Травля або звідки ростуть ноги маккартиської зарази
Мазепа
Пам’ятаєте анектод про рухівця, котрого попросили не говорити про “москалів і жидів”, чим він закінчив свою промову? Так і я, спробую обійтися без звинувачень, а там як вийде. В кожному разі, як мінімум кілька останніх подій вимагають широкої дискусії, в межах ще маргінального, скаліченого адептами політкоректного фашизму, лівого дискурсу.
Тікаючи із зачумленого расистськими упередженнями ультраправого середовища я не сподівався зустріти стільки замаскованої під гуманістичні коефіцієнти нетерпимості, на протилежному, типу лібертарному фланзі. Інколи, вислухавши чергову маячню мені і самому починає здаватися, що українське приречене або на відсталість або ж на реакційність, що випливає зі слів і дій “гебельсів політкоректності”.
Це, у свою чергу частково потверджує розвинену в ультраправих параноїків підозру, в котру мені довго не хотілося вірити – навіть україномовна частина лівих корифеїв, в кращому разі відірвана від українського етнічного грунту і послуговується непридатними для нас західними кальками (як і їхні ультраправі візаві, доречі), що у підсумку призводить до появи явища ганебної самоколонізації та колаборації на користь носіїв культурного імперіалізму, в термінах глобалізованих понять, передусім. Простіше кажучи, те, що підходить до Гарлема не підходить до Троєщини, не зважаючи на певну кількість візуально подібних соціальних ефектів, що призводить до втрати рівня, з подальшим перекосом в бік жлобської та інтелектуально-гламурної “диктатури меншості”, інколи не спитавши її про це.
Музичний супровід:
Scrapy:
Scrapy - Stereo
Theskac:
Theskac - Amigo pablo a senorita chiquit
Pez stomp:
Pez stomp - Dog race
Ganster politics:
Ganster politics - Dance of the dead
Антифа-концерт у Львові. Хто дурак?
Чисто по-людськи я вболівав на своїх. Хто спровокував і з якою метою всім відомі події відповісти не можу, також не до кінця уяснив, хто переміг і в чому був сенс бійки. В обох випадках присутні дві протилежні версії, тому емоції від тих героїчних подій залишимо на відкуп їхнім учасникам. Симптоматичним залишається тенденція запрошувати закордонних супортерів, будь-то брестські антифа (у львівському випадку) чи московські НС-гурти на організованих різними БХ та УНТП концертах. Соркі, гігах. Інтернаціоналізм на всіх фронтах, так би мовити)))
***
Український спротив vs. Українська націонал-трудова партія. Бандера живий, фюреру розбили ніс .
Наступний випадок стосується розколу в середовищі наших правих (тут йдеться про державницько-буржуазні, замішані на професійному патріотизмі коннотації) опонентів, котрий, здається, ніхто до кінця так і не оцінив. А колись, подейкують, за один лише вбитий поміж бувшими соратниками клин платили нефігові гроші.)))
Зрештою сталося давно очікуване і відоме нашим сусідам в Польщі, Білорусії і Росії, де радикально-консервативна частина як мінімум латентно протистоїть заблукавшим серед рядків “Майн Кампфа” “расовим борцям”, в битві за майже один підростаючий електорат. Особисто мені історично значно ближча точка зору “Українського спротиву”, чию реакцію на прагнення нацистів зревізувати частину притаманної українцям патріотичної думки слід визнати цілком адекватною, за що тов. Любомиру окремий респект.
Розрив зі звинуваченнями в історичній колаборації на користь гітлерівської Німеччині як протеїн наростить ослабші під їхнім впливом бандерівські м’язи, залишивши на самоті просторе футбольне нс-гетто. Відтак вже зараз можна стверджувати автономізацію на практично інституційному, громадянському рівні окремої націонал-соціалістичної течії, котра, втративши частину набутої за останні роки націоналістичної легітимації, попливе в бік нашого північного сусіди, як свого часу білоруські нацисти, які так і не спромоглися знайти спільної, не російської і не німецької, - білоруської мови з власними націонал-демократами.
***
Тінь обструкції упала на “Тінь сонця”. Яка з них виявиться зверху?
13 липня 1993 року Ле Монд надрукувала “Заклик до пильності, підписаний сорокома інтелектуалами”. В ньому йшлося про “сигнал тривоги, спрямований проти легалізації ультраправих”. Крім того, стверджувалося, що їхня стратегія не викликає потрібного опору серед письменників, видавців, адміністраторів преси, радіо- і телекомунікацій. Метою заклику було зобов’язати до шпигунства, офіційно – “боротися з промовами”… Під ним підписалися відомі кожному першокурснику Фуко, Дерріда, Віріліо та інші….
Україна, наші дні. Аналогічну за формою петицію розповсюджують і підписують студенти, випускники та викладачі Могилянської академії. Частина з них, бля буду, НІКОЛИ не слухала властиво пісень гурту, котрий виступає предметом їхнього “сталкінгу назовні”. Самі того не розуміючи вони відкривають сезон полювання на “відьом націонал-соціалізму”. Ще пару день тому це була відома лише естетам група “Тінь Сонця”, чий вокаліст ніби-то!!! дозволяв собі якісь расистські висловлювання. До них подібної честі удостоювався Андрій Середа з “Кому Вниз”, котрого звинувачували у нацизмі за пісню “Птаха на ймення Нахтігаль”. Що РЕАЛЬНО значить це, себто нацизм, слово, я до цих пір не доберу. Будь-де і завжди населення ділитиметься на прогресивні і більш консервативні, часто класово корельовані прошарки і немає сенсу навчати сільських бабусь гламурному “гомосексуаліст”, коли з покоління в покоління передається більш ємнісне “підарас”. Примусити її до ліберальнішого ставлення значить одночасно відмовитися від власних гуманістичних настанов, з причини фактичного нав’язування спірних культурних дефініцій.
Хто буде наступним? Думається, що “Гайдамаки”, занадто, аж неприродньо український гурт, говорять цією, заїбавшою всю прогресивну Могилянку мовою, носять схоже на вишиванки лахміття і співають про, о Боже! – “Червоних вершників”, котрі, судячи з тексту пісні ні разу не чекісти. Потім візьмемося за хор. ім. Вірьовки, Шевченківську премію і самого поета (клятий антисеміт!!!) тощо.
На сьогодні “Тінь Сонця” один з небагатьох, хто лабає якісну етніку, зрештою, один з моїх улюблених гуртів. Чесно кажучи, лише кілька днів тому я почув про умовне “фашистське” підгрунтя їхньої творчості. Отриманий мною меседж подібний на школярське: “А ти знаєш, що він дрочить?”. Тим більшим було моє здивування, у зв’язку з пропозицією заборонити їхній концерт в Могилянці. Спроба зорганізувати широку дискусію, як зазначалося вище, була просто проігнорована, за принципом: “Тінь Сонця” – расисти, котрі мають покаятися, Мазепа – криптофашист і провокатор, в чому ніхто не сумнівався, базарити з ним не достойно великих київських гуру. Пригріли на шиї фашистську гадюку, тепер сьорбайте пересолений суп. Зрештою, хто хотів, той сказане, чи б пак написане мною по форумах, ЖЖ і внутрішнім розсилкам почув.
Я не волатиму про наростання “політкоретного фашизму”, в планах котрого заборонити вишиванки, ні.))) Зверніться до Толіка Ульянова, колись на його “Прозі” був геніальний пасквіль якраз на цю тему.
Передусім мене цікавить, ЗВІДКИ Ж КОРІННЯ МАККАРТИСЬКОЇ ЗАРАЗИ, чи все-таки етнічний принцип грає роль і стукати на інших єдино-українське в генах самозваних цензорів?
Таким чином, згадана спроба організувати принаймні інтернет-обговорення швидко зійшла нанівець, іншими словами, риба наїлася власного ідеологічного лайна і не клювала на неприглядний мазепин хробак, втім, ОСОБИСТО Я рахую позицію “підписантів” як мінімум ідеологічно двозначною і по-людськи просто аморальною.
Або, як казав товариш Лєтов: “Лучше стучать, чем перестуківатся”. Ні, “я не стукач, але з формою наклепу ознайомлений”. До розстріляного Відродження, в принципі, ще далеко. Але вже зараз можна говорити про зростаючу популярність нового виду спорта: “знайди і здай властям фашиста”, в середовищі новітньої української інтелігенції, інколи не зважаючи на їх, “фашистів”, відсутність. Дуже нагадує ультраправих опонентів з їх “цей у ВР – жид, а цей – напівжид..” (т. Савченко, 1998 рік). Хтось має за все відповісти, і яка різниця, це міфічні “жиди” чи нагадавші поколінню “П” музику завмерлих мов ембріон етнічних архетипів.
На моїй пам’яті в Україні не раз виступали “Алиса”, “Калинов мост”, “Запрещенные барабанщики», Лєтов й інші, з числа мавших свого часу стосунок до НБП. Підозрюю, що їхні записи і досі популярні серед частини “підписантів”, котрі в даному випадку “цікавляться виключно творчістю”, і не лізуть в особисті, себто подвійні стандарти їх громадської, безумовно українофобної позиції.
Ви соромитеся свого походження? Скажіть про це голосно і я поплачу разом з вами.
Для різноманіття пропоную сходити до синагоги, мечеті, МП-церкви, думаю, багато хто буде “приємно здивований” “толерантністю” тамтешніх відвідувачів, заодно розширить свої знання з історії України, а також відчує справжній, гіркий присмак пропагованого вами мультикультуралізму, бутафорні борці з коричневою заразою.
Читаючи прізвища “підписантів” наступаєш на гострий цвях – це думка про те, що Сталін мертвий, а його справа живіша всіх живих, і вже на завтра треба заложити сусіда по верстату, кафедрі, лавиці з портвейном у парку.
Справжні “фашисти” не махають зі сцени і не волають всує “Зіг хайль”. Вони повільно читають настанови Фуко і довгими зимовими вечорами шукають в інтернеті Інших, темних чи світлих, залежно від дозора, в якому ті працюють. Потім організовують акції громадського обурення, симулюючи гуманістичний спротив на користь власних догматичних настанов. Це модне, недороге і ще досить свіже інтелектуальне задоволення.
Пишімо доноси, бо ми лише цього варті.
Відтак, закінчимо чесним робітничим тостом: “За нас з вами, і х… з ними”.
Дякую підписавшим заяву товаришам Рєпі, Задираці, Буткевичу і Манчуку. Нарешті я зрозумів різницю між анархістами і сталіністами, а також що значить бути “знаковою фігурою в лівому русі”. Це значить, що “нада стучать”. Нада? – значіт будєм.
***
Донецький маразм.
Чому ті, хто підписався за обструкцію “Тіні Сонця” проігнорували останні витівки донецьких бонз та періодичний вандалізм по відношенню до пам’ятників Шевченка і не зібрали трохи підписів, петицій, людей біля донецького земляцтва та кабміну? Чому заперечення геноциду в голодні часи, пропозиція вигнати україномовних викладачів і визнати українців “зіпсованими” руськими етк., котрі як ті мантри все частіше лунають з уст носіїв “донецької ідентичності” так і не знайшли адекватної реакції в продвинутих київських лібертаріїв?
Натомість встигли закусити Тягнибоком, вкотре начепивши фюрерські погони, лише за констатацію російського походження мата (котрий, як культурний феномен дійсно з’явився в Галичині лише з першими російськими колоністами). Що це? Постколоніальні комплекси, згідно з котрими русофільське лайно не чіпають через перманентно поганий запах? А може боязнь замаститись в консистенцію терміну “русофоб” і підозріла толерантність по відношенню до тамтешіх компрадорів? Авторасизм, самоколонізація, “диктатура прав меншості”, “політкоректний фундаменталізм”, приховане потурання культурному імперіалізму, що?
Не буду угадувати, ображати і зачіпати. Попрошу лише про одне – не плутати точку зору тов. Мазепи з офіційною позицією “Лівої ініціативи” та оргкомітету “Нових Лівих”, ми не інкубаторські, тому яйця у всіх різної величини і головне – відтінків червоного.
Все. Вмиваю руки. Ноги. Вуха.
Заїбали.
Останній кілок в політкоретного вампіра вбито. Вмикаю “Ganster politics”. Можна відпочить.
П.С. Повідомлення про визнання Закарпатською обласною радою існування окремої “русинської нації” наздогнало мене переддень остаточної редакції цього, омитого у водах Стікса, отруйного тексту. Тому питання про правовий статус “культурного націоналізму меншин” залишимо на потім, враховуючи неоднозначність деяких етнотворчих процесів на теренах Срібної Русі…
Сьогодні русини, завтра “донецькі”, феміністки, планокури, гомосексуалісти, українофоби, мусульмани, нацисти, парад триває, шикуйтесь по колонам…
Окремі уламки громадянського суспільства, в силу їх бездумної апологізації можуть виявитися гострішими за бритву і порізати випадкового перехожого…
Нові соціальні та екологічні рухи зобов’язані пропагувати прогресивні цінності, протистояти тоталітарним тенденціям, підначувати пасіонаріїв, проте навіть вони, і це є шукана нами помилка відцентрових лівих, не мають права вирішувати за соціум, в цілому: що читати, слухати, їсти, як трахатися. Їхня місія пропонувати альтернативні зразки, в той час як наполягати на їх виключності є ознакою критикованого нами політкоректного фундаменталізму, брата-близнюка богопротивної тоталітарної редукції одним, типу “визначальним” фактором: расовим, національним, класовим, гендерним, професійним, лібертарним, насамкінець. Це різниця між Фрейдом і Юнгом, іншими словами відсутність соціальної ерекції не завжди пов’язана з лише одним, глибинним чинником, в даному випадку з партнером, тому не плутайте шовіністичну політкоректність і природній плюралізм.
Якби “Тінь сонця” був дійсним расистським рупором, на нього не йшли б з цілком очевидної причини, противній толерантній українській душі, як не ходять на “Сокиру Перуна” і тому подібну ультраправу специфіку. Тому підписавші петицію “гебельси політкоректності” на власному прикладі продемонстрували сутність приказки “на злодію шапка горить”.
П.П.С. У зв’язку з бажанням автора западлити всіма можливими шляхами, пропоную майстру позалаштункових інтриг і пліток, неперевершеному тусовщику і прообразу Блекового “анархіста – ворога анархії”, тов. Ірландцю добровільно скласти і здати зброю (ай-пі кампутера), котра буде знищена під звуки якоїсь приємної скашної мелодії, швидко і безболісно. Чик – і бан.
для Бриколаж