Майкл П.Спейдел (Michael P. Speidel)

Тема архаїчного минулого, коренів, витоків, індоєвропейська проблематика продовжує залишатися у полі уваги «Бриколажу». На додаток до вже опублікованих розвідок професорів Жана Одрі ( www.lab.org.ua/article/600 ), С.Поломе ( www.lab.org.ua/article/708/ ), К.Уоткінса ( www.lab.org.ua/article/701/ ), вашій увазі пропонується стаття Майкла Спейдела (Шпайделя?) про індоєвропейську воїнську традицію. Читати далі »

Автор невідомий

Іспанська метаполітична формація «Проект Аврора» уже відомий читачам «Бриколажу». Сьогодні пропонуємо вашій увазі давно анонсовану першу частину платформи (маніфесту) «Проекту Аврори». Розклад, занепад, декаданс, затемнення традиції, анемічність націй, орди переселенців, тотальність панування капіталу, глобалізм як найвища стадія імперіалізму… Що робити? Де знайти точку опертя? Як і де організовувати опір? Як готувати Революцію? Цей текст пропонує відповіді на ці питання. Читати далі »

Карівець Ігор

Позамежність можна визначати по-різному (див. праці Платона, Канта, праці з гуманістичної та трансперсональної психології тощо). В даному есеї йтиметься про з’ясування витоків позамежового (трансцендентного), бо без неї Традиція неможлива: чому людина говорить про позамежне і намагається його осягнути?

Щоб дати відповідь на це питання необхідно відштовхуватися від аналізу становища людини у світі: що собою являє людина у земному житті? Здається, що відповідь на це запитання треба шукати у тих філософів та релігійних діячів, які визначають становище людини у світі як буття-між , а це, в першу чергу, Сковорода, Платон, Бубер, Дезмонд, Ніцше, а також мислителі східної філософії Крішнамурті, Лао-цзи та інші. Ці мислителі, кожен у властивому для нього значенні, окреслюють людину як перехідну істоту . Читати далі »

Анатолій Лупиніс

Обставини політичного життя в Україні, що характеризуються силовими методами державного й адміністративного правління, а також відсутністю традицій парламентаризму роблять безсенсовими спроби творення «класичних» демократичних політичних партій, з їх боротьбою за виборця й парламентську більшість як методою досягнення політичних цілей. Читати далі »

Сергій Жадан

Лівий марш. Ніколи не цікався політикою, не читай газети, не слухай радіо, вибий кінескоп зі свого тіві, встав туди кольоровий портрет Мао або Фіделя, не давай їм найобувати себе, не підключайся до мережі, не ходи на вибори, не підтримуй демократію, не відвідуй мітинги, не вступай до партій, не продавай свій голос соціал-демократам, не встрявай у дискусії про парламент, не говори про президента — мій президент, не підтримуй правих, не підписуй жодних петицій до президента — це не твій президент, не махай рукою губернатору, коли зустрінеш його на вулиці, тим більше — ти його там не зустрінеш, не ходи на зустрічі зі своїм кандидатом — у тебе немає кандидата, не виявляй інтересу до діяльності профспілок — профспілки тебе найобують, не підтримуй національне відродження — першим вони повісять тебе, ти їхній ворог, ти їхній єврей і гомосексуаліст, ти їхній фашист і більшовик, ти їм заважаєш займатись політикою, організовувати передплату, підіймати рейтинги на телебаченні, заважаєш їм найобувати себе, контролювати інтернет, вигравати виборчі перегони, розбудовувати демократію, збирати мітинги, налагоджувати партійне життя, боротися з соціал-демократами, блокувати роботу парламенту, привести до влади народного президента — у народу має бути народний президент!, домовлятися з правими, ініціювати звернення до президента — до свого, народного президента!, тримати за яйця губернатора — виводити його на вулиці, до народу!, продавлювати в органи влади своїх кандидатів — формувати свою вертикаль!, підім’яти під себе профспілки — чому ти, сука, не віриш профспілкам?!, надати розмаху національному відродженню — повісити на ліхтарях під оперним усіх ворогів, євреїв насамперед, потім гомосексуалістів, можливо фашистів і більшовиків, все одно більшість із них — євреї і гомосексуалісти, виховати нарешті нормальне покоління, яке приведе їх до влади, і залишить у спокої, в спокійній країні, де уже всім буде насрати на політику, на газети й радіо, де ніхто нічого не знатиме про Мао й Фіделя, де в лом буде навіть під’єднатись до мережі, прийти на вибори, підтримати голіму демократію, відвідувати мітинги, вступати до партій, навіть продавати свій голос соціал-демократам буде в лом, не говорячи вже про дискусії щодо парламенту, не говорячи вже про президента — хіба в тебе є президент? не говорячи вже про правих і петиції — тобі не потрібні петиції, тобі не потрібен губернатор, ти не знаєш свого кандидата, тобі насрати, членом якої саме профспілки ти є — профспілка платить за все; не говорячи так само про національне відродження — першим повісили твого сусіда, наступним будеш ти. Читати далі »

Автор невідомий

У сучасних умовах, створення альтернативних поселень можна розглядати одночасно і як спробу підготуватися до бурхливих змін нового століття, і як можливість уже зараз вийти за межі системи сучасного суспільства, що гнітить. Альтернативне поселення тому і може бути названо альтернативним, що являє собою щось нове як у відношенні традиційного, так і технократичного суспільства. При цьому воно може нести в собі риси і того, і іншого, створюючи нову якість. Читати далі »

МЛ «Бриколаж»

Читавші Липу (а таких, хочеться вірити, більшість серед відвідувачів «Бри») знайомі з його тезами на рахунок перспектив Сибірської та Далекосхідної незалежностей. Зараз вони актуалізуються, прикладом чому прорізана інтелектуальним пером бочина, операцію по здійсненню якої взяв на себе гурт молодих сибірських інтелектуалів. Липа буде дещо пізніше, принаймні у форматі обіцяного вище уривка. Нижче читайте Дмитра Верхотурова, на разі найвідомішого із розробників альтернативних цивілізаційних проєктів, в даному випадку — Сибірської самостійності. Читати далі »

Гуру з Бабруйска

Блэк — чалавек-легенда. Ідэі сварлівага скандаліста, этнографа, доктара права і дасьледніка маргінальнай субкультуры, могуць зацікавіць і маладых анархістам і пажылых негрыцянак-лезьбіянак. Рэцензыя Гуру з Бабруйска на кнігу Боба Блэка «Анархизм и другие препятствия для анархии», 2004г.

У кніжцы, выдадзенай у маскоўскім выдавецтве «Гілея» ў перакладзе Д.Каледзіна з прадмовай Міхаіла Вярбіцкага пасабіраныя выбраныя артыкулы, рэцэнзіі на кніжкі і кінастужкі , пасьляслоўі да кніжак і проста занатоўкі вядомага амерыканскага сытуяцыяніста. Рэч, на якую нам варта зьвярнуць увагу, перадусім, тое, што для Анархіі асноўная перашкода гэта «Анархізм», то бок інстытуалізацыя, будаваньне структураў, якія дублююць парадак, на які робіцца рэвалюцыйны замах. Рыба пачынае гніць з галавы. Анарха-мажоры.разьязжаюць па Італіях і Вэнесуэлах, выхваляюцца майкамі і значкамі з Чэгевашкамі і пішуць тэарэтычныя загрузы, каб пераканаць свае ўрады ў тым, што анархісты гэта зусім бясшкодна і міла. А калі трэба папратэставаць супраць бясчынстваў Сусьветнага Банка і імпэрыялістычных піявак, то лепшых за антыглябалістаў і не знайсьці. Читати далі »