Зянон Пазьняк

Тысяча гадоў беларускай дзяржаўнасьці – гэта тысяча гадоў беларускай культуры і тысяча гадоў ваенных змаганьняў. Але сярод гэтых змаганьняў ёсьць адна пэрманэнтная вайна, што не спыняецца ніколі – гэта цывілізацыйная вайна з Расеяй.

“Мы на самым краі Хрысьціянства”, – пісаў Мікола Гусоўскі (чытай – эўрапейскага ладу жыцьця). Беларусы гістарычна прайгралі гэтую вайну. Прайгралі перш за ўсё таму, што ад самага пачатку ніхто ў Эўропе не зразумеў яе як сваё змаганьне ў абарону эўрапейскай культуры. Эўрапейскай салідарнасьці на той час хапіла хіба што на Крыжовыя паходы. Беларусь у асобе Вялікага Княства Літоўскага была адна перад Ардой, і сапраўды, як пісаў Гусоўскі, на краі Хрысьціянства. Читати далі »

Д. Зелений, national-leftist

Поява інтернета призвела до появи іншого, надзвичайно цікавого явища, котре називається — free media radicalism. Іншими словами — нонконформна, громадянська журналістика. Мені не треба йти до бібліотеки, в котрій нічого не має і конспектувати цю саму відсутність інформації. Не треба журналістського посвідчення і сподівань на редакторський гонорар. Я набираю текст і шукаю відповідники у всесвітній мережі. Обдумую і видаю щось, що, звичайно, не прагне до світової літературної слави, більше того, не наполягає на істиності в останній інстанції. Читати далі »

Олег Лозинський

«Середовище» дає можливість людині до певного часу визрівати. Однак його вплив різко змінюється, якщо особа помітить фальш його сутності і проявить незгоду з його вимогами. Після цього агресія стосовно «прозрілої» людини може бути явною, видимою, або ж непомітною з тим, щоб паралізувати свідомість та деморалізувати волю особи. Соціальна матриця «вживлюється» в інтелект індивіда, щоб контролювати його дії, зробити його безпечним «донором» її безмежних потреб. Читати далі »

Сергій Жадан

АНОТАЦІЯ. Дорогий друже! Ти тримаєш у руках надзвичайно цікаву й пізнавальну книгу, котра, в разі правильного засвоєння викладеного в ній матеріалу, допоможе тобі, не лише в теорії, але й на практиці, краще зрозуміти принципи та тенденції розвитку соціально-виробничих відносин у сучасному суспільстві. Розроблена й написана гуманітарно-технічним відділом Донецького обкому партії, книга ця стане кращим другом і порадником тобі на перших порах твого долучення до непорушних процесів діалектики й перманентного розпаду капіталу, прозірливо передбаченого товаришем Троцьким Л. Д. Читати далі »

Петро Голубенко

Українська національна революція 1917-1920 рр. відкрила нову добу в історії України - нову не лише за календарем, але й з новим духовим змістом. Кожна доба виявляє своє лице і свій новий духовий зміст у пануючому патосі і стилі доби, в характері нового покоління, в панівній ідеології свого часу. Всі ці показники пореволюційного часу являють собою новий образ України, порівнюючи з дореволюційним часом. В огні і бурі революції відбулися глибокі зрушення в свідомості українського народу і перетворення елементів його душі і духу української нації. Сталося чудо державного відродження України. Читати далі »

Микола Хвильовий

До слобожанських Млинків підійшли могутні ліси Полтавщини і за три верстви зупинилися. Стоять стіною, хмуряться. В гущавину доріжка по папороті, повз сизі кущі, до Солонського Яру. Солонський Яр: як і село. В селі пахтить дубовим молодняком, стоїть над яром — селом, а нижче в провалля поплентались стрункі й темні явори, і тільки за десять верстов виринають, щоб мовчазно відійти на захід, на південь. Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночі хмари зникають за проваллям, тоді Солонський Яр горить огняни-цями — і ліс, і село, і небо. Тоді горить, чарує папороть. Солонський Яр — природна фортеця. Солонські острожники казали: — Є Холодний Яр, це — Солонський Яр… Атож… А в Млинківській волості скаржилися: — І сукині ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш їх відтіля. Чухали потилиці. Збирались на сходку. Міркували. Іще чухали потилиці. — Яку тут прахтіку зробити? Га? Запетлювали, як той казав… …Коли приходить ніч, Млинки напружено дивляться на темну стіну полтавського лісу й чекають. Але невідомо, в яку кошару забредуть солонські вовки. Тільки вранці шумить село. Вранці дізнаються, кого обібрано «до цурки». …Стоїть могутній дуб на півдорозі до лісу, а до нього сіріє ранковий шлях, од вітряків, перехиляється на ділянку молодняку. …У немите вікно волосної Ради дороги майже не видно. Савко Гордієнко, безусий голова з гострим обличчям, подивився у вікно й підійшов до натовпу. — Ну, що? І сьогодні обібрано кого? — Аякже: Матвія Юхименка. Підійшов ще один селянин і безпорадно розвів руками: — Не інакше, як дивізію треба сюди. Притакують. У кімнаті смердить архівним папером, а писарчуки перами риплять. Савко вдарив себе по чолі: — От напасть… Прийдеться воювати. Згодились. — Дивіться, вам видніше… А що напасть — то правда. Читати далі »

Андрій Рєпа

Якщо війна зіштовхує і консолідує суспільство супроти «зовнішнього» чи «внутрішнього» фізичного ворога, тоді телебачення об’єднує спільноту супроти ворога метафізичного (уявного). Оскільки сучасні війни стають принципово ідеологічними («телевізійними»), жертви і переможені вороги складають надлишковий дериват від політико-економічної «першосцени» (справжнісінького холодильника для «гарячих» емансипаторських ідеологій). Капіталістичну ідеологію війни (буття-для-смерті) можливо здолати не поспішною підміною однієї ідеології иншою – хай навіть пацифістською, – але свідомою побудовою революційного суб’єкта дії та суспільно-історичної тотальности (буття-безсмертним). Читати далі »

Георгій Касьянов

У цьому нарисі автор не ставив перед собою мету дати вичерпний аналіз українського націоналізму як суспільно-історичного явища. Ця проблема потребує окремого, можливо й не одного, дослідження. Ми звернемо увагу лише на певні її аспекти, які, на наш погляд, мають важливе значення для формування відносно нової аналітичної структури, в основі якої — вже відомі нам теорії нації і націоналізму. Читати далі »

Лілэ Гандзі

Як мы ўбачылі, сутыкненьне з фэмінізмам прымусіла посткаляніялізм выпрацаваць больш крытычную і самарэфлексіўную адзнаку культурнага нацыяналізму. У гэтым раздзеле мы разгледзім некаторыя падставы для посткаляніяльнай абароны антыкаляніяльных нацыяў. Агульна прызнана — нават самымі “касмапалітычнымі” посткаляніяльнымі крытыкамі — што нацыяналізм быў важнай азнакай змаганьня за дэкалянізацыю ў трэцім сьвеце. Таму пры ўсіх сваіх агаворках што да культурнага партыкулярызму Саід дапускае, што: Читати далі »

Рейнгольд Оберлерхер

Патриотизм и национализм, слова по происхождению латинские, стали означать в немецком языке любовь к своему Отечеству и любовь к своему народу. Слово «национализм» восходит к словам natus, nata (то есть «родной сын», «родная дочь»), а эти последние указывают на природное, естественно рожденное как таковое.

Национализм в качестве принципа мироустройства подразумевает органически сложившийся, естественный политический порядок, в состав которого входят сообщества сородичей, людей одного и того же рода. Другими словами, национализм – это народолюбие [Volksliebe], или говоря точнее, народное самолюбие. Национализм дополняет патриотизм таким образом, что рядом с любовью к Отечеству становится любовь народа к самому себе. Рождение наций связано с материнским началом (неслучайно по-немецки «родной язык» означает буквально «материнский язык»), тогда как патриотизм – с наследуемой от отцов землею, с правом собственности и имущества, с верховенством на определенной территории и с суверенитетом этой территории. Читати далі »