Перший Український Соціальний форум: подія чи профанація?
Олександр Рудий
Для тих, хто з першого разу не зрозумів, погано читав у школі, або має певні стильові (в тому числі ідеологічні упередження) відразу зауважу – Я НЕ НАЛЕЖУ до організованого лівого середовища і тому обсервую події в ньому з точки зору стороннього глядача.
Інша справа, що в силу певних тенденцій, поточні процеси на лівому краю Ойкумени на разі значно цікавіші, за аналогічні на правому, що поступово набуває відвертих нацистських рис.
Як це не парадоксально, проте, не зважаючи на відсутність формального становлення новітнього (хочете вірте, хочете ні) лівого середовища, його динаміка вказує на практичну відсутність проросійського вектору, що, в свою чергу, радикально відрізняє його від старших «колег».
Але зараз не про це. Тема даного допису стосується незбагненної для більшості концепції Соціального Форуму, і моментів, що пов’язані з його проведенням в Україні. Вперше, і будемо сподіватися – не в останнє.
Звичайно, в мене можуть бути свої симпатії-антипатії, сталіністів, до прикладу, я не люблю. І це нормально, симптоматично і обґрунтовано. Хто проти?
***
Отже, для тих, хто не в курсі, почну з пояснень.
Соціальний Форум – є консультативною (не координаційною) формою спілкування різноманітних лівих організацій, від лібералів та екологів до радикальних комуністичних візій.
Проведення Соціальних форумів на Заході стало нормою, як і епатаж та травля їх учасників з боку мейнстрімових мас-медіа. Інколи вони супроводжуються масовими акціями, котрі властьімущі, за звичай, інтерпретують як демонстрацію сили, спрямованої на руйнування, скажемо прямо – класової гегемонії.
Питання, до котрих звертаються їхні учасники – найрізноманітні. Це права людини, екологія, протидія расизму, класова боротьба, революційне мистецтво, часто-густо більш приземлені (виходячи з конкретних умов або секції форуму), типу реформи ЖКХ тощо.
На території СНД відомі Білоруський і Російський соціальні форуми. Крім того, існують регіональні різновиди, той же Сибірський та інші.
Крім того, мають місце інтегральний або сепаративний підходи, себто, всі разом, або окремо, ідеологічною ознакою. В Афінах було 4-и паралельні форуми, серед них деякі досить непримиренні: сталіністський та автономістський (проектний варіант анархізму).
Питання проведення першого в Україні Соціального Форуму впирається на його, попередньо невизначений статус, оскільки пропозиція значно ширша – провести в Києві Соціальний Форум країн СНД.
На разі в Україні дві, вже зазначені групи готові взяти на себе відповідальність за організацію цього непростого заходу.
Різниця між ними полягає в тому, що для одних (і це логічно, з огляду на принцип «відкритої» чи навпаки, платформи), ситуація носить товариський характер (http://ru.indymedia.org/newswire/display/16799/index.php), для інших – суто корпоративний.
«Нові Ліві», а за ними стоїть «Ліва Ініціатива», Баста, Український авангард, Махновська антиавторитарна паланка, RASH-Київ, інститут «Республіка», СДП, Українські Фалькони та інші, наполягає на договірному і відкритому процесі, в той час як пост-сталіністські «таварісчі» з Організації Марксистів – на власній монополії, організаційній та ідеологічній, в результаті котрих більшість українських лівих максимум що прочитає про перебіг подій на контрольованих ними сайтах..
І справа навіть не в грошах того чи іншого дяді, які, звісно, будуть отримані ОМ від своїх маріупольських олігархічних спонсорів з корпорації «Ілліч-сталь». Проблема, перш за все, полягає у спробі з боку Організації Марксистів провести «на ничці» знакову подію, участь у котрій мають право взяти всі бажаючі, адже не одними сталіністами живе соціальний опір.
В кожному разі все упирається у відмінні психотипи, позаяк одна частина традиційних лівих тягне в минуле, інша, насичена західним дискурсом – в майбутнє.
Українська мова, роль держави й інші шанці культурного фронту ділять на дві непримиренні категорії «нових» і старих» лівих, тому Соціальний Форум лише момент, на складному шляху становлення новітнього лівого руху. Буде він українським чи ні, яку роль в його ідеології займатимуть патріотичні складові і реальні, а не популістські соціальні практики – покаже час. Але вже зараз можна говорити про переорієнтацію частини лівих на розроблену Дучке позапарламентську опозицію, низові практики і набуття автентичних українських рис.
Тому конфлікт між «Новими Лівими» і «Організацією марксистів», це не конфлікт лідерів, грошей або ідеологій, це конфлікт між старим і новим, між вітчизняним і колаборантським, між свободою і ГУЛАГом.
http://www.narodnapravda.com.ua/politics/4693933deb007/
http://www.hw.net.ua/art.php?id=49301