Мені цікавий французький погляд Гійома Фая на Європу: з точки зору національної солідарності, новітнього ЄвроНацу, білого комунітаризму і основ консервативної революції. Категоричний спротив як на українця викликає лише одне: відверта проросійськість французького філософа та ідеолога нових правих, чия популярність подекуди затьмарює Юліуса Еволу. З цим українські націоналісти ніколи НЕ ПОГОДЯТЬСЯ. Решта думок Фая, і особливо ті, що не торкаються нашого затятого ворога видадуться вартими уваги, аби ми не повторювали помилок європейців у майбутньому.

АНДРЄЄВ: Пане Гійом, Вас вважають представником правої національної думки. Як Ви мислите, чи не заважає націоналізм співробітництву різних, у тому числі і наших націй?

ФАЙ: Моя позиція лежить в усвідомленні того, що всі народи Європи, у тому ліці і Росії зіштовхуються сьогодні з аналогічними проблемами. Ми піддаємося масованому вторгненню з боку народів Третього світу. Ми атаковані ісламом, з одного боку, а також стаємо жертвою змови з боку США. Таким чином, і всі наші національні рухи зіштовхуються з тими ж ситуаціями. Тому слід вести мову про створення такого собі білого паннаціоналізму проти ООН, проти НАТО. Я також виступаю проти Європейського Союзу, тому що ЄС - це щось аморфне, але потрібно розуміти, що я не вузький французький націоналіст, тому що усвідомлюю, що Франція поодинці не може вирішити власні проблеми - проблеми білих французів, звичайно. Підсумовуючи, я пропоную союз європейських націй не в кордонах Європи, але в межах Євросибіру - від Атлантики до Владивостока, побудувати неприступну твердиню для захисту індоєвропейських націй. Це буде інший (конфронтуючий і з США, і з ООН - прим. ред.) гігантський блок, а його геополітичний центр повинен бути в Росії.

У мене є своя економічна теорія, щось штибу національного капіталізму, але для великих просторів, споріднена з німецькою націонал-соціалістською «автаркією». Її початки обґрунтовані лауреатом нобелівської премії французом Морісом Аллі.

Незважаючи на те, що Росія зараз хвора, тільки вона може бути разом із Сербією, зберегти національне достоїнство, що загублено зараз у Франції. На приклад, коли я гуляю по Москві і Санкт-Петербургу, я здивований тим, що бачу тільки білих людей. У Лондоні, Парижі чи Берліні білі давно вже не складають більшості. Дуже важливо, щоб через яких-небудь двадцять років це не повторилося в Росії. Усі європейські націоналісти повинні зрозуміти, що Росія для них дуже важливий партнер.

АНДРЄЄВ: Так, дійсно, ми в Росії, особливо в останні роки, відчуваємо колосальну навалу далеких нам народів. Але найстрашніше для нас - це неймовірно швидкі темпи вимирання корінної нації.

ФАЙ: Ця проблема існує і в Європі, на приклад, у Німеччині чи Іспанії. І хоча у Франції поки ще зберігається демографічний баланс, але тільки тому, що громадянами Франції є величезна кількість мусульман. Якщо так буде тривати і надалі, то років через 30-ь більшість французів будуть належати до іншого расового типу. 20% Франції зараз - кольорові, основна релігія - іслам, у деяких містечках кольорових більше 90%. На вулицях північного Парижа й у Сен-Дені білих немає взагалі. Лондон уже називають «Лондоністан». Найважливіші речі, котрі ми могли б, та й зобов'язані зробити - це змінити політику народжуваності, організувати генетичну революцію. Необхідно закрити границі, припинити подачки іноземцям. Франція, прикриваючись міркуваннями про права людини, багато засобів через різні фонди вкладає в країни Третього світу. Якщо ми хочемо вижити - ми, європейці, і ви, росіяни, - ми повинні згенерувати ідеї опору, нової реконкісти, і далі від реконкісти перейти до консервативної революції, конструктивної і творчої, звертаючись до своїх етнічних та расових біологічних початків. Ідеологія консервативної революції дуже важлива. Я називаю її АРХЕОФУТУРИЗМ.

АНДРЄЄВ: Коли Ви говорите про американську змову проти європейських націй, що Ви під цим припускаєте?

ФАЙ: Я чітко розділяю біле населення Америки і її уряд. Ми, звичайно ж, повинні солідаризуватися з білим населенням, і не тільки США, але й Австралії, Аргентини, де також чимало білих людей, проти країн Третього світу. Метою ж американського уряду є оточити кільцем і задушити Росію, розпалюючи конфлікти на Кавказі та в інших місцях, озброїти кольорові народи, сприяти вторгненню кольорових у Європу. Відповісти на це може тільки Континентальний блок Європи і Росії. Розуміючи це, американський уряд робить усе, аби ми не об'єдналися. До цієї змови тим чи іншим чином причетні неотроцькістські і сіоністські організації, що, незважаючи на розбіжності, один одного прекрасно розуміють. Для них справжнім жахом є ідея створення Континентального блоку і його можливого союзу з Китаєм. Це найстрашніше, що вони можуть собі уявити.

АНДРЄЄВ: Ми знаємо, що націоналістичні сили й у Росії, і в Європі занадто слабкі і маргінальні. У той же час вороги наносять серйозні удари, зосереджуючи всі сили і засоби в один момент у якійсь одній країні, даючи можливість виграти своїм союзникам. Чи не варто націоналістам діяти за аналогією?

ФАЙ: Я пропоную дуже конкретну річ: провести в наступному році велику конференцію національних лідерів Європи, не фольклористів, не божевільних, не провокаторів, але розумних і серйозних людей. Я знаю, що такі люди є у Франції, в Іспанії, у Північній Італії, у Бельгії, у Нідерландах, у Данії, у Німеччині (правда, там усі рухи жорстко переслідуються), і, про що ми раніш не думали, у Росії. Це могло б привести до інтелектуальної революції. Це була б перша конференція білих націоналістів Європи й інших країн. У мене є однодумці і в Аргентині, і, на приклад, в Австралії. І цю першу у світі конференцію потрібно провести не в Парижі, Барселоні, Мадриді чи Буенос-Айресі, а в Москві або Санкт-Петербурзі, але обов'язково в Росії. Це буде величезний прорив, концептуальна революція, адже звичайно Росію відокремлюють від Заходу. Ось тут і буде запропонований великий Білий блок.

АНДРЄЄВ: Що Ви маєте на увазі під генетичною революцією?

ФАЙ: У Франції ми називаємо це «біоантропологія» і «етнобіологія». Ми європейці, від нас пішла історія, і ми це пам'ятаємо - ми її спадкоємці. У світі ми повинні почувати себе панами, хазяїнами. Сьогодні ж чистих європеоїдів на Землі залишилося 8%...

ТУЛАЄВ (перекладає і роз'яснює): Давайте я поясню. Євгенічні програми існують, на приклад, у Швеції. Це не означає, що там когось стерилізують. У Росії расологія під назвою «антропологія» завжди мала велике значення. Сьогодні росіяни, для того щоб зробити свою генетичну революцію, повернувши до радикальної колоніальної політики, повинні заново завоювати Сибір. Ми повинні повторити стару авантюру США на російському ґрунті: це повинно бути створення земельної лихоманки на расовій основі. Учасники війни в Чечні, в Афганістану, козаки, повинні одержувати земельні наділи за службу. А контролювати ситуацію з розподілом наділів повинний спеціальний державний комітет, що складається з національно мислячих етнічних росіян. Зараз на Далекому Сході співвідношення: один наш прикордонник до 100 китайців. Важливе питання, ХТО буде жити в Росії. Євразійці припускають, що це буде деякий “євразійський суб'єкт”, що є метафізичним поняттям. А от Зінов’єв говорить Дугіну: я російська людина, я виїхав з Росії і повернувся, але я не знаю, хто такі «євразійці», я знаю росіян, китайців, чеченців... Без цього ХТО – неважливо? все інше - матеріальні блага, природні ресурси...

АНДРЄЄВ: Як Ви оцінюєте можливості націоналістів на виборах у різних країнах?

ФАЙ: Звичайно ж, є приклад успіху Хайдера в Австрії, але, на жаль, він одиничний. Візьмемо Францію. Національний фронт здобуває перемогу на виборах, а депутатів ми не маємо, тому що після виборів відбувається розкол. Іде Мегре... Серед молоді є угруповання, тусовки, але усі вони роз’єднані. Так що сьогодні шанси націоналістів на виборах мінімальні. Потрібний прорив, шок.

АНДРЄЄВ: А що відбувається в європейській і, зокрема, у французькому селі?

ФАЙ: Селянства як такого більше немає. Селян у Франції 1% населення. Механізація, звичайно, грає свою роль. Але справа не тільки в цьому. Сьогодні французи - це городяни.

В'ячеслав КАЧАНОВ: Я хотів би задати «віртуальне» питання. Якби Ви були сучасником Другої світової війни, чию би сторону Ви прийняли: Петена-Гітлера чи Де Голля-Черчілля? Це дуже важливо для нас, тому що сьогодні в Росії справу представляють так, що Франція воювала на стороні союзників. Хоча за простою історичною логікою після підписання мирного договору 1940, та й за підрахунками об'єктивних істориків ясно, що легітимна Франція, очолена героєм Вердена маршалом Петеном, була вірним союзником гітлерівської Німеччини. Та й позиція Де Голля не була такий вже однозначною...

ФАЙ: Скоріше, на стороні Петена. Але винуватець Другої світової війни, на мій погляд, - Англія. А причина краху Гітлера - його неправильне сприйняття слов'ян. Він повинен був прийти визволителем слов'ян від комунізму. В Франції ж Гітлер користався незмінною симпатією. Маршал Петен - герой Вердена - також був глибоко симпатичний Гітлерові як зразок військової доблесті, і він буквально плакав від щастя, коли підписав з ним мирний договір, до речі, на взаємоприйнятих для обох сторін умовах.

АНДРЄЄВ: Чи захищає на ділі права людини Страсбурзький суд?

ФАЙ: В одній зі статей його статуту записано: “Страсбурзький суд не захищає права тих, хто не поважає права людини”. Я особисто був оштрафований цим судом на 10.000 євро за публічні антиісламські вислови. Страсбурзький суд - це щось типу радянського суду, в основі якого лежать не юридичні норми, а ідеологічний катехізис. Є такий парадокс: якщо ви вийдете сьогодні в Парижеві з плакатом «Янкі, гоу хоум!» - вас ніхто не торкне, а якщо з подібним же, але більш актуальним гаслом «Іслам, гоу хоум» – тут на вас чекає поліція, штраф і в'язниця.

Друкується з незначними скороченнями

Джерело: www.ateney.ru

Переклад і вступний курсив Степана Молчана, ВО „Свобода, м. Рівне, http://www.rivne.vosvoboda.info/novyny.php

ПС. („Бриколяж”) : Фай не перший і, на жаль, очевидно що не останній. Покоління національних революціонерів, білих комунітаристів, нових правих і націонал – більшовиків (а це часто всього-навсього синоніми), загнані як останні європейські вовки до мисливської пастки, крутяться між культурним імперіалізмом збоченої на консьюмеризмі Америки і хвилями чорно – жовтих переселенців, шукаючи захист, а відтак і свій останній шанс у популяційно крупнішій (хоча і потенційно мертвій після расового двобою із китайським драконом) Росії. Заклики європейських правих звертаються до „ще білого” російського обличчя, розбавленого угро-фінськими і тюркськими віспинами, і „невмитого”, відповідно до цих расових характеристик. Але на „безриб’ї”, як то кажуть, „ і рак риба”. Або, як кажуть брати наші менші, москалі – „Любовь зла, полюбишь и козла”. Так і європейці. Адже вибора у них вже немає. Або „расово замурзані” тюрко – арійські креоли, або морок расового забуття.