Карл Корш

1.Вже безсенсовим є питання, наскільки теоретично прийнятним і практично примінимим є вчення Маркса — Енгельса сьогодні.

2.Сьогодні всі спроби відновити марксистську доктрину як ціле в її первозданній функції теорії пролетарської соціяльної революції є реакційною утопією.

3.Хоча переважно двозначні, існують, проте, важливі аспекти Марксового вчення, котрі, з огляду на метаморфічні функції і відносно до ситуацій, до цих пір зберегли свою ефективність. Так само і імпульс, створений практикою старого марксистського робітничого руху, донині входить у арсенал боротьби народів — і кляс.

4.Перший крок до відновлення революційної теорії і практики полягає у розриві із тим марксизмом, котрий претендує на повну монополізацію революційної ініціятиви, власне як і теоретичне та практичне керівництво.

5.На сьогодні Маркс лише один із попередників і засновників соціялістичного руху робітничої кляси. Не менше важливий так званий утопічний соціялізм — від Томаса Мора до наших днів. Не менше важливі Марксові опоненти — Бланки, властиво, як і вороги — Прудон і Бакунін. Не менше важливий, зрештою, нещодавній розвій — на приклад, німецького ревізіонізму, французського синдикалізму і російського більшовизму.

6.Наступні аспекти марксизма мають бути підданими особливій критиці:

а) його залежність від слабкорозвинутих економічних і політичних умов в Германії і инших країнах Центральної і Східної Європи, де він набув політичної значимости;

б) безумовна прихильність політичним формам буржуазної революції;

с) прийняття передових економічних умов Англії, як моделі для майбутнього розвитку всих країн і об’єктивних передумов переходу до соціялізму;

д) наслідки багаторазових, запеклих і безуспішних спроб вирватися із цих умов.

7.Результуючими цих умов є:

а) переоцінка держави, як вирішального інструменту соціяльної революції;

б) містичне ототожнення розвитку капіталістичної економіки із соціяльною революцією робітничої кляси;

в) наступний двознаковий розвій першородної марксової теорії соцяльної революції шляхом штучного поділу її у теорію двостадійности комуністичної революції; ця теорія, спрямована, з одного боку, супроти Бланка, з иншого — проти Бакуніна, заперечує сьогодення реального робітничого руху і надає йому непевного майбуття.

8.Саме у такому контексті слід розглядати ленінський чи більшовитський розвиток; саме у такій формі марксизм потрапив до Росії і Азії. Виходячи з таких передумов марксизм міняється — із революційної теорії він став ідеологією. Ця ідеологія може використовуватися для різноманітних цілей.

9.З цієї точки зору потрібно критично оцінювати 2 російські революції 1917 і 1928 років., і, з цієї точки зору слід визначити функції, виконувані марсизмом у Азії і у світовому мастштабі.

10.Контроля робітників за виробництвом їх власного життя не може відбуватися у результаті захоплення ними позицій на інтернаціональному і світовому ринках, втрачених саморуйнівною „вільною конкуренцією” монопольних власників засобів виробництва. Ця контроля не може бути результуючою лише зорганізованої дії всих кляс, сьогодні відсторонених від нього у системі виробництва, котра все більше і більше регулюється монополістичним і пляновим способом.

переклад з російської М. „Мазепи”, МЛ „Бриколяж”, Обухів — Київ Читати далі »

Андрій Холявка, МЛ “Бриколаж”, м.Львів

Сягнувши максимуму у 1968 році, радикальний рух „нових лівих” швидко пішов на спад і у 70-і роки закінчив своє існування в глухому куті політичного тероризму. Проте та частина молодих людей, яка поділяла праворадикальні погляди і перебувала на протилежному боці барикад, зуміла зробити суттєві висновки з невдач своїх лівих візаві. Коротко їх можна підсумувати так: політичний рух не має шансів прийти до влади або утримати її надовго, якщо він не переміг у сфері ідеології і не став яскравим явищем у сфері культури. Умовою політичної перемоги є завоювання культурної гегемонії. Читати далі »

“Останній конфлікт”

Розкажіть трохи про передумови виникнення гурту „Celtic Warrior”? —  CW: Ми сформувалися 1992 року після жахливої автомобільної катастрофи, коли загинули наші побратими з тодішнього „Violent Storm”. Це була данина їх пам’яті як, власне і назва нашого гурту, котра походить від однойменного альбому. Читати далі »

Семен Букчин

Пошук Білорусії, її справжнього образу, характеру, гісторії і майбуття триває здавна. У даному випадкові можливі ріжні координати відліку. Можна звертатися до часів, коли було видано Статут Великого Князівства Литовського і „Біблію” Францішка Скарини. Можна пригадати сповнені гіркоти слова з передмови до „Дудкі беларускай” Францішка Багушевіча: „Не покидайте, бо загинемо”. Це вже 90-і роки 19 століття. А потім — Янка Купала з його надривним „людзьмі звацца” і Максим Богданович з романтичною, хвилюючою серце „Пагоняй”. Читати далі »

Олесь Хоменко

Цей острів (70 тис.кв.км.), який ще називають Зеленим і який кельти, предки теперішніх ірландців, заселили ще в 4ст. до нашої ери, має нещастя бути сусідом Великобританії. Починаючи з 1169р. англійці здійснювала туди винищувальні походи. Лише Олівер Кромвель „скоротив” автохтонне населення Ірландії з 1,5млн. у 1646р. до 850тис. у 1652р. У 1845-47р.р. внаслідок голодомору на острові померло понад 1млн. чоловік, а ще понад 1,5млн. емігрували. Тепер у США живе ірландців у кілька разів більше, ніж на Батьківщині. „Звільненоочищені” землі не залишились кинутими напризволяще: вони масово заселялись англійцями. Здавалось, що фізично знищений, знекровлений, асимільований народ не виживе. Але трапилось неочікуване: під тиском непримиримої боротьби ІРА колонізатори змушені були визнати незалежність Ірландії, але її північний схід — ОЛЬСТЕР — залишили за собою. З 1969р. ІРА центр своєї діяльності переносить на ці терени і з того часу тут іде безперервна боротьба за волю. Читати далі »

Юрій Канигін

Материнськими народами великоросів були племена, котрі мешкали у басейні Верхньої Волги (і її приток — Оки і Ками), а також Волхова: меря, весь, чудь, мурома, черемиси і деякі інші, генетично і культурово близькі. Ім’я їм угро-фінські племена туранського кореню.

Цей материнський народ великоросів (туранські племена, по тому приєднали до себе вятичів, пермяків, мордву, удмуртів і інших) — всі вони ввійшли до складу Київської Руси. Читати далі »

Андрій Поцілуйко

Найбільш впливовими у XX отоліті виявились два напрями соціальної антропології: школа Б.Маліновського і К.Леві-Строса. Згідно з дослідженнями К.Леві-Строса міфологія є особливою формою прояву людськго мислення, поряд з мовою. За Маліновським, міф не є поясненням явищ, тобто не теорія, а вираження віри, що переживається як реальність. У первісній культурі міф узагальнює вірування і обґрунтовує моральні норми соціуму, доводить необхідність обрядів і культів, містить практичні правила людської поведінки. Читати далі »

Андрій Юсов

Він — Ярема Звичайний. Хлопець, який виріс в українському селі, закінчив там школу, а потім поїхав у велике постсовєтське місто, щоб вступити до вузу, знайти в місті роботу і дружину, прожити життя і вмерти.

„Здравствуйте, меня зовут Леонид Данилович Украиноєдов. Я Ваш преподаватель по теории и практике научного интернационализма. Хотя я уверен, что среди присутствующих в аудитории нет людей, которые не знают языка Пушкина и Лермонтова, меня принуждают читать лекции на украинском. Однако, уважаемые студенты, Вы можете проголосовать, на каком языке Вам удобнее получать знания. Кто за то, чтобы я читал лекции на русском?!” — Приблизно так почалося навчання Яреми у вузі великого міста. Під час голосування він вагався. Родина та друзі в селі говорять по-українськи, школа була українською, але мешканці нового, для Звичайного, міста, розмовляють російською мовою, окрім того більшість однокурсників проголосували за неї. Кілька хвилин курс гудів. „На руууском!!!” — лунали репліки найбільш буйних. Хтось крикнув — „Ведіть лекції державною мовою!”, та на нього посипались звинувачення у нацизмі й погрози. Більшість вихідців з сіл та просто етнічних українців мовчали, однак дехто, навіть з них втягнувся в україноїдну істерію і кричав: „Говорыть по рускы!”. Сам Украиноєдов нейтрально, але посміхаючись, спостерігав за приниженням України. Ярема Звичайний влився в українську сірість і мовчав, мовчав, втрачаючи себе, вперше зраджуючи своїй матері й Батьківщині. Ця лекція, як і більшіть інших у вузі великого міста пройшла без присутності українського слова. Читати далі »

Ернест Гемінгвей

У 1919 році він їздив залізницями Італії, маючи при собі прямокутний клаптик клейонки, виданий партійним комітетом, на якому чорнильним олівцем було написано, що цей товариш зазнав багато лиха від білих в Будапешті і всіх товаришів просять усіляко сприяти йому. Той клаптик клейонки правив йому за квиток. Він був дуже сором’язливий, ще зовсім молодий, і залізничники передавали його від обслуги до обслуги. Грошей він не мав, і годували його за прилавками у станційних буфетах. Читати далі »

Андрій Юсов, “Українське братство”

Вперше, за майже двохрічний період діяльності, організація „Українське братство” провело Міжрегіональну Керівну Раду, що пройшла 4 січня у місті Житомир. Підсумки минулого політичного року та потреба формування концепції діяльності на рік поточний, стали основними причинами зібрання активістів УБ з різних регіонів. Участники Керівної Ради ухвалили документ під назвою: „Орієнтири діяльності Українського братства на 2004 рік”. Читати далі »