Імперіалізм і розкол соціалізму (уривок)
В. Ленін
…Імперіалізм є особлива історична стадія капіталізму. Особливість ця трояка: імперіалізм є (1) — монополістичний капіталізм; (2) — паразитичний або загниваючий капіталізм; (3) — умираючий капіталізм. Заміна вільної конкуренції монополією є корінна економічна риса, суть імперіалізму.
Монополізм проявляється в 5 головних видах:
1) картелі, синдикати і трести; концентрація виробництва досягла того ступеня, що породила ці монополістичні союзи капіталістів;
2) монопольне становище великих банків: 3-5 гігантських банків орудують усім економічним життям Америки, Франції, Німеччини;
3) захоплення джерел сировини трестами і фінансовою олігархією (фінансовий капітал є монополістичний промисловий капітал, що злився з банковим капіталом);
4) поділ світу (економічний) міжнародними картелями почався. Таких міжнародних картелей, що володіють всім світовим ринком і ділять його „полюбовно”, — поки війна не переділила його — налічують уже понад сто! Вивіз капіталу, як особливо характерне явище на відміну від вивозу товарів при немонополістичному капіталізмі, стоїть у тісному зв’язку з економічним і політично-територіальним поділом світу;
5) Поділ світу територіальний (колонії) закінчився.
Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму Америки і Європи, а потім і Азії, склався цілком до 1898-1914 рр. Війни іспано-американська (1898), англо-бурська (1899- 1902), російсько-японська (1904-1905) і економічна криза в Європі 1900 року — ось головні історичні віхи нової епохи світової історії.
Що імперіалізм є паразитичний або загниваючий капіталізм, це проявляється насамперед у тенденції до загнивання, якою відзначається всяка монополія при приватній власності на засоби виробництва. Різниця між республікансько-демократичною і монархічно-реакційною імперіалістською буржуазією стирається саме тому, що та і друга гниє живцем (чим нітрохи не усувається разюче швидкий розвиток капіталізму в окремих галузях промисловості, в окремих країнах, в окремі періоди).
По-друге, загнивання капіталізму проявляється в створенні величезної верстви рантьє, капіталістів, що живуть із „стрижки купонів”. В чотирьох передових імперіалістських країнах, Англії, Північній Америці, Франції і Німеччині, капітал у цінних паперах становить по 100-150 мільярдів франків, що означає щорічний доход не менше 5-8 мільярдів на країну.
По-третє, вивіз капіталу є паразитизм у квадраті.
По-четверте, «фінансовий капітал прагне до панування, а не до свободи». Політична реакція по всій лінії — властивість імперіалізму. Продажність, підкуп у гігантських розмірах, панама всіх видів.
По-п’яте, експлуатація пригноблених націй, нерозривно зв’язана з анексіями, і особливо експлуатацією колоній жменькою „великих” держав все більше перетворює „цивілізований” світ у паразита на тілі сотень мільйонів нецивілізованих народів. Римський пролетар жив за рахунок суспільства. Теперішнє суспільство живе за рахунок сучасного пролетаря. Це глибоке зауваження Сісмонді Маркс особливо підкреслював. Імперіалізм трохи змінює справу. Привілейований прошарок пролетаріату імперіалістських держав живе почасти за рахунок сотень мільйонів нецивілізованих народів.
Зрозуміло, чому імперіалізм є умираючий капіталізм, перехідний до соціалізму: монополія, що виростає з капіталізму, є вже умирання капіталізму, початок переходу його в соціалізм…