Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Голос нації  —  Реп та ультраправі у Німеччині
Автор невідомий
Дата публікації 9 вересня 2005 р.
Реп та ультраправі у Німеччині

Клясичний афро-американський реп виконується у притаманному до «Public enemy» штилі. Інколи він інтернаціональний, частіше чорний, як дупа їхніх виконавців, виключно антибілий, а відтак і з-біса расистський. Схований за соціальними мотиваціями репер не працюватиме асенізатором у рідному кварталі, він зароблятиме на класових почуттях своїх одноплемінників, ожлобиться, начепить на шию ланцюгів, споживатиме виключно «білих хвойд» і гратиме у промо-турах міжнародних корпорацій. Потім дутиме гашиш у респектабельному клюбі на Манхетені, нитиме про відсутність грошей на чергове татуювання, «фашистську білу поліцію» і набридливих «нігерів» з Гарлему, або боротиметься з «нацистськими довбо-лобами», при тому заграючи із київськими сіоністами (а я думав, що згідно резолюції ООН, сіонізм є однією з форм етнічної дискримінації?), попередньо окресливши це у якості «потужного антифашизму» (тов. Верник і його «Лівиця»).

Кілька років тому к Європі появився анти-«кольоровий», спрямований проти міграцій так званий «білий гіп-гоп». Зараз його грають у Франції та, як видно із цієї статті — Німеччині. Авторів не зупиняє звинувачення у симпатії до «непритаманної індоєвропейцям» музики, серед якої гіп-гоп, реггі і ска. Питання про комерціалізацію цих напрямків націоналістичних змагів залишається відкритим, у сенсі його недоказовості, принаймні, на разі. Логіка говорить про популярність розкручених мейнстрімовими медіа антифашистських напрямних, і, виходячи з цього, ширшої комерційної перспективи. Але про білий «афа-реп» статті ніхто не пише. А значить нікому то і не цікаво. Нова реп-хвиля заливає Німеччину: сексистська, схильна до гвалту, часто расистська — і така, що обожнюється місцевими неонацистами. Ось якими, згідно Рут Елкінс є тривожні тенденції у цьому популярному музичному відтинку.

«Не проканає з гіп-гопом, продаватиму наркоту» — не комплексує Бушідо, сумновідома зірка місцевого репу.

Це трохи неймовірно, проте 26-річний син вихідця із Туніса ставить з ніг на голову світ німецького гіп-гопа. Син німецької жінки і батька-імігранта приваблює, незважаючи на закони логіки, потужну нацистську автидорію, котра уподобала його орнаментовану націоналізмом та расизмом лірику.

Ніхто і ніколи не мав сумнівів стосовно майбутнього цього хлопчика. На час написання статті він, власне кажучи, вже не вперше, перебував в австрійській в'язниці, чекаючи на висунення звинувачення. Початок його місяця ознаменувався 20-річним парнягою, котрий мав необережність підійти занадто близько до його БМВ. Бушідо і двійко його охоронців запідозрили того у проколюванні шин і віддухопелили, керуючись цією мотивацією. Бушідо міг отримати до 10 років.

Останні непорозуміння з законом стали відмітними для курса справжнього ганста-репера. 50 Cent, Ja Rule, Snoop Dogg наполягають на тому, що всі американські виконавці гіп-гопу (з їх платиновими дисками) мали непорозуміння із законом або «хавали зону». Але вони відрізняються від розгодованого чоловічка з п'ятьма тату — Бушідо. Саме він запалив вогонь дебатів у Німеччині, країні, що досить погано знайома з ганста-репом, дебатів на рахунок того, наскільки його расистська та наступальна лірика може використовуватися задля нацистської пропаганди.

Поліція і спецвідділи протягом багатьох років моніторять контент ультраправої сцени. Свого часу вони таємно записали концерти Kraftschlag, Ayran Duo і Reichsfront, заборонили їхні CD і пограбували розповсюджувачів. Ці банди грають у стилі «білий і сповнений ненависті», ліриці котрого притаманні слова штибу: «Ми члени клана, ми за білу расу і чисту кров; ми члена клана і ми чекаємо на чорного чоловіка…» . Крім того вони помічені у пропаганді неонацизму серед школярів, оскільки намагаються артикулювати свої тексти на них.

Разом з тим відмітимо, що Бушідо відрізняється від рокерів. Ганста-реп, і то нарешті, стає вітчизняною німецькою продукцією. Гурти типу «Die Drtze» із позаконтраверсійними хітами на кшталт «Claudia's Got an Alsatian» існували і до них, проте їхня авдиторія зосереджувалася в середовищі гигикаючих 12-річних підлітків. Ще нещодавно справжній ганста-реп був суто американським імпортом. Хаковані німецькі підлітки носили бейсболки і мішкуваті джинси, слухали Snoop Dogg і 50 Cent, котрі читали про безвідносні до німецьких реалій вулиці старих американських міст — про негритянські гетто. За звичай їхня лірика містила купу образливих сентенцій, переважно сексистського спрямування: «всі жінки були блядями, а чоловіки — сутенерами». Тепер у Німеччині є власні бандо-репери. Країна, котра нещодавно славилася досить розвиненою економікою і суспільним благополуччям почула про нову — різку німецьку реальність.

Так Бушідо приєднався до своїх перманентно матюкаючихся колєг: Fler, Sido, B-Tight, Kool Savas, Eko Fresh, Brainless Wankers і колектива, котрий називав себе Der Frauenartzt (Gynaecologist.)

Минулого року ці репери, чиї мрії були значно скромнішими, набули статуса практично панівної тенденції у музичній промисловості Німеччини. Їх компакти на вершинах чартів, особисте життя супроводжують таблоїди, а квитки на концерти наперед розпродані. І все ж вони проголошують війну, на безпечній і комфортабельній німецькій території.

Нова хвиля німецького ганста-репу, як повідомляє Aggro Berlin (найбільш успішний із незалежних берлінських лейблів) є відображенням важких часів, в котрі вступила Німеччина, країна, економіка якої продовжує спадати і безробіття нараховує 5 міліонів чоловік.

Але Німеччина не має гетто і расових бунтів, відповідають панікуючі політикани, а відтак її проблеми не варто співставляти з відповідними внутріштатівськими. Німецькі новостійники стверджують, що «ганста-реп — це гламуризована фантазія на тему американського способу буття, котру варто заборонити, а не просувати». Проте такі як Бушідо штемпи, здається, намагаються поляризувати суспільство. Навіть назви їхніх читок ображають моральні чуйки властьімущих.

Пісня «Gang Bang», наприклад, пропагує «гуртове статеве насильство.»

«Dreckstck»: «Той факт, що Ви — жінка, не достатній для того, аби я не бив Вас, тим більше, якщо Ви — підар». Крім того лірика Бушідо і компанії відверто фліртує з фашизмом: «Вітаю Вас, я лідер типу А». Під буквою «А» слід розуміти Адольфа. Колектив під назвою «Mor» в альбомі «Wack MCs» згадував «газові камери» і «дітей концентраційних таборів».

Інший берлінський «поганий хлопчик» — Fler — пішов ще далі. Його останній хіт (за назвою «Нова німецька хвиля») отримав золото після двох тижнів прокату і демонструє зразки націоналістичної риторики: «Все чорне, червоне, золоте, тверде і горде. Проте в мені цього немає. Цьому варто вірити, оскільки моя мама — німкеня». Його ім'я на обкладинці було виконано в третьорайховому штилі і оздоблено готичним шрифтом. На момент його просування використовувався слоган часів вторгнення до Польщі — «З 1 травня ми стрілятимемо знову». Відео до кліпу «Нова німецька хвиля» крутиться по всім німецьким музканалам і демонструє розмахування забороненим прапором, котрий доповнює також табуйований нацистський орел на плечі у репера. Відео-директор не переймається популярністю Fler серед скінхедів, єдине, що його хвилює, так це «можливе обмеження нашої авдиторії». Але виходки Fler на цьому не закінчилися. Останні чутки ходили довкола історії про те, як він назвав свого продюсера, DJ Іlan-а «закоханою у гроші жидівською свинею». Цю тему підхопили газетярі, проте Fler не потрудився спростувати сказане ним, а одна із найвідоміших ультраправих контор — «Націонал-демократична партія» навіть рекомендувала «Нову німецьку хвилю» своїм однопартійцям.

Не дивно, що німецькі праворадикали в захопленні від цього всього.

«Не певен, що проблему варто перебільшувати. Разом із тим, відмітимо зростаючий інтерес ультраправих у напрямку німецького гіп-гопу, як жанру, котрий набуває дедалі більшої популярності у країні» — каже 34-річний, в минулому антифозний репер і співавтор книжки «Планета Канаків: гіп-гоп між світовою культурою і наці-репом», Ганс Лог.

У 2001 році в праворадикальному рок-часописі «Rocknord» з'являється стаття за назвою «Гіп-гоп білішає швидше, ніж вам видається». Націонал-соціалістичні читачі відповіли на неї зі зголоднілим інтересом. «Націонал-соціалізм завжди грунтувався на масах» — прокоментував один із них. — «Якщо маси слухають гіп-гоп, чому власне і ні?». Інший сказав: «Я ненавиджу гіп-гоп як чуму, але я вітаю тенденцію у випадку її інтеграції з правоспрямованою опінією». І не дивно, що так багато нових ганста-банд забороняється. Альбом Бушідо за 2001 рік — «King of Kingz», як і його зовсім недавні релізи : «Electric Ghetto» і «Vom Bordstein bis zur Skyline» заборонені згідно переліку Федерального Відділу Німеччини (для ЗМІ), як такі, що на разі шкідливі для молодняка, головним чином з двох причин: дискримінації жінок і закликів до насильства. Aggro Berlin випустило два збірника: «Ansage Nr.2» і «Ansage Nr.3», змонтовані із пісень Бушідо, Fler і Sido з промовистими назвами: «Голос негра», «П…да», «От, лайно!», котрі були також заборонені. Хоча це і не застерігає їх від продажу особам понад 18 років, їх не можна реклямувати і рекордингові компанії не зберігають їх на своїх складах.

Бушідо і його колєги вказують на своє нерозуміння кіпіша довкола них. «Я завжди дистанціювався від ультраправого сміття» — каже Бушідо стосовно бажання нацистських фанів отримати у нього автографа. «Я не розумію наці-скінів, ну то й що? Якщо пацик торчить від моєї музики, поважає інших і пристойно поводиться під час концерту, я рахую, що добре виконав свою роботу». Іншу контору, «Mor», також звинувачували у приналежності до ультраправого крила. «Ми не нацисти і не маємо жадного відношення до націоналістичного німецького репу» — пишуть вони на своєму сайті — «Насправді не існує такого напрямку як німецький націоналістичний гіп-гоп!»

Цілком можливо, що занепокоєння просуванням притаманного німецьким реперам ставлення до статевої дискримінації і насильства виправдане. «Я певен, ви свідомі існування гуртових згвалтувань» — знизав плечами Бушідо, відповідаючи на запитання журналіста відносно сексистських мотивів у пісні «Gang Bang». Бушідо має дочку і у своїх піснях зневажає ображаючих його матір людей, проте не певен того, що просуває насильство.

«Я кажу дітям, що настиснувши «play» на моєму компакті Ви тратите 70 хвилин на моє життя. Коли ви тиснете на «stop», Ви повертаєтеся до вашого, там ваші батьки, викладачі і «ваша поліція», здатна арештувати Вас, коли Ви припуститеся якоїсь помилки». Багато коментаторів погоджуються з тим, що новітній реп не вартий того, аби хвилюватися. «Fler зовсім не нацист» — каже Деніс Крос з гіп-гопового часопису «Backspin» — «Він просто з-біса тупий». Навіть ультраконсервативна франкфуртська «Allgemeine Zeitung» вказує на маркентинговий характер новітнього німецького репу, спрямований на збільшення продажів. Fler отримав те, що залишилося в арсеналах Aggro Berlin's. Ролю «тупого чорнодупого» віддали B-Tight, Sido носив срібну маску смерті. Єдине, що залишили для Fler так це розмахування нацистським прапором.

«В німецькому ганста-репі багато протиріч» — відзначає Ганс Лог, керуючий семінарами для школярів на тему даного жанру. — «За звичай, хвилин через десять розмови Ви можете отримати від них цілком нормальну відповідь». Він зовсім не хвилюється. «Ви можете сказати, що дана музика досить чуттєва і хапає дітей з 12 до 16 років. Але правда на цю фразу не схожа». Ганс робить паузу і продовжує: «Цю музику слухають білі діти із середньої кляси, мета котрих — завдати клопоту своїм батькам. Після 16, вони, за звичай, втрачають до того інтерес. Таким чином, нацистський ганста-реп — це лише стадія. Пройде час і дійсно гарний матеріал замінить його».

джерело: «Американська націоналістича спілка» ,

переклад: тов. Мазепа, red and brown, спец. для «Бриколяж web-log»

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: