БОЛЬШЕВІКІНГЗ: мілітарі-сни або нiхто не зробить твою полiтику, крiм тебе самого
Інтерв’ю lesik303 з Женєю ВОЛИНСЬКИМ
Після прем’єри на кінофестивалі „Берлінале” режисерського дебюту Мадонни – фільму «Бруд та мудрість», де сам себе зіграв екс-киянин Євген Гудзь, він же соліст гурту «Гогол Бордело», ЗМІ при будь-якій нагоді згадують про «українського панка за прєдєлами неньки». Ми ж розповімо про інших immigrant punk, також родом з України. Отже, Стокгольм, Україна, «Большевікінгз», Женя Bолинський. На думку автора, музика гурту справді заслуговує на значний клаптик уваги, такий панк зараз вже не роблять. Тут і кабаре, і шансон, і важкі гітари, і дєманіческі вокали. Сучасний панк-77, ой!, а тим більше поп-панк стає все більш стандартизованим і схожий на перегравання стандартів. Інша річ – варяги. Це музло не тільки для ошалілих підлітків, а й для революціонерів зі стажем. Кілька питань і відповідей.
Женя, розкажи трошки про себе, старше покоління київських ліваків з тобою знайоме особисто, а молодь могла тільки почути кілька пісень з нету. Коли і за яких обставин покинув родіну? Що можеш розказати про тусовку того часу?
За яких обставин покинув родiну - це питання на яке взагалi важко вiдповiдати. Емiграцiйнi служби завжди цим цiкавляться, але ж спробую вiдповiсти вiдверто нiби-то самому собi. Я поїхав розширювати горизонти свiдомостi при найпершiй можливості до свiту, де андерграунд та контркультура розвивалися, з Совку, поліцейської держави, яку всi тодi щиро ненавидiли. Ми ж тодi не знали, що капiталiзм – гавно, ми могли тiльки порiвнювати джинси з вiтчизняними штаньми та бачили, що там спiває Ніна Хаген, а тут нам міліція прагне обскубати хаєри. Тодi тусовка була не те що невеличкою, а мiкроскопічною i якщо ти бачив незнайому людину неформального зовнiшнього вигляду, так це вже був напiв-брат чи сестра. Це були смiливi маргiнальнi люди за природою своєю, багато хто з них вже неживий, наркотики, вони як вiйни, – беруть найкращих, ви пам’ятаєте мужнього панка Летучего, що вiн спiвав «Я ебал Украину!». Це був початок 90х, вiн вже тодi вiдчував жах перед нацiоналiзмом. Нещодавно помер Вася Гонтарський, теж герой тих часiв. Тодi ще не було нiяких поп-панкiв, вони були комсомольцями, як Вакарчук. Зараз, коли я вже знаю, що капіталізм – гавно, я розумiю яким мудізмом був совок і його КДБ. Нас усiх треба було брати на роботу для експорту свiтової революцii, а замiсть цього з нами боролися. Одного разу, коли мене, як поширювача анархо-преси, звинтили пiд метро Університет й вiдвезли на бесiду, менi пропонували стучать, а я тiльки мiг, що смiятися «якщо ви не можете менi зробити пропозицію, вiд якої б я не змiг вiдмовитися, то вашу органiзацiю треба зачинити». Вони не розумiли, питали, що я маю на увазi. А я їм вiдповів «Дивiться, РАФ працює, латиноамериканськi товаришi працюють, вони ж такі самi як я, таку ж музику слухають, а ви менi пропонуете бозна що”. Вони вирiшили, що я мудак, а я - що вони мудаки, цей наш статус кво залишається й донинi.
Якими були перші музичні спроби? Коли виник гурт, який його склад?
Гурт виник у 2003, декiлька разiв переформатовувася. Я тодi зустрiвся з Калле Моландером, другим вокалістом i клавішником i ми стали гадати, як зробити кабаре на сучасному саундi, по-перше грали з «болваном» і живими гiтарами, гiтаристом тодi був Руслан Радченко, киянин з Осло. Згодом ми зустрiли Дена Давиденка з семиструнною гiтарою К7 з дуже важким треш-саундом, контрабасиста Петтера Вiннберга та Фредрiка Хааке, супербарабанщика шведської рок-школи. Ми хотiли вiдчистити рiдний одеський фолькльор вiд урли та радянськоi зони, зі шведами це було легко зробити, бо вони не знали, що воно таке «русский шансон», а рiдна наша унца-унца їх дуже позитивно надихала. Тож «болван» вiдiйшов i саунд став повнiстю живий. Я завжди прагнув, ще з контркультурних часiв, перетворити вiршi на пiснi, щоб агресiя «як в Лєтова» була здатна смiятися «як Бабель», щоб вокал був нiби-то Аркадiй Сєвєрний одружився з Лемi Кiллмiстером. Менi особисто такого гурту і такої поезiї не вистачало.
Як можеш охарактеризувати власне музло? По настрою і подачею це, мабуть, панк, але як стилістично?
Ой, це важко! Як ми це не називали. Панк-кабаре, унца-панк, балкан-треш, унца-індастріал, гараж-кляйзьмер. Шукаємо рецепт тотальної музыки, шоб унца як в Одесі, шоб важкий рок як у Скандинавії (ні в якому разі не навпаки), шоб їбошило по всіх фронтах: ритуальному, сексуальному, соціальному. 21 століття, воно ж поки нових ідей не створило, просто перетасовує старі формати, ось ми теж перетасовуємо, доводячи до абсурду. Головне в цій справі ж зараз бути поверхневим, як попса, шоб було, як ви самі говорите, все стандартизовано. Нічого глибокого, хто будет в це все вникати? Ось і вирішило віче більшовікінгів якось-то одягнути всю цю порочну немодну глибину в абсолютно суррогатний бурлеск. Зі мною особисто взагалі все просто, я ж прийшов до музики з поезії, я ж хочу сховати друге дно. Коротше, обрали прагматичне. Та, взагалі як інакше, якщо сьогодні Фома, Андрухович, Забужко - це серйозне мистецтво, то ми, звичайно ж, суррогат, бурлеск, кітч. Дрібнішаємо у ногу з людством…
Де виступаєте, хто ваші слухачі, скільки берете за концерт ?
Виступаемо у рiзних клубах Скандинавiї, зараз у квiтнi збираємось до Нiмеччини, будемо грати на Гагарiн-партi 12 у Берлiнi. В Стокгольмi зiграємо 29 березня на фестивалi россiйського кiно «КиноРюрик», це буде у клубi КДБ. Це взагалi приємна мiсцинка, якщо будете в Стокгольмi, можете зазирнути туди. Там немає нiяких спiввiтчизникiв у адiдасi, чи тьолок-ялинок у золотi та на пiдборах, там звичайнi шведськi рокери, панки та просто культурнi люди якi полюбили схiдноєвропейський драйв. Беремо за концерт по-рiзному. У груднi 2004 у Гьотеборзi за виступ на пiдтримку тодiшньої української революцiї не взяли нiчого, ми ж не знали, що революцiя одразу стане реакцією. А за концерти в Нiмеччинi нам платять добре, ми не скаржимося. Одного разу погодилися грати за маленькi грошi на передвиборчу пiдтримку Лiвої партiї у Стокгольмi. Вилучати грошi в них було як «из болота тащить бегемота», вони чомусь гадали, що ми ідейнi – теж любимо радянську владу, як вони. Тодi нам довелося мобiлiзувати усю свою внутрiшню пiдступнiсть й застосувати есерськi методи давлiння та передвиборчого шантажу, тiльки тодi нам ледь-ледь вдалося вирвати по 100 евро на вiкiнга. Але незважаючи на цей випадок, можемо зiграти для лiвих за невеликi грошi, а для справжнiх анархiстiв мабуть i безкоштовно.
Чи є у «Большевікінгів» записи і як вони розповсюджуються?
Зараз буде сингл «ПЕСНИ-УЖАСЫ» на 4 мовах, там буде те, що на Спейсі переміксоване плюс ще дещо, буде готово до 12 квітня. Потім плануємо крупнокаліберний альбом. Будемо його продавати за великі гроші, а бідним раздавати безкоштовно, як Робін Гуд. А поки що є майспейс імені Тома Мердока й інші сайти, де нас можно кошерно і легально скачати - www.myspase.com/bolshevikings
З якими музичними, хоча тут, мабуть, доречніше казати про широкомистецькі колективи, співпрацюєте? З кого берете приклад?
Ой, це буде занадто багато «наших маяков». Том Вейтс, Висоцкий, Nina Hagen, Judas Priest, Курт Вайл, Dschinghis-khan, КМFDМ, Dead Kennedys, Эдіт Піаф, Лєтов, це ще далеко не всi. Мене особисто також надихають Омар Хайям, Мiларепа, Франсуа Вiйон, Еварiст Парнi, Саша Чорний, Готтфрiд Бенн, Алiстер Кроулі й це теж далеко не все. А спiвпрацюємо ми у першу чергу з Юханом Сюреном та його Дебка Студiос. З ним ми робимо ювiлейний альбом до 70-річчя Висоцького, де буде 13 нових перекладiв його пiсень на шведську. Ми спiвпрацювали одного разу з Театром Гiльотiна, супертеатром, що «живе, як заповiв Арто». Ми зробили модерне кабаре про Малюка та Карлсона, але не ідилію у дусі Астрід Ліндгрен, а правдиве. Такий тiнейджер Малюк цiкавиться свiтом, жiнками, музикою, травою, смертю і т.д. і Карлсон йому дає свої деструктивно-креативнi коментарi життя. Взагалi, ми готовi до будь-якої спiвпрацi на тлi кабаре-гротеску. Я був би радий зробити з режисером кабаре про НАТО, чому 5 мільйонiв європейских панкiв проти НАТО, але не тому, що вони за Путіна-Януковича. Якщо такий Мейерхольд-Брехт в Українi iснуе, я був би дико щасливий.
Чи маєш якісь життєві переконання, соціальну або політичну позицію, чому?
Так, я буддист i я анархiст, i це тiльки мiцнiшає з роками. Я глибоко впевнений, що побудувати Анархiю, Утопiю чи «гармонiчне суспiльство» неможливо, але до цього можливо наближатися, що нiякi заборони не можуть бути дiєздатними. Я дуже рано зрозумiв, що нiхто не зробить твою полiтику, крiм тебе самого, і що аполiтичнiсть – це розбрат, який вигадали постмодернiсти. Уявiть собi аполiтичного Гете, Хайяма чи Шекспiра. Я вважаю, що методи Мордехая Богрова та Фаiни Каплан можуть бути дуже корисними та медитативними, якби зараз якийсь революцiонер вiдправив би Мєдвєдєва-Путiна або Саркозi «на краще переродження» - це було б дуже красиво, це було б справжнім актом спiвстраждання бодхiсаттви до усiх живих iстот. Але нажаль, сучасний анархiзм не здатний породити такого Мурзика Васильовича, фахiвця та героя. Я переконаний, що наша свiдомiсть може визволитися з ланцюгiв матерii, як це зробив Будда. Це як закон Маркса про єднiсть і боротьбу протилежностей, або по-схiдняцькому Iнь-Ян. Ми живемо у дуалiстичному свiтi протилежностей, як у зонi, але є вiльна Нiрвана-Анархiя. Бо якщо iснує думка про визволення, то iснує й саме визволення. Як в анекдотi: Два советских еврея стоят и о чем-то разговаривают, мимо проходит третий незнакомый им еврей и говорит: «Не знаю, о чем вы говорите, но ехать надо».
До цих думок майже доходив Штiрнер. Але люди живуть у варварських уявленнях про Рай, Пекло, або ”ми живемо один раз і все”, а коли людина помирає, її «ховають» у землi. Такi уявлення - це результат монотеiзму (християнства, iслама, юдаїзма, атеїзма). В мене iнодi з`являється жага писати на парканах MONOTEISM SUCKS.
Усi вони мають спiльний погляд на смерть, сiм’ю і так зване суспiльство („Семья – ячейка общества”, Ф. Энгельс) та забезпечують це домостройне iснування. Вони заперечують перемогу свiдомості над смертю, а оскiльки перемога над смертю досягається завдяки сексуальнiй енергiї, вони проти сексу, згадайте завучів у радянських школах.
Протиставити цьому можна тiльки Небесну Революцiю, внутрiшнє визволення свiдомості. Звiсно, можна поширювати пропаганду серед мас, але доки на Небесах (в пiдсвiдомостi) диктатура, земна модель буде тільки вiдображенням диктатури небесної i нiяка земна революцiя не здатна це змiнити. Тому й виникають пiсля Російської Революцii «радянська» влада, а пiсля Помаранчевої – секретаріат президента.
Як справи з лівим рухом і контркультурними ініціативами у Швеції? Що чув про українські звершення?
Ой, куме, не питайте! Поганi справи з лiвим рухом i в Швецiї, i взагалi на Заходi i в Українi теж. Дивiться, сто рокiв тому анархiзм був вагомим фактором свiтової політики. Від Бакуніна, Кропоткіна, Махна щось залежало, вони були небезпечнi i знаходилися або у тюрмах, або у бiгах, або на лiнiї фронту. Зараз анархiзм не є вагомим полiтичним фактором, вiд анархiстiв нiчого не залежить, їх нiхто не боїться, а хто сьогоднi провiдний iдеолог анархiзму - Наумчик Чомський чи Хомський, як його лiтерами дiда Кирила? Вiн сидить у своєму офiсi, легально продає книги та лекцii, сплачує податки, а на виборах, здається менi, кривлячи серцем, голосує за демократiв. Вiн звичайно не сидить, за що б його саджати? – сучасна анархiстська iдеологiя i практика є цiлком безпечними. Боротьба за права жiнок, сексуальних меншин і т.д? Так мультинацiональнi корпорацiї прагнуть того ж. Їм же ж потрiбно всiх iнтегрувати у робочий процес. Коли я вчився в рекламнiй школi, нас навчали направляти рекламу на жiнок, бо жiнки вже заробляють грошi самi i взагалi жiнки – це авангард шопiнгу. Я жодним чином не проти прав жiнок чи гомосексуалiв, але чи є це предметом анархістської боротьби? Що в цiй ситуацii роблять анархiсти колишнього совка? Вони копiюють iдеологію захiдних побратимiв саме так, як постсовкове телебачення копiює захiдне.
От помiркуйте, колись, пiд час розвалу СРСР, у нас був шанс зробити новий крок у області ідей анархізму, виходячи з негативного досвіду як совкової, так і буржуазної системи. Петро Рауш в Пітері тоді цим займався, він був близький до нової духовної ідеї, но „вдруг откуда ни возмись вылетает в рот ебись”! З’являються персонажі з шведського SAC Syndikalisterna, проводять лікбез з синдикалізму, ситуаціонізму, готування вегетаріанської каші і раздачі її голодним анархістам колоній… і ось вже проходить установчий з’їзд Конфедерации Анархо-Синдикалистов, на нього збираються анархо-комірки з усього Совка, вони ще мало у що врубаються, але сукня-то вже по молодій зшита. Народився КАС. Пєтя Рауш у цій ситуації наважився на мужній крок і поставив питання про зміну назви організації у зв’язку з тим, що частина її членів не є синдикалістами. I тут вони усi як схаменулися, особливо Андрій Ісаєв, лідер московського КАСа. Коротше Рауша виключили, і з тих пір він став прикладом твердості в анархістських принципах і легендою Невського проспекту, яким ходив до недавнього часу, вже з Маршами Незгодних. Інші анархісти чомусь не ходять. Не думаю, що вони згодні, як єдинорос Ісаєв, вони скоріше просто бздять отримати в табло. А Рауш не бздить, але вже не веде ідеологічних взисків, у всякому разі я про це нічого не чув.
Тоді мені було боляче на це дивитися, я ж знав наскільки SAC запоров анархістську боротьбу в Швеції. Вони так р’яно «боролися» за права палестинців, що вимудрилися навіть посратися з ізраїльскими анархістами.
Інша спроба розвинути нову ідеологію була вчинена Дмитром Костенко у другій половині 90х. На сторінках “Чорної Зірки” він неодноразово описував, як західна влада маніпулює революційними організаціями й пропонував створити анархістську комірку-ложе за принципом змови, де б анархія була всередені організації, а зовні всі методи агентурної боротьби – за правилами цієї пiдступної Сансари. Але це був глас волаючого у пустелі. Я чув, зараз Костенко взагалі відійшов від анархізму.
А у сучасному українському випадку, мені здається, пріорітет повинен бути зроблений на користь боротьби з націоналізмом і цією мудацькою «нацiональною свiдомiстю», відстоюванні принципів космополітизму. Не менш важлива антиклерикальна направленість анархістів. У країні, де закон божий ломиться «у серце дитини» прямо з біг-борду, де за статистикою нема ні атеїстів, ні язичників, де православних процентів 80, уніатів - типу 15, інші 5 - юдеї, мусульмани й буддисти, але ми знаємо, що атеїстів - щонайменш 30%. Мій друг Антон Розенвайн давно пропонував відкрити храм атеїзму. Маркс - теж семітський пророк!
Що скажеш про наш «ЙАД»?
Cкажу, що менi дуже приємно, що нарештi в Києвi iснує анархiстський журнал, що радує око, скажу також, що з iдеологiї «ЙАД» отримує тверду двiйку за згаданих вище обставин, а от з естетики та за культурно-комiксну частину - чотири з плюсом. Якщо тиснути на цю педаль, можна завоювати аполiтичну богемну публiку, яку ви зараз вважаєте псевдопанками. Не треба їх засуджувати, краще як бодхiсаттва спiвстраждати та завойовувати. Менi здаеться, що зараз, коли Київ перетворюється з великого мiста на мегаполiс, є можливiсть митридатизацiї його йадом.
Не образився, що я порівняв вас з «Гогол Борделло»?
Нi, на що тут ображатися? Гоголь - нашi добрi друзi, в нас багато чого спiльного, вони теж емiгранти, анархiсти та кочiвники.
Коли варяги помандрують на південь, до рідної України, наприклад?
Як i минулого разу, як призовуть, так i з’явимося. Ми готовi порвати ваших Аскольдiв.
За цим дякую і прошу не ображатися, якщо щось вийшло не так. До нових зустрічей, і не тільки у віртуалі.
Дякую вам теж. Анархiя Uber Alles!
Точка зору відповідаючої сторони і питаючої не завжди збігається, але ця стаття є насамперед культурологічною, а не ідеологічною, то ж вважати її приводом для ідейних суперечок не варто.
http://livasprava.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=758&Itemid=1