Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Панорама UA  —  Цвинтар «Орлят» (слідами чергового приниження)
Д. Зелений, national — leftist
Дата публікації 12 липня 2005 р.
Цвинтар «Орлят» (слідами чергового приниження)

Коли Кучма каявся перед поляками за «волинський геноцид» — це ще куди не йшло. Хоча було то досить неприємно. Ющенко перевершив екс-президента, він дякував полякам за вбивства кровників та антисемітські погроми. Разом із продажними архієреями і приблудними рабинами.

Якщо так триватиме надалі, наступними «народними» (тобто такими, на котрі у народа цілком протилежне бачення) урядовими діями будуть визнання заслуг і надання статуса ветеранів ВВВ в Україні людоловам із Армії Крайової, відкриття у Києві пам’ятника бандам Муравйова і, «чим чорт не шутить» — вибачення перед монголами і увічнення в мармурі хрещеного батька братів наших менших — москалів, тов. Батия. Як тільки джигіти подадуть відповідне прохання — монгольські, тувинські, або «геополітично рідні» казахстанські чингізиди.

Всі розуміють коньюнктурність прийнятих владою рішень, але погодьтеся, якими смішними виглядають всі ці шкілі і карамзіни, доводячи свою лояльність і будь-що прагнучи до парламенту наступного скликання. Особливо Шкіль, котрий свого часу бігав з долотом по Личаківському, — що тут казати — пафосна пропрезидентська (їй-бо, починає нудити) улесливість і легкі бризки позаду владного есмінця вкотре доводять нікчемність розбавленого матеріальними мотиваціями професійного патріотизму, іншими словами — «перевірки владою, солодкий тягар котрої не витримував ще ніхто». В першу чергу так звана середня, насмерть ожлоблена і буржуазна управлінська ланка, дяді і тьоті, чия суспільна вага (і її перманентне зростання) вимагає вищих і товщих гілок на диспропорційному (знизу тонше, зверху — товще) олімпійському дереві. І це на тлі сором’язливих заяв Тимошенко і Литвина про «сумнівний» статус ветеранів УПА. Або істеричний вереск Луценка про «нацистів» із СС Галичина (була така маза рік чи два тому по 1+!). Парадокс даної ситуації лежить у тому, що в питанні «увічнення пам’яті» польських окупантів владу підтримала лише влада. Певен, що східний і західний електорат були одностайними, можливо вперше після помаранчевої революції, на хвилях котрої сьогодніші «серфінгісти у владі» видерлися на білявий пінний гребінь. Де досить послідовно демонструють притаманні їхнім візаві контрреволюційні риси.

Несправедливість постановки питання щодо примирення напрочуд очевидна і для її розуміння не треба бути з-біса потужним патріотом.

Несправедливість відповіді наводить на думки про позбавлення від «національної честі» (national heritage), в ході дворазового україно — польського морального сексу.

Де були 4-и УНА і 6 «ОУН», МНК, «Тризуб»?

Де були самозвані «антифашисти» з «Республіки», «Лівої Ініціативи», «ЗМОВИ», ЗАРАЗ», «Че Гевари», СМС і тому подібних, часто псевдолівих «товариств анонімних алкоголіків»? (дане визначення робоче, і тому попросив би не ображатися — його формулювання перебуває на стадії доопрацювання). Де були вони, коли Президент країни відкривав ПЕРШОГО у Європі пам’ятника ідейним антисемітам і відомим практикам погромницьких акцій, людям (ліпше — нелюдям), згвалтувавшим і спалившим ущент Львівське гетто? Де були євреї, януковичі, вітренки, корчинські, морози, нацисти, гомосексуалісти, де був, принаймні хтось, чий голос виглянув із темряви і чітко та виразно сказав : «Ні! Ми не згодні! Це не правильно і символізує відновлення кресового реваншизма на галицьких теренах».

Польський прорив до нашого культурного тилу очевидний. Дві цілковито односторонні поступки достатній доказ для збитого із ніг українського боксера. Складається враження, що організатори любительського бою підмахлювали і з польського боку виставили професіонала. Один Тягнибок не підвів, і хоча я не у захваті від цього товариша, проте за Личаків дякую, від імені багаточисельних кресофобів Трипільської республіки.

Насамкінець розгорніть, раз Ви дочитали до цього рядка, підручника з історії і задайтеся простими як дешева похмільна нудота питаннями:

1 Скільки поховань воїнів ОУН — УПА вшановано (тим більше, що на державному рівні) у Польщі?;

2 Коли ляхи вибачаться за «пацифікацію» і переселення кількасот тисяч українців до Сх. Галичини, що суть форменний геноцид?;

3 Коли польський уряд вибачиться за звірства АК під час Другої Світової, полонізацію і етнічний геноцид доби Речі Посполитої, чиї символи «козаки на палях» і волаючі про помсту духи Коліївщини?

КОЛИ?

Крім того, слід звернутися на найвищому рівні і наполягти на відкритті у Перемишлі пам’ятника Біласу і Данилишину, зрештою, вони убили тільки одного поляка. Для тих, хто погано вчився у школі, нагадую — тодішнього міністра-українофоба Перацького, після чого були публічно страчені окупаційними польськими властями.

ПС. А зараз, з притаманною кожному заангажованому на своєму ДНК графоману я стверджую відкриття другого (після анти-ЄС-НАТО-США) локальнішого, західно- культурного фронту, у тому, що стосується кодифікації історичної справедливості, інтерпретація котрої на нашій землі може бути лише нашою. Все інше — бл...о.

спец. для «Бриколяж web — log»

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: