Чаклуни Зеленої Гори. Анонс.
Мазепа
“Чаклуни Зеленої Гори” – це реінкарнація почившої всує “ДД” і виключно місцева, затиснута в межах Трипільської республіки анархо-краєзнавча теж фотодивізія.
Вибір фотоформату не випадковий. Лише 7% ми сприймаємо у вигляді тексту, все інше – майже виключно очима.
Це важче і водночас цікавіше організаційно, оскільки спонукає рухатися місцевістю і шукати, не вичавлюючи зі свідомості часто опосередковані і недолугі слова і їх побиті відсутністю таланту, сполуки.
Зупинившись на хвильку для дефініції понять, відзначимо, що проповідуване в цій концепції
анархо-краєзнавство
є органічною сумішшю соціально-екологічних та історико-етнічних практик, лівого і правого, набутого і вродженого.
Продовжуючи тему відмітимо два, істотних ньюанси:
1) Трипільська республіка є оздоблена метафоричною вишивкою географічна місцевість, котра складається зі східного Полісся (до Сіверщини на півночі і західного Полісся, в сторону Житомира), Подніпров’я і Поросся (Біла Церква – Обухів – Богуслав) та Черкащини (вісь Канів – Умань); це територія, котру свого часу контролювали загони одного з найбільш відомих лівих есерів - отамана Зеленого, крім того, в її межах ми чуємося просто дома.
Ми не Слобожанщина, Новоросія, Поділля, Галичина, Буковина, Закарпаття. Ми материк, забутий у сьогоднішньому протистоянні регіональних еліт, сакральний опором до кочового сходу: від арійських до золотоординських, чекістських та донецьких номадів.
Це кордон лісу і степу, ввійшовший до нашої свідомості як косинківські есери до хати місцевого комуніста.
Лісів майже не лишилося, степи розорали, тварини переселилися до Червоної книги або небуття, селяни животіють і колонізують Київ, пролетаріат будує дачі властьімущим по дорозі, котру ще сто років тому називали “Голою спекулянткою” (зараз це заповідник сифілісної проституції).
Не зважаючи на девальвацію потрібного для повноцінної соціалізації суб’єкта оточення, наші гени зариті вглиб віків, що, в свою чергу дозволяє лишатися, в першу чергу, самим собою: тут соціальні очікування, екологічна свідомість, політеїстичний потенціал, ця потрібна для духовних медитацій традиційна ціннісна тріада.
2) Фотодивізія – це квінтесовані соціально-екологічні, культурно-краєзнавчі та інші визвольні практики, зафільмовані у вигляді цифрових світлин, на разі до них входять три, розроблені для місцевих умов активації:
а) операція “Тарпан” (пересування місцевістю і фотообсервація завізованого);
б) операція “Россомаха” (те саме, плюс рибальство тощо);
в) операція “Тур” (додатково – військово-патріотичні вишколи, включно з пішим туризмом, ножевим боєм, стрілецькими тренуваннями); інші (див. “Анахізм для початківців”).
примітка:
вказані нами тварини – колись архетипні, а зараз давно зникнувші з місцевих біоценозів (тури – у 15 ст., тарпани і росомахи – у 19). Їх образ сходиться з екологічною нішею, котру ми практично втратили (згадайте, принаймні, Безрадицьку пущу, затоплені дніпровські луки, вирубані по Обухівській трасі ліси, найбільший в Україні Підгірецький смітник тощо).
Далі будуть фото. Але не сьогодні.
для “Бриколаж”