Нік Гріффін

Непорозуміння між Гріффіном і Саузгейтом вже давно стали «притчею во язицех». Ніхто їм не дивує, зрештою, нікого вони, здебільшого і не цікавлять. Що відіграло визначальну ролю у колись ідейно та організаційно близьких (по «Нац. Фронту», «Третій Позиції» тощо) однодумців, відають лише вони самі. Відповідаючи на питання, котре насправді відповіді то і не вимагає, можна зауважити неоднозначну статеву позицію Гріффіна, заангажованість у деяких фінансових шкандалях етк. Це так, для збудження у читача біляідеологічного інтересу. А якщо серйозно — статтю було надрукована на одній із чисельних «Індімедій», вона дійсно негативно коннотована, проте у випадку тамтешніх націонал-анархістів цілком справедлива, оскільки критикує їх зліва . При подальшому перегляді просив би зауважити цей момент, позаяк для тамтешніх, як, властиво, і вітчизняних любителів Адольфа, націонал-анархізм користується іншим синонімом — «жидо-марксизм». Така казка і доля більшості синтезованих опіній, вішати ярлики на які є справою честі для кожного правовірного борця за «соціальні» або ж «національні» свободи. Текст слід читати справа наліво і там, де автор особливо брутально накатується, сприймати все у цілковито протилежному руслі, оскільки «дитячу хворобу лівизни» може вилікувати лише об’єктивна етнічна критика. Він у величезних лапках і тому досить умовний, в тому, що стосується однобічно негативного висвітлення наймодернішої із західноєвропейських ідеологічних течій, ініціали котрої ми вживаємо як Н-А. Читати далі »

Галина Лозко

Теорія Вічного Повернення. В академічній науці усталена думка про «науковий прогрес», за якою нібито сучасні академічні знання ближчі до істини, ніж знання давніх мудреців. Так звані світові або, точніше, інтернаціональні релігії та матеріалістичні доктрини нав’язали народам спрощену прямолінійну схему «розвитку» людства знизу вгору, від «нижчого» до «вищого». Читати далі »

Яцэк Кухарчык

Мультыкультуралізм як ідэалёгія, гэта — кажучы навогул — крытыка тэорыі і практыкі лібэральнай дэмакратыі ў імя культурных адрозьненьняў. Значыць, гэта ёсьць вызначэньне тэндэнцыі з дабы гэтак жа палітычнай, як і інтэлектуальнай, якая больш шырокай грамадзкасьці вядомая пад іншым, хутчэй каштоўнасным, назовам political correctness *. Тут варта адразу зацеміць, што само называньне спакменю спрэчкі вызначае ў ладнае меры займаную ў гэтай спрэчцы пазыцыю: political correctness — гэта вызначэньне, амаль заўсёды пэяратыўна ўжыванае кансэрватарамі, якія змагаюцца з мультыкультуральнасьцю. Эмоцыі, якія выклікае гэтая ідэя, сталіся падставай ужываньня некаторымі яе камэнтатарамі вызначэньня «вайна за культуру» (Bell, 1992; Jacoby, 1994). Галоўныя бойкі ў гэтай вайне разыгрываліся ў амэрыканскіх унівэрсытэтах, і, уласна, іх датычыць гэты артыкул, хаця сама праблема знаходзіць шырокі розгалас і ў іншых мейсцах, зрэшты, і ў нас. Читати далі »

Конрад Лоренц

Оптимистическое предисловие. Эта работа была написана к юбилею Э. Баумхартена, хотя она вовсе не подходит к жизнерадостной натуре юбиляра. Получилась иеремиада, какая больше подобала бы суровому проповеднику, а не ученому-натуралисту. Но в наше время именно ученым видны опасности, угрожающие человечеству, потому проповедь становится их долгом. Читати далі »