(із книги «CHAOS: the broadsheets of ontological anarchism»)
Сузір'я, якими керманич править барку душі. «Якщо мусульманин зрозуміє Іслам, він стане ідолопоклонником». - Махмуд Шабестарі Елеггуа, виродливий воротар з гаком у голові і мушлями-каурі замість очей, «Чорною Сантерією» і склянкою рому - подібно Ганеші, слоноголовому товстому хлопчиську Початку, що об'їжджає мишу.
Орган, що відчуває духовну атрофію почуттів. Хто не відчуває барака, не знає ніжності цього світу. Гермес Поймандр учив оживляти ідолів, магія втілення парфумів в образи - ті ж, хто не зумів здійснити цей ритуал над самими собою, над тканинами істот матеріального світу, отримують лише скорботу, пил та гниття.
Тіло язичника стає Сонмом Ангелів, що приймають цей світ - цей храм - як рай («якщо рай і існує, то, без сумнівів, він тут!» - написано на воротах саду Мугаль)...
Онтологічний анархізм занадто палеолітичний для есхатологій - все навколо - реальність, дія чаклунства, парфуми, єдині з Уявою, а смерть з неприємною невизначеністю - як у «Метаморфозах» Овідія, цьому епосі перетворень. Особиста візія міфу.
Язичество ще не винайшло законів - одні лише блага. Ні жрецтва, ні теології, ні метафізики, ні моралі - один лише всесвітній шаманізм, де не станеш дійсною людиною, не прозрівши.
Жратва, гроші, секс, сон, сонце, пляж, маріхуана - любов, істина, світ, воля і рівність. Краса. П'яний хлопчисько Діоніс на пантері - рясний юнацький піт - ген бреде козлопас Пан, покритий мохом і лишайниками, провалюючись у землю по щиколотку, ніби-то це море - Ерос розпадається на дюжину голих пастушків з Айови, брудні ступні, стегна в рясці.
Ворон, трикстер з потлача, коли - хлопчик, а коли - баба, птаха, вкравша Місяць, соснові голки на поверхні ставка, верхівка тотемного стовпа, хор срібнооких ворон танцює на паркані - немов Семар, горбатий альбінос-гермафродит з театру тіней, заступник яванской революції.
Йемайа, синьозвіздна богиня моря, покровителька голубих- немов Тара, сіро-блакитний аспект Калі, намисто з черепів, танцює на могутньому лингамі Шиви, облизує мусонні хмари своїм метровим язиком - немов Лоро Кидул, кольору зеленої яшми, яванска морська богиня, що наклала закляття невразливості на султанів, котрі практикують тантру в чарівних замках і печерах.
З одного боку, онтологічний анархізм примітивний до неможливості, позбавлений яких-небудь якостей і категорій, простий як сам ХАОС, але з іншого боку - він приголомшує своєю барочністю, як храми Любові в Катманду чи алхімічний трактат - розвалившись на дивані, поїдає рахат-лукум, вирікаючи єретичні фрази, засунувши руку у свої широкі штани. Борта його корсарів покриті чорним лаком, в'ються червоні вітрила, чорні прапори з крилатими піщаними годинниками.
Уявне море на півдні Китаю, вздовж узбережжя, покритого пальмами, руїни золотих храмів, присвячених невідомим богам з бестіарію, острів за островом, вітер пестить шкіру своїм вологим жовтим шовком, правимо курс по пантеїстичних зірках, ієрофанія на ієрофанію, світло до світла, крізь чорне сяйво хаосу...
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж", Київська область
