Микола Рябчук

Підставовим для цього нарису є визнання факту, що всілякі суспільні стереотипи — це продукт складної взаємодії колективної свідомості і підсвідомості, тобто „ідеології” (в найширшому розумінні) та „колективного підсвідомого” (в інтерпретації Юнґа). Етнічні стереотипи мають, таким чином, два основні аспекти: ідеологічний, з більшим чи меншим елементом інтелектуальної рефлексії та пропагандистської маніпуляції, і — міфологічний, тобто наївний, інстинктивний, спонтанний, нерефлективний. Читати далі »

Фаді Калік

Першоджерелом національного соціялізму виступає націоналізм, сформований гісториком Генріхом фон Трайчке. Головною темою був соціял-дарвінізм, котрий стверджував наявність перманентної боротьби: як між людьми так і між націями. Ця боротьба расова і все оцінюється з огляду на таку складову. Національний соціялізм стверджує, що збереження расової чистоти є першочерговою, приорітетною задачею. Він надає месіянських атрибутів німецькому народові, цьому новому ‘icorpus mysticum’, вказуючи, таким чином, на його визначальну у світовому мастштабі ролю. Читати далі »

Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, м. Львів

Слово комунікація означає спілкування. В основі спілкування лежить спільне, так само як і в основі спілки, суспільства, спільноти. Що таке спільне? В час загострення економічної війни, міжетнічних та міжнаціональних конфліктів, екологічної кризи, внаслідок ґлобалізаційних процесів, питання про те, що таке спільне, стає першочерговим на порядку денному виживання людства. Здається, що в час „смерті Бога” спілкування, як і суспільство чи спільнота, стають неможливими, адже втрачено глибинне, метафізичне, значення явища спільного. Читати далі »

Люк Мішель

Не варто говорити про націонал-комуністичний синтез, не згадавши при тому явище, помилково окреслене як „національний маоїзм”. 27 квітня 1978 року, „L’Unitб”, властиво друкуваний орган італійської Комуністичної партії опублікував статтю за назвою „Мова Фреда і Червоних Бригад”, послуговуючись у якости теоретичного першоджерела брошюрою Франко Фреда „Деконструкція Системи” (1968). Читати далі »

Микола Рябчук

За офіційними даними, російська меншина в Україні налічує понад 11 млн. осіб, себто становить близько 22% населення. Судячи з деяких новіших публікацій у західній періодиці, проблеми цієї меншини перестають бути виключно темою безглуздих заяв, спекуляцій та апокаліптичних пророцтв і починають нарешті серйозно й відповідально досліджуватись.

Стаття Єйна Бремера „Політика етнічності: росіяни в новій Україні”, опублікована в поважному науковому часописі „Юроп-Ейша стадіз”, є добрим зразком саме такого, сумлінно-наукового, а не тенденційно-пропагандистського підходу до складної проблеми. Заснована на результатах ґрунтовних соціологічних опитувань, проведених спільно американськими, українськими та російськими фахівцями у трьох містах України (Львові, Києві, Сімферополі), стаття містить чимало цікавих цифрових даних і їхню здебільшого слушну інтерпретацію. Водночас, за всієї своєї безумовної сумлінності і проникливості, стаття все ще виявляє певну обмеженість „американського” погляду — нездатність подеколи проникнути в певні нюанси, збагнути всю складність і неоднозначність української ситуації. З обох цих причин — і через свої достоїнства, і через певні прикрі недоліки — згадана стаття Єйна Бремера заслуговує докладнішого аналізу. Читати далі »