Не зважаючи на те, що рок і, зокрема, панк-сцена декларує боротьбу з різноманітними стереотипами і представляє так званий альтернативний погляд на навколишній світ, всередині самої сцени існує низка бар’єрів і штампів. Нові погляди досить часто викликають осуд і остракізм з боку „ідеологів”.
Проте не всі гурти підпорядковуються такому чорно-білому образу світа, котрі пропонують політично коректні „некороновані королі сцени”. Одним із таких гуртів є легенда баскського панк-року KORTATU. Члени групи називали себе націоналістами і патріотами, на їх концертах завжди майорів баскський прапор „ікурріна” і, не зважаючи на це вони користувалися великим авторитетом серед лівацької і „альтернативної” молоді по всьому світові.
Для того, аби зрозуміти причини появи Радикального Баскського Року, представником котрого є KORTATU слід ознайомитися з історією і сучасністю їх Батьківщини — Країни Басків. Тому для початку трохи історії.
Країна Басків і її боротьба за незалежність.
Країна Басків знаходиться на півночі Іспанії. Баски — один із найстаріших європейських народів. Проте, через свою малочисельність цей народ, не дивлячись на мужній опір окупантам, так і не спромігся створити власної держави.
Незалежність була тією мрією, за котру боролося не одне покоління басків. Непокірні баски завжди викликали ненависть у іспанських правих. Особливу ненависть по відношенню до них демонстрував фашистський режим генерала Франко. Справа у тому, що під час Громадянської війни баски підтримували республіканський уряд, котрий надав їм широкої автономії. Країна Басків перетворилася на одне із джерел опору фашизму. Зрівняне із землею баскське селище Герніка стало один із символів нелюдської сутності фашизму.
У 1937 році фашисти захопили Країну Басків і повністю зліквідували її автономію. За Франко баскська мова була цілком заборонена, не було жодної можливості розвивати власну культуру. З цього часу починається перманентна партизанська війна. Коли наприкінці 50-х франкісти майже придушили антифашистський опір, так звану „сільську герилью” (традиційних партизанів, котрі діють в лісах або горах) і більшість опозиційних сил схилялися до переходу на інші легальні способи боротьби з режимом, лише одні баски та анархісти виступали за продовження збройної боротьби.
Проте в середовищі Баскської Націоналістичної Партії перемогли реформісти і партія припинила підтримувати партизанський рух. Незгідна з подібним поворотом подій молодь утворює нову організацію ЕТА (Euskadi Ta Askatasuna — Країна Басків і Свобода), котра спробувала використовувати нові форми боротьби. ЕТА розгорнула міську герилью. Особливої популярності та поваги ЕТА набула після того, як у 1968 році баскські бойовики забили шефа таємної поліції Мелтона Манцаньяса, котрий особисто керував екзекуціями політичних в’язнів. Після смерті Франко і початку демократизації у Іспанії багато що змінилося.
Крім всього іншого Країна Басків отримала широку автономію. Мешканці країни вибирають свого президента і баскська мова використовується у державних установах на території автономії, але про незалежність Еускаді не хотіли слухати ні ліві, ні праві. Тому війна за незалежність триває по сьогоднішній день.
Баскський Радикальний Рок.
Баскська молодь у своїй більшості завжди підтримувала ЕТА. Сцени міст у Країні Басків розписані графіті на підтримку ЕТА, у барах на стінах висять портрети бойовиків, котрі загинули або відбувають тюремне покарання. Молодь росте у атмосфері постійного протистояння Країни Басків та Іспанії. Частиною баскського опору є культура. Культурницькі організації завжди були щільно пов’язані з ЕТА і фактично знаходилися під її захистом.
Крім того, Еускаді мала особливість, котра полягала у тому, що баскський націоналізм ніколи не мав жодних клаустрофобних відхилень. Консерватизм тут з часів Франко рахувався дурним тоном. Тому з націоналістами співпрацювали анархісти, радикальні екологи (між іншим, ЕТА розгорнула справжню війну проти будівництва автостради в Еускаді), троцкісти, феміністки, сквотери і так далі. Все це разом і стало платформою, на котрій виник Баскський Радикальний Рок.
Баскський Радикальний Рок називали ще ЕТА-роком. І все тому, що такі гурти як LA POLLA RECORDS, HERTZAINAK, CIKATRIZ, BARRICADA і, звичайно ж, KORTATU (до речі, назвою гурта стало прізвище молодого хлопця з ЕТА, котрий загинув під час одного з терактів) ніколи не приховували свого ставлення до боротьби, котру провадить ЕТА. Гурти грали абсолютно різну музику (від хард-рока до панка, від фолка і реггі до хард-кора) — єдиним, що їх об’єднувало, була ідея незалежності і свободи.
„Я ототожнюю себе з усім рухом за незалежність, хоча особисто схиляюся до анархізма” — казав бас-гітарист KORTATU Ігіно. Вокаліст Фермін підтримував Herri Batasuna, політичне крило ЕТА. Він навіть балотувався до парламенту Еускаді за партійними списками цієї лівацької партії.
На їхні концерти приходила різноманітна публіка. Від дідусів і бабусь, котрі пам’ятали червоно-чорні прапори Дурруці до 15-річних панків. І це не були випадкові люди. На кожному концерті публіка скандувала політичні лозунги кшталту: „Ikurina Bal, Espanola Ez” (Баскський прапор — так, іспанський ні), „No Pasaran” (вони не пройдуть — традиційний антифашистський лозунг), „Independenzia” (Незалежність) і „Gore ETA Militara” (Спочатку ЕТА!). Таким чином, майже кожний концерт перетворювався на декларацію відмінностей і неповторності баскської культури і навіть більше — був своєрідною підтримкою збройної боротьби за незалежність.
KORTATU.
Гурт з’явився у далекому 1984 році. Початок був доволі традиційним — двоє молодих хлопців здибали третього, погомоніли про музику, про ЕТА, про Іспанію, про Еускаді і зрозуміли, що варто разом створити гурт, котрий буде грати справжню музику баскських робітничих кварталів. Музика, котру почав грати новий гурт, була вибуховую сумішшю зі старого панку, ска, баскського фолку і традиційного реггі. У цьому ж році KORTATU разом з такими самими вуличними гуртами як KONTUZ HI, JO-TAKIE i CIKATRIZ видали складанку. На цьому компакті був розміщений і перший справжній хіт KORTATU „Nicaragua Sandinista”.
Успіх виданого компакту дозволяє їм організувати перший концертний тур, під час якого їм довелося грати з іншими вже відомими баскськими гуртами, такими як LA POLLA RECORDS і BARRICADA. Під час туру вони грали перед багатотисячними аудиторіями у Барселоні, Севільї, Мадриді, проте легендарним став концерт у в’язниці в Mortutene, де відбували покарання політув’язнені. Після виступу гурта два бійці ЕТА, котрі перебували у цій в’язниці, сховалися у підсилювальній апаратурі. Хлопці з KORTATU зробили вигляд, що нічого не помітили, дозволивши їм, таким чином, втікти із в’язниці.
Вдалий концертний тур викликає ріст популярності молодого гурта, а також організаційне оформлення того, що музичні критики окреслили як Баскський Радикальний рок. В наступному році з’являється перший альбом гурта, названий просто — KORTATU і виданий одночасно у французській та іспанській частинах Країни Басків. Цікаво те, що не зважаючи на весь свій націоналізм частина пісень була на іспанській мові. Хітами, навіть не зважаючи на бойкот гурту комерційними FM-станціями, стали вже відомі „Nicaragua Sandinista” з пам’ятними „Повстань і стріляй — грінго в твоїй хаті” і класична регі — пісенька „Desmond Tutu”, у котрій гурт критикував лауреата Нобелівської премії миру, південноафриканського епископа Туту за осудження останнім збройної боротьби з апартеїдом.
На початку 1986 року KORTATU досягають піка своєї популярності. Разом з LA POLLA RECORDS вони влаштовують черговий великий тур. Концерти проходять при повних аншлагах. Гурт ангажується до кампанії проти приєднання Іспанії до НАТО. В межах цієї кампанії проходить низка культурницьких акцій, у тому числі і рок-концертів, найбільші з котрих відбувається у Барселоні. Кампанія насправді мала значний успіх.
Не зважаючи на те, що більшість іспанців на референдумі висловилася за вступ країни до НАТО ситуація в Країні Басків, а це значить, що там, де агітацію провадив Баскський Радикальний Рок, була діаметрально протилежною — 65% басків проголосували проти приєднання. У цьому ж році не лише читачі однієї з найбільш впливових лівацьких газет в Еускаді „Egin”, але і цілком аполітичного і „модного” „El Diario Vasco” визнали KORTATU найкращим вітчизняним рок-гуртом. Проте перетворюватися на черговий модний рок-гурт хлопці не мали жодного бажання.
На лінії фронту.
Але перетворюватися на самозакоханих „професорів від андеграунду” гурт так само не збирався. Занадто близько від справжньої боротьби вони знаходилися аби добровільно зачинятися по підвалах і відмовлятися від можливості широкої пропаганди своїх поглядів.В умовах Еускаді це було би зрадою і конформізмом. Наприкінці 1986 вони записують свого другого альбома „El Estado De Las Cosas” (Стан речей). Його видають на 50-у річницю початку Громадянської війни в Іспанії і присвячують пам’яті загинувших борців проти коричневої нечисті. Генералісімус Франко напевне перевернувся у своїй труні. Музичний альбом був схожий на похмурий і досить агресивний панк а-ля Clash. Від веселого ска майже нічого не залишилося. „Справжньою причиною зміни музики було те, що ми не хотіли стати комерційним гуртом” — згадує Ініго.
У листопаді цього ж року гурт зіграв серію вельми вдалих концертів у Франції, Голандії, Німеччині та Швейцарії, де, до речі, їх записи були видані незажною Bondage Records. Вони побували навіть у Польщі, де зіграли на легендарному фесті „RobReaggy” і викликали невеликий скандал під час прямого ефіру на польському радіо (комуністам дуже хотілося почути про жахи капіталізму, замість цього прозвучала критика радянської бюрократичної системи).
Свій найбільший (було більше 20 тисяч людей) і найвдаліший концерт KORTATU зіграли на фесті, котрий відбувся на 50-ліття бомбардування Герніки. Величезне море людей, баскські прапори, а поруч червоно-чорні прапори санданістів, трохи далі такі самі анархістів, портрети Дуруцці і інших героїв Громадянської війни. Публіка досить різна — весь спетр молодіжних субкультур — від панків та червоних скінхедів до реперів і металістів, але не лише — тут і люди похилого віку, ті, хто змагався проти фашистської диктатури Франко. Концерт мав неповторну атмосферу єдності всіх антифашистів — від анархістів до баскських націоналістів — ВСЕ РАЗОМ!!!
Але не обходиться без провокацій. Під час виступу KORTATU звучать постріли. Гурт докладає чимало зусиль аби не допустити кровопролиття.
Удар за ударом.
Потім гурт робить довгу перерву, експериментуючи зі звуком і пробуючи створити щось дійсно нове. Цей відпочинок дозволяє хлопцям озирнутися і підбити певні підсумки щодо своєї діяльності. На той час KORTATU був одним з найбільш популярних і шанованих європейських альтернативних гуртів. Насправді, вони досягнули всього, залишаючися незалежними і некомерційними. Пісні KORTATU стали справжніми гімнами для цілого покоління молодих басків. Очевидно, що це відчуття „стелі” досить сильно тиснуло на гурт увесь час.
У 1988 році постає їхній черговий альбом „Kolpez Kolpe” (Удар за ударом). Музика відчутно змінилася. Тут немає швидких емоційних пісень, так характерних для першого альбома. Вони говорять не лише про проблеми басків. Багато уваги приділяється проблемі наркоманії, котра на той час заполонила вулиці міст Еускаді. Пісня „Platinozko Sudurrak” (Платинові носи) розповідала про жахливі наслідки вживання „важких наркотиків”.
У 1988 році Країну Басків сколихнув скандал. Справа у тому, що до гендлювання наркотиками виявилася причетною політична еліта з адміністрації автономії. ЕТА навіть стверджувала, що розповсюджуючи наркотики іспанська адміністрація вирішила придушити молодіжний опір, пропонуючи молоді „наркотичний рай” замість боротьби. До компакту була додана книжка з текстами на іспанській, каталонській, німецькій, португальській, французській, англійській та італійській мовах.
Потім були концерти на підтримку політув’язнених. Осінню 1988 року зовсім непередбачено гурт оголошує про припинення своєї діяльності. Останній концерт записувався і був виданий власне концертником під назвою „Azkan Guda Dantza” (Останній танець війни). Це було музичне „гудбай” для всіх прихильників творчості гурта. Так закінчилася історія одного з найбільш контраверсійних гуртів. Залишилися лише пісні опору.
П.С. Мене завжди цікавило, що відбувається з відомими рок — музиками після того, як „музика закінчується”. Як там у Моррісона: „Коли музика закінчиться — де ми будем?” Якщо говорити про рок-зірок, то тут здебільшого все зрозуміло. Спочатку Секс, Наркотики, Рок-н-ролл, а потім Джогінг, Мінеральна вода і Рахунок у банку. Ті, хто був справді щирим на сцені і віддавав публіці всю свою житєву енергію звичайно не можуть знайти себе поза сценою. Вони або грають з року в рік, поступово перетворюючись на власну карикатуру, або вмирають від зловживання атрибутами „чорного життя”. Зовсім інакша справа з „воюючими гуртами”. Тому бувші члени KORTATU не пішли шляхом екс-зірок.
Ініга здійснив свою давню мрію. Він з’їздив до Нікарагуа, вернувся звідти заряджений енергією боротися і зараз грає в андеграудному реп-гурті NEGU GORRIAK.
Фермін веде свою програму на лівацькому Radio Egin. А бувший перкусист має власний бар, на сцені котрого висить баскський прапор і фотокартки героїв Еускаді. Життя триває як і боротьба.
