Олег Жерноклеєв

Помітне місце в історії країн Центрально-Східної Європи з кінця ХІХ ст. посідали соціал-демократичні робітничі партії. Специфіка умов та історична доля регіону визначили доволі складний і тернистий шлях розвитку цих партій. Звернення до їх минулого могло б сприяти сучасній соціал-демократії, що відроджується після довготривалої перерви, у пошуку власної ідентичності.
Організаційне оформлення соціал-демократії в Галичині було започатковане виникненням у листопаді 1890 р. у Львові Галицької робітничої партії (ГРП), яка пiсля I з’їзду в 1892 р. була перейменована на Соцiал-демократичну партiю Галичини (з 1893 р. – i Сiлезiї (СДПГiС)). У своїй дiяльностi вона керувалася програмними принципами австрійської соціал-демократії та була її автономною секцією, об’єднуючи не тiльки польських, а й українських та єврейських робiтникiв Галичини.

Історія ГРП уже неодноразово привертала увагу дослідників. Українські радянські автори змушені були висвітлювати її з позицій марксизму-ленінізму, з притаманним йому ідеологічним забарвленням, польські науковці розкривали її через призму розвитку польського соціал-демократичного руху. Австрійські історики, досліджуючи процеси генезису і становлення соціал-демократичного руху, приділяли порівняно незначну увагу національним окраїнам імперії Габсбургів. Метою нашого дослідження стало більш докладне і неупереджене висвітлення зародження і формування ГРП як початкового етапу розвитку галицької соціал-демократії, розкриття особливостей її політичної платформи та організаційної побудови.
Читати далі »

Тарас Клен

Цей текст надіслали в чомусь (зрештою, багато в чому) опоненти з Української Націонал-Трудової партії.
Слід було відмовити, посилаючись на тверді ідеологічні переконання і зашорившись власними інтелектуальними комплексами.
В цьому разі все було би просто і ясно, але так не цікаво, оскільки догматизм у переконаннях не свідчить за твердість поглядів, лише за твердість лоба.
Подана в цьому і наступному тексті (через один, він також відмічений) соціалістична візія близька до раннього німецького націонал-соціалізму (Рем, Штрассери, «Чорний Фронт» тощо) в чомусь класового та антибуржуазного, на загал. З ним можна погоджуватися, наслідувати або відкидати як типову нацистську ганчірку.
Вибір – за Вами. Наше завдання, в межах «Дискусійної трибуни Бриколажу» – подати на розгляд, як страву до столу, умовно, корпоративну і немарксистську оригінальну соціалістичну версію, чий теоретичний розвій, судячи з усього, знаходиться на старті і готовий до стрибка.

Читати далі »

Олег Жерноклеєв, Ігор Райківський

На сучасному етапі виникає необхідність відновлення історичної правди щодо багатьох українських діячів, які в радянські часи під тиском партійно-тоталітарного режиму були незаслужено забуті. До них належить відомий український політичний діяч, публіцист Осип Безпалко. Як соціал-демократ він брав активну участь в українському національному русі першої половини ХХ століття, особливо в період Української революції 1917-1920 рр., виступаючи як один з лідерів загальнонаціонального масштабу, член уряду УНР.

Постать О.Безпалка привертала увагу дослідників. Окремі епізоди та факти з його політичної біографії, зокрема згадки про участь у партійних з’їздах і конференціях Української соціал-демократичної партії (УСДП), позицію щодо актуальних питань суспільно-політичного і внутріпартійного життя знаходимо вже у працях його соратників по партії, які висвітлювали історію української соціал-демократії в Галичині та на Буковині в цілому, а також сучасників, активних діячів Української революції 1917-1920 рр.. Стислі біографічні нариси про О.Безпалка вміщені у довідкових виданнях з історії України. Місце та роль його в українському національному відродженні на західноукраїнських землях, в розвитку робітничого руху, діяльності УСДП, участь в Українській революції та інші аспекти знайшли відображення в роботах радянських, сучасних українських та окремих зарубіжних науковців. Проте в сучасній вітчизняній історіографії фактично не створено цілісного і детального політичного портрету О.Безпалка. Тому на сьогодні важливим завданням є докладне висвітлення життя і діяльності цього відомого українського діяча.
Читати далі »

Максим

Німецькі ультраправі наполягають на перспективності так званого «німецького соціалізму», яко альтернативи до такого-сякого марксизму. Не останню роль в тому грають червоно-коричневі перекинчики з РАФ типу Маллєра та інші «мюнхенські маркси» з «Дойче Коллєг», цього вінця консервативно-революційної думки зліва.
Англійський троцкіст Каліннікос вказує на «реакційну антибуржуазність» подібних соціалізмів.
Маркс називав його дрібнобуржуазним і міщанським, в ньому багато від «європейського соціалізму» Мослі, націонал-синдикалізму Перона і корпоративізму Муссоліні, догітлерівського нацизму Штрассерів та автентичного націонал-більшовизму Нікіша, щось від Юнгера і Йокі.

І наостанок: оскільки цю передмову прочитають і на «Лівиці» і на УНТП, моя пропозиція стосується обох сторін (крім решти потенційно зацікавлених) і виходить вона з факту деякого накопичення соціалістичної літератури в інтернеті, в тому ліці на Бриколажі і української мовою. Оскільки, якби примітивно це не звучало, і ті й інші рахують себе соціалістами, пропонується зарити томагавки війни і провести круглий стіл або диспут на тему: «Соціалізм – з Марксом чи без», як варіант, можна інший.
Пропозиція офіційна, тож чекаю на відгуки.
Мазепа.
Читати далі »

тов. Ацетон, «Бійцівський клуб»

Atseton: Що таке УА? Яка його мета і до чого він прагне? Чи це є чергова маргінальна кишенькова організація чи створена під якусь подію контора?
Peresvit: Український Аванґард - це передусім молодіжний рух, який виник на базі людей, які до цього перебували в різних організаціях.
Про ступінь маргіналізму говорити не слід - маргіналами нині звуть усіх, хто не підпадає під чіткі рамки: “ліве - праве”. Ми - актуальні. Кишеньковою організацією ми не є, не отримуємо грошей від політичних партій і державних структур.
Herman: УА - якісно нова інновація в молодіжному середовищі, покликання якої змінити сучасні стереотипні світопогляди і дати нове натхення розбудові Української державності.
Чи є організація маргінальною? Важко сказати. В принципі є. Адже маргінальність - це виокремлення себе з-поміж маси.
Читати далі »

Дискусійна трибуна «Бриколажу»

Очень интересная статья, особенно в части, где подается авторский вариант анализа российско-украинских отношений в рабочем движении. Небольшая ремарка - автор пытается перенести опыт австро-венгерской социал-демократии на российскую почву, не упоминая об особенностях развития марксизма и рабочего движения в Российской империи, не оговаривая действительных причин разительных отличий социализма в обеих державах.
Вообще, статья “попахивает” идеалистическим представлением о национальном вопросе в марксистском движении и неприкрытым чувством конкуренции в отношении общероссийских левых. При этом, такое чувствование ситуации характерно скорее для украинского социалистического андеграунда. В частности, автор обвиняет российских социал-демократов в нежелании поступаться своим местом относительно влияния на рабочую среду, мотивируя это их желанием сохранить свою базу в пролетарских массах Украины, подписчиков и т.д., пренебрежением к национальному вопросу “сытых” в национальном понимании русских эсдеков, отказом от австрийского опыта федерализации РСДРП и т.д.
Читати далі »

Українська громада Республіки Мозамбік

26 серпня 2006 р., вперше на территорії Республіки Мозамбік, українська громада країни, провела урочистий вечір присвячений 15-річчю Незалежності України.

Присутні на вечері згадали історичні звершення, які відбулися на теренах нашої батьківщини, а також відмітили невпинний рух України шляхом національної європейської державности та розвитку економічного та духовного потенціалів української нації.

Під час урочистих зборів, було ухвалено звернення до Президента України, пана Віктора А. Ющенка, у якому українська громада Республіки Мозамбік закликає Президента “контролювати дії та тенденції нового Уряду країни, з тим, аби цей Уряд, не став на заваді вільному розвитку України, її євроінтеграції, входженню у ВТО та НАТО”.

26 серпня 2006 року, м. Мапуту, Республіка Мозамбік.
Читати далі »

Міжнародна благодійна установа Центр національного відродження
Галицький історико-політологічний центр
Кафедра державного управління Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу

Звичайно, сучасний український націоналізм хибує на кілька зараз непродуктивних напрямних, серед них дрібнобуржуазна стихійність, тотальне ігнорування соціальної та екологічної проблематики, географічна районованість, відсутність повноцінної економічної доктрини і зацикленість на модерній версії інститута держави..
Разом з тим у нас досить спільного, котре здатне призвести до, принаймні, ситуативних тактичних союзів:
1) антиімперіалізм (на відміну від “старих”, “нові ліві” послідовні у своєму геополітичному виборі: “Ні Вашингтона, ні Москви!”);
2) антиколоніалізм (соціальна, культурна, економічна деколонізація життєвого простору, поширення українського ареалу і цивілізаційних перспектив, взагалі);
3) антифашизм (починаючи зі спротиву двом тоталітарним режимам, через інтернаціональне табірне дисиденство до сучасної підтримки чеченського опору, фіно-угорського відродження і різноманітних сепаратних європейських проектів);
4) антирасизм (втілений до гасла “Свободу народам!”, інтербригади в УПА, природня, а не політкоректна толерантність);
5) інші

Ви юний патріот, хитрий професійний націоналіст чи вже розчарований елемент і вам все ще цікаво? Тоді читайте далі.
Читати далі »

Лев Юркевич

Праця тов. Левинського інтересна для нас тим, що в ній ми маємо докладний нарис національно-робітничої проблеми в Австрії, де національні рухи, національні чвари й боротьба розвинулись до небувалих розмірів і опановують все суспільне і державне життя.

А Росія, певна річ, також закоштує страхіття національних конфліктів. Не обійде і робітничий рух у ній національних підводяних скель, не здолає і він, як то сталося також в Австрії, спокійно пройти повз національний міщанський ярмарок і сам зачує підточеною на якийсь час свою міжнародню єдність.

Але що говорити про будуче, коли й тепер вже в російському робітничому руху не все з національного боку в порядку. А коли порівняти початкову історію австрійського робітничого Інтернаціоналу з нашими робітничими інтернаціональними відносинами (ми живемо власне в початковій стадії їх розвитку), то треба признати, що ми починаємо далеко гірше, ніж то було в Австрії.

Там люде спромоглися все ж сливе ціле десятиліттє (починаючи від Вімберґського конгресу 1897 р.) заховати братерську міжнародню єдність і се, розуміється, поможе їм в будучому знову прийти до випробованої вже згоди і мирного співжиття.

Що ж до нас, то ми й досі не вміли дати національного ладу і спокою великій робітничій сем’ї нашої держави. Здавалося, правда, що від 1906 р. (себто по Стокгольмському з’їзді) настануть ліпші з сього боку дні. Але от минає реакція, рушив лід на робітничих ріках, настає отже слушний час для викінчення нашої міжнародньої робітничої будови, основа котрої була заложена в Стокгольмі, одначе виходить щось зовсім иньше. Великоруські марксісти цілком отверто і рішучо заявляють тепер в своїй пресі (говорю про більшу і впливовіщу їх фракцію), що поступилися вони своїм централізмом в Стокгольмі виключно через мус (пекуча потреба об’єднання і ультимативність національно-автономних умов з боку національних орґанізацій) і що тепер вони рвуть підписані ними стокгольмські пакти та пропонують робітництву єднатися без ріжниці національностей.
Читати далі »

Ю. Шаповал

Ім’я Павла Оникійовича Христюка було «викреслене» офіційною радянською історіографією з контексту важливих подій політичної історії України XX століття. Не могла знайти шляху до читача і найважливіша його праця «Замітки і матеріали до історії української революції, 1917—1920 рр.», на десятиріччя захована у створених комуністичною цензурою «спецфондах» бібліотек, доступ до яких мало лише обмежене коло осіб. Морок замовчування оповив не тільки цю книгу, а й її автора, бо він свого часу належав до керівних діячів Центральної Ради й Української Народної Республіки. Про П. Христюка немає жодної, бодай коротенької, статті у довідкових виданнях радянських часів. Нині ж, спираючись на недоступні раніше документи, можемо зробити крок до правдивого відтворення його життєпису.
Читати далі »