Перламутрове порно (уривок)
Ірена Карпа
Читаючи, на приклад, Селіна, я звертаюся до тексту, мов студент до викладача. Мене не цікавить його фашистське минуле, оскільки навіть воно варте поваги. Як і, з протилежного боку, маоїстичне Сартра, і так далі і тому подібне.
Цього не досить для наших опонентів справа. Для них різниця в громадській позиції достатня для лейбування і подальшої обструкції. В кращому випадку використовується слово “дегенерат”, в гіршому – жид, що, з огляду на постановку питання звучить майже як присуд.
“Не голосуй за правих – закликав у “Anarchy in the UKR” Сергій Жадан, – тебе, все-рівно повісять як жида або гомосексуаліста”. До слова: Жадан, Карпа, Андрухович, інші, хто при слові “Гітлер” не закочує очі, сучасними нацистами визначені у статусі “співців дегенеративного мистецтва”.
Не зважаючи на це, Карпа – не гламурна, за її ж виразом, “дєвучка”: автор кількох, написаних в постфеміністичній манері книжок, чимось подібна до молодої Забужко, принаймні, у моєму сприйнятті; дійсна чи екс-солістка існуючої чи вже ні, групи “Фактично самі” з їхнім безсмертним хітом “Сашахуй!”; активний учасник Помаранчевої революції та низки громадських акцій типу “Не дай себе натягнути!”.
Книжки Карпи про чоловіків, точніше – мучачіків, відношення до котрих подібне до більшості аналогічних чоловічих реакцій.
В цьому сенсі, її писання радше маскулінне, а сама Карпа, відтак – наш пацан.
***
Це продовжується, видовжується не минається…
Вибори Президента. 2004 рік. Такий суцільний сон, коли головне - не проспати Україну. Щоби не було, за зразком 94-го, історії того “ЯК МИ ПРОЇБАЛИ ЄВРОПУ”.
- Ющенку - так, Януковичу - фак! - радісно читає хтось із перехожих напис на нашій хусточці.
- Ага… - сумно посміхаюся я і відразу ж похоплююся, що слабнути зараз не час.
- Я не впізнаю свій голос, ти знаєш? - кажу Аскольдові.
В мене болить серце і чомусь нижні зуби, я думаю про те, що в дітей, сильних чоловіків і гарних жінок на Майдані Незалежності намокли зараз ноги. Дивлюся, як навскіс падає з неба мокрий сніг і не розумію:
- Чому Бог посилає нам цю погоду? Ватикан же молиться за Україну…
- Ага, - погоджується він. - Іще за нас молиться Шрьодер, Квашнєвський, США, Грузія…
- Знаєш, - кажу Аскольдові, - ненавиджу цю революцію за одну річ.
- Яку?
- Ту, що треба колготи під штани вдягати. І в них запихати футболку. Тоді ти як ковбаса і тобі незручно. Інакше - холодно.
- Угу… - він колготів не вдягає і в нього вже болять нирки.
- А знаєш, за що люблю?
- Ну?
- За те, що тепер я знаю: в українців є нормальні обличчя. Обличчя нелохів. Несірих, незашуганих. Вони не бояться яскравого кольору з рота після сну? (Вибачаються одне перед одним, коли наступають на ноги). Обличчя не-натовпу. Кожен прийшов за чимось своїм. Не за стадним. Прийшов і приїхав, бо не хоче, щоби його і надалі мішали з постсовєцьким невмирущим лайном. Кожен уже змучився встилатися за свою Батьківщину.
Такої сили і незламності я не чекала. Ніхто не чекав.
На стіні підземки перетину Хрещатика й бульвару Хмельницького хтось намалював барвистий листок канабісу і написав одвічне “LEGALIZE!”
- Ну, ясно. Якщо все, то й відразу. Легалізуйте маріхуану, і через кому тоном вибачення “I LAVE YOU”.
- Ну, і як тебе не любити, народе вкраїнський?!
- Ага. Ти любиш. Систематично. - (Натякаю на наш якісно-регулярний секс). - До речі, валимо завтра пікетувати посольство твоєї родіни-матєрі?!
- Валимо! - з готовністю відказує Аскольд.
- Домовилися. Головне, проснися завтра, революціонерка. А то потриндіти ти любиш, а потім дрихнеш до першої.
- Акі багєма срана, нє?
- Акі багєма. Срана.
Відтак ми дуже довго не можемо заснути - нервове перезбудження. В кожному ритмічному звуці вчувається скандування мільйонної туси.
- Хочу, щоби це ніколи не скінчилося, - каже Аскольд, - бо такої революції ще світ не бачив.
- Угу.
- Вона як та баба ваша з колони 49 - 3 вінком на голові, з караваєм у руках, із батоном в зубах. Тьолки в норкових шубах носять термоси, студентам, братва роздає цукерки - їбанутися!
Я загадково посміхаюся. Чи просто щасливо посміхаюся.
Щасливими в ці дні були не тільки охуєнні чуваки з наметового містечка чи лобур типу нас із Аскольдом. Відверті підараси та ловили свій кайф від революції.
- Ой, та ви що! - з піною на вустоньках ріденьким-гиденьким пушком вихвалявся перед одногрупницями Тарасик Керечан із Закарпаття, - та нащо було додому їхати?! - (Це про те, що навіть у його КНУ з явно-славно прокучмівським ректором студентів відпустили з пар на мітинги).
- Мені мама дзвонить, питає, та чо ти додому не їдеш, а я їй: МАМО! ТА ВИ ШО!!! Я ТУТ СТІЛЬКИ ГРОШЕЙ ЗЕКОНОМИВ - КОЖЕН ДЕНЬ ЇЗДИВ З ОБЩАГИ НА МАЙДАН ПОПОЇСТИ!
Підарок- викладацька підлиза Керечан гордо заявляє про те, що він: “Кар’єрист, так. І одного дня я стану депутатом”.
Р.S.
Тепер, коли ті всі події вже в історії, результати починають проростати, а помаранчевий колір, попри колір революції, зробився кольором попси (масовий продаж шаликів-шапочок-футболочок для дєвочок, що в холод сиділи вдома, а тепер швиденько підмазалися під кон’юнктуру: “ми - дєті рєвалюциї!”), все здається трохи нереальним.
Групи штибу “Капітан Пемзи” зібрали нехилі дивіденди за свій могутній піар на Майдані, під помаранчевих подій. Чувак, що волав: до вас не як політик, а як простий музикант прийшов!!!” (правильно, бо який ти, на хрєн, політик, слинявчику?) тепер за концерт своєї групи бере 50 тисяч долларів, а не 20, як раніше.
15 канал - канал небрехливих новин - який всі і так дивилися, підтримували і любили, в особі директора Юрія Тиця відмовляється “дати в ефір кліп українського альтернативного гурту “Пухнасті Насті” замість кліпів одного російськомовного співака (гроші за їх ефір уже заплачено, він просто благородно захотів подарувати пацанам ротацію). Аргументував це шанований так: “Якщо ми вас візьмемо за ці, що він уже нам заплатив, гроші, ви не заплатите нам більші гроші, а в цьому сезоні (у нас же рейтинги піднялися!) ми вже беремо більше. То нащо нам на вас втрачати?!” Така от, хлопці, українська ідея, пиріжки і пончики.
Наше авто з російськими номерами часто-густо підрізають, притискають до обочини і облаюють із вікон чуваки з почепленими аккурат після остаточного оголошення результатів виборів (Ааааа! Лучьше позна, чєм нікагда-а-а!!!) помаранчевими стрічками.
Смішно і весело. Але ми чекаємо. І віримо. І не хочемо звідси нікуди валити. Ми як те грузинське немовля, що народилося під час грузинської революції. На час наших подій малечі сповнився один рочок. Батьки стільки часу проводили коло приймачів, слідкуючи за українським помаранчем, що ледь не найкращим словом із лексикону дитинчати було слово “Ю-ЩЕН-КО!”
Hm. It’s not about loyality. It’s about hope.
джерело: скан, для “Бриколаж”
18 жовтня 2006 р. 19:39:15
Що мені найбільше подобається у сучаному фа-антифа протистоянні, так це протистояння мистецько-естетичне…
18 жовтня 2006 р. 19:48:32
Fayno, de vziaty ves tekst?
19 жовтня 2006 р. 00:50:42
Цей текст Карпи ще не найгірший…
Я застосовував до Карпи і Жадана, Родіонова і Дністрового поняття “дегенеративна література” і застосовуватиму тому, що ці люди виходять на публічний рівень з описом нашого повсякденного дибілізму як такого, що є нормальним, і не пропонують ніяких рецептів вирішення проблем. Людина, читаючи таке лайно, не здобуває якогось орієнтиру. Хтось скажу, що вона і не має його здобувати, бо тіпа морально автономна. Але як не дивно мистецтво в широкому розумінні сьогодні чомусь сприяє тільки психологічним розладам, нігілізму та іншим непотрібним речам.
Мазепа, різниця в громадянській позиції є тоді підстава для обструкції, коли література художньо (тобто без аргументів) як імпліцитно “нормальні” виставляє свої описи дєгерства.
Розрізняй розуміння таких текстів у людини підкованої в ідеях, життєвому досвіді, в орієнтирі на чесноти та ПТУ-ка, який мені, заливаючись горілкою, цитував Подерев янського. Останній - політично і соціально безперспективний в принципі, бо позиція, що виходить за межі його життєзабезпечення - маячня, дурня, непотріб, видумка тощо.
Тому коли пишеш і взагалі читаєш такі речі будь критичним.
Іще одне: не порівнюй цю дурепу із Забужко, не той у неї рівень.
Праві і ліві сьогодні вбільшості продажні і їм однаково, що там село здихає тощо.
19 жовтня 2006 р. 13:31:52
З такими дівчатами, матусями, бабусями як Карпа, навіть “квітень”,нашого народу — хлопці, залишаться скоріше фактично самі, шоб не заводити дурепне потом”я.
19 жовтня 2006 р. 22:38:42
Карпа може зірок і не хапає, до Забужко їй дійсно далеко, але не така вже вона паскудна, як ії малюють, описує своє життя, тощо. Якщо українським “мачо” такий опис не подобається, то хай глянуть в дзеркало, а не на Карпу нарікають…
19 жовтня 2006 р. 23:00:39
Дмитрові
Не треба цих примітивних художніх порівнянь, - це не є вячорка літератури, - аргументуй, що її література чимось позитивна. Тоді буде розмова.
А про те, що в широкому історичному контексті така література 1) засвідчує повільний перехід від пострадянського маргінесу до чогось ще неокресленого нового 2) відтак непродуктивна з телеологічних міркувань - нам потрібна Україна освічена, громадянськи активна, тому морально відповідальна, а не дєгерська в позитивних описах Карпи.
Карпа - це сьогодні, а тому - минуле.
А що буде - робитемимо і бачитемимо.
21 жовтня 2006 р. 00:58:33
Текст - фгня, м’яко кажучи.
Чим ця белетристика краща за Марініну-Устінову-Донцову-Донцова? Тим, що ТУТ Є МАТЮКИ?
От мене звеселяють наші сучасні “постмодерністи”. Вони ж нічого не мають спільного з їх євроколегами. Не дарма філологи радять вживати термін “поцмодерністи”. Мрже Карпа і файна кобіта, але краще б займалась і далі музикою.
Якщо хочете дізнатись, що таке постмодерн, читайте майстер клас від Поповича а потім вже оцінюйте, як можна класифікувати ЦЕ. Між іншим, тов.Квітень, почесне звання “дєгера” ще заслужити треба.
21 жовтня 2006 р. 02:17:23
Бардзодзеньк каталонцеві за посилання на Миросю Поповича, але більш щірішого демагога-тамади на бенкеті під час чуми, і, більш досконалого апологета (у порівнянні хочаб із Карпою)громадянського суспільства, годі й шукати за нього. Ікла миротворця, що тримають конституцію буржуазного українського суспільства. Гуманіст проти гуманізму.
Ліпше почитайте статті Захара Поповича.
21 жовтня 2006 р. 11:56:23
фото заходу
Жадан и Карпа заряджають в “Купідоні” новий “Карл Маркс тур” та презентують нову книжку Жадана “Капітал”…
21 жовтня 2006 р. 15:31:04
Справді, можу передати вітання за спільність думок другу Каталонцю! Ми вчора на естетичній дискусії в НА цілком так само оцінили всю цю фігню, яка справді не тягне на якісну літературу, а є просто примітивним словоблудством і епатажним текстом для несформованих підлітків. Подервянський кращий. Рекомендую дивитись в традиційну “праву” літературу - Марінетті, Готфрід Бенн, В.Батлер Їтс, Лоуренс, Е.Паунд, Т.С.Еліот, з українських - наприклад - вся празька квадрига і т.д. Ця література взагалі не має ніякого лейбу, крім хіба що жовтяка. Постмождерн має свої рамки і те туди не входить. Читайте хоча б У.Еко чи навіть вже Пєлєвіна (Андрухович до них, як на мене, не дотягує…) Білодід шось знову невнятне промичав… при чому тут Попович - тут ходить про обєкт розмови - не подобається - давай іншу критику! А взагалі, як на мене, Жадан такий анархіст, як я планокур :) Тобто він швидше просто планокурі для цього шукає виправдання … в анархізмі…
21 жовтня 2006 р. 16:32:39
Карпа - совість української інтелігенції!!!
21 жовтня 2006 р. 17:43:53
До О.М.:
Яка інтелігенція - така і її совість! :) Тут швидше можна сказати - совіть підростаючої укр.інтелігенції, оскільки її читацька аудиторія в основному ранньо або пізньопідліткова. Але на хіра стільки слів про таке гімно? Я б краще побакланив про Грамші, наприклад, або хоча б про Неруду…
21 жовтня 2006 р. 21:49:15
Є “високий стиль”, а є “низький”. І те, і інше є необхідною складовою культури. Декадентський нігілізм Карпи чи Жадана(хоча досить умовний і дуже комерціалізований нині)є цілком адекватним зразком “низького стилю”, покликним бодай частково підважувати основи набундюченої порожнечі нашої “псевдокласики”…
21 жовтня 2006 р. 23:55:24
Юрко. Ти оцінюєш Андруховича політично. Яскрава соціал-ліберальна складова його СЬОГОДНІШНЬОЇ публіцистики для тебе важить більше ніж його поезія. Це тому, що ти надто молодий і не пам”ятаєш його на початку 90-х. Тоді він був виразно близький правим. Із віком люди (так буває ) розумнішають. Може і ти станеш розумним. ;-)
Все одно він кращий або один із найкращих ЖИВИХ поетів якого ми маємо.
22 жовтня 2006 р. 18:06:19
Ваван - скільки ж тобі років, шо ти мене так мудро і пристаркувато повчаєш? Я памятаю його в 90-х, як і Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада в рожшифруванні). Крім “Московіади” не бачив чогось нормального. До речі - він тепер кається за цей твір і його стидається. От так. А про яку правизну ти говориш? Це маяня в контексті Андруховича взагалі? Шо ти взагалі вкладаєш в це поняття? Можу ще повірити в патріотичність (обмежену і умовну) згадуваного автора, але в якусь правизну? Соціал-ліберальна складова - класичний центр в економічному сенсі взагалі то…
22 жовтня 2006 р. 23:31:50
Погоджуюся з Юрко_М: Карпа як совість нашої інтелігенції показник суті її взагалі.
Вірно каже О.М., що в принципі така низького стилю література бути може, але на дідька це виставляли: якщо для ознайомлення - от, дивіться є така тема, - то ще бути може, але ж не з оцінкою “ось наш літературний прапор”!
І справді, Мазепа, навіщо оцінювати плінтус за стелю?
24 жовтня 2006 р. 13:41:45
Хоч вбийте, не бачу в Карпі якогось вартісного хвеномену сучукрліту. І не тільки. От гра на публіку, пови**бувацця, поспівати, то да, то в неї добре виходить. Канєшно, викладати на папері свої думки нікому не забороняється, але ж тре фільтрувати,бо ж не кожне лайно від аналітики достойне критики.
24 жовтня 2006 р. 23:53:12
Краще дивіться вірші, які я поставив на мазепиному віршику Малишка про Еспанію
27 жовтня 2006 р. 15:59:13
Питаєш: “Років, скіко?”
Відповідаю: “Всі мої.”
Щодо лібералізму. Реально всі українські праві до вибриків Тимошенко у 2004-2005 роках були і є лібералами. Я не знаю таких нацдемів, хтоб заперечував необхідність ринку та святість ринкової економіки. Іще КДБ на прикінці 80-х початку 90-х почало прищеплювати російським та українським правим “піночетівщину”. Робилося це вельми успішно. Якби не відверто кращі економічні показники “лівих” приватизаторів у Чілі та не численні корупційні скандали і із передачею монополій “ідейно близьким” генералам, то таранділи б про це і нині.
Насправді. Цінностні речі у Андруховича помінялися. І це очевидно.
Далі. Я писав про поета, а НЕ ПРО ПРОЗАЇКА. Боюся, що із твоїм віком я помилився. :-) СЛАБУЄШ НА ОЧІ. А це вже ознака СТАРОСТІ.
20 березня 2007 р. 10:25:24
На мою думку Карпа - це буржуазна хуйня. З інфантильним розумінням суспільних реалій, з мажорськими понтами, а “контркультурність” там лише в матюках. Жартів тупих багато.
Думаю, що якби в мене було стіки бабла і звьязків в шоу-бізнесі, то мабуть би я написав щось подібне. Ну може трохи гірше.
Таку бездарну писанину, створену заради бабла і визнання серед дєвучок-першокурсниць, які нічого в житті не читали і вірять, що “це вони всіх мали”, а не їх, слід і називати “дегенеративним” мистецтвом.
А Дністровий і Жадан - аффтарітєтні пацани, які всіх захуярять своїм талантом.
20 березня 2007 р. 14:53:09
Почав читати і зовсім не пре, он прочитав москаля Полякова і шовініста “Грибний цар” - сподобалося більше. Може ще зміню думку…