Марш проти расизму
Red Patriot
Україну накрила “маршова мода”. Нарешті, звична для старої Європи хвиля сягнула вітчизняної культурної периферії. Провести “марш” недорого і з точки зору банального піару більш ніж продуктивно. Марш на підтримку ветеранів УПА (їх було два) та альтернативне “стояння” на Майдані; “Проти мігрантів”; “Імперський марш”; “За легалізацію легких наркотиків”; “Жовтневий”; намічаються “Марш проти расизму” і луциковий “Свобідний”. Завершенням, певен, стане перший в Україні гей-парад, яко квінтесенція незвичних для обивателя прав. На нього я піду. З фотоапаратом, звичайно.
Згідно із запатентованою земляками традицією, “Марш проти расизму” організовує виходець з Близького Сходу. Йому підспівують кільканадцять розкручених як та дзига осіб, серед котрих, відзначу для протокола, люди української культури складають очевидну меншість. Тут ідеться про підстави тих чи інших понять, себто (доповнюючи тов. Гастона) розуміння ними місцевої специфіки і коренів самої проблеми. Воно, це розуміння, більш ніж сумнівне, у всіх цих арфушів, біличок, аделаджі, воєвуцьких, клочкових і тому подібних. Типова для засраного низькопробною маскультурою медіа-простору гламурна жлоба, чиї реакції на “расизм” примітивніші навіть за їхніх, як казав тов. Теркель, “по типу” опонентів.
Поза сумнівом, ця компанія перетворить марш на чергову буржуазну інсинуацію, колективний та індивідуальний піар, збитий на манівцях слоганом “Убили негра”. Не певен, що нам варто іти з ними, ліпше окремо, зважено і продумано, як 14 жовтня, на приклад.
Не ясно, проти якого саме расизму збираються боротися “маршовики”. Можна, звичайно, прикинути вірогідність потужного проджекту, мета котрого поставити поза законом неугодні арфушам ідеологічні позиції і легалізувати шлях для колонізації соціально-економічного простору ще дешевшою робочою силою. Це просто і разом з тим, як не дивно, здається, ще зарано. Хоча, з чисто конспірологічної точки зору не виключено. До цього штовхає приклад європейських домініонів, далекий від українського і водночас такий “перспективний”, хто зна.
Учасників прес-конференції не цікавив класово близький соціальний расизм властьімущих, пов’язаний з приватизацією низки державних об’єктів і наслідками, що очікують прикуплені профспілки і проріджені трудові колективи. Вони – лише сходинка на шляху до окозамилювання, їх мета (за аналогією до нацистів) – не так звернути, як відволікти увагу прогресивної частини суспільства від того, що відбувається в країні. Старий як світ метод. Хто винуватий? – мігранти. Альтернатива – нацисти. Обидва коники біжать у заданому напрямку, ними керує пастух і відповідальність свистить на кінчику його батога. Роль маршовиків – це помічник буржуазного погонича, не більше;
їх не хвилює розповсюджений на південно-східних теренах культурний расизм місцевих русофілів, характерний для новонародженої регіональної тожсамості. Тут ветерани УПА, заперечення Голодомору, упосліджені позиції української культури, побутовий мовний, а останнім часом набуваючий інституційних форм (пакт Левченка-Ландика) расизм тощо;
авторасизм окремих “мисливців за відьмами” з середовища лівої інтелігенції, обговорений у попередніх презентаціях.
Натомість нав’язуються певні, кимось вже протестовані правила: расистом може бути лише українець, жертвою, цитую: “представники чорношкірого, арабського, індуського, азійського та єврейського народів…”. І в жодному разі не навпаки. Стандартна подвійна бухгалтерія, в кращому випадку. Згадайте спровоковані китайцями бійки у КПІ або стосунки між “Бейтаром” та арабськими студентами у Києві. Аналогічних прикладів досить, для появи бажання плисти проти усталеної кимось течії, точки зору і якогось міфічного “расистського стандарту”. Поза сумнівом, боротися з расизмом слід на всіх фронтах: з україно-жлобським, російсько-імперським, єврейсько-богообраним, арабо-ісламським… Расизм меншості, і це має стати аксіомою, не відрізняється від аналогічного у більшості. Якщо ми інтернаціоналісти і патріоти, варті започаткованої нашими попередниками традиції – справедливості, передусім.
В одному автори не помилились – в Україні активізувалися скальковані з російських і західних зразків ультраправі, котрим вдалося відтіснити традиційних шароварників, на маргінес видимого спротиву. Не думаю, що обмальований свастиками Львів, вбивство кількох негрів у Києві, “патрулювання” в’єтнамського гетто у Харкові та сутички з кримськими татарами втілили хоча би частину національних мрій.
Спрямуйте енергію на безпосередніх власників України і ви помітете різницю вже за кілька років. Боріться з окупувавшими країну хохлами, купуючими вас по телебаченню, через освіту, на робочому місці і систему комунальних послуг.
Істерика довкола Шулявського ринку і тому подібні олігофренічні прояви відволікають частину соціально-активної молоді від дійсних “мігрантів” – “біженців совісті”, народжених на нашій землі. За іронією долі зло, в існування котрого вірять “расові борці” ховається під депутатськими значками, прапорами на державних установах, банківськими конторами та компрадорською стихією, в цілому. На сьогодні, як не парадоксально, мігранти – останні, хто відповідає за ситуацію в країни. Валити на них, значить переливати з пустого в порожнє, відволікаючи від актуальних проблем сьогодення реально патріотичні сили, котрими є лише нові, національно орієнтовані ліві.
Україні потрібен марш проти РАСИЗМІВ, у всіх їх проявах. Комплексний, не лише на захист національних меншин.
Українофобія – це теж расизм. Боротьба з ним - один з найбільш актуальних антифашистських мотивів, поряд з антисемітизмом, сексизмом й іншими проблемами заблукавшого на перепутті світів українського суспільства.
Ненависть по відношенню до власного народу, притаманна можновладцям і манкуртам є ще ніким не спростованим расовим злочином. Принаймні, що стосується його соціального аспекту. Котрий рік поспіль ми меншість у власній країні: соціально, економічно, культурно і політично.
Борімося спочатку за своє.
***
Тезово це виглядає так:
1) Педалювання буржуазними колами так званої “антирасистської тематики” немає нічого спільного з реальним антирасизмом, натомість обслуговує певні корпоративні інтереси властьімущих;
2) Їхнє розуміння проблеми в кращому випадку примітивне, в гіршому – відсутнє. В обох випадках поза увагою залишаються розповсюджені і практично інтерналізовані населенням різновиди расизму, серед котрих найбільш спостережені - соціальний (ставлення можновладців (на різних суспільних щаблях) до класово нижчого плебсу, за схемою “пан-холоп”, що свідчить про тотожність пізньопалеолітичного капіталізму і епохи розвинутого феодалізму, а відтак дедалі сильніше актуалізується потреба у нових кармалюках; культурний – витискання україномовної меншини в південно-східних областях, альтернативна інтерпретація історії, нав’язування образу “націоналістичного” ворога, що, в цілому, типово для асимільованих регіонів постколоніальних країн; авторасизм – як негативна реакція на своє, етнічне. Також притаманна дефлорованим імперським прутнем і знівечених колоніальним гвалтом, суспільствам та частині спутавшої (за підказкою тов. О.Х.,) Західний Берлін і Київ, “йінтелігенції”.
3) На сьогодні, найбільш розповсюджена форма расизма це українофобія, в основі котрої лежить апріорне заперечення українського начала. Притаманна, здебільшого, реваншистським проросійським колам. Останнім часом (після 2004 року) набуває все помітнішого розповсюдження на території Східного Донбасу і Півдня України. Ділиться на величезну кількість можливих варіантів, від побутової іронії до спроб легітимізувати сумнівні культурні зразки;
4) Марш проти расизму потрібен. Менш чисельний, бойовий, альтернативний марш
проти монополізації теми буржуазними адептами;
проти геноциду в соціально-економічній сфері;
проти розгулу ультраправої стихії;
проти притаманної українофобам підміни історичних та інших понять;
5) На відміну від буржуазної ходи наший повинен визначити фронт, від передньої лінії і до тилу: антифа, феміністки, представники нацменшин (в першу чергу), гомосексуалісти й інші мають іти з нами настільки дозволяє виданий їм аванс, в сенсі підозри у прихованому революційному потенціалі;
6) В протилежному разі ніхто не помітить “лівого крила” загального маршу, натомість подарує ефір різним ділкам;
7) Згуртування на сьогодні атомізованих і автономних революційних зерен дозволить налагодити потрібні стосунки, визначити сили наступаючих і перспективи в боротьбі, час котрої, здається, прийшов.
8) Зрештою, для них це спосіб засвітитися. Для нас – потреба у безпечному існуванні. У нас різні мотиви, можливості і плани щодо розгортання ситуації у подальшому. Їхній смолоскип погасне раніше ніж передасть естафету. Нам свій нести до фінішу і ще далі – до остаточної перемоги.
для “Бриколаж”
27 березня 2007 р. 17:31:02
По перших чотирьох пунктах все зрозуміло і цілком згоден, але далі починаються якісь “рефлексії і фрустрації”.
Особливо смішний 5-й пункт: антифа, феміністки, представники нацменшин, гомосексуалісти(латентні і не дуже) та інші збоченці вже підписалися на участь у т.зв. “буржуазному” марші протів расізма. І взагалі, не дуже зрозуміло, навіщо якомусь мажорному педерасту(не дивлячись на прихований революційний потенціал)приєднуватись до марксистсько-ленінської тусовки? Хіба що згадати комсомольську юність.
28 березня 2007 р. 01:25:34
Не зрозумів в пункті 5:
“5) На відміну від буржуазної ходи наший повинен визначити фронт, від передньої лінії і до тилу: антифа, феміністки, представники нацменшин (в першу чергу), гомосексуалісти й інші мають іти з нами настільки дозволяє виданий їм аванс, в сенсі підозри у прихованому революційному потенціалі;”
Навіщо писати “антифа” і при цьому окремо виділяти представників нацменшин і гомосексуалістів??? Адже нацменшини і гомосексуалісти належать до антифа a priori, за замовченням. Особисто мені не подобається, що мене виділяють окремо, ніби як якогось неповноцінного.!!!
28 березня 2007 р. 12:51:49
Східняк - власне, Ваше зауваження цілком логічне.
Боковий - як на мене, латентний гомосексуалізм “спартанського типу” апріорі притаманний саме маскулінним наці.
28 березня 2007 р. 15:14:04
Mazepa
Нацисти вбивали гомосексуалістів як євреїв!
28 березня 2007 р. 15:31:30
я тобі кажу за стан речей серед європейських неофашистів сьогодні.
28 березня 2007 р. 19:01:43
А в Іспанії під час громадянської війни АНТИФАШИСТИ вважали гомосексуалістів (не безпідставно) аристократичними виродками та фашистським непотрібом.
Ти ще Рема згадай. ;-)
МАЗЕПА МАЄ РАЦІЮ І ПРО ЦЕ ТРЕБА ПОГОВОРИТИ.
28 березня 2007 р. 20:18:00
Мазепа, бравіссімо! Це сказано по-суті.
МАЗЕПА МАЄ РАЦІЮ І ПРО ЦЕ ТРЕБА ПОГОВОРИТИ.
“На сьогодні, найбільш розповсюджена форма расизма це українофобія”.
29 березня 2007 р. 02:25:07
Ебать, ты ебанулся: ревпотенцил в пидоров!
Гомосексуализм в Античность - одно, как причина морального её упадка и христианская реакция на это. Тоже и по маскулинным наци. Это ты придумал? Это просто не серьезно. Да, ты все больше уходиш от критического анализа и приходишь к неинтересному штампированому вешанию ярлычков и агитпропа левых догматов. Позор.
29 березня 2007 р. 02:27:08
Субкультуры меншин - капитализмом рождаемая хуйня от тотальной колонизации бытия человека СМИ, которые навязывают человеку модели познания, не то что поведения, что хуже! Смотри постмодерный анализ, Фуко и Бодрияра, неучь.
29 березня 2007 р. 09:39:08
Мені стало цікаво, а зоофіли і копрофаги теж апріорі антифа?
29 березня 2007 р. 09:52:47
А що ти маєш, Східняк, проти капрофагів??? :)))
Жруть своє лайно та нікого не чипають!!! :)))
А зоофіли, звісно, не всі антифа. Якщо йдеться про згвалтування тварини, то це типова фашня!!!
А якщо по взаємній згоді людини і тварини то, звісно, антифа… :))))
29 березня 2007 р. 12:08:38
Олегу Вернику
Поділ зоофілів на фа і антифа, заслуговує на більш повне розкриття і обгрунтування :) Хоча тебе можуть почати цькувати за “розколювання” дружних рядів зоофілів, це дуже схоже на фашизм.
Я просто на хвильку уявив собі потужний революційний потенціал, який несуть копрофаги, зоо- та інші філи. І зрозумів, якщо вони об’єднаються в революційному пориві з лівими, підарасами, феміністками і представниками нацменшинств, то на Землю прийде таке царство свободи, що Ілліч від заздрості почне перевертатися в мавзолеї.
29 березня 2007 р. 12:20:03
Тут справа у тому, що ми маємо, дійсно, розколоти зоофілів по класовим ознакам. Якщо зоофіл встав на пролетарсько-класову позицію та має тварин тільки за їх згодою, тоді він однозначно має бути в наших лівацьких лавах :)))
А зоофіл-буржуа, який гвалтує нещасних та беззахисних тварин і сповідує буржуазну парадигму свого буття, себто підтримує експлуатацію людини людиною - тоді йому місце у таборі наших ворогів, різноманітних буржуа та націстів…
З такими псевдо-зоофілами (справді зоофобами!!!) нам не по дорозі!!!!
29 березня 2007 р. 12:22:08
На певному етапі меншини (не зоофіли, звичайно) здатні на роль рев. суб’єкта, аж доти, як це не парадоксально, поки вони не стають статистичною більшістю або референтною групою, як це сталося з гомосексуалістами, мігрантами тощо, в Голандії, прикладово.Тоді колись панівні характеристики водночас стають реакційними: бути ліпше бути чорним ніж білим, гомо ніж гетеро, “знедоленим” мігрантом з купою соціальних преференцій, фригідною феміністкою, а не матір’ю кількох дітей тощо. Це такі ж перегини, як і революційний етноцентризм, котрий, як показує історія, лише спотворена і збочена соц. активність так званих “еліт”.
Те, що людина підар, араб чи ще хтось, не впливає на моє ставлення до його життя, аж поки він не лізтиме до мого особистого життєвого простору, як це, на мою думку, відбувається у суспільствах з “побідним мультикультуралізмом”, де цінності більшості замінили на цінності меншості. А суть у відсутності діалогової культури і втрачених за модерну принципів комунітарного міжетнічного співжиття.
Тому і перший і другий підхід неперспективні. Слід шукати “Третій шлях”.
Тому кожна медаль має дві сторони.
29 березня 2007 р. 14:46:18
Шановний Мазепо, дозволю собі з Вами не погодитися, справа тут не в меншинах і більшості. Фашизм, в принципі, це належність до “пучка” - групи чи категорії, яка декларує свою вищість над іншими. А цей “пучок” може бути і меншиною. Ті ж самі підари частенько наголошують на своїх “елітних” якостях - творчих здібностях, свободі мислення і т.п., які начебто в значно меншій мірі притаманні натуралам. Або візьмемо ще одну меншину - мігранти-мусульмани. Пасіонарна ідеологія ісламу формує і підігріває в них почуття зверхності до “невірних”. Це і є натуральний фашизм.
Мало того, диктатура меншини набагато страшніша за диктатуру більшості, бо кількість жертв диктатури меншості значно більша.
Тому спроби оцінювати все категоріями “правого-лівого”, класової боротьби і революційного потенціалу - це дуже спрощений підхід, який не враховує багатьох чинників.
І чому Ви кажете “меншини (не зоофіли, звичайно)”? Де той рубіж, що відділяє “хороших” збоченців від “поганих”? Якщо, скажімо, пролетар трахає маленьких дітей або тварин, то Ви з почуття класової солідарності назвете його “хорошим”?
29 березня 2007 р. 20:21:45
Мабуть ви невірно мене зрозуміли, коли я писав, що
“мені не подобається, що мене виділяють окремо, ніби як якогось неповноцінного.!!!”
Насправді я ніколи не займався гомосексуалізмом і зоофілією (хоч і нічого не маю проти цих захоплень в загальному сенсі). Я мав на увазі, що я єврей за походженням.
30 березня 2007 р. 01:08:06
2 Лимонов
В корне не верное представление о сексуальных меньшинствах, только по статистике 2% мужчин изначально пидары и 4% женщин - лесбиянки - это не зависящий факт от социально-экономичных условий.
2 Східняк
Диктатура буває тільки меншості, диктатури більшості не буває. Якщо ви мали на увазі “диктатуру пролетаріату”, то тут треба узгоджувати що таке пролетаріат. Наприклад сталіноїди з ОМ та Чегевари під “диктатурою пролетаріату” вважають саме диктатуру прмислового пролетаріату, а це по любому меншість, особливо в нашому глобалізованому світі.
30 березня 2007 р. 09:37:43
2 makzz - а я думаю, що кількість підарів залежить якщо й не від соціально-економічних умов, то від суспільно-політичних - точно.
Ось наприклад за нацистського режиму до 40 % населення Німеччини автоматично стали євреями і гомосєками :)))))))
30 березня 2007 р. 12:15:43
Nimecki anti fa pro portugalskoho skina Mário Machado
Proty skiniv:
30 березня 2007 р. 12:53:24
Red Comrade
якщо ти геїв називаєш “підарами” і “гомосєками”, тоді вже називай євреїв “жидами”, а лівих - “червоними підарами” (чи як там ще), щоб бути до кінця послідовним.
30 березня 2007 р. 15:07:32
в пизду політкоректність, фашистський уїбане =))))
31 березня 2007 р. 01:58:57
2 Red Comrade
Це також вірно))
Але нведені мною цифри я прочитав у якомусь підручнику по соціології, так шо питання особисто не до мене)))
31 березня 2007 р. 02:44:46
Макзу: где-то у процентах так и есть, но вопрос в том, что Система себя в этом типе сексуальности (подавая гомость как модель социального существования, что по количеству о-о-чень придает им в количестве - видно по Евопе) воспроизводит. Так какая нахер революционность у пидаров? Тупость.
Схидняк 15: большой “знавэць” фашизма! Гуру, блядь.
Ливый Боковый: будем Вас убивать, как Филипп Красивый и козаки.
31 березня 2007 р. 02:47:01
19: так в украинськом языке слово “жид” более автентичное в сравнении с москальским “еврей”. Левый - это левые, а вот для украиноязычных нет никаких “евреев”, емть - жиды. И здесь негатива какого нет.
31 березня 2007 р. 20:14:33
2 Лимонов
не понял в чем связь между революционнстью и сексуальной ориентацией))
По моему одно другому не мешает.
А поп оводу Европы, то что тут не понятно - население ЕС от 400 до 450 млн. чел. высчитываем, исходя из того что цифры наведенные мною правильные, и получаем 8-9 млн пидаров и 16-18 млн лесбиянок - по моему не очень мало))))
2 квітня 2007 р. 09:30:35
Лімонову: А Ви случайно не той Лімонов, який в Америці у негрів х.. смоктав і дуже романтично розписував це у своїх книжечках? :)
До речі, дарма Ви так старанно намагаєтесь писати російською. Не треба бути спеціалістом, щоб зрозуміти, що російська не Ваша рідна. Дуже вже багато типових українських зворотів і написання окремих слів. Та і тематика :)
3 квітня 2007 р. 08:18:20
Східняк.
Не можу заперечити, принаймні так, щоб не було соромно, на низку Ваших зауважень. Зараз не готовий, тому візьму час.
Єдине, що Ви мали зауважити, так це притаманну ресурсові критику також “політкоректного фашизму”, як диктатури меншості. Про таку саму більшості годі говорити, вона неприємна як класична.
Зрештою, я погоджуюся з Вашими тезами, з іншого боку, стан розвитку вказаних мною меншин дозволяє зберігати певний рівень, як мені здається, потенціалу, і допоки вони не стали референтною групою і не набули, як наслідок, реакційності (типу NY-клубів - лише для чорних, для геїв тощо) цей самий потенціал варто прямувати в потрібне русло.
5 квітня 2007 р. 12:42:07
6 квітня 2007 р. 01:31:33
Именно тот: также как-то ебал со всей ревоюционной злобой одного Схидняка - )). По языку: сейча учусь и иногда делаю ошибки. Но на них я х ложил.
Мазепа,в принципе тогда мы приходим к тому, что обществу перманентно будет характерна политическая нейтрализация, которую описал Шмитт. А она конечно все под себя подминает: никакой революции и эмансипации, - расскладывая общество на гето меншин и абстрактное большенство терпимости. Ну а это конечно не приемлемо для нонконформистов.