Всі дивилися фільм, мало хто його зрозумів. Ще менше здогадуються про існування книжки, про її автора і, тим більше, його мотиви. Стиль Палланіка рваний, мов презерватив, з котрим він весь час порівнює американське суспільство, збіговисько консьюментів, матричний соціум, в котрому речі вибирають тебе, а не навпаки, в котрому живуть, аби їсти, а не навпаки, за «принципом качки» і «рото-дупи» тов. Пєлєвіна.

«Бійцівський клуб» – це заокеанська відповідь європейському соціальному (або антисоціальному) кіно і маніфест того, як не треба, було, бути і буде.

Руйнування фонових очікувань відбувається після першого життя, того, котре ми кладемо на олтар, за Бобом Блеком, «нуль-роботи». Кров, що дзюрчить як джерело, з розбитого чиєюсь ногою носа, символізує вихід за рамки усталених суспільних ритуалів, в межах котрих рухаються схожі на андроїдів, у недалекому минулому ще з крові і плоті живі люди, зараз втративші ознаки, властиві психологічно адекватному сприйняттю реальності. Безпосередньо, а не через призму опосередкованого іншими, стресами, мас-медіа, піаром та написаними кимось правилами, в якості маски, за котрою ховаються загнані до гетто суспільної моралі емоції.

І катарсис, котрий мов Дух Святий спускається на грішну душу, коли опонент падає, вмиваючись, замість води, сумішшю шмарок, крові і болю, котрі, згідно Паланніка, теж очищають набиту оточуючим лайном і спраглу справжніх емоцій, занедбану буржуазною цивілізіцією, душу.

Герой “Клюбу” іде далі. Йому замало вбити власний страх: бути звільненим, незрозумілим або непотрібним, він прагне більшого, а саме – поховати причини, котрі спонукають його і ще, як виявилось, величезну кількість у більшості найманих працівників, які, за свідченням автора: “Ходять на непотрібну роботу, аби потім купувати непотрібні речі”. Інша справа, полювання на лосів неподалік від зруйнованого центра міста. Безперечно, у цьому є сенс, у характеристиці роботи, котру Боб Блек називав “нульовою” (одні підписують папери, інші їх візують, треті охороняють і так далі); характеристиці зруйнованого центру і навіть ще сирого, бо живий, лося.

“Бійцівський клуб”, “Матриця”, романи Пєлєвіна, теорії Боба Блека, Хакіма Бея та Гі Дебора лягають в основу однієї з найрадикальніших анархо-агноцистичних методологій, суттєвою рисою котрої є практична відсутність теорії. Політологи наполягають на терміні “ситуціанізм”, посвячені до вчення знають, що правий той, у кого в кишені ніж.