Bricolage NL  
 

RASH-Київ (red and anarchist skinheads): “ Комуніст – не означає “космополіт”. Все зовсім навпаки ”

МЛ “Бриколяж”

Одного разу ми перескладали модуль із хімії. Йшов далекий 199… рік. Жити було нудно, школа набридла, дівчата ще не любили. Єдиним свідомо прийнятим рішенням був акт сакрального тоді і напрочуд антиестетичного, з сьогоднішньої перспективи, гоління голів. Під “нуль”, знизу чорний гольф і комсомольський (хоча формально ВЛКСМ уже помер) значок, ще нижче – закатані поверху зимових чобіт чорні джинси… Парадокс в тому, що “червоні”, або коротше – “red”- скіни не те що в Україні, у Зах. Європі були лишень в проекції…
Так ми і прийшли – на втіху однокласникам, злобу – вчителям, і зауваження гопниковської фракції (тоді близько 80%) ще не уколотого шкільного населення…


***
Мазепа: Здраствуйте, друзі. Перш ніж розпочати “допрос с пристрастием” зауважу власну, відмінну від існуючих в скінівському середовищі, позицію. Її суть у запереченні дихотомії “фа-антифа”, що, зрештою, стосується лише мене і в жодному разі не повинно вплинути на щирість Ваших коментарів.
Разом із тим, ми дорослі, ідеологічно заангажовані українські люде, тому зараз разом препаруватимемо існуючі в патріотичному середовищі уявлення щодо ролі “червоних” в розбудові Батьківщини.
Покінчивши в інтелектуальною чесністю, відтак, почнемо. До бою.
Згідно легенди, перші червоні скінхеди належали до відділення ПСПУ у місті Шостка, в орієнтовно 1998 році. Потім з’явилися львівські комуністи (КПРС чи НБП), зараз анархо-скіни присутні у донецькому відділенні “Автономного действия” і, наскільки я розумію, в київському “Української лівиці”.
Спростуйте мене, у випадку помилки і розкажіть історію появи київських редскінів.
RedComrade: Я теж чув про “ПСПУ-скінів” з Шостки, проте моя інформація про них базувалась лише на чутках з Інтернеті. А якщо й були, то зникли, не залишивши про себе жодної згадки. Ці самі “львівські комуністи” – це, як я знаю три бравих хлопця, які були і активістами НБП, і членами КПРС, і “лівими футбольними ультрас”, і редскінами. Проте їхня практична діяльність робилась лише в напрямку просунення НБ-ідей. Після 2000 року активно поширюються чутки про редскінів в Києві. Насправді було лише пару лисих нацболів з червоними шнурками, які висіли разом з наці.
Безперечно, першими червоними скінами, існування яких підтверджувалось розбитими мордами наці-скінів, були анархісти з Донецьку. Ці ліві скінхеди входили до Революційної Конфедерації Анархо-Синдикалістів.
В Києві редскіни з’явились в 2004 році. Це було кілька осіб, які стали авангардом київського антифа-руху.
Ілля: Щодо Шосткінських ПСПУвців - нічого сказати не можу, нікого з них не знаю, і чув про них певне те саме, що й ти. А от про Львівських наболів відомо вже трошки більше. Наскільки я знаю, там у числі НБП з’явилося буквально кілька молодиків, що голилися і носили камуфляж. Що тільки про них не казали: і хуліганами вони були, і панками, і традами, і навіть нацистами, а вони, наскільки мені відомо, з того всього гиготіли. От такі були веселі і епатажні люди, але особистих контактів з ними я, на жаль, не маю. Кажуть, що після одруження їх два лідери поїхали до галицьких сіл, та там й пропали.
Далі: донецький АД. Так, це мабуть було перше більш-менш явище, яке можна було назвати раш. От із цими товаришами ми активно співпрацюємо. Але називати їх скінами в повному розумінні цього поняття не можна, той, хто голе черепа і є ліваком - ще далеко не завжди є рашем. Хоча тут можна згадати і про особливі відмінності редскінівського руху від аутентичної субкультури. А в Києві, як це не парадоксально, все це виникло пізніше ніж в регіонах. Можливо це пов’язано із деякою апатичністю та ледачістю столичного населення, а можливо із відсутністю того політичного ядра, навколо якого згрупувалися б ті голомозі. І от нарешті з’явилися кілька активістів, переважно із числа панків-антифашистів, які згодом і стали називатися скінами. Трохи згодом вони знайшли новостворену «Ліву Ініціативу». Це була тоді, а може й зараз, єдина відома нам насправді ліва організація, яка діяла і не була втоплена у чварах і бійках за керівництво; одним із основних напрямів боротьби «лівійців» був антифа, до нього і були залучені нові друзі. Але не можна не згадати і наших старших товаришів - шарпів, які себе почали самоідентифікувати, як такі, трохи раніше, і цим дали нам деякий поштовх до дії. Спочатку, до речі, у нас з ними були досить натягнуті стосунки, але згодом ми знайшли спільну мову і шляхи порозуміння, ми почали товаришувати проти бонів. Згодом рух лівих скінів потроху зростав, набирався за рахунок як маргінальних груп так і простих «овочів» сили і його певні результати можете спостерігати вже й сьогодні.

Мазепа: RASH-Київ (якщо це визначення коректне) – автономна від “Лівиці” чи таки фракційна структура?
Всі київські реди члени “Лівиці” чи є незалежні антифа-моби? (Властиво червоні, про SHARPів тут не ходить).
RedComrade: Київські РАШі виникли незалежно від “Лівиці”, проте пізніше всі вони стали активістами “Лівиці”, через те, що ця організація не акцентувала увагу на ідеологічних нюансах й об’єднувала молодих марксистів й анархістів задля практичних дій на ґрунті антифашизму й альтерглобалізму. Наразі в Києві немає мобів лівих антифашистів, й зокрема лівих скінів, які б не входили до “Лівиці”, так як організаційні принципи цього об’єднання достатньо демократичні, а це створює всі умови для консолідації лівих антифа-сил в межах цієї організації.
З київськими SHARPами “Лівиця” й РАШі тісно взаємодіють й ця взаємодія виявилась в організації кількох вдалих антифа-концертів й спільній вуличній боротьбі. Стан речей на даному етапі нагадує Італію, де SHARP і RASH-рухи чітко не розмежовані й не протиставляються один одному, як це спостерігається, на приклад, у Франції.
Ілля: В цілому нас така назва влаштовує, хоча ми є “red & anarchist” відносно умовно. А щодо Лівиці – так, це правда. Навряд чи лівий активіст зміг би плідно працювати сам, тут потрібне об’єднання, прямо таки як у Герена. Хтось став скіном, а потім прийшов до ЛІ, а хтось навпаки, але суті це не міняє. Ми – скінхеди-антифашисти і стоїмо на прогресивних лівих позиціях, не забуваючи і про національну самосвідомість, тим самим ми може і трохи втрачаємо автентичність світового бренду «раш», але ми здобуваємо і створюємо щось нове, чого до нас не було, те, що в саме даний момент так необхідне Україні. Трохи відійшов від теми питання.
Так, до нас дійшли чутки про ще один нам невідомий афа-моб у Києві. Дізналися ми про це досить випадково: кілька раз нам розказували, як ми стрибали на бонів, як бони стрибали на нас і показали наш настінний живопис, про який ми нічого не знаємо. А от ліва ця міфічна компанія чи ні, ми наразі сказати не можемо, але шукаємо контактів з ними. Ви ж самі розумієте, що ми, як раш-рух, працюємо у певній конспірації.

Мазепа: Наскільки широкий червоноскінівський ареал? - Наці присутні у практично всіх обласних і частині районних центрів.
Де, крім зауважених вище Києва і Донецька ростуть паростки пролетарської скінхед-культури?
RedComrade: Наскільки мені відомо, існує моб червоних скінів в Запоріжжі. Це підтверджують тамтешні бонхеди. Проте ми не маємо з ними контактів й не знаємо навіть з якими організаціями вони співпрацюють. Серед наших черкаських братів є кілька анархо-скінів. Ми маємо контакти з окремими людьми зі Львова та Харкова, які асоціюють себе з RASH. Посилюємо деякі зовсім нові контакти.
Ілля: Важко говорити суто про редскінівські паростки. Стратегічно перспективніші все ж таки більш серйозні групи ніж просто голомозі, хоч якими б ліваками вони не були. Прикол ситуації полягає у тому, що розвиток бонхедів у регіонах діалектично призводить до розвитку спротиву їх домінуванню, тобто до виникнення шарпів та рашів, досить часто, до речі, хлопці виходять з їх власних наци-тусовок. Про конкретні регіони я поки тут казати нічого не буду, позаяк небезпечно підставити під удар тільки-но створені обласні осередки антифа-спротиву.

Мазепа: ШАРПи грають в “Rebel boys”. Логіка підказує відсутність соціально-заангажованих, зокрема редскінівських гуртів на території навіть СНД. Що з присутнього на українській альтернативній сцені близьке вам по наповненню і формальним нотним складовим? А що із зарубіжного?
RedComrade: Безумовно, спроби створити щось подібне до лівої скінхед-музики на території СНД робились. І першим лівим Ой!-гуртом, що стабільно існує й регулярно концертує, на території СНД стали росіяни “Ничего Хорошего” з Петрозаводську. Цей бенд виправдав всі очікування численної публіки, яка чекала на подібну музику – тут прості мотиви поєднуються з текстами, що повно і яскраво відображають світогляд, проблеми й переживання молодих пролетарів. Також до такої музики наблизились пітерці з гурту “Долби систему”. З українських лівих гуртів мені подобається донецький гурт “Агрегат”, хмельницький DIY-панк-хк-бенд “Бред” й львівський “Тостер”. Чисто в естетичному відношенні мені подобаються “Mad Heads XL”, “Фліт” й “Хамерман Знищує Віруси”.
З російських – ПТВП, “Distemper”, “Froglegs” “Мавзолей”, “Люмен” та ін. Із зарубіжних –“ACAB”, “Los Fastidios”, “Redskins”, “Scrapy”, “Anti-Flag”, “Oi Polloi”, “Livin’ End”, “NOFX” та багато інших.
Ілля: А чому це ми не є супортом наших друзів з «Ребел бойз»? Вони теж співають про “working class kids” і “you say democracy, we say shit”, але і про злих «комуно-фашистів» в них теж є. Хоча вони будуть позбавлені цього незабаром після остаточного переходу на махновську анархо-платформістську програму. Принаймні, вони про це вже заявили. Але не можна не погодитися з тим, що музика у такому середовищі як скінхеди, відіграє не таку вже і важливу роль, значно серйознішим є спільне відвідування концертів і спілкування, музика тут є тільки фоном. Над червоним музичним гуртом ми наразі працюємо, але в силу деяких об’єктивних обставин зараз не творимо, але сподіваюся через деякий час ви нас почуєте. Кілька умовно лівих ой! гуртів є у Росії, це «Учитель труда» і «Klowns». Але я власне музикою ой! досконально не цікавлюся, просто з особистих естетичних поглядів, і вивчав я її тільки в контексті розділу «Панк-рок» з історії музики другої половини минулого сторіччя. Стилістично ой!, до речі, від панку не дуже і відрізняється (з загальномузичної точки зору), а якщо ще й взяти до уваги ту кількість підвидів панку, яка встигла вирости із синтезу з іншими стилями… Мені, чесно кажучи, ближча до душі «класика жанру»: всілякі там “Sham69”, “4skins”, “Angelic Upstars” і таке інше; не перебираю також і традиційними червоними бандами: “Los Fastidios”, “Mossin Nagant”, “Oi! The Arrase”. Але особливе місце у моїй фонотеці займає “The Redskins”. Взагалі люблю всіляке – біллі, і украбіллі зокрема. А от якість українського ска залишає чекати кращого, далеко ще нашим до “Distemper” і “Male Factors”. Трошки забалакався, понесло мене, це все тому, що я ще в дитинстві почав грати джаз (так я вперше продав Батьківщину:) і зберіг любов до нього і критичне відношення до музики донині. Ну що ж, будемо старатися і підіймати не тільки український редскінівський рух, а й українську редскінівську музичну сцену.

Мазепа: “Kortatu” трималося виключно антиіспанської позиції і виступало на зихист ЕТА; “Redscins” наполягали на “Ні Вашингтона, ні Москви”, що, у свою чергу свідчить за, незважаючи на теорію, існуючий у середовищі червоних патріотичний потенціал.
Наскільки і у чому патріотичні українські редскіни (за умови, що ця характеристика їм притаманна)?
RedComrade: Кажучи тільки за київських редскінів, скажу, що їм притаманна ненависть до американського й російського імперіалізму, й до імперіалізму взагалі, як явища. Ми хочемо, щоб Україна розвивалась самостійно в економічному, політичному й культурному аспектах. Ми хочемо, щоб український редскін-рух став по справжньому своєрідним, а Україна змогла б подарувати свій унікальний досвід соціалізму, який би став надбанням для всесвітнього революційного руху. Ми не можемо сподіватись на перемогу наших ідей в суспільстві, коли нам не близька історія, психологія й культура цього суспільства.
Ілля: Ми також принципово відстоюємо думку «Ні російському, ні північно-атлантичному імперіалізму!». Для цього навіть не треба себе усвідомлювати як націонал-комуніст (чи націонал-анархіст). Варто просто глянути на ситуацію з суто марксистської точки зору. Якщо ти комуніст – це не означає, що ти космополіт. Зовсім навпаки. Ми – щирі патріоти своєї Батьківщини (не експлуататорської «держави», а саме Батьківщини!) і ми хочемо, щоб вона була заможна і велика, але ще більше ми хочемо, щоб такими були її пересічні мешканці, прості робітники та селяни, а таке навряд чи можливе при існуючому ладі. Ми – зримо в корінь і бачимо дійсну причину такого скрутного становища. Це буржуазна влада (до неї причетні буржуа всіх національностей, тому національність цих буржуа значення для нас не має, всі вони паразитують на українському робітничому класі), саме вона і призводить до масового приїзду емігрантів до нас зі сходу. Винні у цьому – не вони, а той, хто змусив їх сюди приїхати у пошуках кращої долі. Винна світова глобалізована капіталістична система. І ось саме з цим світовим злом ми і намагаємось по мірі своїх сил боротися в ім’я України і Українського трудящого народу.

Мазепа: Більш ніж переконаний у тому, що, не зважаючи на назву, українські червоні скінхеди далеко не однорідна субкультура і ви не тотожні по відношенню до своїх попередників із Шостки та Львова, як не схожі на донецьких автономів.
Більшість RASH-Київ – red чи anarchist, оскільки різниця важить як гирі з різного металу і на яку з сучасних лівих ідеологій орієнтуються київські червоні скінхеди?
І чому в їхніх коротких зачісках (це не твердження, а лише підозра) традиційно мало завше сором’язливо ігнорованих і “старими”, проімперськими і “новими”, криптоімперськими “лівими”, характерних для дійсних адептів, властиво антиколоніальних напрямних, не лише соціальних, але і культурних, передусім? (згадайте інтернаціоналіста Хвильового з його відвертим “Геть від Москви!” – жадних комплексів і страху перед звинуваченнями у міфічній русофобії).
RedComrade: Поки що рано казати про феномен українських РАШів, проте я впевнений, що в найближчому часі українські представники цієї тенденції чітко оформляться в ідейному й культурному відношенні й тоді вже можна буде цілісно оцінити це явище. Проте й зараз кроки в напрямку позбавлення цього руху естетичної обмеженості й зайвої аморфності робляться. Скажу лише, що в естетичному відношенні це буде квінтесенцією власне скінівської культури зразку 70-х років, кежуалів й різних “ретро” субкультур а-ля скашники (рудбойз), рокабілли, моди, сайкобілли та ін., хоча ці всі субкультури й так були майже завжди разом й тісно переплітались. Подібна естетика була притаманна англійськими скінхедам з гурту “Redskins” й французьким редскінам, хоча останні домішували ще й елементи хіп-хоп культури. Наші нацисти в естетичному відношенні більше тяжіють до мілітарі, кежуал-стилю й “обриганського набору” – жлобо-бомбер й потерті джинси. В ідеологічному відношенні – відсутність різних усталених ідеологічних кліше, це буде синтез анархістських ідей самоуправління, марксистської економічної концепції й антиколоніальної боротьби на основі всесвітнього досвіду лівих та національно-визвольних рухів. Українські редскіни мають стати по істині особливим явищем, що вміщує в собі відголоски минулого й відбитки сучасності.
Ілля: Ми намагаємось не розділятися по цьому критерію. Ми не є red і не є anarchist. Ми, певною мірою, відійшли від так званого «ортодоксального» марксизму, як і від не менш сектантського «ортодоксального» анархізму, і намагаємось наразі розробляти нову ідеологічну концепцію, поєднуючи ці, вищезазначені політико-ідеологічні течії. Ми намагаємось створити той новий продукт, який буде доречним саме для України завтра, і по можливості розвинути його до глобальних масштабів. Ми сповідуємо дійсний справжній інтернаціоналізм, який не можливий без власної національної самосвідомості і поваги до чужих культур. Постколоніальний, справді революційний, справді лівий, справді національно-визвольний та справді альтерглобалістський всесвітній рух – це саме те, чим ми є, чи то прагнемо їм стати.

Мазепа: Продовжуючи попереднє питання.
Чи близькі вам існувавші на початку минулого століття есерівські і націонал-комуністичні візії (Хвильовий, Шумський, Волобуєв, Скрипник тощо), і, навздогін, марксистські фракції ОУН (Мітринга, Майстренко, Горновий, Позичанюк етк)?
RedComrade: Безперечно, ці ідеї особисто нам близькі й ми вважаємо їх найбільш адекватними для сучасного українського революційного руху. Проте не маємо ще достатньо інформації про ці тенденції і їх ідеологію, окрім як різні статті, що з’являються останнім часом в Інтернеті, в тому числі й на вашому сайті.
Ілля: Партія у нас одна – СР:))). Насправді ті, яких ти назвав – це одні з основних наших орієнтирів, хоча нас іноді ще кличуть «неотроцькістами». Але ми наполягаємо - що саме українська соціалістична течія, яка увійшла в історію як «націонал-комуністична», разом з «Лівою опозицією» Троцького до кінця протистояли зраді світовій революції та імпершовінізму Сталіна та його катів. Істинний інтернаціоналізм, на нашу думку, не може не мати саме національно-визвольного та загальнодемократичного підґрунтя, тому наш інтернаціоналізм не треба плутати з т. зв. «космополітизмом», який повністю заперечує національно-визвольний рух та об’єктивну належність людини до певної нації, а тому є буржуазною ідеологемою, що роз’єднує пролетарів, а не об’єднує.

Мазепа: На чиїй стороні ви були на марші УПА у минулому році?
І чому не на боці ветеранів Повстанської армії?
Ваше ставлення до УПА і проблеми статусу їх ветеранів, в цілому - поза трудовиками, УНСО й іншими ультраправими їхніми ж супортерами?
RedComrade: Безперечно, реабілітація ветеранів ОУН-УПА буде ще довгий час достатньо актуальною й проблемною темою і вирішити її нашій буржуазній владі навряд чи вдасться в найближчий час. Влада не робить значних кроків в напрямку примирення ветеранів УПА й червоноармійців, тому це протистояння буде існувати ще довгий час в свідомості навіть наступних поколінь. І ця тема буде предметом спекуляцій багатьох політиків, як і “друга державна мова”. Особисто в мене один прадід був на боці бандерівців, а інший – в лавах Червоної Армії, і я з однаковою повагою ставлюсь до обох моїх пращурів, так як керувались вони цілком волелюбними переконаннями.
Таким чином, відповідь на це питання не може бути цілком однозначною. Одначе скажу, що всі прихильники неавторитарних лівих ідеологій в Україні стоять на боці ветеранів УПА, оскільки вони мужньо боролись проти двох злочинних тоталітарних режимів.
Ми підтримуємо реабілітацію ветеранів ОУН-УПА. В той час як до ветеранів СС «Галичина» й учасників НКВС ставимось як до цілковитих національних зрадників й пособників антилюдських режимів.
Однак, до цього маршу ставлення дуже неоднозначне. Ми підтримували вимоги ветеранів УПА визнати їхній статус, проте марш перетворився в розборки між українськими жлобо-ксенофобами й проросійсьими імпер-шовіністами, а в цьому ми зрозуміло, що ні за яких обставин участі приймати не бажали.
Ілля: Ми принципово не були присутні на марші тому, що просто не хотіли скомпрометувати себе самих, дати привід для розмов про те, що ми є українофобами або нацистами. Жодна зі сторін сутички не була достойна гідного імені «комуніста» або «учасника національно-визвольних змагань». Моє особисте ставлення до Другої Світової війни є поки досить незвичним для політичного лівого бомонду: це була всього лише імперіалістична війна за інтереси німецького капіталізму та радянської партійної бюрократії, прості українці чи німці об’єктивно не могли отримати з неї ніякої користі. Проте Германія була агресором, не варто цього забувати. До вояків УПА ми ставимось так само як і до червоноармійців, це були люди, які захищалися від агресора. Можливо, щоб стати до лав недержавного війська треба було мати більше мужності. Так, серед керівників УПА було багато правих, але не варто забувати і про комісарів з НКВД, чи то були вони справжніми комуністами?
Особливу симпатію в нас викликає вищезазначене ліве крило як УПА так й ОУН. Зрозуміло, що все неоднозначно і діалектично, але ж правда навколо ОУН-УПА рано чи пізно переможе. І на останок: мене особисто більш за все бісять сучасні спекуляції на цій темі як з боку правих, так і з боку псевдо-лівих.

Мазепа: Маршируємо далі. 1 травня в Києві планується «марш проти нелегальної міграції». Позиція «Лівиці» очевидна і повторювати її не варто.
Тому питаю прямо і в лоб – ви ЗА міграцію і скільки чужих має з’явитися на місці виїхавших на заробітки наших земляків, аби ви, можливо переглянули свої позиції щодо потреби у їхній присутності?
RedComrade: Причини нелегальної міграції треба шукати в світовій капіталістичній глобалізованій системі. В Україні, на нашу думку, зараз немає якоїсь “іммігрантської загрози” тощо. Також здається, що держава перешкоджає мігрантам з інших країн стати повноцінними членами нашого суспільства, навіть якщо вони чесно працюють, поважають норми українського суспільства й переїхали з країни, де рівень життя значно нижчий.
Ми вважаємо методи “боротьби з нелегальною імміграцією”, що практикуються нацистами, абсолютно безглуздими й такими, що зашкоджують боротьбі за більш актуальні для України речі. Ця проблема має вирішуватись навіть не на державному рівні, і зрозуміло, що ні в якому разі не на рівні побиття на вулицях дітей іноземців тощо.
Ілля: Марш т.зв. «патріотів» пройшов і, як бачите, все відбулося без ексцесів, принаймні, з нашого боку. От тільки в той же день ввечері під клубом, де мав відбутися сейшн, відбулося побиття «українськими патріотами» ні в чому не повинних відвідувачів концерту, теж українців, до речі. Ось вам і національна солідарність у виконанні ультраправих! :))) …

Мазепа: Арабська мова як друга державна в Бельгії, схожа на “чорнопантертівську” “марокканська народна міліція” і заклики до створення Європейського халіфату”; тріада: проститутки (і гомосексуалісти) – наркомани - іноземці, себто їх права як “вищі досягнення голландської демократії”; більше тисячі мечетей у Великобританії і “no go area” для білих, в “кольорових”, передусім, кварталах; курдські, турецькі, арабські, китайські тощо, незалежні в плані інфраструктури поселення в більшості західноєвропейських столиць; культурна дифузія вимираючої Європи, депопуляція автохтонного населення, мусульманський фундаменталізм і створюване переселенцями, зауважте, соціальне навантаження викликають простісіньке запитання:
ви переконані у тому, що мігранти з Африки та Азії є носіями виключно класових ознак, а відтак і повинні розраховувати на підтримку місцевих прогресивних кіл?
Інший варіант – класові характеристики міцніючого арабського кулака померли разом із Фаноном і сьогодні ми присутні при останньому штурмі Європи, котрий здійснюється під прикриттям зацікавленої у дешевій робочій силі європейської ж буржуазії, шовіністично налаштованих ісламських провідників-мул і псевдомарксистських “тєлєг” тов. Тойнбі щодо історичної ролі зовнішнього пролетаріату (у спотвореному варіанті – Воллерстайн), в долі західноєвропейської цивілізації, передусім?
RedComrade: Ми принципово стоїмо на позиціях захисту прав іммігрантів, ми, при тому, хочемо не стереотипного ставлення до них, а щоб найкращі з іноземців змогли проявити свій потенціал на свою власну користь й на користь України.
Зрозуміло, що часто приїжджі поводять себе досить агресивно, коли зустрічаються з усіма «прєлєстямі» нашої буржуазної системи, а це, в свою чергу, використовується нацистами для обґрунтування своїх анти-робітничих й анти-народних “тєлєг”. Поодиноким можливим випадкам агресії іммігрантів і цілком можливому іноді їхньому зневажливому ставленню до місцевих традицій й норм необхідно надавати опір без посилання на всіляку “біологічну схильність” гостей з Африки та Азії до свинської поведінки. Проте не слід забувати, що найбільших успіхів люди здобували шляхом співпраці націй, свідченням цього є скінхед-культура, ска-музика й антиглобалістські погроми:))). Нації завжди можуть мирно уживатись між собою.
Ілля: Га, ми не є якимись там дивними «негрофілами», нам що на білих, що на негрів глибоко все одно, якщо вони несуть ворожі класові ознаки. Хоча тут можна ще сперечатися згідно доктрини захисту суперпригнічених верств населення. До того ж ми не є такими антифа, яких прийнято вважати ще й антинаціональною силою. Якщо в українців є можливість працювати на більш гарній роботі ніж Троєщина, десь в Європі, то чому б і не віддати його тим, в кого цієї можливості немає? А якщо ні – то все одно побиття якогось Махмуда-продавця ні до чого не призведе. Уявіть собі, проти кого спрямований рух проти нелегальної імміграції, скажемо, десь у Польщі чи Чехії? Зрозуміло проти українців! Так чому ці праві недолугі хлопці у нас щиро вважають, що вони є саме «патріотичною» та саме «українською» силою? Мені абсолютно рівно, якби я дізнався, що бони завалили якого мафіозі-іранця, що нагріває руки на цьому ринку чи міліція б завалила абсолютно «нашого» власника цього ринку, який щоденно експлуатує сотні моїх земляків. Вдесяте кажу – винні не іноземці, а світова капіталістична система, яка їх сюди спрямовує, абсолютно також, як вона спрямовує сотні тисяч українців до країн Заходу та у Росію.

Мазепа: Україна стоїть на 4-у місці щодо нелегальних мігрантів. У СВІТІ! Різниця між нами і Зах. Європою лише у тому, що сьогодні Україна для переселенців – тільки транзитна зона. Уявіть ситуацію, в якій Володимирський собор замінений на мечеть (а-ля мечеть Паризької богоматері); і досі не організований український пролетаріат поділений ще і за не останньою для пересічної, в тому ліці робітничої свідомості, расовою ознакою (не секрет, що більшість німецьких нацистів - часто витіснені з ринку праці представники “білого робочого класу”, чия реакційність природня, з огляду на ситуацію, котра має місце); ти приходиш на роботу, але там згідний працювати за значно меншу ціну побратим із країн “третього світу”.
Свого часу тов. Холявка видав варту цитування сентенцію, сенс котрої в тому, що редскіни діляться на “пролетарських бійців” і “негрофілів”. Складається враження, згідно котрого антифа-діяльність діє на руку, передусім, зацікавленій в дешевій робочій силі буржуазії, в той час, коли ви своїми діями хай і не свідомо, упосліджуєте права на ту саму працю, або, скурпульозніше, місце на Троєщинському ринку, власних тьоть і дядь.
В чому я не правий?
RedComrade: Проблема безробіття, на нашу думку, пояснюється логікою глобалізованної системи капіталу. Уряди країн “великої сімки” (чи “вісімки” – хто як вважає) ні в якому разі не зацікавлені в розвитку країн Третього світу, роблячи останні лише сировинними придатками для транснаціональних корпорацій, які створюють просто таки нереальні умови для життя місцевих жителів. Ці жителі змушені переселятись до США та країн Західної Європи, що в свій час перетворили в колонії й джерела рабів країни Азії та Африки. Іммігранти приїжджають сюди й готові працювати за будь-яку зарплатню, буржуям це вигідно економічно, експлуататори убезпечують себе від ненависті з боку робітничого класу, коли останній знаходиться в полоні расистських міфів. Буржуї створюють стільки робочих місць, скільки їм власне і потрібно. І вирішити проблему безробіття зможе лише соціалістична економіка, яка буде працювати в інтересах всього суспільства. Проблема безробіття, як і расизму/фашизму ніколи не буде вирішена в умовах капіталізму.
Ілля: Спробую відповісти. Ми не бачимо расизм однобоко, як тільки нетерпимість білих до небілих. Чорний чи жовтий расизм не краще аж ні на йоту за білий. Зрозуміло, що, скажімо, десь у Зімбабве зараз чорний расизм, спрямований проти білих, на порядок є більш небезпечним аніж білий. Зрозуміло, що актуалізація антифа-спротиву залежить від расової ситуації у тій чи інший державі, тому б ми, зрозуміло, цілком обґрунтовано виступали б проти чорного расизму у Зімбабве на захист білої меншини, навіть розуміючи неоднозначну соціально-економічну ситуацію навколо панування у минулому білих плантаторів-землевласників та зрозумілі пануючі настрої помсти серед автохтонного чорного населення Зімбабве. Зрозуміло, що в Україні кількість проявів чорного або жовтого расизму значно менша ніж у представників домінуючої нації або раси, тому це і не так помітно.

Мазепа: Малазійські червоні скіни беруть участь у профспілковій діяльності, італійські відвідують різноманітні центри соціальної реабілітації, всі інші (умовно-перебільшено) бігають за нацистами зі свого двора, з котрими не можуть поділити право “чужих” жити у цьому ж дворі.
Спираючись на власну самооцінку дозволю некритичне зауваження а-ля “антисемітизм – ще не расизм, так само як негрофілія – не антифашизм”. Все залежить від умов, в котрих відбуваються подібні явища. Пара іноземців у дворі урізноманітнюють культурні обрії, їхня більшість ставить колись місцевих у притаманну гомосексуальній любові позицію, чіпляє ярлик “фашист” і примушує мігрувати під впливом, зауважте, кількох чинників, серед яких головний – це неповага до тебе, а не навпаки.
Чому за останній рік до Голландії в’їхало кількасот тисяч вихідців із Магріба, а населення, в цілому, зменшилося на 20 тис? Чому росіяни виїзджають з Кубані, і хто там ФАШИСТ, кубанські козаки чи турки-сельджуки, вірмени і чеченці?
До чого я веду, парні. Я не знайомий з жодною НЕбілою антифа-активністю, в котрій чорношкірі там, араби, азіати або юдеї били своїх за те, що останні не люблять чужинців. Складається враження, що сьогоднішній антифашизм, це етнічно кастрована, прихована за комплексом меншовартості та ідеологічними вимижками, виключно “біла” діяльність, не маюча нічого спільного з антифашизмом історичним. Але ми не західні європейці, не москалі, не китайці і не американці. Ми не формували колоніальних імперій і не грабували батьківщини мігрантів – колонії і навіть з точки зору історичної справедливості не зобов’язані поступатися робочими місцями, культурним простором і генами онуків.
Чому? - ви не ганяєте за експлуатючими наших жінок власниками кавказьких ларків (як у пісеньці 69), сіоністами з Бейтара (я закінчив МСУ і тому відповідаю за сказане), кримсько-татарськими націоналістами, купою “рускіх двіженій” і “казаков” тощо, себто тими, хто навіть апостеріорі не визнає наших етнічних прав.
Ваша мета – українські нац. рухи, котрі більшість самозваних “антифашистів” (часто-густо просто українофобів, свідченням чому той самий марш ветеранів УПА), без розбору записує до “нацистів”, і котрі ніби-то неправильно трактують відтінки національного питання.
Але Скрипник помер і разом з ним відійшов тодішній інтернаціоналізм, оскільки мігрантами були здебільшого росіяни, котрих “натуралізовували” за часів його наркомства. Враження таке, що захист “прав” не завжди взаємно толерантних гостей із, на приклад, Кавказу або Аравійського пів-острова, – справжній, прихований за лібертарними ідеологіями расизм, спрямований в бік власних, передусім трудових мас?
RedComrade: Ну так, на Заході таке є. І в наших силах зробити так, щоб ми не успадкували подібних “недоліків” антифашизму. Хотілось би навішати і всяким українофобам з різних “руських блоків”, проте українських антифа більше цікавлять наці-скіни, ультраправі футбольні хулігани й інші жлоби, які намагаються фізично придушити будь-яку активність лівої молоді. Окрім того, що наці заважають проведенню різних прогресивних заходів, так вони й взагалі намагаються “прижати” неформальну молодь, щоб очевидно показати, які вони круті. Це лише наближає їхній крах. Цим вони роблять помилки, за які жорстоко поплатяться. Вони заперечують необхідність будь-яких прогресивних змін в нашому суспільстві, прагнучи залишити на одному місці розвиток народу, що буде незліченну кількість разів повторювати одні й ті ж самі помилки.
Через свою агресивність й одноклепкову догматичність наці-скіни є для нас найпріоритетнішими ворогами.

Мазепа: Наступаючи на п’яти зауваженій вище термінологічній проблемі. Антифашизм – як маска на українофобній морді: Марш УПА – російські триколори, СРСР-і прапори, портрети Миколи II й імперські знамена, “антифашисти” з ПСПУ, КПУ, “Че Гевари”, проросійські НС-скіни, різного роду “казакі”, “монархісти” й інша чорносотенна шушваль – в одних, як завуважено, антиукраїнських шанцях. Таким робом, носії імперської свідомості трактуються у якості “антифа”, в той час коли воювавші на своїй землі в ході визвольних змагань – “фашисти” – класичний імперський дискурс, покликаний накинути виключно негативний ярлик.
З іншого боку – діди з УПА, воювавші в антиколоніальних війнах на Кавказі, Сербії і в Придністров’ї унсовці, просто патріотично налаштований молодняк
І хто тут “антифа”?
RedComrade: Серед обох сторін були фашисти і я вважаю за невірне міркувати про більшу долю “антифашизму” в діях чи ідеях обох сторін.
А що стосовно унсовців, то ми, в усякому разі, значно більш позитивно оцінюємо цю організацію з моменту її створення й до кінця 90-х років, аніж УНСО початку 2000-х років, коли ця організація почала стрімко деградувати в бік відверто неонацистських “тєлєг”. Безумовно, зараз вони вже не мають такого впливу й підтримки, які мали в середині 90-х.
Ілля: Ну добре, переконав, фашисти – це ми, піду наб’ю собі кельтуху на біцепсі :))). Вся перерахована тобою проімперська компанія ні чим не краща за їхніх буржуазних іноземних замовників. Вони також є і нашими ворогами («Че Гевара», все ж таки, помилково опинилася у твоєму списку), от тільки дістати і вирахувати їх не так легко, як явних. Деякі російські та й місцеві «ліві» товариші звинувачують мене у «націоналізмі» і «бандерівщині» і тільки за те, що я не бачу на разі іншого виходу – «Ні! - Північно-Атлантичному, Ні! - Російського капіталу! Нам, дійсно, не по дорозі з всілякими великодержавними шовіністами. А щодо так званого правого «патріотично налаштованого» молодняку – то я абсолютно не впевнений в їхньому патріотизмові як любові до Батьківщини, скоріш за все – тут примітивна ксенофобія, тобто «нелюбов» до іноземців, за якою приховані дитячі комплекси меншовартості. Найбільша шанувальниця вояків УПА – моя подруга-антифашистка, от вона справді є патріоткою, хоча праві і її називають українофобкою. А на тому марші 15 жовтня антифа й не було, були тільки проросійські і наші рідні нацисти («Че Гевара», думаю, опинилася там все ж таки, випадково). Хто з них кращий? Я думаю, що нам не потрібні не ті, не ті.

Мазепа: І все-таки, що таке “український фашизм”, проти котрого так варто боротися, які з існуючих в Києві організацій заслуговують на цей статус, а які, з національно заангажованих, “можуть жити”?
RedComrade: Український фашизм – це расизм, антисемітизм й гітлеризм з усім випливаючим з цього. На сьогоднішній день найбільше це виражається в діяльності так званої Української Націонал-“Трудової” Партії. Українськими фашистами також можна назвати зараз багатьох членів УНСО та ВО «Свобода», проте ми не вважаємо ці організації в цілому фашистськими. Абсолютно інша справа – організації традиційного правого українського інтегрального націоналізму на кшталт «Національного альянсу» та МНК. Вони ще мають визначатися зі своїм ставленням до фашизму, до якого їх відверто намагаються спрямувати керівники УНТП. Подивимось.
Ілля: Всім відомо, що саме українськими фашистами, якщо можна так висловитися, є так звана Українська Націонал-Трудова Партія (УНТП), вони орієнтуються на традиції німецького НС, а не українського інтегрального націоналізму. Їх лідер, пан Кріт, є дуже догматичним і реакційним, такий висновок я зробив із його інтерв’ю на вашому сайті «Бріколаж». Тому я вважаю, що коричнева УНТП не здатна на щось більше, ніж просто зібрати під своїм керівництвом найбільший у Києві моб бонів. Більш серйозні традиційні праві організації консервативного характеру також є, на нашу думку, рецесивами, але ж з ними, принаймні, можлива серйозна політична дискусія. Це стосується і «Національного альянсу», і МНК, і «Пори» тощо. Але не забувайте, що наш головний ворог – це влада капіталістів, влада буржуа в усіх її проявах.

Мазепа: Чи не здається вам, що наявність непропорційної і затяжкої для нашого ринку праці, екологічної ніші і соціальної системи мігрантської маси, вкупі з економічним, геополітичним і культурним тиском Росії, ЄС та США у підсумку поховає ще слабку українську, в тому числі свідому своєї історичної місії робітничо-селянську ідентичність?
RedComrade: Так, принаймні мені так здається. Проте скажу, що найбільший деструктивний вплив буде, безумовно, з боку великих капіталістичних країн, так як саме вони володіють достатніми ресурсам, щоб впливати на свідомість нашого суспільства, формувати його думку й культуру.
Ілля: Відповім коротко, але по суті. На мою особисту думку - Ні! І ми в цьому допоможемо. Ми ведемо активну агітацію серед робітників в Києві зокрема, а перспективі бачимо і інші міста, а згодом і села. Наші сили ростуть, отже ростуть і сили робітничого спротиву.

Мазепа: Закінчуючи актуальну і приоритетну в нашому інтерв’ю тему не можу утриматися і тому відмічу: чи не помітили ви особливості гендерного складу, характерного для перетинаючих наший кордон? (Від себе додам банальний як і його зміст факт – я практично ніколи не бачив жінок, що, на мою думку, дуже нагадує мандрівні ватаги вікінгів і “прочих” ласих до чужого життєвого простору, “вимушених подорожніх”). А тепер чисто фрейдистський і дещо наївний пасаж – білі чоловіки у чорних бомберах і мартінсах з червоними шнурками захищають “жовто-чорних” чоловіків у куфіях від білих чоловіків у чорних бомберах і мартінсах з білими шнурками?
В чому СЕНС ТАКОГО ПРОТИСТОЯННЯ “ФА-АНТИФА” У КИЄВІ І УКРАЇНІ, В ЦІЛОМУ?
Довкола буржуї, кримінальні злочинці, знедолені діти і старики, на х..й занедбана екологія і так далі і тому подібне, а ви, зрештою, всі ви, здорові мужики, ламаєте один одного за право незнайомого з вами афганця торгувати на Троєщинському ринку?
Це, перепрошую за різкість, не ідіотизм? Хіба більше не має чим зайнятися, на БЛАГО СВОЇХ, НЕ ЧУЖИХ?
RedComrade: Продовжуючи таку “гендерну” логіку, зроблю припущення, що всі вони б’ються за право володіння білими жінками. :))) Ти й так прекрасно знаєш, що ультраправі заперечують будь-який прогрес суспільства, називаючи це все “жидівськими приколами” тощо, вони намагаються фізично завадити проведенню різних заходів альтерглобалістського, екологічного, профспілкового й подібного характеру, що організовуються лівими. Виникає необхідність в тому, щоб фізично “знизити” їхню активність на вулицях й отримати змогу донести свої ідеї до народу. Зрозуміло, що фашисти ніколи не будуть протестувати проти системи визиску й капіталу, а замість цього будуть вигадувати все більш фантастичніші міфи про жидів, які “завжди брешуть” й підлих кавказців, які тримають всі шашличні в столиці, й нібито заважають ідеальному функціонуванню системи ринкового рабства.
Окрім цього, фашня вкрай обнахабила і хоче чи то вразити всіх, чи нажахати, п…чи звичайних нєфорів й заважаючи людям відпочивати на концертах. Нам же від таких їхніх дій тільки краще зі зрозумілих причин.
Ілля: Га, це питання ставлять мені дуже і дуже часто. Ми самі не дурні люде і розуміємо, що бійки з нацистами на вулицях – це наперед тупикова фаза розвитку. Тому ми і завше кажемо про те, що ці вуличні баталії повинні відбуватися на чистих руках, але нажаль нас часто провокують і просто вимушують виходити на «гівні», помітьте, до речі, - саме російський вислів :))). Самі зрозумійте, коли на тебе пре перебільшуюча чисельно і за віком коричнева зграя із пляшками та каменюками у руках, але не кидає їх, то тут вже із інстинкту самозбереження сам береш каменюку до рук; і так чогось виходить, що ліваки першими застосовують «зброю», а якби вони цього не зробили, то бони б мабуть вийшли на чистих руках та ще й такою ж кількістю як і супротивники - чи це не смішно??? Не треба забувати, що ми – спочатку ліваки, а вже потім скіни. Скінхед-культура – це всього лише засіб самовиразитися, а не ціль всього життя. А ще пройде не так багато часу і я вже не зможу виходити на вулиці лупити бонів (сподіваюсь це будуть робити за мене інші), бо вже буде дім-сім’я-робота. До того ж не хочу я бути покаліченим або вбитим якимись пришелепками у самому розквіті життя, не встигнувши нічого путнього зробити. Одна ідеологічна перемога значить набагато більше, ніж десять переможних вуличних бійок. Звісно, треба іноді чистити місто від скаму, але головне поле битви не там.

Мазепа: Чим, крім обсмоктаної у попередніх питаннях антифа-активності переймаються київські редскіни, в сенсі векторів соціальнопродуктивної діяльності?
RedComrade : Ми приймаємо участь в альтерглобалістських акціях, що організовуються “Лівою Ініціативою”, а також в профспілковій діяльності незалежної профспілки “Захист Праці”. Ми проводили акції проти ВТО, проти війни в Іраку, проти безправного положення трудящих на конкретних підприємствах, в підтримку баскського народу та інші.
Ілля: Ти правильно підмітив, що антифа-діяльність є лише одною з пріоритетних і зациклюватись на ній одній було б нерозумно. Наші товариші беруть активну участь у профспілкових рухах, у всякого роду студентських організаціях. Крім того, пересічні редскіни ведуть агітацію серед робочої молоді. Ми тісно співпрацюємо із незалежною профспілкою «Захист праці», ведемо активну соціальну діяльність. Не слід забувати і про екологічну гілку руху, адже здоров’я нашого класу є здоров’ям нації і нашим дітям жити на цій землі. Ми також беремо участь у різного роду акціях, що спрямовані на затвердження загальнолюдських цінностей та прав і свобод людини. Редскінз – це не однобокий рух, направлений тільки на афа-діяльність, в ньому кожен може проявити свої найкращі ініціативи та потенції.

Мазепа: З цього питання слід було починати. Ним ми розвіємо створену моїм тоном напругу. Як ви прийшли до цієї субкультури, котру, цілком можливо, уважаєте за чітко визначений стиль життя?
RedComrade: Це, як то кажуть, довга історія… Зауважу, що зараз я не прививаю себе виключно до редскін-субкультури.
Ліві погляди я мав ще зі школи. Я шукав культурне підґрунтя своїм ідеям і побачив його в субкультурі лівих скінхедів. Я повністю сприйняв моральні принципи, стиль одягу, музичні вподобання й методи боротьби лівих скінів. Скіни – це субкультура гідних й вольових людей, які своїми вчинками готові довести оточуючим, що їм є чим пишатися, окрім як расовим й національним походженням. Скіни – це робітничий клас, проблеми, переживання й настрої якого мені знайомі ще з дитинства.
Ілля: Все почалося дуже давно. Ще коли я був малим і несвідомим до мене вже доходило, що щось тут не так, що існує в світі соціальна (тоді я не знав цього слова) несправедливість. І от що було дивним: поганими чомусь виявлялися не тільки чужинці, які взагалі-то не зобов’язані любити українських діток, а й наші рідні дядьки, тітки і діточки. Однак ці дитячі незрозумілості не озлобили мене, а навпаки зробили більш відкритим. Потім, вже у більш свідомому віці, я почав цікавитися лівою ідеологією, з чимось погоджувався, а з чимось ні. А паралельно із цим вирувало і маргінальне життя – панк на той час. Я ще змалку цікавився різними естетичними і культурними рухами, тому і знав про якихось міфічних редскінів, але не в Україні. Згодом я вже став самоідентифікувати як афа і комуніст, але я був один у своїх переконаннях. І тоді я познайомився із кількома голомозими хлопцями (в їх компанії були не тільки лисі, а й волохаті), як мали подібні до моїх переконання, але вже себе називали скінами, до них я і приєднався. Вже згодом, у процесі політичного диспуту з ними, з’явилися націонал-комуністичні настрої, а потім на горизонті з’явилася і «Ліва Ініціатива», до якої я приєднався. Скінхед-рух, як я вже вище зазначав, є переважно естетичним і несе лише периферійну роль, але він об’єднав найбільших лівих активістів у те ядро, яке ми наразі маємо. Якби я не голив голову (а я цього і не роблю в останній час), то я б все одно був би тим, ким я є, тому не варто сприймати мене як скіна, пропагованого змі – тупе бидло. Проте не чуже мені і найбільш скіновське почуття гордості за свою країну, свій клас, своє місто, район, якщо хочете.

продовження www.lab.org.ua/article/854/

Коментарі (9) для “RASH-Київ (red and anarchist skinheads): “ Комуніст – не означає “космополіт”. Все зовсім навпаки ””

  1. Роман

    А чому scinheads? Взагалі-то, слово пишеться через -k- skinheads. Чи тут якісь прикол?

  2. Mazepa

    Роман - помилився, соркі.

    Камерад - не лізтиму в непродуктивну полеміку, оскільки і так зрозуміло, що маю протилежну точку зору і для мене властиво “хвашисти”, це подібні до тебе колонізовані суб’єкти-манкурти. Менше з тим.

    Попередження, як і в наступній гілці - російською говори з мамою. В протилежному разі - бан.

  3. Олег Верник

    Зрозуміло, що “камерад” - фашізоїдний провокатор, але ж це добре, що у фаші не має інших аргументів крім відвертої брехні… це ж всі розумні люди вже бачать і радіють цьому :):):)

  4. Олег Верник

    Тут є велика доля правди, дійсно. Скінхед рух - це насамперед субкультура. Політизація субкультур - це шлях залучення молоді до серьозної політики, але ж з усіма плюсами та мінусами цього дійства…. Шпигуни розповідають як, наприклад, важко йде політизація у правих скінів і наскільки організаційно нестійки проекти на кшталт УНТП тощо. Тобто вивести на якуйсь пізділку молодняк - особливих проблем не має, а поставити серьозну теоретичну та партійну роботу - дуже і дуже важко. субкультурність тяжіє…
    Але ж з іншого богу, мені здається ви, Роман, досить механістично підходити до проблематики т.зв. “конкретних дій”…
    По перше, чому ви вважаєте, що саме ці “конкретні дії” не будуть проплаченими бізнесовими опонентами Рабіновічів и Ко? Тоді навіщо махати прапорами за ційсь бізнесовий інтерес? Іноді ще прикольніше. Газета “Ідеаліст” виявляється друкується на гроші Рабіновича вже багато років… :) бореться з абстактними “жидами” на їх же гроші… Чи то ображений Щокін (з МАУП) на те, що йому не дали в МАУПі створити українсько-єврейську бізнес-асоціацію, перекидується на обслуговування інтересів конкуруючих бізнес-кланів…
    Хіба це є проявом “справжніх дій”???
    На мою думку, головне зараз розпочати роботу про трансформації свідомості у бік емансипативної дії. Ідеї стають матеріальною силою, коли оволодівають масами, казав Карло Маркс… і він правий…

  5. Олег Верник

    Знов таки згодний з усіма зауваженнями та побоюваннями “людини з боку”… Що далі???? У чому сенс побоювань, якщо немає пропозицій???

    Костенко та Тарасов мої давні знайомі та товарищи по боротьбі, незважаючи на усі труднощі Дмитро Костенко зараз взявся створювати нашу “Ліву ініціативу” в Росії!!! А, повірьте мені на слово, що він людина, “ізмучена нарзаном” значно сильніше навіть за вас, Романе :):):) А Сашко Тарасов майже кожного дня пише полемічні статті проти сектантів від лівого руху на зразок згаданого пітерця Петра Рауша… ТОбто кожний робить що може…

Залишити коментар