Bricolage NL  
 

Арійський антифашизм

Костянтин фон Хоффмайстер

Один із нечисельних послідовників Нікіша і, очевидно що братів Штрассерів. Англомовний німець, чиї тексти короткі, з-біса афористичні і від того малозрозумілі. Яко «справжній» націонал-більшовик він марить про спростувавші не одне покоління європейських націоналістів, відстані — разом із Фаєм, Стойкерсом, Тіріаром та іншими прихильниками — ще «білі» євразійські терени. На разі він один із найбільш відомих не так теоретиків, скільки поціновувачів НБ-версії «Третього шляху», у її чисто німецькій, в чомусь «червонокапельній» версії: «пруський соціалізм», геополітичний союз з Росією, «націоналістичний антифашизм» (?) (сам придумав. прим. ред) і так далі і тому тощо.

Як і більш відомий та одночасно діалектично призабутий Нікіш, товариш рахує себе справжнім «антифашистом», вкладаючи до цього, насправді малорозробленого поняття, не так антирасистський, скільки антикорпоративний та тоталітарний сенс. В цьому його нацболізм скидається на властиво ліву, я би сказав «люкмішелівську», і таку, що відмінна від своєї повноформатної націоналістичної версії, штибу «Ордена східних тамплієрів» або рос. НБП, для прикладу, версію.

Текст шизофренічний, як і більшість, перепрошую — всі тексти автора. Але кілька слів таки прагнуть до світлого арійського сонця. Їх ви прочитали у назві тексту.

Український переклад коротший і дещо відмінний від аналогічного російського, котрий свого часу опублікував «Атеней». Пов’язане це із тим, що навіть англійську ми розуміємо по-різному, звідси і відмінності у перекладі.

Гітлер і Муссоліні — цей дует танцює на кістках Європи, серед різних добродіїв і просто дурників.

Свого часу Ернст Нікіш стверджував, що італійский Фашизм і німецький націонал-Соціалізм мають суто римське походження. Крокуючи слідом, націонал-Соціалізм набирав все більше властиво фашистських і римських ознак, втрачаючи при тому німецькі. Подібно до Католицької церкви, Фашизм і Нацизм заснували релігію. В той час як церква проповідувала спасіння на небесах, вони стверджували його можливість на землі. Жидівська природа і Фашизма і націонал-Соціалізма стає очевидною, коли ідеться про месіанський характер цих рухів. З тією різницею, що у Юдеїв рятівником і месією був Христос, а у Фашистів і Нацистів — Дуче і Фюрер.

Крім того, римський фашистський стиль і націонал-Соціалістичні паради робили їх схожими на папські процесії.

За своєю природою Нацизм — явище не німецьке і, на загал — ворог по відношенню до поважаючих свободу Північних народів Європи. Фашизм і Нацизм чорною тінню накрили Європу.

Гьоте стверджував, що на півдні Європи він бачив «чорних дівчат і білий хліб», в той час як на півночі — «білих дівчат і чорний хліб». Це доводить, що Південні європейські народи — іноземці по відношенню до Північних.

Імпортування білого хліба до кулінарних звичок Скандинавських народів — є відображенням значно більшого злочину, а саме — культурного імперіалізму, оскільки коричневі легіонери Гітлера були його римським проявом.

Гітлер був агентом Рима, обслуговуючи при тому властиво антискандинавські інтереси ненадійного союзника нацистської Німеччини, котрим була Італія.

Згідно Нікіша, Італія була Палестиною Гітлера, йому обіцяною землею. Рабська емуляція римських традицій є доказом його двоєдушності і дій у якості 5-ї колони у Німеччині.

Всі чисті Арійці за своєю природою мають бути строгими антифашистами. Слід замислитися над потребою в ААД — «Арійській Антифашистській Дії»! (в ориг. «Aryan Antifascist Action». прим.пер)

Народжений у баварській і католицькій конрреволюційній столиці — Мюнхені, націонал-Соціалізм був антипротестантським і, відповідно, антинімецьким білохлібним римським агентом. Ці сили хотіли пом’якшити німецьких людей і розчинити скандинавську душу в елементах південної манірності.

Націонал-Соціалізм був повстанням проти пруського духа соціальної єдності і скандинавського аскетизму. Це крокуючі гусаком солдати смерті — Заходу, і ними була Прусія!

Національний Соціалізм — антипод пруського Соціалізма: Південь проти Півночі, Захід проти Сходу — такою є географія боротьби за душу Європи, завше розірваною між її тягою до самогубства і схильністю до криці, знову і знову.

Європа померла 22 червня 1941 року. Відновлення, що проголошує ганьбу на Заході і гордість на Сході! Месія мертвий, хай живе Раса!

Працюйте, аби виказати прагнення убити час і покинути Книгу! (укр. переклад цього рядка дійсно афористичніший від рос. — перепрошую, не втримався від саморецензії., прим. пер.). Страждання скандинавської Європи це: молодий і застрелений та покалычений і старий, аби демонстрація Каїна не прикувала до тулуба терору, тим самим тероризуючи себе.

Де цитадель?
Куди все щезло?
О, мандрівниче,
пам’ятай:
там, де колись був лад,
зараз толпа
і секс не варварський,
але цивілізований і мертвий.

адаптований переклад у дещо скороченому варіанті: тов. Мазепа, red and brown, спец. для «Бриколяж web-log»

П.С. прагнучи позбутися насправді шкідливої буржуазної політкоретності, разом із тим, рахую своїм обов’язком задекларувати безперечність факту, в основі якого лежить моральне право на використання слова «жид» (або похідних від нього), котре, тут і надалі, є властиво українським і свого часу упослідженим рос. відповідником «еврей». Воно, себто вжите при перекладі «жид», жодного, ба навіть теоретичного (не рахуючи «антисіоністських настанов» рідних мені Прудона і Бакуніна етк.) до замилуваного любителями ярликів терміну «антисемітизм», відношення немає, як і наші, виховані на Бабелевій екстремальній еротиці, статеві приорітети.

Тут ідеться про те, що «антифашизм», це не «боротьба проти злочинів УПА», але цілком ЛІВІ і гуманістично обгрунтовані претензії, по відношенню до таких хитровиї…х суб’єктів медіа, як то «чорні сепаратисти» (а-ля «Чорні Пантери», «Нація Іслама», «Спис Нації» тощо) — там де вони є; київські сіоністи із «Мідраші і «Бейтара» — у нас, + схожі на кольори веселки, ніким не переслідувані і наче неіснуючі (для тих, хто позиціонує себе «антифа») російські шовіністи із РДУ, «Рус-Укр.Союза», «Братства»(!), ПСЄ, «Держави», ПСПУ, КПУ, різних комсомолів і натягнувших вузькувату «антифашитську» маску «червоних нацистів» із «Че Гевари» — кількість котрих переважає чисельність «украінскіх фашистов» навіть номінально, та культурно домінуюча російська 5-та колонна (в Україні класично, тобто географічно детермінована); наростаюча як цунамі і захована за псевдокласовою риторикою, як за арафаткою, ісламська хвиля і так далі і ще більше подібного.

Фашизм давно втратив накидуване йому БІЛЕ ОБЛИЧЧЯ, сьогодні він вдягнений у різнобарвні шати — «дикого ісламу», бізнес-проекту «Холокост», мітів про рабовласницький Південь тощо. Він чорний, арабський, російський, сіоністський, китайський; він ортодоксальний і псевдотрадиціоналістичний; ліберальний, монетаристський і назагал буржуазний) — залежно від того, який зріз реальності ми аналізуємо, тоді як «антифашизм» набирає все помітніших арійських рис — оскільки я, ви і ми (у підсумку) перебуваємо у популяційній меншості. І хай не вводить вас в оману міф про «класові позиції білого населення» — це не надовго.

Нас врятує лише паритет. І приклад Південної Африки тому запорука, позаяк боротьба за расову рівність у 21-у столітті — це насамперед захист щодня втрачуваної ідентичності вимираючими як неандертальці нащадками індоєвропейців, в той час як сучасні кроманьйонці, переважно з країн Магрібу, Близького Сходу і Центральної Африки завше упосліджені і «биті», а відтак правіші властиво правих (наголос робіть де заманеться) — в Парижі, Австралії, Мозамбіці і не тільки. Проте ніхто не хоче цього помічати. В ліберально-буржуазній тіні не видно відсутнього у «нових нацистів» меланіну. Як і свастики, у вигляді арабських місяців та інших чорних пантер. Власне тому ми переклали заявлену вище статтю. Незажаючи на низку цілком надуманих і очевидних теоретичних прорахувань, її леймотив досить очевидний — расизм (принаймні у його теперішньому, майже виключно «білому» варіанті) перестане існувати тоді, коли закутані у куфії чорношкірі і арабомовні ШАРПи та інші, здебільшого мусульманські «антифашисти» захищатимуть залишки колись могутніх білих популяцій Старої Європи — германських, кельтських, слов’янських — від власних Ле Пенів, Гайдегерів та інших, зараз і тільки для них — «гітлерів».

Враховуючи той факт, що це навряд чи матиме місце у нашому історичному вимірі-часі, виснуємо останній за своєю екстравагантністю наслідок — сучасний, себто «класичний» антифашизм насправді таким не є. Більше того, у певних, юридично фіксованих деталях він обертається на свого опонента — набуваючи відверто ксенофобних, антиєвропейських рис.

Саме тому сучасні «фа» і «антифа» ягоди з одного поля, грядки і куща, ім’я котрому — термінологічна помилка.

тов. Мазепа

Залишити коментар