Микола Пономаренко

Я хочу сказати про моє перше „джерело життя“ - Український спосіб життя. Інші джерела є самозрозумілі і зцепки допоможуть з ними розібратися. Але „Український спосіб життя“ не є самозрозумілим, і не є відомим світу. Не тільки він невідомий світу, але невідомий навіть самим українцям. Вони відкривають зараз по крихті те, що вони є, з того, що вони колись були, і знаходять все більше і більше дивовижних речей… Читати далі »

Олекса Юр, МЛ “Бриколаж”, м. Київ

Розвиток технологій протягом останніх років переконливо доводить, що попри всі прогнози і апокаліптичні віщування стосовно досягнення „крайньої межі“ йому є куди і навіщо рухатися. На відміну від людей, машини сприймають Одкровення від Іоанна, як і будь-який інший шматок байт-коду. Байдуже.

Маю надію, що і цей текст вони сприймуть аналогічно. Тут нема нічого суто технічного. Хай пробачать мені спеціалісти, але жодна із гіпотез не буде обгрунтовуватись. Ще не час… Читати далі »

Валентин Мороз

Подати всі аспекти теми «Геополітична ситуація сучасної України», звичайно, неможливо. Вона величезна — цілий лекційний курс. Ідеться про головні моменти, так би мовити, лімфатичні вузли теми.

«Оксамитова революція» — це вже історичний термін, який окреслює революцію 1989 року у Східній Європі, де практично без жодного пострілу змінився режим. Для нас «оксамитова революція» — це 1991 рік, проголошення державності України. На мій погляд, це третя спроба. Що я маю на увазі? Третя спроба побудови української державності була вдалою. Перші дві, у моєму розумінні, — це 1917 рік і сорокові роки. Вони були невдалі, тому що перемогли антиукраїнські сили: московська імперія і ті західні сили, які були проти України. Тут можна і треба навести паралелізм з польськими повстаннями XIX століття. Про них можна говорити як про героїчні й дуже жертовні, але вони були проти трьох сил, які тоді керували Польщею, проти трьох імперій: Прусської, Російської, Австрійської. Тобто, мілітарно ці польські повстання були приречені на невдачу. Читати далі »

Сергій Грабовський

Процеси віднайдення національної української тожсамості на теренах України наразилися на якийсь «чинник X», що заважає їм просуватися вперед настільки ж успішно, як це було наприкінці 80 — на початку 90 років. Звісно, можна все списати на недолугість владної політики чи на економічні негаразди, проте, мабуть, ідеться про щось істотніше, «буттєвіше», ніж тактичні операційні помилки владних структур. Проблеми ж опору змінам у соціальному бутті, як правило, вказують на існування масового, усталеного культурно-антропологічного персонажа соціальної драми, буттєвість якого й зупиняє найрадикальніші проекти перевлаштування світу. Читати далі »

Анджей Андрусєвіч

Русь, вчорашній васал монголо-татар, поступово перетворювалася у східну великодержаву. Водночас Московська держава ставала центром «православного світу» — це поняття переносилося на увесь християнський світ. Візантійство у своїх політичних і культурних аспектах набуло нової форми. Виходячи у своїх міркуваннях з поділу на два періоди розвитку «всієї Руси» — «ранній» та «зрілий», зауважимо декілька характерних аспектів. У «ранній» (київський) період ми віднаходимо на Руси початки ідеї, яку багато мислителів називали ідеєю «вільної особистости», зацікавлення внутрішнім життям людини, її душею, пошуками Бога, вразливість, страждання. Джерелом особистісного першоелементу був Новий Заповіт. Ці погляди глибоко вкоренилися у свідомості народу. Християнська ідея вільної особистости стала складовою частиною духовного життя Руси. Читати далі »

Володимир Веселовський, МЛ “Бриколаж”, м. Суми

Виступи відомого психотерапевта Анатолія Кашпіровського, що відбулися в Сумах в останній тиждень червня нинішнього року, розділили місто на два протиборчі табори і привели до безлічі локальних зіткнень.

Три роки тому Кашпіровський уже намагався відвідати обласний центр із метою проведення своїх заходів. Однак тоді влада - з огляду на думку сумчан і православного духівництва - відмовила йому в цьому. На цей раз представники Кашпіровського звернулися до дирекції ПК імені Фрунзе з пропозицією підписати договір на проведення не лікувальних сеансів, а  творчих зустрічей з відомим лікарем і політиком . У той же час рекламні щити і плакати з „цілителем“ пропонували „зниження ваги“ і „врятування від алергії за одну секунду“. Таким чином, міську владу було навмисне введено в оману. Читати далі »

Едвард Кінан

Перегляд звичних російських національних міфів, більшість із яких стала також і міфами світової русистики, — зовсім не марна справа. З’ясування, як саме ця міфологія опанувала росіян, безпосередньо пов’язане з тим, якої поведінки в міжнародних справах ми можемо очікувати від них тепер, коли вони більше не є панівною нацією імперії і не обмежені доктринерським марксистсько-ленінським інтернаціоналізмом. Читати далі »

Юрій Липа

Коли поземною віссю Московії є горішнє Поволжя, то поземною віссю України є північно-східний берег Чорного моря. Коли в Московії величезна більшість рік тече на Північ, то в Україні всі ріки пливуть на Південь, за вийнятком одної Кубані. Найприроднішою віссю експансії України є південна вісь, так як найприроднішою для Московії — північна. Росія — це Північ, Україна — це Південь. Обидві країни зрівноважуються між собою щодо населення і геополітичного значення. Читати далі »

Олег Гуцуляк

Учнем відомого французького філософа-неомарксиста Луї Альтюссера був Режі Дебре (Реже Дебрей, Regis Debrey), автор спершу незначних публікацій у французькій пресі про розвиток революційних процесів у Латинській Америці. В 1965 р. Дебре відвідує Південну Америку, зустрічається з партизанами різних країн континенту (зокрема, з Че Геварою Дебре познайомила героїня латиноамериканського революційного руху, німкеня з НДР Тамара Бунке на псевдо «Таня») та випустив у 1967 р. книгу «Революція в революції ?», котра стала помітним явищем у ідеологічному житті лівого руху та маніфестом багатьох радикальних груп тих років. У цій книзі Дебре говорив від імені латиноамериканської революційної соціології, внутрішньо асоціюючи себе з історичними подіями та ходом теоретичного розвитку на континенті. Читати далі »

Едуардо Ґалеано

В ім’я боротьби Добра зі Злом у Нью-Йорку і Вашинґтоні терористи убили громадян п’ятдесяти країн. І в ім’я боротьби Добра зі Злом Президент Буш присягається помститись: «Ми покінчимо зі Злом у цьому світі».

Покінчити зі Злом? Що буде з Добром без Зла? Вороги потрібні не тільки релігійним фанатикам як виправдання власного божевілля, як виправдання власного існування. Вороги потрібні й індустрії озброєнь і гігантському військовому апарату Сполучених Штатів. Злі і добрі, добрі і злі — актори змінюють маски, герої перетворюються в монстрів, і монстри в героїв, відповідно до вимог хазяїв спектаклю. Читати далі »