Міграція, блукаючий жах
Субкоманданте Маркос
Наполегливо пропоную ознайомитися з цим коротеньким уривком. Він не дає відповіді на питання, що робити автохтонам в умовах глобалізації ринків праці, котрі незгідні справа називають “кольоровою окупацією”.
Натомість означує початок, себто корінь проблеми, на котру вже котрий рік поспіль робить акцент редакція Бриколажу.
Це неолібералізм, з руками у вигляді транснаціонального капіталізму і пальцями з місцевих “ринкових реформ”.
***
Раніше ми говорили про появу в кінці Третьої світової війни нових територій, очікуючих на свого завойовника (бувші соціалістичні країни), і територій, котрі повинні повторно завоюватися “новим світовим ладом”. Для досягнення цього фінансові центри розвивають потрійну стратегію злочинів та здичавілості: розпалюють “регіональні війни” і “внутрішні конфлікти”, капітали рухаються новими шляхами накопичення, і пересувають величезні маси трудящихся.
Результатом цієї світової окупаційної війни є рух міліонів мігрантів по всьому світу. “Іноземці” потрапляють до світу “без кордонів”, котрий пообіцяли переможці у Третій світовій війні. Міліони людей приречені на переслідування ксенофобами, перманентне погіршення умов праці, втрату культурної ідентичності, поліцейські репресії, голод та смерть.
“Від американської ріки Ріо-Гранде до європейського “Шенгенського простору” стверджується подвійна взаємозаперечна тенденція: з одного боку, для трудової міграції кордони офіційно закриваються, а з іншого – цілі галузі економіки перебувають між нестабільністю та гнучкістю, що є найбільш надійними засобами для залучення робочої сили” (Alain Morice, op.cit).
Під різними іменами і за певних юридичних відмінностей, ділячи між собою жебрацьку рівність, мігранти, біженці та переміщені особи всього світу є “іноземцями” – інколи їх терплять, інколи відкидають. Жах еміграції, якими б не були зродивші її причини, продовжує крутитися і рости на поверхні планети. Кількість людей, котрі знаходяться на обліку Верховного Комісаріату ООН по справам біженців, різко зросла від приблизно 2 млн. в 1975 році до більш ніж 27 в 1995.
Після ліквідації національних кордонів (для товарів) глобалізований ринок організовує світову економіку: вивчення і презентація товарів і послуг, так само як і їх обіг і вжиток, продумуються в міжконтинентальному мастштабі. Для кожної з частин цього капіталістичного процесу “новий світовий лад” організовує пересування спеціалізованої і неспеціалізованої робочої сили туди, де вона йому необхідна. Не маючи нічого спільного з “вільною конкуренцією”, розхваленою неолібералізмом, ринки зайнятості все більше і більше визначаються міграційними потоками. У випадку з робітниками-фахівцями, хоча, в порівнянні із загальною світовою міграцією їх число незначне, така “передача мізків” дуже важлива для концентрації економічної та інформаційної влади. Разом з тим, будь то кваліфіковані спеціалісти чи просто робочі руки, міграційна політика неолібералізма значно більше орієнтована на дестабілізацію міжнародного ринка праці, ніж на стримування іміграційних потоків.
Четверта світова війна своїм постійним процесом руйнування (знелюднення і відновлення) реорганізації викликає пересування міліонів людей. Їх долею будуть поневіряння з жахом за плечима, і для трудящихся інших країн вони стануть очевидною загрозою трудової стабільності, ворогом, котрого використовують для покращення іміджа господаря, і незмінним приводом для виправдання расистського абсурда, заохочуваного неоліберазмом.
джерело:
“Сім деталей світової головоломки”
переклад:
Мазепа
для Бриколаж