Бриколяж vs. Мюррей (про коктейль на ім’я “Букчин”)
Red Patriot
Сто грам “для розгону”. Прагнення до синтезу подібне на, для більшості не зрозумілу синусоїду. Вгору-вниз, вліво-вправо рухаються затиснуті до термінологічних лещат адепти. Як нас тільки не називають: “червоно-коричневі”, криптофашисти, “нові праві”, неонацисти, націонал-більшовики…
Третя позиція незручна апріорі. В неї слабкий дефінітивний статус, посаджений на палю “нової ліберальної інквізиції”, втім нас цікавить широкий методологічний ряд, що як ескалатор майбутнього везе вперед, за горизонти класичних ідеологічних сподівань.
Не зважаючи на позасумнівну контраверсійність “Бриколяж” читають всі, в розумінні маргінальні, київські середовища: для кожного з них ми – погано замасковані вороги, без огляду на кут, під яким обсервуються пропаговані нами положення.
Для більшості етнічно кастрованих що “старих”, а що “нових” лівих червона ганчірка це натяки на давно обгрунтовану потребу у природній диференціації, котру ми означуємо простим як і більшість “фашистських мітів” терміном “сегрегація”.
Старі праві носять шаровари і моляться на залишки хлопоманської традиції; “нові” бриють башні і репетують погано завченою німецькою, більше для проформи, аби не забували.
В силу розповсюджених серед них конспірологічних схем перші переконані, що “Бриколяж” – “не”звичайний нацистський сайт, другі – “жидівська провокація”. Мета Лабораторії – спотворення затяганих як остання хвойда, теоретично непідсудних “антифашистських” і “патріотичних” стереотипів, що по ним як по тротуару марширують переконані у помилковості Іншого.
Читати їхні визначення смішно, трохи приємно і дещо шкідливо: губи тягнуться у посмішці і рот наповнюється слиною. Виразка тупцює біля входу до шлунку, їй смішно, смішно губам, і навіть слині.
***
Закуска. Перша, з потрапивших під обсервацію-препарацію нарізка для страви “Букчин со товариші” називається “Нові праві як спроба фашизації лівих”. Кисла, як і більшість ідеологічно залежалого товару, з претензією до правих і ревізією лівих. Бажаючі скуштувати звертайтесь до ресторану під англійської назвою “Green Perspectivies”. До Ваших послуг сайт-ресторан, віднайти котрий можна в каталогах “альтавісти”. Людей багато, меню на англійській. Є шанси отруїтися не так “соціальною екологією”, скільки патетичним популізмом адептів “нового антропоцентричного” вчення.
Взяті на пробу страви виявилися не на користь повара, з його у чомусь сумнівними пассажами на тему шовінізуючої з ніби-то “гуманістичних” позицій все-таки так званої “соціальної екології”, засудженням квебекських націоналістів, міфологізацією організаційно сумнівних “вічевих” міських структур тощо.
Для анархістів типу “соцекологів” або “green antifa” знати Букчина сьогодні приблизно те саме, що для більшовиків Маркса сто років тому – в обох випадках прискає мов кров з яремної вени, ядуча нетерпимість, навіть по відношенню до колєг із неавторитарного лівого табору.
Паризьким троцкістам і маоїстам часів “Червоного травня 68-го” – ні!; “новим правим” типу Бенуа – теж ні”; ні – культовим екотерористам кшталту Формена, ні – франкомовним канадським сепаратистам, ні – проживаючим за межами олюднених, себто мертвих екосистем тваринам, ні…
Природа – це клумба біля будинку “соціального еколога”, залишки знищеної під час “освоєння” фауни – “домашній зоопарк”, а власник хатинки на курячих ніжках – ощасливший своєю присутністю планету “хазяїн” на ім’я Людина, мірило всіх речей, чий авторитет для “ssоціального браконьєра” Букчина незаперечний.
Його варто знати, незалежно від щойно набитих на лоба наліпок. Як і більшість “ідейних антифашистів” Букчин подібний до відомих за народною приказкою товаришів, себто тих, “на яких шапка горить”.
Критика – це коли кажу Я, у протилежному разі це чистої води реакція. Гуру типу Букчина – недоторкані. Пред’яви на їх адресу – звичайнісінький фашизм. Їхня слина у Ваший бік – майже пророча, анарх акбар, не менше.
“Дядя сказав, шо ті пацани – хвашисти, шо не ясно?”
Блювота.
А правда така, шо її, мов ту жінку пізнаєш лише сам, тримати свічку і підказувати нам не треба.
джерело:
(уточнити)
рекомендовано: не зважаючи на кинутий в бік Букчина бумеранг обструкції, радимо ознайомитися з положеннями “соціальної екології” на
і діалогом “Букчин-Формен”, зокрема.
спец. for «Бриколаж»
28 липня 2006 р. 18:22:48
Особисто я тільки за дискусію, але мене дивує що прочитавши автора я знайшов елементарні логічні помилки. Наприклад:”Для анархістів типу “соцекологів” або “green antifa” знати Букчина сьогодні приблизно те саме, що для більшовиків Маркса сто років тому – в обох випадках прискає мов кров з яремної вени, ядуча нетерпимість, навіть по відношенню до колєг із неавторитарного лівого табору.
Паризьким троцкістам і маоїстам часів “Червоного травня 68-го” – ні!; “новим правим” типу Бенуа – теж ні”; ні – культовим екотерористам кшталту Формена, ні – франкомовним канадським сепаратистам, ні – проживаючим за межами олюднених, себто мертвих екосистем тваринам, ні…”
Я звісно припускаю, що можливо у цьому і соль “третьої позиції”, хоч теорія Букчина також називається “третій шлях”, але існує такий логічний закон сформульований ще Арістотелем який називається “закон суперечності”
31 липня 2006 р. 10:28:53
де та помилка, шановний рецензенте? Автор виходив з власного знайомства з частиною букчинівських текстів, тому приблизно орієнтується у напрямних його критики.
2 серпня 2006 р. 00:07:41
Позавчора, 30 липня, Мюрей Букчін помер у віці 85 років. Зробивши до фіга.
З тексту, до речі, нелегко зрозуміти щось про Букчина; те ж, що можна, - нерідко не відповідає дійсності. Вже цитоване оце: “ядуча нетерпимість, навіть по відношенню до колєг із неавторитарного лівого табору” - живе лише в авторській голові. Як і багато чого іншого.
Матеріал урочисто завершує битий лінк. Зайдіть на Вікіпедію (http://en.wikipedia.org/wiki/Murray_Bookchin ), і подивіться там лінки, до яких звертатися щодо Букчина.
2 серпня 2006 р. 12:35:29
автора пропоную лінчувати, за несистемну відповідність, пропаганду квебекської ксенофобії і прихильність до “глибинної екології”.))
Якщо серйозно - дякувати за вказівки, що стосується наступного розвитку тенденції, без образ - прошу по пошті.