-ідеологічну основу українського монархізму — гетьманату. Читати далі »

Віра Агеєва

Світ, який постає зі сторінок численних романів, повістей, п’єс, мемуарів, наукових досліджень Сімони де Бовуар, — це світ переважно жіночий, точніше, побачений, розкритий з погляду жінки, у її ціннісному контексті. Але і світоглядні, і моральні, естетичні, зрештою, навіть побутові цінності тут виявляються аж надто відмінними від узвичаєних для патріархального суспільства «жіночих» інтересів і соціальних ролей. Саме традиційні уявлення (турботлива й покірна господиня, віддана коханка, хранителька домашнього вогнища тощо) і демістифікуються як силоміць нав’язані жінці «сильною» статтю. Послуговуючись екзистенціалістськими підходами й категоріями, авторка «Другої статі» змогла показати тотальну відчуженість жіночого існування як повсякчасного існування в ролі «іншої», підлеглої, несамодостатньої. Читати далі »