Славамір Адамович

ХЛАРАФІЛАВЫ БУНТ
Гэтым днём сьмецяры не пазналі
растапыраных вуліц кландайк:
скрозь асфальт палыны прарасталі,
дзьмухаўцы заклікалі на страйк,
штурмавала макрыца будынкі,
засланялі каштаны прастор,
буйных траў аксамітныя фінкі
праглi ўткнуцца ў чэрава зор,
пыл рамонкавы слаўся франтальна,
сьмецяры адступалі ў двары,
узрывала чаромха татальна
гарызонты барвовай зары.
Сонца! Сонца зь нябёсаў сьвяціла,
жыцьцядайныя npoмнi шлючы,
каб зялёная дзёрзкая сіла
залівала худыя хвашчы.
На шыньёны квітнеючых ліпаў
прызямляліся пчолы сям’ей,
а з карэктнага воблака сыпаў
ціхі дождж на квяцісты налой.
Паўставалі пялёсткау цунамі,
віравалі на кветках чмялі,
i ва ўлоньнях бутонаў сьлязамі
Н2О праступала з ральлі.
Читати далі »

С.Ф. Хмель

Цьому уривкові можна дати іншу назву – «соціально-класова структура УПА».
З нього стає очевидним саме робітничо-селянський, а не дрібнобуржуазний характер Армії Безсмертних, що, в свою чергу, не остання з вартих уваги характеристик, тим більше, що ці самі «дрібнобуржуазні елементи» у більшості своїй на час формування УПА вже «відпочивали» на Колимі і Північному Казахстані.
Виходячи з відсутності буржуазної бази можна забути полеміку відносно «лівого крила» оунівських теоретиків, позаяк після «Роланда» та «Нахтігаля», по тому карателів СС в Краї не залишилося єврейської буржуазії; після «Волинської трагедії» - польської, а першої окупації радянськими військами у 39-му – української…
Читати далі »

тов. Пересвіт

Природа - найвища цінність.
Подекуди вища за нації, класи та варнову систему.
Великі народи зникають, лишивши по собі легенду та пасіонарний геном.
Щоб виникли нові цивілізації.
Якщо всі заб‘ють на довкілля, який зміст казати про майбутнє України?
Хоч і „від Ла-Маншу до…”.
Бунт заради бунту, спрямований на захист тварин – це графіті на стінах історії.
Читати далі »

Костянтин Тищенко

Більшість читачів «Бриколажу» з цим текстом знайома. Для багатьох, не лише лівих, баски, разом з носіями кельтського ідентитету - символ опору і приклад для наслідування.

Що це? Сепарація від здорового глузду, артикуляція власних ідеологічних настанов чи майбутнє “Європи тисячі прапорів”? Перше, якщо ви догматичний прихильних так званих національно-буржуазних інсинуацій; друге, для прихильників визвольних практик у всіх напрямках; третє, емпірично можливе, потрібне та історично обгрунтоване, справедливістю, перш за все. Читати далі »

Святослав Вишинський

Проблема українського Сходу з кожним роком дедалі голосніше заявляє про себе. Попри гнилу демагогію політиків і патріотів, які вже давно перестали дивитись на Україну інакше, як через призму верби і калини, ми з вами розуміємо: пустими заявами і спробами відвернутись проблема не вичерпується. За ширмою культивованого і виплеканого самообману останніх 15 років кожен українець у своїй переляканій душонці відчуває страшну істину: там, де закінчується Україна, починається Схід. І це “там” з кожним роком все більше походить на “тут”. “Не заметили ли мы сейчас, что в самообмане мы были-тревогой-чтобы-избежать-ее?”
Читати далі »

Українська громада Республіки Мозамбік

04 – 08 вересня 2006 року, новий Посол України у Республіці Мозамбік, пан Володимир Лакомов (з резиденцією у м. Луанда, Республіка Ангола), відвідав країну з офіційним візитом, у ході якого він вручив ввірчі грамоти Президенту Мозамбіку, пану Арманду Еміліу Ґебузі.

У ході дружньої бесіди, пан Президент з теплотою згадував часи свого навчання в Україні. Водночас пан Арманду Ґебуза зазначив, що Україна та Мозамбік мають інтенсифікувати співпрацю на шляху реалізації конкретних двосторонніх проектів, зокрема через новостворене Національне Агенство України з питань міжнароднього співробітництва.

Окрім того, п. Володимир Лакомов провів робочу зустріч з Міністром Іноземних Справ та Кооперації (Др. Марія Алсінда Антоніу де Абреу), під час якої були обговорені питання двостороннього співробітництва у торговельно – економічній галузі, науково – технічній сфері, у царині освіту, культури та спорту.

07 вересня 2006 р., відбулася зустріч української громади Республіки Мозамбік з п. Володимиром Лакомовим, під час якої, українці країни, піднімали питання, вирішення, яких цікавлять громаду, а саме: можливість створення у Мозамбіку інституту почесного консульства України, вирішення консульських питаннь, створення виборчої дільниці у Мозамбіку під час виборів в Україні, тощо.
Присутні на зустрічі висловили задоволення фактом того, що Україна значно активізувала свою міжнародню присутність на африканському напрямку, адже наша країна внесла великий внесок у справу виборення назалежності африканських країн, зокрема країн португаломовної Африки. (Перші мозамбікські студенти почали приїзжати на навчання в Україну через посередництво національно – визвольного руху ФРЕЛІМО (Фронт Визволення Мозамбіку), ще у 60-ті роки). Разом з тим, під час зустрічі було відмічено, що громадяни України чекають від своєї держави більшого наближення та більшої фактичної присутності України на континенті через мережу посольств, консульств, культурних центрів та почесних консульств.
Після закінчення зустрічі, відбулася традиційна фотографічна сесія, під час якої пан Володимир Лакомов зфотографувався із присутніми, в свою чергу українці Мозамбіку позичили пану Послу успіхів у роботі задля добробуту України та висловили побажання, зустрічати українських дипломатів у країні, якомога частіше.

07 серпня 2006 року, м. Мапуту, Республіка Мозамбік.
Читати далі »

Славамір Адамович

СЭНТЫМЭНТАЛЬНАЯ СУСТРЭЧА НА ЛІНІІ АГНЮ
Я гляджу, якая ты сьветлая,
ты стаіш у промнях у сонечных,
папраўляючы кабуру пісталетную,
са знаёмымі пра штосьці гамонячы.
Я таксама апраўляю партупею, рэгаліі,
каб да цябе падыйсьці, паздароўкацца,
але кулямётнай стужкай ты, нібы каралямі,
бліснула насустрач мне, папярэдзіўшы: не высоўвацца!
І я стаю, чакаю каханую,
боты мае юхтавыя прыемна рыпяць,
стаю, трамбую зямлю ханаанаву,
каб заўтра снарадамі цёплую араць.
І вось паклікала мяне любачка
(а жоўтыя патрончыкі з ражка пок-пок
на травачку зялёную, як фасоля на сподачак),
паклікала й сама зрабіла першы крок.
І вось ужо разам ты, я і рэгаліі,
і прэч кабуру, і партупею з плеч!
І неяк раптам нікнуць вайны рэаліі,
бо ў рукі свае белыя бярэш ты помсты меч.
Люблю я гэту зброю, дальбог, непераможную,
халоднай яе ніяк не назавеш,
выходзь на поле бітвы зь ёй хоць ночку кожную,
хоць заваёўвай тысячы белых веж.
Гляджу, гляджу, каханая, якая ты сьветлая,
стаіш пад поўняю, пад сонцам ці дажджом,
і ўсё табе пасуе - хоць кабура пісталетная,
хоць новы аўтамат, хоць старое ружжо.
Читати далі »

Святослав Вишинський

Сьогодні увечері дивився програму “Новий Час” на “5 Каналі”. Гостями студії були професійний адвокат Тетяна Мунтян і професійний революціонер Дмитро Корчинський. Тема телепрограми - традиційний український паразит в особі державної бюрократії. На моє превелике задоволення пані адвокат до студії спізнилась, тому Корчинського вдалося послухати більше. Слухаючи лідера “Братства” я тільки підтвердив для себе той факт, що Дмитро Корчинський – це друга (після Фрідріха Ніцше) людина, яка змушує мене безапеляційно із собою погоджуватись. Навіть тоді, коли я цього не хочу. Якось пан Дмитро сказав, що “тексти - це дзеркала. Кожен читає себе, а не автора”. Так от це вірно і стосовно людей.
Читати далі »

Олесь Бердник

Класове коріння народної творчості
Соціально-побутова казка, згрунтована народом на власному суспільному контексті, несе незаперечні народницькі, себто інтуїтивно усвідомлювані класові складові, типу “ми vs. пани”. Це перший статевий досвід і його результат – проба дефлорації згаданої вище класово антагоністичної культури, незавершена, з огляду на захмелілий від тимчасових удач народний х.., вибачте, гумор.

Існує безліч варіантів соціальної та екологічної фантастики. Окрему нішу займають так звані футуристичні «утопії», покладені до бінарного алгоритму на кшталт «тоталітарне - лібертарне» суспільство (Мор, Капманелла, Єфремов). Одну з українських версій ми пропонуємо Вам – замість десерту, після казочки на перше.
Читати далі »

Фердинад Тьоніс

В ідейних ультра є, як мінімум, одна спільна риса.

Для традиціоналістів це єдиний “золотий вік” людства і єдина, існувавша в ті часи соціальна одиниця – “спільнота”.

Ліві про неї лише мріють, звертаючись до теорії соціальної ентропії і наступної появи справжніх самоуправних спільнот в майбутньому.

Тому теоретичний конкструкт спільноти – органічний сплав з традиційних цінностей і общинного самоуправління, плюс домішки з натурального сексу (прадавній український ритуал - серед сжатих колосків на полі), здорової екологічної ніші (коли образ тварини тощо детермінований власним, а не книжним, максимум зоопарковим досвідом) і свободи (цього органічного продовження координуючої життя первісного кооперативу, Традиції), як форми для наповненого змістом старого-нового життя.

Спільнота до неолітичної революції vs. після, помножена на змінну = дві, як кажуть в Одесі, “великі різниці”.
Тьонісова версія не дає відповіді на поставлене вище питання. Варіанти змінної Ви побачите у посиланнях після тексту.

Разом з тим, слід відмітити характерні для перехідного періоду соціальні характеристики, серед яких відсутність чіткого, заснованого на експлуатації протосуспільства (точніше кажучи, шуканої нами мережі самоуправних етноспільнот); рівномірна, колективна диференціація праці з аналогічним розподілом добутих ресурсів; адекватна для спілкування з космосом екологічна ніша і жива, в тому числі релігійно-плюралістична Традиція наших предків.

Відсутність історично спостереженої експлуатації вказує на потребу у поступовій, науково обгрунтованій колонізації минулого, крок за кроком, комуна за комуною.
10 тис. років тому на планеті мешкало 5-6 мілліонів людей, до 10 чоловік на 100 кв. кілометрів. Грунтовніша інформація на вказаних знизу посиланнях, наше завдання сфокусувати увагу небайдужого до еко-анархічної проблематики суб’єкта, на, в першу чергу, на разі дещо механічний зв’язок, між фасціями типу “спільнота” (традиція самокерованих громад) – ранній неоліт (і приманна йому “феноменологічна еко-свідомість”) vs. “суспільство” (ранньокласове розшарування і початки транскультурності) – “неолітична революція” (як сказав би товариш Маркс – прорив продуктивних сил за межі кустарного виробництва).

Інший варіант, щоправда не з цієї опери – матрична революція, в конкретному випадку – темпоральний тероризм, по відношеню до всіх цих ньютонів, енштейнів, борів, винахідників скла, пластику, гербіцидів і windows.
Немає причини науково-технічної революції і її наслідків, тут зміни парадигми, немає наслідків зміни парадигми, у вигляді цунамі, котре ви бачите на горизонті:
1-а хвиля – тотальна пауперизація населення, в тому числі за геополітичної ознакою (приклад – “Третій світ”);
2-й – расовий гносиз з наступним вимиранням кроманйонців і поверненням неандертальців (про шо тут ходить, здогадайся сам);
3-й – прогнозована і здатна утопити історію, як котеня у мішку, всепланетна екологічна катастрофа;
тощо.

Примітка. Останні абзаци додані, як сіль у діжку з огірками, для смаку і усвідомлення: а) того, що ми втратили внаслідок демографічних вибухів, розвитку продуктивних сил і так званої “дарвінівської творчості”; б) до чого варто вертати, через сільськогосподарські комуни, екологічний і класовий терор, руйнуючи підстави і гарпунячи китів, на котрих покоїться сучасний стан речей: державу, соціальних паразитів та індустріальне суспільство.

Назад в пампаси,
в обійми природи
і на плечі спільноти.

Коротко, примітивно, десь безглуздо, цілком зрозуміло, варто, потрібно, теоретично можливо. Апокаліпсис допоможе.
Читати далі »