Сергій Жадан

АНОТАЦІЯ. Дорогий друже! Ти тримаєш у руках надзвичайно цікаву й пізнавальну книгу, котра, в разі правильного засвоєння викладеного в ній матеріалу, допоможе тобі, не лише в теорії, але й на практиці, краще зрозуміти принципи та тенденції розвитку соціально-виробничих відносин у сучасному суспільстві. Розроблена й написана гуманітарно-технічним відділом Донецького обкому партії, книга ця стане кращим другом і порадником тобі на перших порах твого долучення до непорушних процесів діалектики й перманентного розпаду капіталу, прозірливо передбаченого товаришем Троцьким Л. Д. Читати далі »

Петро Голубенко

Українська національна революція 1917-1920 рр. відкрила нову добу в історії України - нову не лише за календарем, але й з новим духовим змістом. Кожна доба виявляє своє лице і свій новий духовий зміст у пануючому патосі і стилі доби, в характері нового покоління, в панівній ідеології свого часу. Всі ці показники пореволюційного часу являють собою новий образ України, порівнюючи з дореволюційним часом. В огні і бурі революції відбулися глибокі зрушення в свідомості українського народу і перетворення елементів його душі і духу української нації. Сталося чудо державного відродження України. Читати далі »

Микола Хвильовий

До слобожанських Млинків підійшли могутні ліси Полтавщини і за три верстви зупинилися. Стоять стіною, хмуряться. В гущавину доріжка по папороті, повз сизі кущі, до Солонського Яру. Солонський Яр: як і село. В селі пахтить дубовим молодняком, стоїть над яром — селом, а нижче в провалля поплентались стрункі й темні явори, і тільки за десять верстов виринають, щоб мовчазно відійти на захід, на південь. Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночі хмари зникають за проваллям, тоді Солонський Яр горить огняни-цями — і ліс, і село, і небо. Тоді горить, чарує папороть. Солонський Яр — природна фортеця. Солонські острожники казали: — Є Холодний Яр, це — Солонський Яр… Атож… А в Млинківській волості скаржилися: — І сукині ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш їх відтіля. Чухали потилиці. Збирались на сходку. Міркували. Іще чухали потилиці. — Яку тут прахтіку зробити? Га? Запетлювали, як той казав… …Коли приходить ніч, Млинки напружено дивляться на темну стіну полтавського лісу й чекають. Але невідомо, в яку кошару забредуть солонські вовки. Тільки вранці шумить село. Вранці дізнаються, кого обібрано «до цурки». …Стоїть могутній дуб на півдорозі до лісу, а до нього сіріє ранковий шлях, од вітряків, перехиляється на ділянку молодняку. …У немите вікно волосної Ради дороги майже не видно. Савко Гордієнко, безусий голова з гострим обличчям, подивився у вікно й підійшов до натовпу. — Ну, що? І сьогодні обібрано кого? — Аякже: Матвія Юхименка. Підійшов ще один селянин і безпорадно розвів руками: — Не інакше, як дивізію треба сюди. Притакують. У кімнаті смердить архівним папером, а писарчуки перами риплять. Савко вдарив себе по чолі: — От напасть… Прийдеться воювати. Згодились. — Дивіться, вам видніше… А що напасть — то правда. Читати далі »

Андрій Рєпа

Якщо війна зіштовхує і консолідує суспільство супроти «зовнішнього» чи «внутрішнього» фізичного ворога, тоді телебачення об’єднує спільноту супроти ворога метафізичного (уявного). Оскільки сучасні війни стають принципово ідеологічними («телевізійними»), жертви і переможені вороги складають надлишковий дериват від політико-економічної «першосцени» (справжнісінького холодильника для «гарячих» емансипаторських ідеологій). Капіталістичну ідеологію війни (буття-для-смерті) можливо здолати не поспішною підміною однієї ідеології иншою – хай навіть пацифістською, – але свідомою побудовою революційного суб’єкта дії та суспільно-історичної тотальности (буття-безсмертним). Читати далі »

Георгій Касьянов

У цьому нарисі автор не ставив перед собою мету дати вичерпний аналіз українського націоналізму як суспільно-історичного явища. Ця проблема потребує окремого, можливо й не одного, дослідження. Ми звернемо увагу лише на певні її аспекти, які, на наш погляд, мають важливе значення для формування відносно нової аналітичної структури, в основі якої — вже відомі нам теорії нації і націоналізму. Читати далі »

Лілэ Гандзі

Як мы ўбачылі, сутыкненьне з фэмінізмам прымусіла посткаляніялізм выпрацаваць больш крытычную і самарэфлексіўную адзнаку культурнага нацыяналізму. У гэтым раздзеле мы разгледзім некаторыя падставы для посткаляніяльнай абароны антыкаляніяльных нацыяў. Агульна прызнана — нават самымі “касмапалітычнымі” посткаляніяльнымі крытыкамі — што нацыяналізм быў важнай азнакай змаганьня за дэкалянізацыю ў трэцім сьвеце. Таму пры ўсіх сваіх агаворках што да культурнага партыкулярызму Саід дапускае, што: Читати далі »

Рейнгольд Оберлерхер

Патриотизм и национализм, слова по происхождению латинские, стали означать в немецком языке любовь к своему Отечеству и любовь к своему народу. Слово «национализм» восходит к словам natus, nata (то есть «родной сын», «родная дочь»), а эти последние указывают на природное, естественно рожденное как таковое.

Национализм в качестве принципа мироустройства подразумевает органически сложившийся, естественный политический порядок, в состав которого входят сообщества сородичей, людей одного и того же рода. Другими словами, национализм – это народолюбие [Volksliebe], или говоря точнее, народное самолюбие. Национализм дополняет патриотизм таким образом, что рядом с любовью к Отечеству становится любовь народа к самому себе. Рождение наций связано с материнским началом (неслучайно по-немецки «родной язык» означает буквально «материнский язык»), тогда как патриотизм – с наследуемой от отцов землею, с правом собственности и имущества, с верховенством на определенной территории и с суверенитетом этой территории. Читати далі »

Юрій Бойко

Загальноприйнятим і вже досить виясненим є твердження, що український націоналізм, як світовідчування і як система ідей, зродився набагато раніше, ніж виникла Організація Українських Націоналістів.

Націоналістична свідомість була фактом, що гнав визнавців до створення організованого руху. Однак, самий процес організаційного оформлення націоналізму ставив стимулом у розгортанні сили ідей, у їх визріванні і збагаченні.

Те, що ідеологічна проблематика знаходить широкий вияв у органах “Національна думка», “Розбудова нації» саме в другій половині 20-х рр., є явищем не випадковим: саме на ці роки припадає також і період організаційного кристалізування націоналістичного руху.

До середини двадцятих років існувала українська націоналістична ідея і націоналістичне світовідчування, але ще не було націоналістичної ідеології і націоналістичного світогляду. Лише в двадцятих роках націоналізм піднісся на рівень філософського усвідомлювання цілости життєвих процесів, з тим, щоб рівночасно, а особливо вже у 30-х рр., світоглядові засади прикладати до стратегічних і програмових завдань. Читати далі »

Микола Хвильовий

Повітове місто, де пахне Гоголем, у переліг перекинулось. Осіло. Коли летять буйні, арештантські весни, повітове місто живе нутром: не вилазить з будинків, плодить діти, ходить до церкви, а ввечері п’є чай з блискучого самовара. Увечері в тихому затишку міщанського добробуту шипить самовар: — Ш-ш! І зимою: — Ш-ш! І літом: — Ш-ш! І восени: — Ш-ш! Це тиха надмрійна пісня обивательського щастя. А апогей його — канарейка в клітці. …Над повітовим містом промчалась революція. Зламала декілька вікон, зруйнувала чимало будинків, розбила гурт сердець і помчалась далі. …Все йде, все минає й відходить, не вертається, а обиватель знову намагається впірнути в бакалійний сон старосвітського галантерейного життя. Але сон неспокійний буде, сон тривожний буде: чує обиватель — блукає містом хтось невідомий, хтось арештантський. І каже він, зідхаючи: — Да, шерочко. Читати далі »

Андрій Рєпа

Кажуть, уже знову не модно критикувати світ: годі його пояснювати, треба змінювати… Але реально змінюють цю країну кримінальні «братки», а інтелектуали, ніби залишаючись осторонь (так краще видно), зазвичай прагнуть усе пояснити і впорядкувати: в давнину – окропити світ свяченою водою, в модерні часи – виправдати чи затаврувати його на суді історії. Читати далі »