Д. Зелений, national-leftist

Це просто нонсенс. Євреї –” нацисти” і араби –”гітлеристи”. І ті й інші — антисеміти. Перші не люблять „жидів” і палестинців, другі — тільки „жидів”. Разом шанують АГа і вчитуються у „Протоколи сіонських мудреців”. Наші „енес-вай па” відпочивають, їхня черга до районної божевільні зайнята пацієнтами зі значно потужнішими діагнозами.

Рік тому, можливо більше, інтернет-медіа повідомляли про мосадівську операцію проти членів організації „Белое Единство Израиля” ( www.bei.4-all.org , зараз, звичайно не працює). Мігранти з України і Росії (на пам’яті Вінниця, Жмеринка, Львів) служили в ізраїльських збройних силах, підтримували зазначений сайт, писали страшенно неграмотною російською мовою і, за власними словами, любили нічні полювання на запізнілих рабинів. На лице обіграний у відомому „Фанатику” антисемітський мотив шокує в першу чергу тому, що частина з них були автентичними українськими євреїями з невеликих обласних або районних центрів. Дійсними у батьківській генетиці, вторинними у призабутому ще бабусями ідиші і модерними у чуйці на расистські практики „повноцінних” у всіх відношеннях емігрантах семидесятих. Їхня фобія засмальцована старими баварськими комплеками, котрі, зважаючі на статистичну меншість роблять (робили) з них борців проти офіційно толерованого їзраїльського апартеїду. Пост (чи крипто?) руські „фашисти” vs. іудео-нацизму.

Зрозуміти, до чого тут „Майн Кампф” і „бей жидов” мені так і не вдалося. Парнів ліквідували, залишивши проблему, актуальність котрої зростатиме з кожним, прибувшим до Ізраїлю неєвреєм. Звиклі до „євразійської лінгви” вони забиватимуть на потрібний там іврит, отримуватимуть менші від місцевих зарплатні, шукатимуть контактів зі „Cлов’янським союзом”, молодші — малюватимуть знайомі з дитинства свастики та інші матюки в місцях компактного проживання спочатку російськомовної, а потому просто неєврейської, бо слов’янської, знову-таки поки-що — меншини.

Кількість єврейського населення терпить зростаючі арабські і слов’янські спільноти, чиї інтереси сходяться на грунті можливо не стільки антисемітських, скільки антисіоніських настанов їхніх представників. Протиставляючи загорнуті у свастику захисні рефлекси слов’ян, закутані в куфію палестинські АКМ та вихований на Холокості єврейський маген-давид ми висновуємо наявність цивілізаційного (у вказаному форматі) протистояння, адже і православ’я, і юдаїзм, і іслам вкотре після останнього хрестового походу, зараз латентно, під виглядом дрібних і крупніших міжетнічних конфліків, розгортають прапори з ідентичним написом: „Ми хочемо зустріти кінець світу в НАШОМУ Єрусалимі”. Ізраїльский прапор на вершині, трохи нижче — зелений ісламський і, умовно, двоголовий — на самому низу набираючої сили „битви за обітовану землю”.

Різниця між чорносотенним та мусульманським антисіонізмом скрашує нелюбов арабів до християн („ліванський комплекс”); християн до мусульман (зокрема вихованих на міфах про Чечню російськомовних мігрантах), а відтак і юдеїв у ставленні до „молодших братів” по вірі Мойсеєвій, разом і окремо, це не суттєво.

Різниця між „Білою Єдністю Ізраїля”, ХАМАЗом і ортодоксальними єврейськими рухами досить умовна і я не ставив би хрест із написом „Він — терорист, антисеміт, нацист” і, зрештою, будь-яким подібним на жодну із вказаних вище ксенофобних могил.

Розплутувати клубок з кількох боків невигідно, адже звинувачувати у нацнепридатності історично прописаних у священних текстах „адептів світового зла” значно легше. Цим займаються всі зацікавлені, власне кажучі всі, хто не виїхав назад до Союзу, Германії або США, не адаптувавшися до відсутності шари і вірогідності загинути під час місцевого, камікадзевого „погрому”.

„Арабський тероризм”, „сіоністська змова” і „вроджений слов’янський антисемітизм” поборюють уми слабкіших, роздмухуючи вогонь упередженості у наступних поколінь. Ситуація подібна до мавших місце хрестових походів і, як наслідок, кількох держав на території колись однієї. Щось подібне відбувається на підступах до Гроба Господня і хто сказав, що покоління 80-х не застане з’яви чотирьох нових націй третього тисячоліття? — близькосхідної слов’яно-християнської, арабо-палестинської і іудео-єврейської. Ну, і андроїди з „нації роботів” (якщо вірити білоруському єврею Айзеку Азімову в його циклі „Я, робот”)

Перший на просторах інтернета і навіть теоретично не маючий шансів на отримання офіційного статуса арабський нацистський сайт —  www.geocities.com/bhmorocco . Претензії автора безмежні, оскільки сайт несе не просто зустрічні в Ірані, Індії або Південній Америці націонал-соціалістичні мотиви — він скінівський за визначенням! Blood and Honour — найвідоміша на просторах від Кейптауна до Осло і від Малайзії до Колумбії наці-скінівська контора. Прочитайте неперекладені у своїй простоті англомовні слогани із вказаного сайту і Ви зрозумієте, що часи класичних ідеологій померли після того, як перший араб наколов на спині німецького орла.

Blood and Honour Morocco.