Bricolage NL  
 

Ацетон («Бійцівський клуб»): «Нас цікавить все: нацики, ліваки, зелені, а ще більше синтези всього вищезазначеного»

МЛ «Бриколяж»

Наступне інтерв’ю рясніє перлами на кшталт «комуніст не обов’язково інтернаціоналіст, а націоналіст — реакціонер». Це збігається з нашими дефініціями цих (і частини інших) ідеологічних понять, тому відповіді тов. Ацетона на нашому операційному столі — читайте і препаруйте. Наркоз — згода автора і 5 сторінок його текста; медсестра — правда, для кожного своя і, у підсумку — українська; результат — повне або, принаймні, часткове одужання гуманітарно хворого суб’єкта.

Привіт, друже Ацетон. Розкажи про «Бійцівський клуб», звідки назва, хто редактори, про що пишите і, власне кажучи, для кого і на біса?

Привіт, товаришу Мазепа. «Бійцівський Клуб» — це просто весела газета. Сум — це контрреволюційність. В кожному з нас живе маленький Нестор Махно, який зросте, якщо ми будемо його правильно годувати. Нам потрібно багато таких Несторів, нам потрібна революційність і справа тут не лише в анархізмі. Іншими словами, це купка маргіналів, у яких в голові скажено некоректні, але дуже актуальні ідеї і які мають трохи потенціалу, щоб їх втілити. Ми маємо власний погляд на суспільство, політику, кохання, на світ взагалі і хочемо поділитися ним з іншими людьми. Це добре, що у нас є цей погляд, у багатьох замість нього якась пурга з телебачення. Власне кажучи, проект задумувався як часопис для, таких собі, неслухняних хлопчиків і дівчаток, часопис без надмірного інтелектуального змісту, просто і зрозуміло, по-пролетарські. Ми, як бачите, не є ані лівим, ані правим часописом, ми лише хочемо бути цікавим часописом, ми друкуємо інформацію про різні організації, течії, ідеології, від анархізму до екофашизму та намагаємося висвітлювати найцікавіші події в Україні та в світі за місяць.

Що стосується редакторів, компанія досить строката, серед нас є навіть представники різних конфесій, але ми гуртом вирішуємо, які матеріали друкувати, а які — ні, і разом визначаємо «політіку партії», поки що це в нас непогано виходило, сподіваюсь так буде і надалі.

Ідея проекту повністю належить Пташці, назву придумав (точніше запозичив) теж він, він і докладає найбільше зусиль для втілення його у життя.

Свого часу ти стверджував хуліганський статус газети. Про що, окрім ненормативної лексики, йдеться? Ти фанат? Скінхед? В основі? (на провокативні питання не відповідай, якщо не хочеш)

Хуліганський статус — це не обов’язково матюки, як видно, вони є не в усіх статтях, просто інколи дуже важко донести думку без експресії, до того ж це додає відчуття забороненої пікантності читачу.

Хуліганський статус — це перш за все формат газети, її направленість, стиль написання, публіка.

Наша газета не розрахована тільки на фанатів або скінів, скажімо так: вона розрахована і на фанатів, і на скінів, словом на всіх, у кого є бажання діяти рішуче, йти до кінця, на тих, хто не справа і не зліва, для тих, хто попереду, наш читач — це, перш за все, нонконформіст, можливо навіть маргінал. Ідеологія, національність — це вже вторинне, головне це пасіонарність, хоча добра кількість меланіну теж вітається.

Уяви, що «БК» — радикальне музичне видання, типу польської «Фаланги», анархо-скінівського самопалу там, а-ля кишеньковий «zine», одним словом. Тематика, напрямні, штилі і контори — що ти слухаєш і що порадиш чути нам? (ска, панк, етно, готику і радянське ретро не називай — в цьому «салаті» моя пика)

Якби БК хотіло стати «радикальним музичним виданням» воно ним би стало.

Особисто я не сильно цікавлюсь музикою, тож «авторитетно» рекомендувати ніц не буду. Переважно слухаю україномовний музон: Братів Гадюкіних, Перкалабу, Тостер, Кому Вниz, але то мабуть вже настільки «класика», що можна було і не згадувати. Взагалі на музон маю мало часу, так шо ще раз звиняйте.

Щодо інших, то редактор Пташка, наприклад, «сидить» зараз на якомусь зовсім дикому пост-панку типу Smashin’ Pumpkins, вірменському System of a down та NineInchNails.

Як скоро ми зможемо помацати паперовий варіант газети? (від себе пораджу майданівських бабусь — незлий спосіб заявити про медіа-одиницю на маргінесі інформаційного простору — для початку) —

Спочатку, з осені 2000 року, БК виходив на принтері, мав іншу назву та був для внутрішнього призначення. Сучасний БК — суто віртуальна газета, дехто й зараз думає, що так і має залишатись, проте я вважаю, що нам необхідне друковане видання. Але друкуватись в друкарні ми не будемо (принаймні, поки що), наш вибір — самвидав, на сайті є наші номери в форматі PDF — будь-ласка друкуйте, копіюйте, розповсюджуйте на здоров’я.

З приводу бабусь: я про це думав, але вони стукають в СБУ, нам звичайно нема чого боятись, навряд чи служба безпеки нами цікавиться, але неприємно мати справу з такими людьми. З іншого боку нам просто впадло носити пачки газет на Майдан. Як тільки ми почнемо носити, то станемо схожі на усю цю паперово-боязливу братію. Доведеться цензурувати наші статті, щоб під статтю не потрапити, а ми цього робити не хочемо. Весь прогресивний люд може це прочитати в неті або взяти в трохи більш прогресивних друзів, які її встигли роздрукувати.

У нас багато спільного. Члени наших редакцій в минулому, як мінімум, симпатизували досить реакційним, я би сказав, профашистським настановам. Що змінилося, в сенсі твоєї ідеологічної еволюції? (ти відкинув а чи трансформував в минулому завуальовані до ксенофобної ідеології індоєвропейські ідеологічні архетипи?) —

Все своє свідоме життя я перебуваю в пошуці. Цей пошук супроводжується боротьбою, боротьбою, перш за все, з самим собою, із суперечностями всередині себе. Національна Ідея ніколи не ставилась мною під сумнів, не можу сказати, що зростав в націоналістичному середовищі, проте така думка утвердилась у мене ще з юнацьких років і незахиталася навіть коли всі мої шкільні друзі «перефарбувалися» в червоних. З іншої сторони, нехтувати лівими ідеалами нерозумно, ліві гасла зумовлені об’єктивними чинниками, це очевидно. Ті «реакційні» і «профашистські» кола, з якими я певний час тусувався забували, що націонал-соціалізм це не лише А.Гітлер, а й брати Штрассери, насамперед Штрассери! Що відбулось зі мною? Хто його зна, може революція, а може й еволюція. На разі я просто намагаюсь дивитись в обидва ока — в праве і в ліве, а ще чекаю на відкритя третього.

По ходу — що думає тов. Ацетон на рахунок присутніх в Україні кількох БХ, УДНПІ, «кріейторів», останнього «писку» київських NS — Націонал-Трудової партії і тому подібних ксенофобних шняг, яко апологетів не притаманних українському націоналізму (у всіх його історичних проявах) White power (+ завжди меншевартісний ніби-то «панславізм», чия брудна фізіономія виглядає через плече більшості російськомовних «патріотов Украіни»), іншими словами — наскільки побиття двох (із трьох, взагалі, у Києві) таджиків, вплине на добробут бабусь із вимираючих українських сіл, тут, під Києвом?

Кажу від себе особисто, не від усієї редакції БК, хоча сподіваюсь вона мене підтримує.

Дуже подобаються слова А.Середи з цього приводу: «Якщо в країні є скінхеди — значить в країні є проблема».

Чеснокажучи мене мало ї**ть київські НС, я не можу сказати, що підтримую їх, хоча раніше вважав себе одним з них. Я підтримую їхні прагнення у боротьбі з нелегалами (та й деякими легалами теж), хоча не завжди поділяю їхні методи. З іншої сторони, все це можна було робити і без криків про «славянскоє єдінство» і всяку подібну хрєнь. Єдиними канторами, що відкинули мрії про «трієдінство», наскільки мені відомо, є УНТП і БХ-Зеленої, але остання на разі не є популярною, я взагалі сумніваюсь, чи воно ще існує в реалі чи тільки в інтернеті. Особисто я маю певні контакти з «трудовиками», з Олександрою щастя зустрітись не мав, та й, чесно кажучи, не тягне. Відверто дратує, що хлопці як з УНТП, так і з УДПНІ і всіх решта не в змозі вивчити українську мову. Ну, УДПНІ, то взагалі окрема розмова, там взагалі клініка, а от БХ-Арсенія, «крієейтори» та ще всякі різні НС… прикро трохи, сподіваюсь з часом воно зміниться на краще. Я вважаю, що НС необхідно виходити на якісно вищий рівень, якщо вони не хочуть залишитись на маргінесі, певні кроки в цьому напрямі робить УНТП, хоча не певен, що воно не зробить ще 10 кроків одночасно назад.

А повертаючись до організацій, то мене верне від таких людей, які навіть у своєму маленькому середовищі гризуться за «владу». Ви уявіть, якщо їм дати владу? Вони ж один одного будуть травить. Яка там ідея, одна реалізація власних закомплексованих амбіцій. Мрак! Будем чекати і дивитись. Бій триває.

На які суспільні ідеали орієнтується редакція «Бійцівського клубу» зараз і хто, в такому разі, дурак:

а) «убиті репом» космополіти, для котрих «БК» (як і «Бриколяж») — це добре (чи погано? — не суттєво) замасковані криптофашисти;

б) їхні дуже умовні (ковбаса зверху масла) візаві з так званого «новопатріотичного табору» (із їх досить тупорилою fash-платформою.), в очах котрих ви, цілком можливо, перейшли до наступної вагової категорії, а точніше до протилежного кутка рингу і стали «жидо-марксистами»?

Як я вже зазначав, ми не є газетою, яка просуває якусь конкретну світоглядову доктрину. Нас цікавить все: нацики, ліваки, зелені, а ще більше синтези всього вищезазначеного. Єдиний наш суспільний ідеал — це опір (вибачайте, що так вже схоже на демагогію, але пишемо як вміємо).

«Дураками» є і перші, і другі, кожні по-своєму. Але на нашу думку розділення суспільства відбувається трошки по іншим критеріям: це люди які змирилися з своїм гнилим існуванням, і люди, які з цим борються.

Твоя думка щодо пропагованого нами так званого «націонал-анархізму», в чому помилка, якщо така має місце? (кажи чесно, не соромся, в кожному разі це лише спроби української інтерпретації ідей етнічної самоорганізації, незалежно від лейби, якою нас таврують)

Тут доволі важко щось говорити, нас цікавить цей напрям нарівні з НБ, особисто мене навіть трохи більше. Але, на мій погляд, це питання ще недостатньо опрацьоване, щоб скласти якусь думку. Замало інформації присвячено цьому питанню («Бриколаж» єдиний відомий мені ресурс, де про це можна почитати, за що йому і дякую).

Продовжуємо лікбез (для читаючих «Бриколяж») — «український лівий націоналізм» (я усвідомлюю нерозвиненість цього поняття навіть на вербальному рівні, менше з тим) — чим закусювати ці, для більшості, на жаль, антоніми? В чому його відмінність від традиційного, умовно «бандерівського» та інших відомих українській історії різновидів націоналізму і на основі якої платформи ви суміщаєте тексти про Японську Червону Армію і марш ветеранів ОУН-УПА в одному накладі, приміром?

На разі нашим головним завдянням є визначитись з дефініціями — необхідно усвідомлювати, що комуніст не обов’язково інтернаціоналіст, а націоналіст не обов’язково реакціоніст, чи шось на кшталт цього. Боротись зі стереотипами — завжди важко, проте це необхідно. Наша редакція впевнена, що скоро настане той час, коли ці дефініції взагалі не будуть відігравати жодного значення. А значення матиме лише кількість гранатометів «Муха». «Бій — це батько всіх речей» (Геракліт).

Між іншим, ти був на останньому (марші УПА)? На чиїй стороні і взагалі, які враження (у мене лише одне — «бариги від влади» кинули нац-ідею на поталу 5-ій колоні, а відтак ЗМІ подали марш останніх героїв під соусом прибалтійських СС)?

Був я і вся редакція БК. Хтось вийшов, щоб просто побити москалів з ЄСМ. Стаття в БК про 15 жовтня моя, свої враження я там і виклав. Бився у лавах «фашистів», було весело. Єдине шкода, що прихильників УПА було так мало. Спостерігається байдужість до цього питання з боку пересічних людей, що не може не засмучувати, хоча більшість засудила витівки 5-ї колони.

Думка ЗМІ мене мало цікавить, я вийшов на вулиці, щоб вшанувати пам’ять героїв, які боролися проти обох імперіалізмів. Тут навіть немає про що говорити, УПА — це святе.

В Києві розвивається антифа-сцена і паралельні їй SHARP та RASH-тенденції. Де різниця між україномовним пролетарським бійцем, хай і редом та часто примоскаленим прихильником ефемерних White Power, інших (типу «панславізму») метаідентичностей, яко морально застарілих расистських ідей (примітка: варто зауважити, що «сегрегація» і «расова сепарація» направду ознаки антирасизму, принаймні в нашому, гламурному потрактуванні)?

Особисто я не зустрічав україномовних редів і не певен, навіть якщо такі є, що їх більше за україномовних прихильників White Power. Як я вже зазначав, нас однаково цікавлять як реди, так і коричневі. Стосовно мовного питання: тут необхідно враховувати специфіку Києва і його маргінальних середовищ. Погляньмо на ІРА, цим хлопцям ніщо не заважало стріляти по англійцям і розмовляти чистісінькою англійською. Так само і в нас. На разі для мене головне свідомість людини, її прагнення, хоча можу запевнити — редакція БК вся україномовна.

Зрештою я щиро сподіваюсь, що і ті і інші скоро вивчать українську, але мені здається, що «нацики» мають більше шансів зробити це першими за умови, якщо вони відмовляться від панславістських загонів.

Твоя думка відносно потреби у принципово новій Українській Комуністичній партії, чиї засновки у відновлених Мазлаху, Шахраю, Майстренку, Шумському, Волобуєві і Хвильовому? Типовий, 70-т років мертвий український націонал-комунізм, інтернаціональний у всіх проявах істинного патріотизму. Потрібний, як верблюдові колючка, єдиний із вартих пошани, а не брюселівського остракізму, сьогодні?

Моя думка така: жодна політична партія не здатна щось змінити, нам необхідний загальнонародний рух, боротьба за місця в парламенті — це захист інтересів окремих (зазвичай олігархічних) угрупувань. Щоб щось реально змінити, необхідно змінити свідомість людей, показати, що відстоювати свої інтереси треба не кидаючи пацаваті папірці до не менш пацаватої скрині, а боротись — право на життя не клянчать, його беруть! (незавжди силою). Мене зараз дивує, коли наші комуністи кричать про «неконституційність». Я завжди думаю: «От підари, уже забули, як їх попередники неконституційним штурмом брали конституційний Зімній палац. Таких уродів навіть комуністами називати не хочеться. Бидло є бидло.

І наостанок. За кого голосуватимеш? Для чого?

Поки що думаю, чи голосувати взагалі, чи бойкотувати вибори, або просто відробити своє бабло, працюючи спостерігачем. Якщо й буду голосувати, то швидше за все за УНА(УНА-УНСО) чи ВО «Свободу». Звичайно я усвідомлюю, що навіть якщо ці хлопці пройдуть у ВР, то вони ніфіга реально не змінять. Принаймні, життя у парламенті може стати веселішим. Кажу за себе, як голосуватимуть інші редактори БК я не знаю і мене це мало цікавить.

Дякую. П.Х. — привіт.

Не передам, бо впевнений, що він це читає!

Точкою зору цікавився Ісаак Мазепа (МЛ «Бриколяж»), відповідав — Ацетон («Бійцівський клюб»).

Для деталізації дивіться : ( www.bklub.tk ), ( www.bklub.org.ua )

Залишити коментар