Мазепа:
В чому перспектива червоних скінів в Україні і, знову-таки, реди там, антифа, в цілому, ті самі нацисти тощо, наскільки органічні ці, поза сумнівом західні субкультурні кальки в Україні? (15 років тому кавказців було значно більше, ніхто за ними не ганявся, і ніхто не ганявся за тими, хто попередньо переслідував кавказців). Погодьтеся із тим, що субкультурні прояви часто трохи надумані, принаймні в Україні, або, як сказав вокаліст “Кому вниз” тов. Середа: “Кількість НС-скінів пропорційна зростанню іноземців” (неточна цитата).
Читати далі »
Одного разу ми перескладали модуль із хімії. Йшов далекий 199… рік. Жити було нудно, школа набридла, дівчата ще не любили. Єдиним свідомо прийнятим рішенням був акт сакрального тоді і напрочуд антиестетичного, з сьогоднішньої перспективи, гоління голів. Під “нуль”, знизу чорний гольф і комсомольський (хоча формально ВЛКСМ уже помер) значок, ще нижче – закатані поверху зимових чобіт чорні джинси… Парадокс в тому, що “червоні”, або коротше – “red”- скіни не те що в Україні, у Зах. Європі були лишень в проекції…
Так ми і прийшли – на втіху однокласникам, злобу – вчителям, і зауваження гопниковської фракції (тоді близько 80%) ще не уколотого шкільного населення…
Читати далі »
Дозвольте мені «археофутуристичну метафору» навколо вічного символу дерева, яке я порівнюю з ракетою (1). Та спочатку згадаймо суворе обличчя століття, що насувається .
ХХІ століття буде віком заліза і бур. Воно нічим не нагадуватиме гармонійні пророцтва, виголошені до 70-их років. Воно не буде глобальним селом, передбаченим Маршаллом Маклюеном у 1966, ні планетою мережі (network planet) Біла Гейтса, ні ліберальною світовою цивілізацією без історії, що керована описаною Френсісом Фукуямою «оонівською» державою. Це буде століття змагання народів та етнічних ідентичностей. І парадоксально, переможцями будуть ті народи, які залишаться вірними або повернуться до прабатьківських цінностей і реальностей, - біологічних, культурних, етнічних, соціальних, духовних, поєднуючи їх з технічною і науковою майстерністю. ХХІ століття буде часом, коли трагічна та хитка європейська прометеївська цивілізація здійснить метаморфозу, або пізнає власні безповоротні сутінки. Це буде вирішальне століття.
Читати далі »
На сьогодні “Бійцівський клюб” (
)один з небагатьох, здатних до непатосного, критичного мислення, ресурсів. Властиво, багато в чому ми однодумці. Присланий хлопцями текст, властиво інтерв’ю, суть безпосередній досвід, набутий одним із редакторів, під час останніх виступів білоруської опозиції. Не просто досвід, беріть вище – ініціація, з перебігом котрої ми змушені вас ознайомити. В рамцях задекларованої раніше співпраці, з огляду на лозунг “свій, до свого, по своє” і, зрештою, Батьківщина має знати власних героїв.
Читати далі »
В Росії знімають про бандюків (варіант: зеків) і “доблєсних рускіх воінов”. В обох випадках прослідковується спільний леймотив – ліпше пограбувати і принизити; “задавити базаром” або колонізувати. І те й інше подається у вигляді апріорної чесноти – ми не грабуємо, оскільки ви добровільно ділитесь нажитим; ми не завойовували, вони самі перейшли у підданство (в кращому випадку – “Кавказ політ руской кров’ю” – але звольте, до чого тут патріотизм, чий пізнавальний потенціал забороняє користувати з нього, перш за все по відношенню до неетнічних земель. Соррі, тупий хохлик забувся, що москалі завше мешкали у всіх без винятку республіках бувшого Союзу, а від того мають рівні з місцевими права, будучи автохтонами за самовизначенням: у Прибалтиці (“Западная Русь”), “Україні (“Малоросія”), Казахстані (“Южний Сібірь”) тощо).
Читати далі »
Відмічу зразу - “Бриколяж” не історичний ресурс. Разом із тим маємо невелику, цілком дозвільну слабкість - українську ліву традицію (тут ходить про Українську Комуністичну партію), незрима роль котрої, в інших формах і назвах зростатиме з кожним новим буржуазним урядом.
Тому навіть дещиця, навіяних червоним кольором ідей, завтра переросте у нездійснений століття тому, чин, націонал-комуністичний, есерівський або анархо-платформістський. Спочатку український.
Є традиція, ніша, суспільний запит, немає комуністів.
Відсутні ліві.
Властиво українські.
Читати далі »
Пройшло 9 травня і по Майдану пройшли ті самі. Знову за бортом ветерани УПА, інших воєнізованих етнічно українських, ідеологічно про-українських і забутих Україною, формувань.
Що є у прибалтів, які визнали “зелених партизан” і засудили діяльність НКВД, і чого не вистачає вітчизняній, ніби-то “національній” буржуазії, котра разом із відвертими українофобами спростовує підстави нашої історичної тожсамості: політичної волі, соціальної коньюнктури, повноцінної змови еліт, суспільного замовлення?
Читати далі »
Ми звикли до того, що весь час чогось хочемо, й лише інколи його купуємо. В лефтистській літературі подібний стан визначають багатьма непристойними словосполученнями: “суспільство споживання” («принцип качки»: «зарплата», перепрошую – «унітаз»), “одновимірна людина” (Маркузе), “рото-дупа” (Пєлєвін) тощо.
В “Базарі” все інакше. В якомусь сенсі оповідання тягне на маніфест, погано завуальований і добре прописаний антиконсьюмерний художній заклик – подумати про зворотню сторону діалектичної медалі: а що, якщо дійсно, з кожною придбаною шмоткою ми продаємо частину себе, звертаючись до непотрібних у повноцінному житті гіпертрофованих побутових очікувань?
Читати далі »
“Спочатку було весело й прикольно, а потім стало дуже страшно й больно”.
Перший:
молодіжний, “екшн” (він же “триллер”), жахів, україномовний, дешевий, якісний, - початок начала, так би мовити.
Читати далі »
Минулого місяця нам випала нагода обговорити Ольстерський націоналізм (завдяки містеру Девіду Керру, у часописі Spreahead) – рух, котрий протестує проти належності Ольстера як до Великобританії, так і до Об’єднаної Ірландії, іншими словами, рух – за утворення незалежної Ольстерської держави. Відповідає наший редактор.
Читати далі »
