Себастіян, редактор Orgullo Skinhead zine

Перші скіни з’явилися в Сан-Паоло (Бразилія) в 1981 році. «Carecas Do Suburbio», їх називали, а можливо то була самоназва. Більшість з них вийшла з панк-руху, досхочу намилувавшися тамтешніми принадами у вигляді наркоманів, педерастів, комуністів і іншого скама, цього, поза сумнівом, не менш скамівського руху.

Через кілька років вони формують «Carecas do ABC». Рух набирає обертів і починає розповсюджуватися на інші міста Бразилії, як то Ріо-де-Жанейро, Парана, Порто-Алегре, Бразіліа тощо. В 1985 році в Бразилії проходить масований гіг за участю виконавців Ой!, панка і хардкора, вінцем котрого залишається кілька смертей, поранені і біля 120 затриманих. Пізніше цю подію охрестили як «Чорний грудень». Репутація бритоголових, здатних до насилля стає швидко відомою, передусім завдяки сутичкам з підарами, панками і ліваками. Читати далі »

Едвард Кінан

Історики, яким треба інтерпретувати тексти, що походять зі східнослов’янської території з-перед 1700 року, радо вітатимуть цю публікацію. Треба остерегти їх: вона, попри її практичну корисність, не заслуговує на повне довір’я з багатьох причин, а головно через гідну засуду редакційну політику.

Добре, що цей «Словарь русского языка» (далі скорочено СРЯ) нарешті таки з’являється: якщо наступні томи за розміром і стилем будуть такі самі, що й уже випущені, він подасть більше лексичної інформації, ніж будь-який інший дотепер виданий російський історичний словник. Оголошений півстоліття тому й укладений, як виглядає, незліченним числом співробітників, цей словник був давньою мрією істориків, які досі мусили вдовольнятися комбінацією «Материалов для словаря древнерусского языка» І. Срезневського, «Толкового словаря живого великорусского языка» В. Даля, спеціальних словопокажчиків і непевного інтуїтивного вгадування. Відтепер можна буде звертатися по допомогу до вже виданих і дальших томів цього словника; він може бути корисний у вивченні текстів, писаних звичайним московським канцелярським стилем, придасться і для іншого роду текстів. Читати далі »

Антон Борковський

Мазепа. Яке солодке прізвище винищеної нашої історії. Соковите прізвище справжнього екзистанта високої моди українського історичного контексту. Людини неоднорідної, яку годі було навіть оббрехати.

Освічений Воїн. Шляхтич. Українець. Бачив перспективу, знав ціну погорди, пізнав смак кохання і крові. Людина-пісня, Леґенда, що гарматним ядром вдарила по всій вєлькорускій національній ідеї і чи-то з реготом, чи-то з плачем проломила чужі паранойяльні мрії вписувати нас у спільний культурний контекст. І покотилась далі, засіваючи романтичні голови цілої Європи, покотилась, змусивши шукати постійних прокурорів від ідеології, проте завжди знаходячи лише апологетів від історичної правди. Хто вирішив, що історична правда має бути конче солодкавою та пофарбованою в триколор? Чому правда має конче слугувати лише рагулюватому історикові задля написання мертвонароджених псевдонаукових опусів та нав’язувати лише його марення з приводу історичної героїки? Правда вийде ерегованим мазепинським шилом із мішка імперської брехні! Читати далі »

Алєксандр Ахієзер

Кожен народ, який мав довгу і суперечливу історію, відкриває якусь таємницю історії людства, певний бік раніше прихованих рушійних сил соціокультурних змін. За цей досвід народи інколи розплачуються величезними жертвами, а іноді і загибеллю. Але при цьому людству відкриваються нові грані буття, нові небезпеки, нарощуються якісно нові шари історичного досвіду. Читати далі »

Леонід Сотник

Коли по телеканалу «Інтер» я вперше побачив заставку «НАШ ПУШКИН», то навіть здригнувся. Адже це вже було! «Наш Лєнін», «Наш Сталін» і навіть «Наш дорогой Нікіта Сєргєєвіч». Але вирішив, як зараз модно казати, відслідкувати події. А вони такі: «Інтер» ввів відлік часу — «До дня рождєнія Алєксандра Сєргєєвича осталось… днєй» і розпочав небачену (навіть за комуністичних часів) «всенародну масовку». «Євгенія Онєгіна», рядок за рядком, читають пасажири громадського транспорту, курсанти військових училищ, циркові актори і навіть бомжі. Оригінально? «Інтерівцям» здається, що дуже оригінально. Чому? Та, мабуть, тому, в своїй суті вони не тільки залишилися «совками», але й примножили та возвеличили свій «совкізм» до небачених розмірів. І ми потрапили на банкет не стільки політичної, скільки інтелектуальної тупості. Читати далі »

Оксана Забужко

На початку нашого століття Володимир Винниченко напівжартома-напівсерйозно зауважив, що за долю української мови він зможе почуватися цілком спокійним щойно тоді, коли нею заговорить кримінальний світ — коли де-небудь у темному завулку поночі його перепинить, бликнувши проти ліхтаря ножичком, п’яне мурло й чистісінькою українською гавкне: «Руки вгору! В якій кишені гаманець?» — або наблизиться повія й, заклично осміхаючись, скаже щось на кшталт: «Сумуєш, котику? Може, підемо?» — ну тобто геть чисто, як сьогодні розмовляють з екрана персонажі дубльованих американських фільмів… Читати далі »

Команданте Маркос

Неолібералізм як світова система — це нова війна за переділ світу. Закінчення третьої світової війни, відомої під назвою холодної, означає лише те, що більше немає старого двополюсного світового ладу, а стабільність у сучасному світі забезпечує чільна роль переможця. Проте, при очевидній наявності переможеного (соціалістичний табір) не цілком зрозуміло, хто ж переможець. США? Европейський Союз? Японія? Або ж усі троє? Поразка «Імперії зла» відкрила нові ринки, боротьба за які породила нову, четверту світову війну. Читати далі »

Сергій Грабовський

Поняття «креольського націоналізму», «креольської культури» та взагалі «креольства» як соціокультурного і соціополітичного явища до українського інтелектуального розмислу увійшли, як це на перший погляд не парадоксально, не через переклад класичної для західної націології книги Бенедикта Андерсона «Уявлені спільноти» (він з’явився лише цього року), а через численні публікації київського дослідника Миколи Рябчука, присвячені розвиткові України в останньому десятилітті ХХ століття. Читати далі »

Макс Хамер

Ви подивитеся на неї і скажете: «Що ж, гарна дівуля, радикальний типаж». Згоден, я цілком з Вами згоден. Але є проблема, власне питання, котра одночасно робить цю милу арійку предметом, а точніше — суб’єктом наших з Вами дебатів. Звичайно, це не її тату, і вже ж не її шарф. Пригляньтеся, і якщо бути уважним, можна помітити невелики прозорі гардини, у неї за спиною. Гардини, притаманні східноєвропейському побутові, а отже…? Так, вона зі Східної Європи, точніше — болгарка. Читати далі »

Дмитро Корчинський

У буржуїв вважається добрим смаком, коли дорогі речі виглядають як дешеві. Разом з тим дуже дбають про нюанси. Знають, скільки коштують шкарпетки в отого, що в цього краватка від Ферре. Навіть годинники з білого золота, щоб були подібні на куплені на базарі. З відстані 25 м (нормальна відстань, якщо набої спорядженні шротом) натовп буржуїв та натовп колгоспників виглядає однаково. Час вимагає, щоб особистість приховувала себе. Читати далі »