Бриколаж

В нашому полку прибуло. Нижче ви можете ознайомитися з колекцією музики тов. Андрія А.
Обмін згідно замовлень по еклектронці.

М-а

***

1. 2Tone Army
86 CREW - Bad Bad Reggae (1999)
Hepcat - Out Of Nowhere (2004)
No Sports - King Ska (1993)
The Heptones - In Love With You (1978)
The Paragons - My Best Girl Wears A Crown
Tokyo Ska Paradise Orch - Answer (2005)
Top Cats - Mr Donkey Paradise
Tribute To Madness - House Of Ska (2002)
сборник Skannibal Party 2005
Читати далі »

Ігор Карівець

Здавна правда нам відкрилась,
В серцях шляхетних утвердилась:
Давньої правди не забудь!
Ґете. Завіт

Хочу відразу застерегти, що споконвічна традиція не означає повернення назад, в минуле, чи конструювання “неоязичництва”, типу “Рунвіри”, якоїсь ідеології. Споконвічна традиція принципово не-ідеологічна і не зконструйована. Традиція буттює у Вічному Тепер і ніколи не минає. Йдеться про споконвічну традицію, а не про традиціоналізм (моє відношення до всіляких –ізмів-, я думаю, відоме читачам Бриколажу). Тут я погоджуюся з Аланом де Бенуа, що “сьогодні є небезпечним не лише зникнення язичництва, а його поява в примітивних або дитячих формах” [1, с. 17].

Хто посвячений і має шляхетну душу (посвяченою у споконвічну традицію може бути лише людина з шляхетною душею), той зрозуміє, про що йде мова; зрозуміє мову традиції, її правду, яка ніколи не вмирала і не знецінювалася.

Якщо звернутися до язичницьких культур, які є носіями споконвічної традиції, то виявиться, що вони приділяють Долі дуже багато уваги.

В українській язичницькій культурі Доля народжується разом із людиною і не покидає її до самої смерті. Від Долі не можна ні втекти, ні сховатись. Долі не можна ні завести, ні продати. Доля буває жіноча та чоловіча і показується в образі парубка та дівчини [2, 58-60 с.]. Бог наділяє людину Долею. Оскільки українці належать до індоєвропейської сім’ї народів, то слово Бог походить від санскритського дієслова bhag, що означає ділити, наділяти, а іменник Bhaga – частина, доля, а пізніше шастя, блаженство, божественну істоту; прикметник bhaga-vat – наділений долею, щастям, щасливий. Тому, робить висновок А.А. Потебня: “Слово Бог можна легко вивести з того ж значення кореня bhag, а саме із значення ділити, наділяти, а не із colere, venerare. Бог властиво означає частина, доля, щастя, а вже потім – божество. Зрозуміло, що похідними від Бог є значення щастя, частини, а не Бога, як Абсолюту, який трансцендентний світу” [3, 472 c.]. В принципі, Бог, в тому значенні, яким послуговуються сьогодні, є Тим, Хто Наділяє. В арійському суспільстві, як зазначає Ж. Дюмезіль, bhaga є завжди частиною, котру боги віддають людям або іншим істотам. Благочестиві завжди наділені бгаґою, тобто щастям [4, 78-80 с.].
Читати далі »

Дімон Африк

Після Ковалевського, “Вокруг света” і купи низькопробних туристичних нарисів тексти тов. Африка першими торують шлях властиво вітчизняної африканістики.

Сам прочитав і вам рекомендую.

***

Автентична частина майбутнього роману «Щоденник невдахи»

Цей щоденник – є своєрідним звітом про поїздку, яку автор здійснив влітку 2004 року (здається то був місяць лютий), між півднем та північчю Мозамбіку. Спосіб пересування – громадський транспорт, відстань – приблизно 6.000 км (туди і назад) за 11 днів.
Ах, забув нагадати, що цей щоденник не є карною справою автора, деякі описані події дійсно сталися, деякі можливо і сталися, але наприклад, не з самим автором, а з іншими, знайомими, мало знайомими чи зовсім незнайомими автору людьми.
У кінці, прохання до френдів не полінуватися і залишити хоча би невеличкі зауваження щодо прочитаного, вони дозволять автору покращити остаточний текст (коли він, автор, до нього дозріє).

П.С. Велика подяка письменнику Л.Д. та журналістці Т.М., які вже висловили свої зауваження, щодо цього тексту.

В певну епоху, люди вирішили стати
представниками Господа – та накоїли помилок.
Але Господь не мав з цим нічого спільного.
Паулу Куельу, “Бріда”

Мапуту

Перший день майбутньої подорожі. Встаю о п’ятій ранку і їду на рейсовому автобусі на імпровізовану автостанцію – просто собі добрячий шмат нічийної землі обабіч дороги на виїзді з міста. Зовсім поруч із цвинтарем, аби нарід не забував, про небезпечність користуванням послугами напів – підпільних автобусних компаній. А такими компаніями якраз і забита площа: десятки автобусів самих різних компаній, самих різних виробників і самого різного віку, які їдуть у бік півночі країни. (На південь їхати можна лише до кордону з Південно – Африканською Руспублікою (ПАР) та Свазілендом і їдуть з іншого місця. Але у ПАР повно криміналітету, а у Свазі повно СНІДу, тому будемо вважати, що там просто нецікаво). Сідаю в нестару ще “Тату” – націоналізований індійський мерседес, плачу 35 долярів спритному хлопу – кондуктору і віддаюся на волю Того Хто над Нами. Компанія обіцяє доставити мене у місто Келімане, що лежить приблизно за 1500 км від Мапуту на північ.
Поки кондуктор не набере 32 пасажири, ми не виїдемо, отож треба чекати. А за вікном вирує торгівля: хлопчики, дівчатка та дорослі дядьки з тітками носять проміж автобусів мінеральну воду та прохолоджувальні напої, транзисторні приймачі, ліхтарики та батарейки до них, вазелин та китайську зірочку, SIM карти мобільних операторів та кольорові шматки тканини, знані в Мозамбіку під назвою “капулана” (Різновид індійського саронгу, в країну привезений з Індії португальцями, жінкам заміняє спідницю).
Сім ранку – автобус наповнився людьми і ми можемо виїжджати. Слава! Сидіння набридло. Оскільки я їду сам, без жодних супутників, до мене підсаджують пасажира, що розмовляє по-англійськи. Судячи по пиці – житель Сомалі, жаль, але його дружина зовсім не нагадує Іман (дружина Девіда Боуї, сомалійка за походженням)!
Читати далі »

Дмитро Дундіч

Дмитро Дундіч презентує «МБА» (Запоріжжя)

Хто працює в бібліотеці, або часто нею користується подумає що це абревіатура Між Бібліотечного Абонемента. Та це не так. То російська абревіатура “МіраВова Братства Анархістав”. А яке насправді може бути об’єднання анархістів? Тільки братством і тільки світовим. Вигадав його самий давній з анархістів що мешкають в Запоріжжі, Володимир Кириченко – батько. Наш Батько без будь-якого культу. Що зробиш коли він таким виглядає.
Тих хто всерйоз наважується себе називати анархістом тут на запорожжі «три або чотири». Але хіба в тім річ? Де зібралось хоча б три анархіста може утворитись від однієї до сими груп з відмінними поглядами на одні й ті самі речі. До написання Уставів і Програм ми не охочі. Але то все не заважає нам відгукуватись на події в Україні, коли тобі вже дуже сильно на щось наступили.
Це вже «несвіжий матеріал», але оцінка подій напередодні третього туру президентських виборів 2004 року різними анархістами надасть можливість, тим хто цікавиться, скласти уявлення про спектр наших поглядів. Ми надіслали були цей матеріал В’ячеславу Азарову з проханням обговорити чи принаймні надрукувати його у «Набаті» САУ. Здається щось йому завадило це зробить. Це буває. Будемо знайомі.
Читати далі »

Артем Чапай

Одні з моїх найкращих друзів у Новому Орлеані - чорна пара приблизно віку моїх батьків. Познайомився з ними рік тому, в перший приїзд. Часто ходимо одні до одних у гості, чоловік вчить мене їздити на його машині і їм абсолютно байдуже, що я білий - ставляться, як до свого.

Недавно розпитували мене про родину, про країну. Заговорили, що хотіли б поїхати подивитися Україну, як воно і що. Чи не дорого, де найкрасивіше, чи багато злочинності, які жінки (звісно, це чоловік у відсутність дружини, посміюючись, обговорював зі мною), чи багато у нас чорних. Та й питає: (до мене ж там не будуть чіплятися?) Я такий: та ви що, у нас нормальні люди. А сам думаю: хрін його знає, ще напореться на Хрещатику на якихось йочиних “мальчіків”, дістане за те, що в нього інший колір шкіри. Може б то, сказати, що бува й таке, й останнім часом наче більше - але ж соромно. У нас же ж така гостинна країна! Традиційна українська гостинність!

Років 5 тому, коли вперше почав знайомитись із іноземцями, якось приємно було казати, що українська культура дуже толерантна, на відміну від, скажімо, російської, де вже тоді відчувалася ксенофобія. Зараз такого сказати цілком щиро не можу. Можливо, нові “патріоти” (часто й не україномовні - мені це найдуже, але суперечить їхнім-таки поглядам) не усвідомлюють, що набралися свого чи не від Росії. Можливо, вплив і не звідти. Річ не в тому.
Читати далі »

Андрей ЗДОРОВ

Национальный вопрос, т.е. вопрос о самоопределении наций, вставший особенно остро в последнее десятилетие ХХ века, к сожалению не получил в марксистской литературе последних лет сколько-нибудь серьезной разработки. Поэтому тот факт, что Интернациональный Коммунистический союз посвятил этому вопросу значительную часть своей Платформы, стоило бы приветствовать. Но, увы, предложенная ИКС трактовка национального вопроса оставляет больше вопросов, чем дает ответов:

“5. В то же время многочисленные революционные и национально-освободительные войны способствовали значительному прогрессу человечества, вовлекая в процесс самостоятельного капиталистического развития молодые государства, развивая в них национальную промышленность и быстрорастущий пролетариат. Однако, процесс глобализации мировой экономики серьезно изменил этот процесс. Ни одна страна мира не может больше развивать полноценным образом свою экономику, не вливаясь в единый процесс ее глобализации. Поэтому никакая освободительная война не может уже обеспечить ни одному народу национальной самостоятельности, а освободительные движения все более становятся марионетками тех или иных империалистических группировок. В этих условиях еще более чем когда-либо становится верным принцип, по которому никакое признание права наций самоопределение, как бы оно не было верным в принципе, не должно служить подчинению того или иного национального отряда рабочего класса “своей” буржуазии. Это право должны использовать революционные рабочие империалистических государств, для того, чтобы вести борьбу против подавления своим национальным капиталом, наций малых и эксплуатируемых. Лозунг рабочих всех наций, малых или больших: главный враг - свой национальный капитал, победа возможна лишь в единстве рабочих всех национальностей”. («Мировая революция». 2002. № 1(2). С.8).
Читати далі »

Л. Троцький – Л. Юркевич

Увага!

Спільника i прихильника знайшов coбi Юркевич ще лиш в ocoбi Л. Троцького-Бронштайна, та й то виключно на Грунті їx спільного ворожого відношення до Союза визволення України. На ґpyнтi цього ворогування до Союза між Юркевичем i Троцьким завязалося листування. В картці до Юркевича з дня 30. VI. 1915 пише Мануїльський, що вислав „Вістник Союза визволення України” Троцькому, i що той „напевно дасть відповідь” (правдоподібно на сторшках „Нашого Слова”). Можливо, що „Вістник” був пересланий Мануїльським з доручення самого Юркевича. В його apxiвi збереглися два листи Троцького до Юркевича, які ми тут наводимо в цілості, щоб показати, що саме вязало докупи всеросійського інтернаціоналіста з українським. Юркевич, видко, звертався до Троцького в cnpaвi якогось виступу проти „Союза” i пропонував якийсь „громадський” чи третейський суд над його діячами. Про це якраз i пише Троцький в свойому першому листі до Юркевича:

Уважаемый Товарищ,
Я разумеется готов оказать Вам необходимое cодействиe для выяснения физиономии „Союза Визволения Украйны”, но мне не вполне ясна цель предложения Ва¬ми общественного суда, тем более какого-либо третейского суда. Я в своей заметке в “Голосе”, Вы в „Боротьбе” сделали заявление о том, что Союз является агентурой австрийского генерального штаба. Украинские буржуазные патриоты австрийской ориентации с полным правом могут считать, что в такой характеристике нет ничего оскорбительного. Для них в конце концов дело идет о блоке с правительством, его военным аппаратом и его кассой. Принципиальные польско-украинские социал-патриоты, типа Дашинского или Ганкевича, имеют опять таки право „не стыдиться” своего интимного союза с военной властью. Если тем не менее политики такого сорта сочли бы себя оскорбленными нашими разоблачениями, их дело было бы вызвать нас на суд, при чем я со своей стороны категорически отказался бы от суда с этой буржуазно-националистической организацией („С. В. Укр.”), так как суд должен был бы разбирать вопросы о том, что политически допустимо и что недопустимо, а здесь у нас с ними нет никакой общей почвы.
Читати далі »

Каталонець

За дивним збігом обставин, я ознайомився з текстом, паралельно штудіюючи білоруський переклад Нісбетового “Консерватизму”. Нічого особливо цікавого, зважаючи на мою упередженість та заангажованість. Втім, на нього можна опертися, як на розгойданий водною стихією човен: не втопишся, але далеко не запливеш.

М-а.

***

У пересічного платника податків слово “традиція” викликає прості асоціації: різноманітні свята, фольклорно-етнічна тематика, звичаї певних спільнот і тусовок і все таке інше. Але поняття традиції цим не вичерпується, вона всеохоплююча і тоталітарна. Вона повністю відчужена від людини, традиція реальна і вона нас оточує. Традиція ірраціональна. Різноманітні “історики” і “народознавці” можуть годинами пояснювати подробиці того чи іншого ритуалу, традиційної моделі поведінки або системи взаємовідносин. Будуть вдаватись в подробиці походження, історії та етимології. Вам неодмінно розкажуть наскільки це “наше”, “притаманне”, але ніколи не пояснять раціональної суті явища, не побудують логічного ланцюга і не дадуть відповідь на головне питання “навіщо все це?”
Читати далі »

Здоров-Циганко

Власне кажучи, я погоджуюся з Висоцьким щодо «я не люблю, когда чужой читает письма, заглядывая мне через плечо”. Нижче приведена полеміка публікується, наскільки я розумію, з дозволу, принаймні, одного з авторів, тому опустимо етичні питання.

На чиєму Ви боці – рішайте самі. Я схиляюся до мультиплікаційної репліки: “А по-моему они одинаковы”. Їхні позиції – два ядра одного горіха.

***

От: “zyganko”
Кому: Дата: Sun, 28 Aug 2005 20:19:56 ‘0300
Тема: Шизанутому марксисту

Profile: Юліан Циганко, робітник,
Голова Львівської міської
профспілки “Захист праці”,
“Організація марксистів” (ОМ), Львів
Шановний добродію Андрій (тут і далі авторський шрифт виправлений – прим. Бриколаж), для початку вимагаю не називати мене пан, я як і так ненависні вам Українські патріоти з ОУН-УПА виступаю за Україну без пана і холопа!

Щодо націоналізму
Слова пісні (Україно, ім’ям твоїм не торгую) написав Іво Бобул, по національності молдаван, який прекрасно знає молдавську і українську і ще кілька, є патріотом України, тому що живе тут, як тисячі інших національностей, зокрема кримські татари, які зовсім недавно повернулись на рідну землю, але зразу ж почали вивчати мову, поважають державність і працюють на добробут свого і нашого народів, характерний приклад Мустафа Джамільов, який все своє свідоме життя прожив в Узбекистані, а приїхавши на Україну за один рік вивчив державну мову і спілкується в парламенті нею краще за деяких малоруських і є патріотом нашої Держави, а не якоїсь іншої, як багато хто з вас, типа червоних.
Читати далі »

МЛ Бриколаж

В Україні індімедійні структури маловідомі. На Заході вони грають почасти інтегруючу медіа-роль, оскільки містять повідомлення від носіїв різних соціальних та громадянских ініціатив. Їх звинувачують в координації антиглобалістського опору і тримають на гачку репресивних органів. Відсутність “штаб-квартири” нівелює спроби покінчити з непідконтрольним потоком альтернативних новин. Власне кажучи, Індімедія – це не сервер, сайт на ньому, збіговисько гламурних журіків і генеральна лінія партії. В першу чергу, це ідея, алгоритм, відкритий код, горизонтальний напас.
Більше розкаже втаємничений до цієї справи, тов. Чапай.

***

МАЗЕПА: Привіт, друже Чапай. Як там Новий Орлеан?

ЧАПАЙ: Привіт, друже Мазепо. Новий Орлеан, як на мене, й досі в дупі - точніше, бідні його квартали. Хто хотів, уже переселився після Катріни назад - але більшість будинків, скажімо, в кварталі, де я зараз живу - порожні та напівзруйновані.
Читати далі »