Ярослав Томасевич

Що таке ідентичність (тожсамість)? Для чого вона? Чому її необхідно оберігати? На ці запитання дає відповідь невеличкий Маніфест етноплюралізму, написаний польським публіцистом Ярославом Томасевичем.

Людина має природну необхідність ідентифікувати себе з якоюсь групою. Одну частину своєї особистості ми витворюємо самі, решту приймаємо від інших людей у формі культури. Викорінена людина, тобто людина вирвана з притамонної своїй спільноті культури, є загублена у світі, подібна акультурація збіднює її особистість. Не маючи опертя у культурі — збірній ідентичності — вона легко піддається маніпулюванням влади і бездумно кориться моді. Читати далі »

Саша Паповіч

Балканські країни є прикладом наївності та сліпої віри в благочинність Нового світового порядку. Після тринадцяти років вони все ще вірять в добрі наміри Вашингтона і Брюсселя, в Євроатлантичну інтеграцію, як вирішення всіх проблем, і строго наслідують західних вчителів, оскільки вони вважають, що тільки так можна отримати доступ до європейської родини. Читати далі »

Darkshere

Після раптового та непередбачуваного падіння Радянського Союзу, ліві сили західного світу відчули кризу ідентичності. Те, що вони не могли більше проклинати Захід та прославляти Радянський Союз, стало ударом в самісіньке серце для західних соціалістів та комуністів. Ще болючішим було відкриття багатьох помилок, яких допустився Радянській Союз та інші держави Варшавського договору. Читати далі »

Автор невідомий

„Партія Чорних пантер для Самозахисту” була заснована в жовтні 1966 року в Окленді, Каліфорнія, Хьюї Ньютоном та Бобі Сілом. Назва була пізніше скорочена до „Партії Чорних пантер”. Її ідеї почали швидко поширюватися серед міських чорних гетто по всій країні.

Влітку 1968 Девід Бразерс створив підрозділ Чорних пантер в Брукліні, район Нью-Йорка; через кілька місяців, за сприяння, Лумумби Шакура пантери з’явилися в Гарлемі. Я приєднався до гарлемських пантер восени 1968 року та виконував обов’язки фінансового розпорядника до свого арешту 2 квітня 1969 року, коли уряд розпочав загальнонаціональну атаку на пантер. Поліцейське керівництво влаштувало збройні напади на офіси та помешкання пантер в Філадельфії, Чикаго, Омасі, Денвері, Нью-Гейвені, Сан-Дієго, Лос-Анджелесі та інших містах, вбиваючи одних пантер та арештовуючи інших. Читати далі »

Хенніг Айхенберг

Якщо ми поглянемо на історію німецьких лівих до 1914 чи, навіть, 1900 року, то відкриємо для себе самобутню соціалістичну культуру робітничого класу, до творення якої причетні багато пролетарських митців і філософів. Як не дивно, ліві історики 70-тих років здебільшого ігнорували рух, який у 1933 році, у рік приходу до влади Гітлера, нараховував у свої лавах більше мільйона активістів, які належали до соціал-демократичної, соціалістичної чи комуністичної партій. Читати далі »

Д. Зелений

Ми потерпаємо за відсутності національної церкви і від експансії чужоземної. Ситуація настільки гнітюча і факти настільки очевидні, що ліпше молитися як останній протестант вдома, а ніж іти до „канонічної”, „святої” і „єдиноможливої”.

Аналогічним, чи, як мінімум, подібними настановами борються (а частіше просто керуються) вітчизняні ретро-націоналісти і інші „революціонери від шаровар”. Читати далі »

Карівець Ігор, “Бриколаж - Львів”

Андроґенні студії необхідні для відродження української культури. Така необхідність обумовлена пригніченістю на початковій стадії розвитку дитини чоловічої статі, пізніше хлопчика, юнака і, нарешті, сформованого неповноцінного чоловіка, який прив’язаний до чуттєвої вітальності, прив’язаний до матері, який не здатний самостійно вирішувати. Читати далі »

МЛ “Бриколаж”

МЛ „Бриколаж”: Доброго дня. Розкажи рохи про себе і датських націонал — анархістів, будь-ласка.

Привіт. Мені двадцять років і мешкаю я у Данії. Щодо політики, можу сказати, що політично свідомим став дуже рано. Я завжди відчував, що цей світ керується цінностями матеріалізму, індівідуалізму, глобалізму, централізацізму та конформізму. Звичайно, ці цінності також мають певний сенс, проте їх домінування формує холодне та антилюдське суспільство. Я завжди вважав, що потрібен рух, який би опонував подібному станові речей, беручи на озброєння цінності духовності, колективізму, автономністі, децентралізації та розмаїтості, прагнучи побудови більш збалансованого суспільства. Читати далі »

Роман Гук

Над Сяном лежать чотири міста — Лісько, Сянік, Перемишль та Ярослав. Річкою тече тільки одно з них…

* * *

- Народе, ідемо, — сказала Маріанна Яра й вивела з підпільних структур свого помешкання молодих осіб — „штук” дев’ять. Народ валить сходами вгору, обминає ріг дому, на ґанкові запалює три свічки, бере захисно в долоні, стукає у двері: „Вставай, пане-брате, бо вже біла днина”… Як завжди пан-брат… владика Адам сам відчиняє для співу двері Сянока. Дівчата закутані в хустки-плетениці й кожушки (тільки вони знають, як можна так споріднитися пухнатим одягом з пухнастим снігом) ввійшли в його дім по благословення колядувати. Десяток постатей став півколесом у розі — супроти півколеса ікон на стінах. Молодість колядників — „старість” ікон, життя перших — у співі, життя других — у очах, між ними владика Адам роками свого життя поставлений між життям та іконою. „Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка”… — стали собі щебетати Юрчишини, Ярі, Патуляки, владика усміхався й нишпорив по кишенях заплату… Читати далі »

Трой Саузгейт

«Одного дня стічні води міст очистяться, перетворяться на річки і напоять землю, яка народить для людей добру їжу. Одного дня лососі знову плаватимуть в Темзі; людська праця стане творчою та радісною. Одного дня душа людини, що протягом сторіч пригнічувалась боротьбою за виживання, яскраво розкриється під полуденним сонцем” —  Генрі Вільямсон . Читати далі »