Традиція і соціалізм
Даніял Туленков
З розпадом біполярної світової системи змінилась система критеріїв протиставлення лівого і правого флангів, критеріїв і без того розмитих та невизанчених.
Формування глобалістської моделі світового устрою, нівелюючої все і всіх у боротьбі за створення найбільш спрятливих для отримання прибутку економічних, соціальних та культурних умов, дивним, на перший погляд, чином, витіснило за одну сторону барикад як багато лівих, так і багато правих сил.
Попередні схеми вже не спрацьовують, але до цієї пори зберігаються попередні стереотипи.
Вплив цих стереотипів залишається досить суттєвою перешкодою для правильного осмислення найпродуктивніших напрацювань як правої, так і лівої думки.
Якщо раніше лівим вважався кожен, хто у біполярній системі приймав сторону СРСР, а правим – США, і це був останній, вирішальний критерій при решті рівних, то як проводити ці грані тепер?
Однією з поширених помилок є визначення лівого і правого флангів їх відношенням до соціалізму з одного боку і націоналізму з іншого.
Ця профанна схема була неповноцінною вже в епоху протистояння СРСР-США, оскільки залишалось неясним, на якій підставі до лівого табору зачисляються ІРА і ЕТА – націоналісти з яскравим соціалістичним ухилом, а до правого – ОУН-УПА, націоналісти, в програмі яких були присутні дуже яскраві антикапіталістичні та антибуржуазні тези.
Ще більш неясним стає – як вирішувати це питання сьогодні, коли цього критерію немає.
Два пункти у зв’язку з цим заслуговують окремого розгляду, і без їх аналізу немає і не може бути ані повноцінного осмислення лівого / правого табору XXI ст., ані осмислення необхідності нової градації людської спільноти, що відмінює попередні стереотипи на тлі торжества глобалізованого сатанізму.
1. Традиція
Вірність Традиції залишається найважливішим критерієм правого спектру політичних сил. Але що є Традиція? Чи можна пояснити цей термін якимось одним аспектом? Однозанчно – ні. Традиція у широкому смислі – це вірність Грунту і Крові, заснована на присутності глибокого сакрального фактору їх сприйняття.
Оголтілий націоналізм і патріотизм, заснований на найгрубшому матеріалізмі – не може бути Традицією. Космополітичний містицизм, релігійне „вселюдство”, в дійсності вичленоване з національного та географічного контексту – це також не Традиція.
Традиція породжується лише поєднанням усіх трьох іпостасей, маючи чітку базу у вигляді сакралізованої території, соціальної вертикалі і потужного духовного фундаменту, чиєю невід’ємною частиною слугує і історія.
Теоретично образ Крові може не бути присутнім у структурі Традиції, будучи заміненим братством віруючих. Але постільки, поскільки Історія є найважливішою частиною Традиції – у ній невідворотно формується пласт поколінь, що змінюють одне одного, передають одне одному Знання, і ця передача неуникно раніше чи пізніше приверне у свій хід кров. Знання, зазвичай, іде не до випадкових людей, але в першу чергу до своїх, в тому числі, своїх по крові. Тому навіть якщо Традиція номінально виключає зі своїх принципів інститут Крові, істинна Традиція не може уникнути формування в її середині кровно-родинного, майже завжди ідентичного національному – стержня. Традиція може мати планетарний, загальнолюдський характер, як у випадку зі світовими релігіями, але її хранителі, так чи інакше, обов’язково внесуть в оформлення цієї структури фактор Крові.
Цей фактор може мати характер етносу, етноконфесійної групи, роду, племені, це може бути орден, заснований на союзі аристократичних родин, як це було в Европі (аристократія і кров – поняття тісно пов’язані), у будь-якому випадку в кінцевому наслідку – голос Крові неуникно прозвучить у голосі Традиції.
Тому скажемо прямо – будь-яка глобальна ідея, будь-який найфундаментальніший світовий космополітичний проект невідворотно приречений стати Правим або зникнути, розчинитись.
І до тих пір, поки в поєднанні з голосом Букви не зазвучить голос Крові – ідея не набуде сили, до тих пір, поки ідея не вросте у Грунт, у неї не буде солдат.
Добрих солдат, здатних умерти за ідею – наскільки вселюдяною вона би не була, можуть народити лише Кров і Грунт.
Значить, вони повинні бути Правими.
Ліва ідея здатна породити сильних борців – історії відомі їхні імена. До списку героїв назавжди занесені імена Кастро і Че Гевари, Ульріки Майнгоф, російських народовольців і есерів, проте все, що породжене їхньою боротьбою, має тільки два шляхи – або вжитись у Грунт і Кров, а значить стати Правою справою, або зникнути, розчинитись немов туман, стертись у пісок, розвятись пилом.
Проте для того, щоб ідея вжилась у Грунт і Кров їй необхідно отримати сакральний статус.
Ідея не може бути споживацькою, відображаючи прагнення сьогоднішнього дня.
Ідея повинна набути духовної легітимності.
І тут ми підходимо до наступного пункту, на якому базуються інші стереотипи.
2. Соціалізм
Сам по собі термін соціалізм не є ні лівим, ні правим, виражаючи собою певну соціально-
економічну формацію. Ця формація була проголошена ціллю як лівими силами в особі більшовиків, так і правими – НСДАП, причому коли в останній Гітлер ставив акцент на слово „націонал”, то брати Штрассери саме на „соціалізм”.
Різниця в даному випадку закладена не в прийнятті соціалізму як економічної моделі, а в трактуванні його як мети.
Соціалізм для правих – це метода звільнення від тих аспектів капіталістичного буття, що руйнують Традицію.
Соціалізм для правих – це звільнення від міщанського, бюргерського полону духу, вивід основних стимулів життєдіяльності як індивіда, так і суспільства з-під впливу прибутку.
Загроза капіталізму для Традиції закладена саме в цьому – перетворюючи прибуток на найвищий критерій вчинків і дій, капіталізм відміняє інші, нематеріальні стимули як на особистому, так і на суспільному рівнях.
Капіталізм, тобто плутократія, перетворює суспільство на заручника економічних інтересів.
Проте найцікавіше те, що вульгарний, матеріалістичний, тобто – лівий – соціалізм, у кінцевому наслідку призводить до того ж.
Соціалізм, позбавлений сакральної опори, тобто соціалізм як гола економічна формація, неуникно проходить період обуржуазнення управлінської бюрократії, формуючи з неї новий, ще більш паразитичний клас, який монополізує інтереси суспільства.
Це відбувається з тієї причини, що суспільство, віддане саме собі, без ідеї, невідвротно скочується до тих же принципів, що рухають і капіталістичний світ – споживання і задоволення.
Таким чином – лівий соціалізм, позбавлений сакральної, пронизуючої усе суспільство духовної ідеї – неуникно наближається до краху протягом певного періоду свого існування.
Для того, щоб цього не сталось, соціалізм із самодостатньої цілі повинен стати засобом, тобто перетворитись на формулу соціального устрою, покликаного створити умови для найкращого розкриття тих можливостей, які потребує суспільство на шляху до сакральної, а не матеріальної мети.
Тобто на шляху до Традиції.
Таким чином, соціалізм захищений від деградації лише в служінні суспільству, організованому не на принципах сукупності споживачів, а на принципах єдності Віри (в даному випадку мова йде не тільки про доктринальну релігійну віру, а, швидше, про Ідею), Грунту і Крові.
Теоретично такою Вірою міг бути більшовизм, і на лице спроби обернути його на цю Віру в СРСР.
Проте більшовизм, заснований на грубому матеріалізмі, десакралізований за визначенням та інтернаціональний, космополітичний за суттю. Витворення Віри з більшовизму несе в собі глибоке внутрішнє протиріччя, яке неуникно заводить цей процес у глухий кут. Глухий кут вимагає виходу нього, поверення до першовитоків, а витоки, апелюючи до тих же стимулів, що і капіталізм, обезцінюють соціалістичну ідею.
І капіталізм, і вульгарний соціалізм вражаюче єдині у своєму трактуванні людини як організму, що прагне виключно задоволення матеріальних потреб.
І саме ця риса, як це не парадоксально, ріднить лівий фланг з його нібито непримиренними опонентами – ліберально-демократичною, буржуазною частиною суспільтва.
Звісно, є виключення.
Наприклад - „теологія звільнення”. Нібито ліва, християнська і соціалістична ідеологія. Проте „теологія зільнення” – десакралізована ідея. Так, вона апелює до християнства, але не до Традиції.
Бо ж будь-яка Традиція заснована на Вірі, та не всяка Віра одягнена у шати Традиції.
У „теології звільнення” немає тієї глибокої, апелюючої до історії та спадковості бази, що могла би спертися на Грунт і призвати під свої знамена воїнів Крові.
Схожі ідеї здатні відмобілізувати тільки людей-привидів світу цього, що виринули з небуття і відійшовших у небуття, але ніяк не масивні механізми родів, кланів, племен, словом ту аристократичну потугу і силу цього світу, які ставили під свої стяги істинні Традиції, в тому числі й европейське християнство.
Опора на пролетаря у всіх смислах цього слова – пролетаря духовного і фізичного, людини без минулого, без традиції і без корпоративної ідентифікації – є уділом лівого табору.
Опора на людину, яку неможливо вичленувати з історії та із соціуму, яким би він не був – селянська община, цех, рід, клан, братство – це уділ правих.
І соціалізм, як зміна капіталістичного, буржуазно-демократичного соціально-економічного устрою не може в цьому контексті бути визначенням лівого, що протистоїть правому, фактора. (Тому і не вдалось в Громаданську війну більшовикам відмобілізувати ижевських та воткінських робітників – цвіт російського робітничого класу, радикально антикапіталістично і антибуржуазно налаштованих, – саме в силу їх цехового характеру, характеру робітничої аристократії, людей з минулим, людей з традиціями).
* * *
Нові умови світового устрою і протистояння йому не залишають іншого шляху, окрім правого, окрім шляху Традиції. Ті критерії, що раніше визначали лівий фланг, зараз годяться лише для визначення лівих фракцій єдиного Правого фронту (як Штрассери в НСДАП).
Все інше відступає на задній план.
ХХІ ст., століття глобалізму та нівелювання людства – це кінець лівих ідей. Віднині ліві сили приречені зникнути з арени політики – або відійшовши на роль лівих фракцій, або зникнувши взагалі, або ставши на службу ліберальній химері глобалізації.
Або Правий фланг, або музейна історія.
Автор: Даниял Туленков, kipcak@inbox.lv
Джерело:
Переклад з російськ ої: Святослав Вишинський, smierc@bigmir.net
Надіслано перекладачем
16 листопада 2006 р. 12:06:26
практично про мене
16 листопада 2006 р. 22:42:41
шановний
16 листопада 2006 р. 23:57:49
Наскільки я знаю визначення термінів правий/лівий мають свою основу саме в їхній классовій позиції. Тобто як вони відносяться до різних класів, якими прошите наше суспільство.
Тому не потрібно тут говорити про “лівих” фашистів, це просто смішно. (Відносно Штрасера - не читав - не знаю). Так що говорячи про “правий соціалізм” потрібно уточнюватищо саме ви під “правими” розумієте. Якщо НСДАП, то це не соціалізм. Інакше кажучи, які праві, такий і соціалізм (те ж саме що до лівих).
Відносно так званої “лівої ідеї”, то не потрібно говорити що вона якщо й має, буцім то якийсь результат, то тільки негативний (автор це назвав відкат в право). Так, це мало місце в історичному розрізі. Але це не є аксіомою подібних соціальноекономічних перетворень. справа в тому, що соціалізм не може перемогти в якомусь окремому кусочку соціуму. Він або перемагає скрізь, або виходить те що описав автор. Ось чому молода радянська ресубліка загинула так і не зробивши тих перетворень, які ставились за ціль. Викиньте на кінець цю сталінську видумку про “соціалізм в окремій країні” з свої голів. Це не можливо апріорі.
Дещо не зрозумів про “правих солдат”, які вогнем та мечем будують соціалізм на всій планеті)))
Дійсно сам термін “соціалізм” не може бути ні лівим ні правим. Жоден термін, категорія чи поняття не можуть ними бути)). Лівою або правою є лише інтерпретація цих термінів.
Нажаль, (чи мені так здалось?) ця стаття сильно переобтяжена цими інтерпретаціями.
Автор, нажаль, не страждає діалектичним матеріалізмом, а тоб він знав що для марксиста не існує розділення на матеріальній чи на нематеріальний світ. Для марксиста ВЕСЬ світ і все що в ньому є - МАТЕРІАЛЬНИЙ. Але це не від того, що вони такі запроданці і тільки говорять про світле майбутнє, а самі тільки й думають як би його перемитнутись до ліберало-демократів. Нажаль (для автора))) весь наш світ складається зх маленьких частинок, які мають свою масу, а, отже, матеріальні. Навіть славнозвісна креаціоністська енергія теж складаеться з елементарних частинок, а, отже, матеріальна!!
Тому, шановний дописвач, і люба ідея, чи інші умазрительниє заключєния, теж матеріальні. Це до того, де б вони не зародились чи в “лівій” голові, чи в “правій”, вони все одно будуть матеріальні.
Також не потрібно плутати “матеріальність” з прагненням до задоволення своїх звичайних потреб))Це всім потрібно. Також не потрібно забувати, що соціалізм не є самоціллю, а
всього лиш мета, прагнучи якої лівак хоче змінити репресивну реальність.
Мені дуже сподобались алегорії автора)))
якщо говорити алегоріями, то “лівій ідеї” все це присуще.
Кров та тіло - це наш суспільноекономічний клас - клас робітників
Духовні ідеї - це наші ЗНАННЯ (діалектичний матеріалізм та історичний матеріалізм) та інтернаціоналізм
Та й традиції в нас є: починаючи від середньовічних соціальних утопій до перших робітничих революцій 184, від перших робітничих держав до.., шановні це тільки початок!
Якщо хтось думає свою жопу погріти на соціалістичних засадах то прошу відкинути такі думки - в кращому випадку ваші внуки))
Також мене потішило ототожнення автором пролетарський інтернаціоналізм з ліберальнодемократичним космополітизмом. А різниця є, притому дуже відчутна. Якщо суспільна програма видобутку прибутку робить з людини істоту без роду та племіні - то це космополітизм. Інтернаціоналізм витікає з інших засад. Засад підтримки та солідарності робітничого руху на всій планеті дивлячись через призму класової позиції. Це не заперечує ототжнювати себе з своєю нацією, розмовляти на рідній мові чи любити свою батьківщину. Просто приорітети міняються. Ти підтримуєш свого побратима з іншої країни виходячи з того що ви, говорячи мовою доповідача, з ним однієї крові. І навіть якщо твоя буржуазна держава буде виступати проти якогось загону пролетарів (чи по національному признаку, чи виробничому, чи по будь-якому), твоя класова свідомість повинна йому протягнути братню руку помочі. І вже ні вякому разі не ставати на бік “своєї національної держави”. Ось в чому полягає інтернаціоналізм.
9 грудня 2006 р. 18:10:35
макзу
Кілька зауважень стосовно методололгії.
Якщо казати про “класову основу” лівизни/правизни, то вона доволі відносна. “Лівизна” в часи зародження цього терміну(в кінці XVIII ст.) у Франції означала підтримку позиції буржуазного класу, та апологію вільного ринку…
Фраза ж про те, що “весь світ матеріальний…” і далі за текстом, особливо про - це вже навіть не марксизм. Це вульгарний матеріалізм а-ля Фогт і Молешот….
31 грудня 2006 р. 18:50:23
Я кажу про классову основу тепер))Я знаю шо таке “лівий” у Франції кін. 18 ст.
Щодо матеріальності - ти я бачу хороший конструктивіст, але що ж, я готовий слухати твоє релігійне мракобісся….
5 січня 2007 р. 23:44:11
Ти кажеш про класову основу у ХХ столітті. Зараз же класова структура суспільств суттєво змінилася. Відповідно змінилася і “основа”…
І як релігійний мракобіс, вітаю тебе з Різдвом Христовим і бажаю покаятися в грісі атеїзму!
6 січня 2007 р. 06:20:56
І на які ж класи тепер українська нація ділиться?..
6 січня 2007 р. 07:09:43
makzz, zauvaж собі і занотуй: в якнайскоршому режимі не давати приводів звинувачувати тебе в постулюванні вульгарщини Молешотта ( бачте, примітивіста в твоїй особі захтілося вгледіти О.М.) й іншого біхевіорізматиччя. Я про більш серЙОзне опрацювання аргументацій.
Втім, О.М. ніяк не відкинув класову структуру суспільства; більш того, визнав; і давай юліть.
Повір makzze, від О.М. наступне питання буде в дусі соціального психопатогенезу Бінсвангера.
Отже, пишемо?
Терміново пиши статтю. Вивішуй на Бриколажі. Я підключаюсь у відповідь. Гімнастіка.
10 січня 2007 р. 14:53:41
Зверніть увагу на працю Освальда Шпенглера “Пруська ідея та соціалізм”. Дуже корисно почитати Морозу та іншим “соціалістам”.
11 січня 2007 р. 14:59:05
Безбожному Білодіду
Ти хочеш сказати, що в постіндустріальну епоху не змінилася структура виробничих відносин?
І світі, і в Україі?
Тоді поясни, чому ліві інтелектуали наразі все більше користуються термінами “наймані працівнки”, “множини” і т.п. замість традиційного апелювання до “промислового пролетаріату” чи “робітничого класу”?
Зрештою я не про те. Я про те, що зараз і в Україні, і у світі “лівизна” і “правизна” вже давно перетворилися всього лише на елемент політтехнологічного брендингу(поза маргінальними “правими” і “лівими” політизованими сектами). І давно втратили своє класове підгрунття(і без того досить умовне і змінне).
І ніякого “юління” я тут не бчу…
11 січня 2007 р. 19:21:38
Що таке постіндустріальна епоха? Що за 150 років принципово змінилось у суспільному виробництві, а відповідно - у виробничих відносинах, окрім того, що Україна вже не “вишнева” (себто аграрна), а “сталева”, тобто індустріальна?
Мене (мабуть, на відміну від Сашка Білодіда) мало цікавить, що там пиздять дрібнобуржуазні інтелектуали (себто усякі рант*є та торговці словами) про “множини”. Особисто я термін “наймані працівники” з інших причин (головна з яких - виродження за СРСРівські часи понятть “робітник” та “пролетар”).
Так, класи завжди були умовністю - такою ж, як родина та нація. То всеж-таки, на які класи ти пропонуєш ділити українців?
11 січня 2007 р. 21:25:38
2 пана Боженка - Класи все ж, шановний, були значно більшою умовністю, в порівнянні з родиною і нацією…
На мою думку - ОМ тут справді цілком правильно накалякав про умовність поділів і розуміння атавізмів, на зразок - пролетарій і т.д. Я вже давно питався - скільки в процентному відношенні активістів і керівників в лівих і крайньо лівих є робітниками? Правлильно - відповідь - обмаль!
11 січня 2007 р. 21:36:33
Юрчику, мо* й ти сподобися щось сказати на оті питання, що на початку посту № 11?
12 січня 2007 р. 12:34:40
Про що ви сперечаєтеся? Адже в Україні за 15 років постав олігархічний капіталізм,який душить через свої медіа, парлемант (бо всі партії, які є в Україні куплені!, свою псевдокультурність, все українське. Що робити? революція повинна відбутися в щоденному житті. без неї нічого не вийде. пересічна людина повинна зрозуміти, що її грабують, затуляють рота і ставлять в такі рамці, в яких вона не може нормально розвиватися. тільки дотримання Традиції, відстоювання всього українського в буденному житті приведе до його оновлення. народні депутати називають нас “голодранцями” (Грач на “Ері” це сказав!!!). Яке нахабство та цинізм. Геть парламент! геть найманців олігархів. При владі повинен бути український традиціоналіст, який змете усю цю шваль, яка називає себе “парламентом”!!!
12 січня 2007 р. 12:47:09
Про які класи йдеться? Сьогодні не існує в Україні чітко сформованих класів із класовою свідомістю. суспільство атомізоване. кожен живе своїм приватним життям і лише спорадично, коли вже припече, виходить на вулиці, щоб випустити пар. Олігархам і найманим політикам від цього ні холодно, ні жарко. Я не хочу і не буду відстоювати партійні інтереси та інтереси олігархів. необхідно формувати рух з низів, які є безпартійними.бачимо величезне розшарування в українському суспільстві, але класів немає. Є наймані працівники (я погоджуюся з О.М.) різних спеціалізацій: від найманих інтелектуалів до робітників, а ще велика маса заробітчан. Всі вони виживають як можуть і радіють тим мізерним зарплатам, які отримують.
12 січня 2007 р. 23:31:45
2 ІК: От, нарешті визнання капіталізму. От тільки не такий він вже й “олігархічний”, себто “незвичайний”. Якщо маєте змогу ознайомитись з американською літературою кінця 19-поч.20-го ст. - побачите, що таке тодішній американський та сучасний український капіталізми. Звичайнісінький в Україні капіталізм, інших за таких (”виробничих”) умов не буває!!!
Щодо класів. Наявність класової свідомості - це вершина розвитку класу. Коли клас має свідомість, він починає боротьбу за свою класову владу. Так от. Класи в Україні сформовані. Але класовою свідомістю володіють лише буржуазні класи (у мн.числі - бо ті ж банкіри таки відрізняються класом від промисловців чи торговців). Наприклад, у 2004 році ми бачили боротьбу між різними буржуазними класами (або, що те саме, якщо дивитись з позиції робітництва, різними загонами класу буржуазії), у яких на той момент класова свідомість виникла, проявила себе. В той же час свідомість дрібної буржуазії була зруйнована. Відрижкою цієї руйнації стала хвиля наці, що заповнила усю Україну, але вже відкочується. Отака хуйня, малята…
03:11:02
не бачу відмінносты між “робІтником” та “людиною найманої праці” - різні терміни а значать те ж саме.
Ю.М. родина і класи це різні інтерпритації суспільного буття
можна порівняти з нютонівською теорією та те-єю Єйнштейна -
пояснюють те ж саме але в різних системах координат, але чомусь нікому в голову не прийшло визначати що з них важливіше)))
тідльки тобі розумничку)))
03:17:29
до ІК
якщо не має усвідомленого классового світогляду - це не начить, що нема класів (чув шось про об.єктивне і суб.єктивне окрім кантівської інтерпретації). Буття існує не залежно від того признаєш ти його чи ні. От так і класи - подобається чи ні ав они є. І при чому є навіть чітке визначення по признаку відношення до знарядь праці.
Якщо ти не володієш останніми (тобто “голодранець”) то значить робітник (пролетарій, працівник найманої праці, “творча інтелігенція”)))), заробітчани, офісні работнікі, і тд. і тп.) - не важливо як ти себе називаєш - це всього лиш назва, а лох ти без майновий то ти й в Африці - лох без майновий