Габсбурги та Ленін
В.З.
Нещодавно допитливі співгромадяни та затяті жж-їсти могли дізнатися про непересічну акцію, що її влаштували нащадки Скоропадського та одного із угрупованнь (яке разом із петлюрівцями) скинуло його владу. Я маю на увазі вікопомне бурюкання біля пам”ятика Леніну. http://burnedsky.livejournal.com/31749.html
Гетьманці пішли ще далі. Вони агітують широкі “патріотичні” маси включитися у боротьбу за перейменування транспортних магістралей столиці. Бо, бач, вони названі іменами “чужинців”. http://burnedsky.livejournal.com/29541.html#cutid1
Приємно, що представники традиційно германофільної та москофільної партії так захопилися боротьбою за топоніміку.
Один знайомий кримський татарин пояснював глибокий зміст цієї борні. Ліберально-буржуазний представник національного руху кримських тюрків доводив мені, наскільки все-таки, перейменування різних “совєцкіх” селищ у кримсько-татарському сенсі сприятиме духовному оздоровленню. Я йому вірю. Також, я припускаю, що така боротьба здатна переключити думки рядових виборців Меджлісу із теми “куди ці суки витратили турецькі бабки на облаштування репатріантів” на значно “духовнішу” тему символічної боротьби проти слов”янських окупантів.
Так це дуже корисна для будь-якої злодійкуватої національної еліти тема. Навіть, туповаті, співвітчизники-українці із “патріотичного” табору здатні задумуватися на якусь таку ж приземлену та антинаціональну тему. Але хай тому грець.
Мені здається, що, зазвичай, боротьба “націАНАЛІСТІВ” носить надто вже ірраціональний і абсурдний характер. Люди, що так натхненно борються за “великих національних героїв” мають визнати, що внесок Леніна у ствердження української соборності та культури ніяк не менше від тієї ролі, що зіграли у цьому процесі прекрасні австрійські Габсбурги. Власне, єдине з приводу чого мають обурюватися послідовники різних скоропадських та шухевичів… відсутність нормального пам”ятника Габсбургам у Києві.
Бо крім нормальних розумово і політично повноцінних українців (письменників та істориків) мало хто стільки зробив для україни, як раднарком Ленін та цісарська династія. Зараз націАНАЛІСТИ в ясна смокчуться із різними русофільно-иоскофільними елементами, але забувають, що насправді висококультурна династія Австро-Угорських Габсбургів та росіянин слов”яно-бурято-німецько-єврейського походження (Ульянов-Ленін) зробили політично для України те ж, що Шевченко, Франко та Грушевський. Вони формували українську націю. І, найсмішніше, Гасбурги надихнули Леніна переплюнути їх по рівню лібералізму. Тільке через однозначну українофільську тенденцію Володимира Ілліча ми маємо зараз юридично не дві, а одну Україну. На початку 18-го саме він викрутив руки Артему, щоб той не створював двох українських республік. Саме він підтримував “соборницьку” “київсько-чернігівську групу”.
Але іще до проголошення УНР, з яким доводилося рахуватися і російській кадетсько-правоесервській сволоті (на найправіші елементи цієї шовіністичної наволочі орієтувавася і колабораціоніст Скоропадський) Ленін не раз заявляв про своє вкрай негативне ставлення до російських планів окупації Галичини та про свою симпатію, якщо не до незалежного, то хоча б автономного розвитку України.
Особливе захоплення у мене (особисто) викликав список діячів, що їхніми іменами названо вулиці міста. Якщо панове “консерватори” проти Соловцова, то не зрозуміло чому вони не згадали Шолом-Алейхема. Власне, “українськість” приблизно однакова, адже і той й інший мали відношення до Києва. Дивно, що не був підданий остракізму Шота Руставелі, який не тіко “расово чужий”, але ще й ніколи не бував у Києві. Втім, до списку потрапили Щорс та Боженко, які були просто “ідеологічними” ворогами правих, але щирими українцями. До більшовиків Щорс, взагалі, жодного стосунку не мав.
На моє глибоке переконання панове “гетьманці-державники”, якщо вони патріоти-монархісти, а не іноземні маріонетки та імперскі москофіли, як їхній “патрон” “гетьман скоропадський”, мають від усієї душі поцьомати пам”ятник Лукічу нижче пояса і виступити за встановлення в Києві чогось пов”язаного із Габсбургами.
З.І. Це тіко початок. Я поясню нашим “правим” в чому вони кончєні лохи іще не раз. Це буде серія невеличких статейок про різних “криваво-більшовистських” діячів. Щоб їм, мля, було весело.
Сам я ні леніна, ні скоропадського, ні габсбургів не люблю… не з “поцреотичних”, а з ідеологічних міркуваннь. Свої зрозуміють. ;-)