1.Вже безсенсовим є питання, наскільки теоретично прийнятним і практично примінимим є вчення Маркса — Енгельса сьогодні.
2.Сьогодні всі спроби відновити марксистську доктрину як ціле в її первозданній функції теорії пролетарської соціяльної революції є реакційною утопією.
3.Хоча переважно двозначні, існують, проте, важливі аспекти Марксового вчення, котрі, з огляду на метаморфічні функції і відносно до ситуацій, до цих пір зберегли свою ефективність. Так само і імпульс, створений практикою старого марксистського робітничого руху, донині входить у арсенал боротьби народів — і кляс.
4.Перший крок до відновлення революційної теорії і практики полягає у розриві із тим марксизмом, котрий претендує на повну монополізацію революційної ініціятиви, власне як і теоретичне та практичне керівництво.
5.На сьогодні Маркс лише один із попередників і засновників соціялістичного руху робітничої кляси. Не менше важливий так званий утопічний соціялізм — від Томаса Мора до наших днів. Не менше важливі Марксові опоненти — Бланки, властиво, як і вороги — Прудон і Бакунін. Не менше важливий, зрештою, нещодавній розвій — на приклад, німецького ревізіонізму, французського синдикалізму і російського більшовизму.
6.Наступні аспекти марксизма мають бути підданими особливій критиці:
а) його залежність від слабкорозвинутих економічних і політичних умов в Германії і инших країнах Центральної і Східної Європи, де він набув політичної значимости;
с) прийняття передових економічних умов Англії, як моделі для майбутнього розвитку всих країн і об’єктивних передумов переходу до соціялізму;
д) наслідки багаторазових, запеклих і безуспішних спроб вирватися із цих умов.
7.Результуючими цих умов є:
а) переоцінка держави, як вирішального інструменту соціяльної революції;
б) містичне ототожнення розвитку капіталістичної економіки із соціяльною революцією робітничої кляси;
в) наступний двознаковий розвій першородної марксової теорії соцяльної революції шляхом штучного поділу її у теорію двостадійности комуністичної революції; ця теорія, спрямована, з одного боку, супроти Бланка, з иншого — проти Бакуніна, заперечує сьогодення реального робітничого руху і надає йому непевного майбуття.
8.Саме у такому контексті слід розглядати ленінський чи більшовитський розвиток; саме у такій формі марксизм потрапив до Росії і Азії. Виходячи з таких передумов марксизм міняється — із революційної теорії він став ідеологією. Ця ідеологія може використовуватися для різноманітних цілей.
9.З цієї точки зору потрібно критично оцінювати 2 російські революції 1917 і 1928 років., і, з цієї точки зору слід визначити функції, виконувані марсизмом у Азії і у світовому мастштабі.
10.Контроля робітників за виробництвом їх власного життя не може відбуватися у результаті захоплення ними позицій на інтернаціональному і світовому ринках, втрачених саморуйнівною „вільною конкуренцією” монопольних власників засобів виробництва. Ця контроля не може бути результуючою лише зорганізованої дії всих кляс, сьогодні відсторонених від нього у системі виробництва, котра все більше і більше регулюється монополістичним і пляновим способом.
переклад з російської М. „Мазепи”, МЛ „Бриколяж”, Обухів — Київ
