Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Панорама UA  —  Вічний опозиціонер
Д. Зелений, „Бриколяж — Київ”
Дата публікації 24 січня 2005 р.
Вічний опозиціонер

Улюблений комік українських нонконформістів справа Корчинський Дмитро як там його закликає до опозиції. Закликає до „правої”, „православної”, „панславістської” і насправді дуже полемічної. Їі спірність лежить у здатності Корчинського до розплодження революційних за своєю неправдивістю теревенів, серед яких: „мрія про Велику Україну”, „православна революція” і боротьба (а точніше експот цієї ідеї у новомодних лимоновців, як такої, що існує здебільшого у головах третьоримських двоголових орлів) з провісниками неслов’янського і навіть не „вєлікоруского” нового світового порядку — янкі-грінго-америкосами. Він любить закликати і робить це досить часто. Настільки часто, що навіть непідготовлений конспіролог, придивившися уважно віднаходить елементи трохи упередженої періодичності, тобто роботи. У кожного вона своя і добре, коли є.

Корчинський закликає вкотре і мабуть що не востаннє. Читавші Желязни пам’ятають кумедного Генерала, котрий при любому режимові працював проти Системи. Опозиціонер Корчинський працює у тому ж напрямку, з тією різницею, що гарує на Систему, при тому вдаючи її ж стійке несприйняття. Погана міна при хорошій грі. Або — „і нашим і Вашим — і на базарі і на Окружній”.

Йому хотілося грати на шаховій позиції, але проститутка-політика визначила свої приорітети і на більше, ніж чистити обладунки пішакам або гриву коневі провідник найреволюційнішої української, я підкреслюю, не партії! — контори, Діма, той що Корчинський, так і не спромігся. Воно і зрозуміло, але тупцювання на маргінесі приносить результати лише у колумбійських джунглях або ірландських гетто у Північному Белфасті, де автомат не затяжкий, а пашталакання не розходиться із заповітами дідів, де революцію роблять щоночі, після 8-и годинного робочого дня, а не збираються друге десятиліття, що відзначає і сам провідник.

...”Eire” зайшла, але ніхто не підвівся і не привітав, як і належить її шуканому віками соціальному статусу. Вона постояла, почухала своє затерте брудним камуфляжем тіло і вийшла через двері, хоча в оригіналі збиралася через вікно. Ми не знали ірландської, як і молодий тоді вусатий гуру, що юродствував, кажучи „є” після „л” і це додавало йому такої потрібної для молячихся малолєток революційної харизми. „Eire” — значить „свобода”, і якщо у 94-му Корчинський міг зібрати пару десятків тисяч, то сьогоднішня кількість обмежиться простою парою десятків.

Резюмуючи попередні абзаци ми висновуємо наступне:

Перше  — Якби американців не було, їх варто було би придумати. У крайному разі створити. Злітати на Місяць і привезти напівбожевільного Армстронга, оголосити ними гуцулів або написати новий підручик з історії. Редакція: Корчинський, Козак, Яковенко, Базилюк. Хоружівка стане поселенням американських колоністів, а Ющенко — далеким родичем Буша.

Поза сумнівом, такі талановиті біологи як Діма не зобов’язані шукати „бананові республіки” в місцях, де ростуть ці чудесні дерева. Він посилає хлопців на Майдан і через годину молодці доповідають, що дійсно, так, — „ворог українського народу” знайдений в особі величезної (а соціологи підтвердять що репризентативної) кількості цього самого народу. Залишилося віднайти Мамону — нею стане „інтернаціональна бюрократія” і проголосити про прихід справжнього месії — тобто самого себе.

Друге  — Провідник „Братства” відпрацьовує гіпнотичні здібності на своїх апостолах, але на Майдані людей багато і він ще не Кашпіровський. Вони люблять „американців”, а не „палких українських патріотів”. Вони не пішли за пророкованим ще царем Горохом месією, бо не читають Біблію і не православні. Можливо навіть не хрещені!

За ним вони не пішли. І навіть не в його бік. І курити не попросили і біля Діми не ставали. Він знає, що ніколи в житті вже не збире і міліонової частки того, що спостерігав, плюючись пересмаженим, а від того і найреволюційнішим (бо класово гірким) у світі попкорном перед презентованим шефами з Банкової телевізором.

Третє  — І останнє, щоправда не найобразливіше — для того, щоби очолити бодай найменший акт дійсно народного гніву, організувати його, народний спротив, зібрати прихильників, а не посіпак і стати на грамулю потрібним країні, котрі люди на Майдані називали своєю Батьківщиною у Корчинського не вистачає лише одного — народитися Ющенком.

Зате у нього є вуса.

Догори

Перейти до статей теми: