Автор невідомий

Релігія — феномен духовного життя людства, його світоглядна основа, яка упорядковує щоденне життя і поведінку людини, а також дає змогу спілкування з «надприродним» (вищим Розумом, Абсолютом, Богом) через обряди.

Переважна більшість визначень релігійного феномена спирається переважно на дві релігієзнавчі категорії: «надприродне» і «віру». Наприклад, релігія визначається як: «духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входження в його світ» [Релігієзнавчий словник. — К., 1996. — С. 279]. Читати далі »

Олександр Барон

В сучасній Британії расизм став брудним слівцем, і всі, кому «не впадло», прозивають ним інших. Згадайте репортаж про вбивство чорношкірого підлітка Стівена Лоренса, в ході котрого поліція була звинувачена в інституційному расизмі, а по тому, і вся біла спільнота, в цілому. Жаден інтелігент не дискутуватиме на тему існування расового фанатизму, але зараз складається ситуація, під час котрої суспільство все більше лібералізується і, що також вірогідно — стає нетерпимішим? Читати далі »

Автор невідомий

Клясичний афро-американський реп виконується у притаманному до «Public enemy» штилі. Інколи він інтернаціональний, частіше чорний, як дупа їхніх виконавців, виключно антибілий, а відтак і з-біса расистський. Схований за соціальними мотиваціями репер не працюватиме асенізатором у рідному кварталі, він зароблятиме на класових почуттях своїх одноплемінників, ожлобиться, начепить на шию ланцюгів, споживатиме виключно «білих хвойд» і гратиме у промо-турах міжнародних корпорацій. Потім дутиме гашиш у респектабельному клюбі на Манхетені, нитиме про відсутність грошей на чергове татуювання, «фашистську білу поліцію» і набридливих «нігерів» з Гарлему, або боротиметься з «нацистськими довбо-лобами», при тому заграючи із київськими сіоністами (а я думав, що згідно резолюції ООН, сіонізм є однією з форм етнічної дискримінації?), попередньо окресливши це у якості «потужного антифашизму» (тов. Верник і його «Лівиця»). Читати далі »

проф. Едгар Поломе

Близько 4300 р. до н.е. відбулась хвиля переселення скотарських племен з території на північ від Чорного та Каспійського морів в басейн Дунаю; в середині четвертого тисячоліття до нашої ери вони вже були на заході України та в Молдові.

Поштовхом, що спричинив цю інвазію можливо був брак території для пасовиськ, а уможливила її приручення коня. Історичні події розвивались драматично: миролюбна осіла землеробська економічна система Старої Європи була зруйнована вщент; її великі добре сплановані поселення розпорошені, витончене мистецтво, з яскравою витіюватою керамікою зникло. На зміну егалітарній цивілізації Старої Європи новоприбульці впровадили більш стратифіковану соціальну систему кланових угрупувань, що проживали в невеликих селах чи сезонних поселеннях, оскільки випас худоби вимагав великої кількості нових пасовиськ. Їх ідеологію відображала раптова поява фортифікацій і зброї: це була героїчна, чоловіча цивілізація, що возвеличувала богів влади і війни, яких вбачали у сяючому небі, громі та блискавках. Ця нова релігія дуже сильно відрізнялась від староєвропейських культів Богині-Матері з їх ритуалами, сфокусованими на сезонних циклах вмираючої і воскресаючої природи. Читати далі »

Нік Гріффін

Непорозуміння між Гріффіном і Саузгейтом вже давно стали «притчею во язицех». Ніхто їм не дивує, зрештою, нікого вони, здебільшого і не цікавлять. Що відіграло визначальну ролю у колись ідейно та організаційно близьких (по «Нац. Фронту», «Третій Позиції» тощо) однодумців, відають лише вони самі. Відповідаючи на питання, котре насправді відповіді то і не вимагає, можна зауважити неоднозначну статеву позицію Гріффіна, заангажованість у деяких фінансових шкандалях етк. Це так, для збудження у читача біляідеологічного інтересу. А якщо серйозно — статтю було надрукована на одній із чисельних «Індімедій», вона дійсно негативно коннотована, проте у випадку тамтешніх націонал-анархістів цілком справедлива, оскільки критикує їх зліва . При подальшому перегляді просив би зауважити цей момент, позаяк для тамтешніх, як, властиво, і вітчизняних любителів Адольфа, націонал-анархізм користується іншим синонімом — «жидо-марксизм». Така казка і доля більшості синтезованих опіній, вішати ярлики на які є справою честі для кожного правовірного борця за «соціальні» або ж «національні» свободи. Текст слід читати справа наліво і там, де автор особливо брутально накатується, сприймати все у цілковито протилежному руслі, оскільки «дитячу хворобу лівизни» може вилікувати лише об’єктивна етнічна критика. Він у величезних лапках і тому досить умовний, в тому, що стосується однобічно негативного висвітлення наймодернішої із західноєвропейських ідеологічних течій, ініціали котрої ми вживаємо як Н-А. Читати далі »