Bricolage NL  
 

Вадим Райченко (ВО „Свобода, Крим, Сімферопіль) & Буревій (Radical Ukr.Nationalism-INFO, Луцьк) — революційний націоналізм у регіональних версіях

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

МЛ „Бриколяж”

Український варіант революційного націоналізму — це Мітринга з його „Українською партією робітників і селян” і лівою версією інтегрального націоналізма, т.зв. „революційним націоналізмом”. Ви послідовники Мітринги, котрий, поміж тим, очолював соціалістичну фракцію в ОУН і опонував самому Бандері? Питаю так, оскільки в 98-у був членом київського СНПУ і пам’ятаю претензії її «бритоголової» частини на самоназву «революційна»? Читати далі »

Анархістський рух на межі століть

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Павлюк Коновальчик

Поширення анархістського руху у світі. Після небувалого підйому наприкінці 1860-х на початку 1870-х років анархістський рух вступив до смуги ідейної та організаційної кризи, викликаної і провалом низки повстань, і жорстокими урядовими репресіями, і виходом частини робітників на користь соціал-демократичних партій. Проте і в ці роки анархічний рух розвивається. Читати далі »

Патріотизм і расизм / „Уявлені спільноти” (+ трансліт)

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Бенедикт Андерсон

У попередніх розділах я намагався окреслити процеси, завдяки яким націю стали виображати, а згодом моделювати, адаптувати й трансформувати. Такий аналіз неминуче торкався головним чином соціальних змін і різних форм свідомості. Сумнівно втім, щоб одними тільки соціальними змінами або змінами у свідомості можна було б пояснити ту відданість, з якою люди ставляться до витворів своєї уяви — або, нагадуючи питання, поставлене на початку цієї праці — чому люди готові померти заради цих витворів. Читати далі »

За новую адукацыю (біл.)

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Майкл Уолкер

„Як можам мы рупіцца мінуўшчынай, пагарджаючы будучыняй? ці рупіцца будучыняй, пагарджаючы мінуўшчынай?”. Гэтыя словы Т.С.Эліята з ягонага твору «Узьяднанне Сям’і» выдаюць на ўводзіны ў адукацыю.

Адукацыя, што скіроўвае кожнае новае пакаленне ў дарослае жыцё, - гэта ўзаемасувязь мінуўшчыны ды будучыні. Адукацыя запрашае новае пакаленне далучацца да супольнасці старэйшых. На глыбейшым роўні яна проста звязвае мінулае ды будучае пакаленні, на практычным і культурным роўні - забяспечвае неперарыўнасць. Таму адукацыя ёсць перадумоваю жыцця: без неперарыўнасці няма ні чалавечае цывілізацыі, ані чалавечае культуры. Адукацыйная сыстэма існуе дзеля таго, каб пазыцыянаваць тых, хто адукоўваецца, - яна дапамагае ім знайсці сябе ў грамадзтве, у якое яны прыйшлі як новыя чальцы, дапамагае адшукаць сваё сацыяльнае месца ў межах клясы, нацыі і ўсяго таго, што спрычыняецца да фармавання іхнае грамадовае ідэнтычнасці. Адукацыя надзвычай арупленая тым, каб зразумець мінуўшчыну, навучыцца з ейнага досведу й паўтарыць яго. У той жа час ува ўсіх грамадзтвах, якія не застаюцца статычнымі, адукацыя адначасова спрыяе руху грамадзтва да новых адкрыццяў, кіруючы новае пакаленне з мінуўшчыны ў будучыню, якую - прынамсі, часткова - адукацыя хоча кантраляваць. Читати далі »

Ідентичність та ідеологія постмодернізму (культура, геополітика, виробництво)

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Андрій Рєпа

Ще з досвіду прадавніх культур людству відомі ідентифікаційні практики, константними регулятивами яких були ідеологічні інститути міфу, ритуалу та символу. „Постмодернізм”, як історично локалізована західноєвропейська ідеологія кінця ХХ ст., від самого початку свого існування був нічим іншим, як реалізацією identity politics, з одного боку, перебуваючи в руслі продовження ліберально-буржуазної „ери індивіда”, а з іншого — як іманентне „деконструювання” будь-яких епістемологічних метанаративів, що нібито блокували вільний розвій міноритарних самобутніх проектів, експериментів та самоописів. Читати далі »

Исторический путь православного талибанства (рос.)

Додано 30 травня 2005 р., Mazepa

Глеб Якунин

Российское общество как никогда нуждается сегодня в духовной опоре. Естественно, что взоры многих в поисках высшей правды обращаются к тысячелетней христианской традиции — к российскому Православию. Несколько поколений россиян, насильно оторванных от веры отцов, никогда не державших в руках Евангелие, лишенных элементарных знаний в религиозной сфере, потянулись к церковной ограде, свято веря, что, ступая под своды древнего храма, они приобщаются к той самой Церкви, что берет свое начало от святого князя Владимира, крестившего Русь в 988 году, — к церкви преподобных Сергия Радонежского и Серафима Саровского. Еще бы — ведь они поклоняются тем же иконам, молятся Богу так же, как сотни лет назад молились их предки. И конечно, они никогда не сомневаются в том, что патриарх Московский и всея Руси Алексий II, окруженный византийским великолепием, есть законный наследник в ряду святителей от первых Киевских митрополитов до святого патриарха Тихона. Читати далі »