Галина Лозко

Етнічна релігія автохтонного населення України має кількатисячолітню історію, старшу від християнства приблизно на 7 тисяч років. Її розвиток неодноразово супроводжувався як духовними злетами, так і страшними руйнаціями, занепадом і відродженням.

Про сучасне Відродження Рідної Віри в Україні громадськість довідалась щонайбільше десять років тому, хоча започаткував його український теософ Володимр Шаян ще в 1934 р. у Львові. Це Відродження не випадково збіглося в часі з підйомом національної свідомості громадян, здобуттям нашою державою так довго очікуваної Незалежності. Конфесія Рідної Віри, тобто автохтонної етнічної релігії українців-русичів, нині перебуває в стадії свого становлення. І хоча пробити інформаційну блокаду в українському інформаційному просторі рідновірам ще не вдалось, однак конфесія Рідновірів України вже має певні успіхи, які, незважаючи на досить короткий час, вже не можна не помічати. З певністю можемо констатувати, що значну роль у цьому відіграли ті суспільні переміни, які відбулися в Україні за останнє десятиліття, а найперша з них — це відмова від тоталітарної моделі відносин держави і людини-громадянина. Свобода релігії, гарантована Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», дала можливість Рідновірам України стати офіційно зареєстрованою конфесією, про що не могли навіть мріяти сотні поколінь язичників-рідновірів упродовж цілого тисячоліття. Читати далі »

Олександр Хоменко

Син Посейдона, циклоп Поліфем був пострахом для всіх околиць. І коли Одісей зі своїми товаришами потрапив до його печери, шансів порятуватися не було жодних. Поліфем одразу ж завалив вхід величезним каменем і по тому з’їв кількох мандрівників. Але, певно, перебуваючи в грайливому настрої, запитав у Одісея про його ім’я. «Ніхто», — відповів Одісей, а потім, напоївши циклопа вином, випалив йому єдине око. На крик пораненого чудовиська позбігалися інші циклопи, та вони були збентежені. На запитання, хто його осліпив, Поліфем кричав: «Ніхто!». І як такого впіймаєш? Читати далі »

Галина Лозко

Етнічна релігія (рідна віра або язичництво) була заборонена в 988 році на догоду політичним обставинам, шо виникли на той час. Це була наша українська, етнічна, національна релігія.

Якщо подивитися на всю історію людства з точки зору боротьби етнічних спільнот за місце під сонцем, то стають очевидними дві тенденції, які складають відому всім боротьбу протилежностей, як у сучасному світі, так і в давноминулих часах. Це, насамперед, прагнення етносів до збереження своєї самобутності, що переважно виявляється в етнізації суспільно-культурного і релігійного життя, та як протилежність — прагнення певних сил до світового панування, що виявляється в цілеспрямованій нівеляції етнічних (національних) особливостей шляхом космополітизації, інтернаціоналізації, проголошення пріоритетів «загальнолюдських» цінностей над національними. Читати далі »

Андрій Рєпа

У характерному для історії Заходу процесі «розчарування світу» (Макс Вебер) на місце релігійного виправдання суспільного буття та владної леґітимації надходить його ідеологічне, а точніше, політичне виправдання в найширшому розумінні цього слова.

Падіння комунізму — це глобальний момент десакралізації політичного (з його добре відомими нам дискурсивними актуалізаціями «кінця історії», валоризації «цинічного розуму», інфляції тих цінностей, що могли би спричинити універсалістську мобілізацію світу). Читати далі »

Автор невідомий

Релігія — феномен духовного життя людства, його світоглядна основа, яка упорядковує щоденне життя і поведінку людини, а також дає змогу спілкування з «надприродним» (вищим Розумом, Абсолютом, Богом) через обряди.

Переважна більшість визначень релігійного феномена спирається переважно на дві релігієзнавчі категорії: «надприродне» і «віру». Наприклад, релігія визначається як: «духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входження в його світ» [Релігієзнавчий словник. — К., 1996. — С. 279]. Читати далі »

Олександр Барон

В сучасній Британії расизм став брудним слівцем, і всі, кому «не впадло», прозивають ним інших. Згадайте репортаж про вбивство чорношкірого підлітка Стівена Лоренса, в ході котрого поліція була звинувачена в інституційному расизмі, а по тому, і вся біла спільнота, в цілому. Жаден інтелігент не дискутуватиме на тему існування расового фанатизму, але зараз складається ситуація, під час котрої суспільство все більше лібералізується і, що також вірогідно — стає нетерпимішим? Читати далі »

Автор невідомий

Клясичний афро-американський реп виконується у притаманному до «Public enemy» штилі. Інколи він інтернаціональний, частіше чорний, як дупа їхніх виконавців, виключно антибілий, а відтак і з-біса расистський. Схований за соціальними мотиваціями репер не працюватиме асенізатором у рідному кварталі, він зароблятиме на класових почуттях своїх одноплемінників, ожлобиться, начепить на шию ланцюгів, споживатиме виключно «білих хвойд» і гратиме у промо-турах міжнародних корпорацій. Потім дутиме гашиш у респектабельному клюбі на Манхетені, нитиме про відсутність грошей на чергове татуювання, «фашистську білу поліцію» і набридливих «нігерів» з Гарлему, або боротиметься з «нацистськими довбо-лобами», при тому заграючи із київськими сіоністами (а я думав, що згідно резолюції ООН, сіонізм є однією з форм етнічної дискримінації?), попередньо окресливши це у якості «потужного антифашизму» (тов. Верник і його «Лівиця»). Читати далі »

проф. Едгар Поломе

Близько 4300 р. до н.е. відбулась хвиля переселення скотарських племен з території на північ від Чорного та Каспійського морів в басейн Дунаю; в середині четвертого тисячоліття до нашої ери вони вже були на заході України та в Молдові.

Поштовхом, що спричинив цю інвазію можливо був брак території для пасовиськ, а уможливила її приручення коня. Історичні події розвивались драматично: миролюбна осіла землеробська економічна система Старої Європи була зруйнована вщент; її великі добре сплановані поселення розпорошені, витончене мистецтво, з яскравою витіюватою керамікою зникло. На зміну егалітарній цивілізації Старої Європи новоприбульці впровадили більш стратифіковану соціальну систему кланових угрупувань, що проживали в невеликих селах чи сезонних поселеннях, оскільки випас худоби вимагав великої кількості нових пасовиськ. Їх ідеологію відображала раптова поява фортифікацій і зброї: це була героїчна, чоловіча цивілізація, що возвеличувала богів влади і війни, яких вбачали у сяючому небі, громі та блискавках. Ця нова релігія дуже сильно відрізнялась від староєвропейських культів Богині-Матері з їх ритуалами, сфокусованими на сезонних циклах вмираючої і воскресаючої природи. Читати далі »