Bricolage NL  
 

Два спогади

Додано 3 травня 2006 р., Mazepa

Роман Роздольський
Пропоновані нижче спогади відносяться до часів обидвох великих світових війн нашого століття, і обидва були написані в 1950-х роках, коли автор - визначний соціяльний історик Галичини і дослідник марксизму, Роман Роздольський (1898-1967) - перебував уже на еміграції в Детройті.
Перший спогад, “До історії…,” появився друком анонімно у газеті Вперед, Мюнхен, 1951, ч. 3-4. Коло газети Вперед (1949-59) гуртувалися найбільш поступові публіцисти з-посеред свіжоприбулої еміграції з України - Всеволод Голубничий (1928-77), Борис Левицький (1915-84), Іван Майстренко (І899-84) і інші. Хоча до ближчої співпраці між Роздольським і “впередівцями” не дійшло, вони підтримували приятельські відносини. По смерті Роздольського Левицький написав теплий спомин-некролог про нього (Сучасність, травень 1968).
 

Читати далі »

Вклад ОУН у справу творення і розбудови УПА

Додано 3 травня 2006 р., Mazepa

Осип Дяків-Горновий

Для адептів червоно-чорних знамен, Горновий – один із багатьох віддавших життя за волю Батьківщини. Хто “не в курсі”, нагадаємо – 28 листопада 1950 року він застрелився, як того вимагав чин і, властиво, повстанський звичай - остання куля для себе – в оточеному кадебістами бункері.
“Нові ліві” з “Української Лівиці” цілком переконливо вказують на соціалістичний вектор йогонових писань.
Для українофобів Горновий – “отпєтий душегуб-бандєравец”.
Користуючи з європейської термінології займана ним ніша є українським аналогом Консервативної революції зліва.
Член Проводу ОУН (б) і заступник голови УГВР Горновий керував, пропагував, стріляв і писав. В мережі його обмаль, як і вказівок на майже марксистський та ідейно-антифашистський (а як інакше назвати боротьбу проти окупації?) характер його життєвого шляху.
Чи не тому, вже сьогодні послідовники Бандери шанують ще донедавна цілком ліві ЕТА та ІРА?

Читати далі »

Кто такие бандеровцы и за что они борются (рос.)

Додано 3 травня 2006 р., Mazepa

Петро Полтава

Згідно однієї з легенд Полтава застрелився в оточеному карателями бункері, разом із Дяківим-Горновим, між іншим.
Один з найбільш блискучих оунівських теоретиків Полтава-Федун сторонився популярної у передвоєнні часи донцовщини. Про це, перш за все свідчать антибуржуазні і антиколоніальні рецепти, ознайомитися з котрим зможуть часто некомпліментарні псевдоліві елементи: жадних русофобій, антисемітизма і фашизма.
Разом із тим слід відзначити пропаговану нами концепцію, в основі котрої лежить заперечення притаманної імперіалістичному і колоніальному дискурсу підміни понять: заслуги героїв Визвольних змагань заперечують лише реакційні й українофобні, а відтак і дійсно фашистські кола.
Саме тому і ОУН і УПА (як, властиво більшість сучасних нам національних партизанів) є передусім антифашистськими символами, чи принаймні, повинні такими стати, першим кроком до чого має бути їх легалізація у  статусі учасників ВВВ, позаяк задекларовані ними «анти» - колоніалізм, імперіалізм, капіталізм, фашизм і більшовизм, апеляція до трудових мас та ідеї безкласового суспільства і боротьба на кілька фронтів, органічніші по відношенню до пропаганди гуманістичних цінностей, ніж притаманний візаві набір: шовінізм і самодержавство, державний капіталізм («госкап»), «червоний фашизм», українофобія, експлуатація робочого класу і колаборанство на користь метрополії.
Сунучи акценти в бік м’ясорубки історичного катарсису, питаємо голосно і часто: хто тут “фашист”?
Відповідь: неукраїнські колоністи в кількох поколіннях і асимільована ними зараз колаборуюча 5-а “колона”, представники котрої переконують як не визначившихся так і вже зрослих на українофобії у підставовості антибандерівських (тут просто українських) положень.
Але ми знаємо, що це не так, тоді як “фашизм сьогодні” – це практикований окупантами українофобний піар, мета котрого – закріплення власного, в минулому незаперечного культурного статуса.

Читати далі »

Ставлення УПА до російського народу (з статті “До питань боротьби за УССД”)

Додано 20 квітня 2006 р., Mazepa

Йо сип Позичанюк
 

Разом із Горновим, Левицьким, Майстренком, Полтавою, Багряним, Мітрингою, частково Боровцем, тов. Позичанюк належить до неоднорідної лівої оунівської стихії. Подейкують про його соціал-демократичні переконання, відтінок котрих на разі не грає жодної ролі. Не останній, як, властиво і більшість з перелічених вище імен, в ОУН і УПА, Позичанюк розвиває характерні для більшості справжніх лівих гасла: «Свобода, рівність, солідарність», значення котрих спотворені рядженими в «антифашистські» маски україножерами, з числа галасувавших під імперськими триколорами на альтернативному до УПА, марші.

Завдання, що його ми покладаємо на терези історичної правди складне з огляду на відсутність великої кількості повноцінних матеріалів. Його сенс у пропаганді лівих націоналістичних візій, з народництва і до сьогодні, а мета – вирівняти хребет нав’ язаному комуно-нацистами імперському дискурсу, згідно котрого “кожен свідомий українець (не залежно від переконань) – нацист.
Наша відповідь – “в своїй хаті своя правда й сила”.
Годі спотворювати образи героїв Визвольних змагань – “культурний фашизм” не пройде!
 
тов. Мазепа
  Читати далі »

«Це називається культурним колоніалізмом!» (Оксана Забужко оповідає про свій виступ про культурну політику на президентських слуханнях у листопаді 2005 року.)

Додано 14 квітня 2006 р., Mazepa

 Оксана Забужко
 
Щодо реакції громадськості, я була заскочена тим, що викликала такий фурор, оскільки те, про що говорила, говорю вже принаймні два роки при всіх можливих і неможливих оказіях. Очевидно, в Україні якісь речі сприймають лише тоді, коли їх сказано в присутності Президента, прем’єр-міністра й усього урядового корпусу. І це також хвороби нашого інформаційного простору, який весь націлений винятково на політичну кухню й забуває, що існує ще українське суспільство, яке живе своїм життям, і революцію зробило своїм життям. Якась реакція з боку влади на те, що говорять і говорили, все ж була. Навіть моє запрошення теж, либонь, було певним чином реакцією, тому що на початку вересня ми давали прес-конференцію гуманітарної інтелігенції та звернулися до Президента з тим, що врешті-решт гуманітарною сферою повинні рядувати фахівці.

  Читати далі »

Україна. Перспективи постколоніальної теорії

Додано 14 квітня 2006 р., Mazepa

  Валентина Соболь
 
Постколоніальна методологія сьогодні лише починає пробуджувати європейську русистику, в руслі якої беззастережно подається й вивчається давньоукраїнська література, твори котрої занесені до активу літератури російської, як, до речі, й творча спадщина Дмитра Туптала, досі не студійована в аспекті імперіального дискурсу в російському літературознавстві.
  Читати далі »

«Мы, украинские революционеры и повстанцы…» (Западноукраинская буржуазная революция 1940-х годов). Часть 2 (рос.)

Додано 14 квітня 2006 р., Mazepa

  Марлен Инсаров
 
Закончить рассказ о диссидентских группах украинского национализма военной эпохи следует загадкой НВРО ( Народно – визвольна революц i йна орган i зац i я – Народно – освободительная революционная организация).

Читати далі »

Про культурну політику у постколоніальній Україні (Виступ на президентських слуханнях. Грудень 2005)

Додано 14 квітня 2006 р., Mazepa

  Оксана Забужко


 
- Вельмишановний пане Президент, достойний пане Прем’єр, пані і панове.
Дякую організаторам сьогоднішньої зустрічі за запрошення мене до слова і за можливість озвучити тут те, що я не перший рік марно намагалася говорити, але що для попередньої влади звучало як марсіанська мова. А саме те, що, на превеликий жаль доводиться констатувати, що нинішня українська влада успадкувала від попередньої країну, яка знаходиться на межі гуманітарної катастрофи. Попередні промовці-економісти сипали цифрами, а я також можу вдатися до мови цифр. Є такий критерій, розроблений ООН, за яким оцінюється якість життя в країні. Це не показники економічного розвитку. Це навіть не рівень доходів на душу населення. Це так званий індекс гуманітарного розвитку, за яким передбачається, що основним національним багатством є люди, що ці люди мають бути не тільки забезпечені відповідним рівнем доходів, а й охороною здоров’я, освіченістю, доступом до знань, інформації, культурних благ, культурного використання дозвілля і участю у громадському житті. Це дуже складний комплексний показник. Але за цим показником Україна знаходиться на 80 місці, залишивши позаду себе в Європі тільки Молдову і Туреччину. Дивного нічого в цьому немає, оскільки за всі роки незалежності Україна так і не виробила самостійної інформаційної політики, самостійної культурної політики, самостійної гуманітарної політики взагалі. І пострадянська чиновницька ментальність в принципі не мала того уявлення. Ніхто не сказав, що ця сфера в незалежній країні належить до таких же першочергових державних пріоритетів, як політика економічна, фіскальна, зовнішня і т.д.
  Читати далі »

«Мы, украинские революционеры и повстанцы…» (Западноукраинская буржуазная революция 1940-х годов). Часть 1 (рос.)

Додано 13 квітня 2006 р., Mazepa

  Марлен Инсаров

В цієї книги висока місія – перевернути усталені в суспільстві погляди, на природу Української повстанської армії, передусім. Допивши її до кінця, спраглий важко дихає і тремтить від всеохопного ідеологічного збудження, в порівнянні з котрим «секс, пиво і рок-н-рол», заледве «базові потреби» (А.де Бенуа). Автор заслуговує, як мінімум,  на Шевченківську премію, його постать – на монумент, а твір – на безсмертя у вигляді шкільного або інститутського курсу. В ній досить спірних моментів, частина котрих, як властиво і постановка питання призведуть до тотального остракізму, одночасно з боку традиційних націоналістів і їхніх опонентів. Менше з тим, на разі можна, варто і слід кричати про народження нового історичного дискурсу, продуктивність котрого своє ще покаже, позаяк опирається на невідомий сталінським ортодоксам ДІЙСНО марксистський діалектичний аналіз, так і на згинувшу у вогні тоталітарних зачисток українську комуністичну візію…

Читати далі »

Ева М. Томпсон: Трубадури Імперії (Російська література і колоніалізм). Краків, 2001

Додано 13 квітня 2006 р., Mazepa

Валентина Соболь


У Кракові у видавництві « Товариство авторів та видавців наукових праць « Універзітас » вийшла друком монографія « Трубадури імперії » польської дослідниці Еви М . Томпсон , яка живе і працює в США . Рефрен роботи – ґрунтовний аналіз російського імперського культурознавчого дискурсу, обставин його функціонування в радянські часи, особливо і пізньорадянський час і до сьогодні. Зокрема авторка подає історіософські портрети В.Шкловського та Д. Ліхачова. Сьогодні ми подаємо вступну статтю до цієї монографії у перекладі проф. Варшавського університету, докт. філолог. наук Валентини Соболь. 
  Читати далі »