Bricolage NL  
 

Cхідна Європа та виклики НАТО

Додано 3 травня 2004 р., Mazepa

Саша Паповіч

Як можна заключити з самої назви, НАТО є атлантичною військовою організацією. Відповідно, вона служить, як для захисту атлантистів (оборонна позиція під час Холодної війни, зараз — так званий захист Європи), так і для нападу на ворогів (після перемоги над Радянською імперією).

Головною метою США після перемоги у Другій світовій війні є зовсім не війна чи перемога над потенційними ворогами, таким як СРСР чи Китай; головною метою політики США є підтримка вже встановленого контролю над більшою частиною Європи. Для досягнення цієї мети США використовувало різні методи: від радянської загрози — комунізму — і до потенційної загрози тероризму та так званої „війни проти нього”. Деякі з цих загроз були реальними, деякі — перебільшеними або, навіть, вигаданими, але Америка успішно знайшла привід для перебування американських військ вздовж європейського узбережжя Атлантичного океану. Оскільки Америка володіє більше морськими, ніж сухопутними силами, то поза Атлантикою всі її „оборонні” структури обмежуються середземноморським регіоном. Це призвело до утворення чітких контурів Північноатлантичного альянсу, які окреслюють узбережжя Атлантичного океану та Середземного моря. НАТО має два завдання: захист Європи та забезпечення проходу на Схід через Середземне море. Цікаво, що НАТО є лише Євро-Американським союзом. Ні Американські маріонеткові держави Західної півкулі, ні азійські країни, такі як Ірак чи Іран, не є членами НАТО. Натомість вони утворюють цілу систему військових альянсів в Центральній, Південно-східній Азії, в південній частині Тихого океану. Всі ці альянси мають певні риси, відповідно до географічних, військових та специфічних політичних особливостей країн-учасниць. На відміну від Азійських союзників, які мають нестабільні соціальні структури, європейці — або, точніше, північноатлантичні союзники –успішно втілили в життя американську систему демократії, права людини та ринкову економіку, навіть, перевершивши трансатлантичних вчителів. Якщо брати до уваги, що більшість з них є комерційними та морськими державами, то в цьому немає нічого дивного, оскільки вищеназвані цінності є невід’ємною частиною голландської та англійської історії. Саме ці морські комерційні держави і послужили моделлю сучасної морської атлантичної цивілізації. За словами американського аналітика Майкла Лінда: „Не існує жодних суперечок між цими обома стратегіями імперіалізму. З однієї сторони, це дозволило США використати у війні за панування над світом військові бази, що знаходяться поза її межами, а з іншого боку — Америка допустила Європу та Японію до розподілу природних та людських ресурсів планети. Таким чином, весь світ виявився розподілений між кількома автократичними імперіями. Можна провести паралелі між американською мережею океанських портів, каналів, підземних доріг та аеропортів та морськими імперіями, створеними старими комерційними республіками, такими як Венеція та Нідерланди…” Насправді, американці не можуть запровадити жорстку імперську систему тому, що вони не є континентальною цивілізацією, а зовсім не через свої моральні принципи. Вони наслідують приклади морських цивілізацій — від Карфагену до Венеції та Нідерландів. Атлантичні та середземноморські країни, члени ЄС та НАТО, вже тривалий час, набагато довше ніж США, є послідовниками старих комерційно-морських імперій. Тому сприйняття та втілення так званих західних чи атлантичних цінності не становило для них великої проблеми. В Центральній та Східній Європі, де на противагу атлантичним цінностям існують стійкі континентальні традиції, ми спостерігаємо зовсім іншу ситуацію. Тому Америка виробила інший підхід до цієї частини континенту. Читати далі »

Жертви споживання

Додано 24 березня 2004 р., Mazepa

Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, Львів

Людина знаходиться в тенетах споживання. Скільки виробляється непотрібних продуктів для життя людини! Продукти алкогольної, тютюнової, м’ясної, „солодкої”, кавової промисловості нищать здоров’я мільйонів і мільйонів людей. Хвороби цих людей пов’язані з неправильним харчуванням. Вони йдуть до лікарів, а лікарі працюють на фармацефтичну промисловість, яка, нібито, допомагає „відновити” здоров’я жертв споживання. Таким чином, мільйони людей працюють не на себе, а на ці компанії та фірми, котрі рекламують свої непотрібні продукти. Мільйони людей витрачають гроші не на саморозвиток, а йдуть за своїми звичками, які сформувалися під впливом реклами тих чи інших непотрібних продуктів. Читати далі »

Про діалог культур в добу глобалізації та негативну діалектику в політиці

Додано 27 грудня 2003 р., Mazepa

Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, м.Львів

Кожний народ має свою культуру, яка розвивається до певних меж, а потім занепадає, тому що вироджується творча меншина, яка створює цю культуру. Культуру можуть творити нікчеми, тоді культура перетворюється на масову культуру, низьку культуру.

Національні культури мають глибокі корені, які її живлять. Нікчеми забувають про них. Тоді народ нікчем втрачає свою самобутність, втрачає самототожність і стає легкою здобиччю для завойовників асиміляторів. Плекання розвитку національної культури є гарантією того, що народ не вимре, що його не знищать космополіти-безбатченки, які проповідують „загально-людські цінності”. Кожна національна культура містить універсальні цінності, які притаманні всім національним культурам, але й певні особливості також. Коли ж є намагання підпорядкувати одну культуру іншій, то такі особливості зникають і світ стає одноманітним. Тоді не можна говорити про „діалог культур”, а про ворожнечу культур, які забули власні корені. Отже, чи можна говорити про світову культуру? Ні, не можна, бо кожна людина належить до певної культури, в якій виростала, виховувалась. Всі національні культури рівні між собою; немає ні вищих, ні нищих культур. Існують культури сповнені гордині і тому претендують на звання „світових”, наприклад американська чи російська. Це не припустимо, якщо прагнемо діалогу культур. Діалог культур повинен збагачувати культури. Культурний міжнародний взаємообмін потрібний для того, щоб люди різних культур могли спілкуватися, а спілкуючись стирали різноманітні стереотипи, упередження щодо одне до одного, які сформовані ідеологічним чи політичним протистоянням, тобто тими, хто хоче розділяти і владарювати. „Єдність у різноманітності” — це гасло ХХІ століття. Світ не одноманітний, а багатокультурний, багатомовний, в якому кожна культура розвивається і досягає значних висот. Читати далі »

Глобалізація та нації: українські перспективи

Додано 6 листопада 2003 р., Mazepa

Ернст Заграва

Індустріальна революція і спричинене нею прискорення економічного розвитку призвели до нечуваного зростання економічних одиниць — компаній. Соціальні революції, так само, як і реформи, що слідували революції індустріальній, призвели до послаблення держав як елементів соціальної системи. Соціальні революції несли демократичні свободи, усували державний контроль, але, послабивши державу, вони поставили її у залежність перед компаніями, що зростали. Читати далі »

Суспільство маразму

Додано 31 серпня 2003 р., Mazepa

Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, м. Львів

Є декілька спроб класифікації сучасних суспільств. Ґі Дебор аналізує Суспільство видовищ (1992), Ульріх Бек Суспільство ризику (1986), а Корнелій Касторіадіс Бюрократичне суспільство (1947). Проте ще ніхто не розмірковував над суспільством маразму. Суспільство маразму містить в собі суспільство видовищ/споживання, суспільство ризику та бюрократичне суспільство одночасно. Читати далі »

Від Інтернету до Нетосфери

Додано 20 липня 2003 р., Mazepa

Олекса Юр, МЛ “Бриколаж”, м. Київ

Розвиток технологій протягом останніх років переконливо доводить, що попри всі прогнози і апокаліптичні віщування стосовно досягнення „крайньої межі“ йому є куди і навіщо рухатися. На відміну від людей, машини сприймають Одкровення від Іоанна, як і будь-який інший шматок байт-коду. Байдуже.

Маю надію, що і цей текст вони сприймуть аналогічно. Тут нема нічого суто технічного. Хай пробачать мені спеціалісти, але жодна із гіпотез не буде обгрунтовуватись. Ще не час… Читати далі »

Суспільство споживання: надфункціональність людського тіла та “персоніфіковані” предмети

Додано 12 липня 2003 р., Mazepa

Ігор Карівець, МЛ “Бриколаж”, м. Львів

Ми живемо в епоху ґлобалізації економіки, капіталу, інформаційних систем. В західному світі виходять друком сотні книг, автори яких досліджують явище суспільства споживання, явище ґлобалізації, і тих соціальних наслідків, які супроводжують їх.

Процес ґлобалізації впливає на соціальні відносини: для одних націй кордони стають прозорими, для інших — бар’єрами; одні нації користуються благами ґлобалізації, інші потерпають від неї. В епоху ґлобалізації потоки інформації керують поведінкою мас. Новочасна особистість виробила гасло: «Я споживаю, отже я є». Вона стала споживачем з аґресивною поведінкою. Читати далі »

Постмодерний джихад

Додано 12 липня 2003 р., Mazepa

Уоллер Р. Нетвелл

Про вплив ісламського фундаменталізму на світогляд бін Ладена сказано дуже багато, а про вплив європейського марксистського постмодернізму майже нічого. У дійсності ж ідеологія, на яку спирається Аль-Каїда, виправдуючи свої терористичні дії, не меншою мірою зобов’язана впливові західних ідей, аніж перверзіям мусульманської віри.

Доктрина терору Осами - частково експорт Заходу. Щоб побачити це, необхідно глянути на інтелектуальне вариво, яким годувалася Європа і якому вона зобов’язана студентськими безладдями 60-х років. Ключова роль у виготовленні цього варива належить німецькому філософу Мартінові Хайдеггеру (1889-1978), на ідеології якого виховувалися кілька поколінь європейських лівих і котра є фундаментом постмодернізму. Читати далі »

Глобалізація як детериторизація

Додано 12 липня 2003 р., Mazepa

Ігор Карівець, МЛ “Бриколаж”, м. Львів

Французський ніцшеанець Ж. Дельоз ввів поняття детериторизації відносно філософських понять. Кожне філософське поняття прив’язане до тої чи іншої территорії. Історія філософії, як історія детерриторизації філософських понять, досліджує зміну значень цих понять, досліджує їхню мутацію в різні історичні епохи.

Щодо ґлобалізації, як детерриторизації, то мається на увазі детерриторизація капіталів, товару, ринків, дешевої робочої сили; вони не знають національних кордонів. Економічна ґлобалізація породила новий тип туризму, а саме: тури споживачів. Крім чисельних турів споживачів, з’явився новий тип підприємливої діяльності, який отримав назву «човникового». «Човники» — скептики, котрі «з презирством відносяться до будь-якого обробітку землі, — час від часу руйнували громадянську єдність» (Кант), тобто «човники», а таких в Україні сотні тисяч, якщо не мільйони, підривають українську культуру, бо самі вирвані з неї. Вони стають загубленими для української культури. Недарма М. Шлемкевич написав книгу «Загублена українська людина». Загублених українських людей за роки фальшивої незалежності побільшало, бо розквітло торгашівство та заробітчанство. Більшість заробітчан та торгашів — це українці; серед них майже немає не-українців. Це означає, що їм непогано живеться в Україні, бо обіймають високооплачувальні, впливові у державі, посади. Торгашівство та заробітчанством не відродиш України. Читати далі »

Ґлобалізація - локалізація - ґлокалізація (американське, шведське і українське бачення)

Додано 12 липня 2003 р., Mazepa

Роман Кісь

Сьогоднішня доповідь буде зосереджена насамперед на цивілізаційно-культурних аспектах ґлобалізації, ґлобалізації в іпостасі свого дійсного процесу (а не метатеоретичних конструкцій) — на локальному рівні, на рівні побутовому, на рівні особи. Те, як вона безпосередньо розгортається, як вона діє на середовище (у тім числі на знакове середовище, на семіосферу, на іконосферу, на світ речей чи артефактів, у котрі ми занурені, на цілком реальні інформаційні потоки та на сам «репертуар» ситуацій — сталих, відтворюваних ситуацій, у котрих здійснюється міжгрупова взаємодія та міжособова інтерактивність). Читати далі »