Не можна сказати, що їм просто набридло жити чи вони утомилися? — ні, навпаки, вони любили життя більше, ніж всі ті хороші маленькі люди, з їхніми незчисленними масками, зрабованими душами і етикою експлуатованого. Світ „Бійцівського клюба” — це світ, де „футуристична велич” співіснує з „примітивним насиллям”, „відчуження” зі „свободою”, а „усвідомлення руйнівного характеру” із „радістю від нього”.
Читати далі »
Нещодавно у статті („German daily Sьddeutsche Zeitung”) Хорст Маллєр, колишній член „Фракції Червоної армії” стверджував, що „на разі Германія утримує кількість політв’язнів, котра є більшою ніж у ГДР за рік до падіння Берлінського муру. Ситуяція ускладнюється тим, що звинувачувані у розпалюванні расової ненависти, гісторичному ревізіонізмі і створенні недозволених фомувань ці „злочинці думки” не мають статуса власне політичних в’язнів. Залейблені неонацистами вони виключаються із політичного спектру. З иншого боку, для молоді вони — мученики за національну ідею. Це відродження відбувається на наших очах, проте ми відмовляємося вірити у нього”. Ці зауваження спровокували заяву „Spiegel” про те, що Маллєр, мовляв, несповна розуму.
Читати далі »
Зaходячи якось до вагона нью-йоркської підземки, я зіткнувся (радше в переносному, ніж прямому значенні, — бо людей було небагато) із чорношкірим підлітком, котрий, проходячи мимо, буркнув нібито й байдуже, але зі щонайглибшою затятістю в голосі: „І hate whites!” („Я ненавиджу білих!”) — і почовгав собі десь далі у величезних штанях зі спущеною ледь не до колін, за тамтешньою модою, матнею.
Читати далі »
Публікація Кевіном Куганом “Мрійник дня: Френсіс Паркер Йокі і післявоєнний фашистський інтернаціонал” зосереджує увагу на “радикально-націоналістичній” ідеології, політичних та організаційних методах, що створюють виклик силам начебто “тріумфуючого” капіталізму Нового світового порядку.
Він нагадує Націоналістам, що світ вже не поділяється на “Східний” та “Західний” (тобто комуністичний і капіталістичний) блоки, треба знайти шлях, бо був би достойним викликом домінуючій ліберально-інтернаціоналістичній/вільноринковій ідеології. В минулому Націоналістичні сили повсюди пригнічувалися поділом на Схід/Захід. Деякі так звані “націоналісти” прийняли Західний шлях і часто закінчували як агенти партій Системи (або в маргінальних “електоральних” партіях з іміджем “крутого хлопця” та консервативною програмою), в той час, як інші пішли більш небезпечною дорогою абсолютного нейтралітету чи “Східним” шляхом.
Читати далі »
Одні кажуть що Єрусалим юдейський. Инші люблять Аллаха, для них місто — ісламське. Але мені не різали плоть і мої скроні стрижуть. Для мене Єрусалим є містом, у котрому жив Христос. Саме тому Єрусалим — християнський. Дивно, пройшло так мало часу, але захоплені макдональдсами, сайентологією і кабельним телебаченням люде просто забули.
Читати далі »
Давно-давно жив у Туреччині розбійник Демір-Кая. По нашому це Залізна Скала. Називали його так тому, що він не знав ні милосердя, ні боязни, ні сорому.
Волочився він зі своєю ватагою в околицях Стамбула, в благословенній Тессалії, в гористій Македонії та по розлогих болгарських пасовиськах. Дев‘ядесять дев‘ять людей впало з його руки, а були між ними і старики, і жінки, і діти.
Читати далі »
Це миле арабське слово друге за важливістю після „Аллах” серед арабських народів і ще більше розтиражоване західними мас-медіями серед усих инших. Араби щасливі, адже мають Аллаха і, таким чином, джерело своєї пасіонарности, привід боротися, провадити експансію і стверджувати гегемонію.
Расові націоналісти використовують словосполучення RaHoWa — Racial Holy War — „священна расова війна”.
Читати далі »
Професор політолог Марко Таркі (Marco Tarchi) є видатним діячем італійської Нової Правиці/Нової Культури. Автор численних книг і статей. Від початку 80-их видає метаполітичні журнали „Diorama Letterario” і „Transgresioni”.(див.
)
Чому праву культуру в Італії довго не визнавали?
Читати далі »
Журнал Скорпіон (The Scorpion) був заснований у 1981 році (спочатку під назвою Національний Демократ) і донині залишається важливим (якщо не найважливішим) органом британської Нової Правиці. Незмінним редактором Скорпіона вже більше двох десятиліть є Майкл Вокер (Michael Walker).
(Скорпіон в Інтернеті://thescorp.multics.org)
Першою і все ще найважливішою групою того явища, яке називають Європейською Новою Правицею є ҐРЕС (GRECE), культурна організація заснована у Парижі. Назва складена з початкових літер слів Groupement de Recherche et d‘Etudes pour Civilisation Europeenne (Центр вивчення і дослідження європейської цивілізації. Слово ҐРЕС це акронім, і означає французькою мовою Грецію. Така назва повинна підкреслювати важливе значення, яке має для групи давньогрецька спадщина з її культом героїзму, елітизму, краси, і, можливо найважливіше, з її язичницькими цінностями і світоглядом. Група була створена 5 травня 1968 року Аленом де Бенуа (Alain de Benoist) і кількома інтелектуалами.
Читати далі »
Підставовим для цього нарису є визнання факту, що всілякі суспільні стереотипи — це продукт складної взаємодії колективної свідомості і підсвідомості, тобто „ідеології” (в найширшому розумінні) та „колективного підсвідомого” (в інтерпретації Юнґа). Етнічні стереотипи мають, таким чином, два основні аспекти: ідеологічний, з більшим чи меншим елементом інтелектуальної рефлексії та пропагандистської маніпуляції, і — міфологічний, тобто наївний, інстинктивний, спонтанний, нерефлективний.
Читати далі »
