Дмитро Корчинський

Проблематика насильства є ключовою в сучаснiй системi мислення в межах колишнього СССР. Сяк-так, без теоретичного пiдгрунтя, пiд пресiєю життєвої практики „совки” вирiшили дилему першого ступеня: „бити чи не бити?” Хто може — б’є, багато не задумуючись, хто не може — вправляється в насильствi. Та перед дилематом: „вбивати чи не вбивати?” вiдступають всi. Читати далі »

Ернст Заграва

Індустріальна революція і спричинене нею прискорення економічного розвитку призвели до нечуваного зростання економічних одиниць — компаній. Соціальні революції, так само, як і реформи, що слідували революції індустріальній, призвели до послаблення держав як елементів соціальної системи. Соціальні революції несли демократичні свободи, усували державний контроль, але, послабивши державу, вони поставили її у залежність перед компаніями, що зростали. Читати далі »

Ален де Бенуа

У 1933 р. французький письменник Франсуа Ле Грі (Francois Le Grix), що був присутнім на виступі Гітлера у Берліні, так писав про враження, справленим тим на нього: „в його обличчі, ході відчувалося стільки впевненості, щирості, бравади, що це примушувало багатьох дам називати його „чудовим хлопчиськом””. („Двадцять днів з Гітлером”, вид. Grasset). Читати далі »

Оксана Забужко

Вживати автоцитату замість епіграфа — то, звичайно, моветон. Перепрошую читача: цей прийом знадобився авторові задля суто настроєвого впровадження в тему, що сама собою вже вичахла й давно не спричиняє викиду в кров надлишкового адреналіну у знудженого вкраїнського інтелектуала. Залишаються, проте, вірші — як нагадування про те, чим і як ми колись жили. Повсякчас пам’ятаймо: вірші — таки залишаються, і з ними — не полемізують: то, сказати б, арґумент nес plus ultra. Читати далі »

Микола Міхновський

Кінець XIX віку визначився з’явищами, що характеризують новий зворот в історії людськости. Ці з’явища свідчать за те, що п’ятий акт великої історичної трагедії, званої „боротьбою націй”, вже начався і закінчення наближається. Ті з’явища — це уоружені повстання зневолених націй проти націй гнобителів. На наших очах відбулися криваві повстання Вірмен, Кретян-Греків, Кубанців і нарешті Боерів. Читати далі »

Сергій Квіт

Для українців XX століття розпочалося і потім відбувалося під знаком промови Миколи Міхновського „Самостійна Україна”, в якій він проголосив насамперед дві сакраментальні фрази: „Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі”. Також: „Україна для українців”. З того часу наше суспільно-політичне думання практично не виходило поза рамки цієї парадигми національної і державної самодостатности. Читати далі »

Борис Стомахін, “Революційне Контактне Об’єднання” (Росія)

Отже, будівництво російської дамби до українського острова Тузла виявилось таки призупиненим і замороженим на декілька місяців. Очевидно, далися взнаки той грандіозний шум і міжнародний скандал, що його змогли підняти українці, аж до звернення в ООН. Проте, проблему, зрозуміло, до кінця не вирішено і вона ще випливе.

Примітивна, поверхнева причина конфлікта — небажання Росії платити за прохід своїх суден Керченською затокою, фарватер котрої знаходиться на українській території. Ще є якісь неясні розмови, начебто в затоці знайдені (чи передбачаються) заклади нафти. Проте головніша, фундаментальна, далеко не всім зрозуміла причина — зовсім у іншому. Читати далі »

Прес-центр СНПУ Харків

На з’їзд прибуло 207 делегатів з 15 областей України, м.Києва та м.Севастополя. З’їзд переобрав головою партії Ярослава Андрушківа. Прийняв рішення про розширення керівного органу СНПУ — Комітету Уповноважених до 17 чоловік.

В Комітет увійшли представники з Києва, Львова, Хмельницького, Дніпропетровська, Одеси, Кіровограда, Харкова. Читати далі »

Едвард Кінан

Історію цікавить, що ми можемо сказати про минуле і як нам хочеться про нього говорити, а також, що ми можемо сказати на підтвердження своєї позиції. Подібно до Бора, ми будуємо редуктивні моделі, аби унаочнити те, чого не здатні бачити; ми говоримо про хвилі й частинки, усвідомлюючи, що вони „насправді не існують”, але таке доповнення допомагає нам сформулювати, а читачеві усвідомити певні міркування про природу минулого. Читати далі »

Олег Гуцуляк

Різке збільшення чисельності русичів в ІХ — ХІ ст. на фоні зростаючого добробуту змушувало відправляти частину молоді, яка не отримувала батьківського спадку, бо він переходив до наймолодшого сина (т.з. право мінорату), на пошуки нових місць замешкання. Безумовно, діяв і фактор, визначений для пізніших часів терміном „козацтво”. Виселення молоді відбувалося організовано, групами переселенців керували досвідчені вожді, жерці та умільці, а сама молодь уже пройшла ініціацію та отримала у свій набуток усі технічні та духовні досягнення батьків. Читати далі »