Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Третя Позиція  —  Повернення ідентичностей
Д. Зелений
Дата публікації 6 квітня 2004 р.
Повернення ідентичностей

Останнім часом казки про терористів стають моїми улюбленими казками. Я вмикаю телевізор і слухаю їх на ніч замість очікуваної „вечірньої казки” чи „надобраніч малюки”. І я зовсів не кровожерливий, але до цих пір не можу зрозуміти алгоритма за яким мас-медіа термінологізують свої повідомлення

Кожна професія володіє лише своєю, вузькоспецифічною хворобою, передусім психольогічною. Для військових вона одна, у міліціянтів — инша, але схожа, у шахтарів — невиплата платні, у журналістів — некрофілія. Некрофілія світосприйняття крізь шанці об’єктиву фотокамери і наступне багаторазове тиражування, повторення, оцінення, залейблення, поховання і забуття жертвенности суб’єктів терактів, політичних убивств і просто визвольних змагань.

Вбиваючи мирних жителів араби (ХАМАЗ), баски (ЕТА) і ірляндці (ІРА) у більшости випадків виступають лише у ролі гнусних терористів, часто ще і „міжнародних”!

Вбиваючи мирних жителів американці, гішпанці і англійці у більшости тих самих випадків набувають додаткових ПР-образів, але вже із протилежним зарядом, а саме — позитивним. Вони убивають во ім’я миру і братерства, демократії і „боротьби з міжнародним тероризмом”! Убивають де хочуть і скільки заманеться: у Афгані і Іраці, Олстері і Басконії, Чечні і Колюмбії. Убивають талібів і іракських шиїтів, ірляндських католиків і баскських робітників, чеченських горців і латиноамериканських марксистів. Убивають по-одинці і масово, у горах і джунглях, у містах і селах, одиничними і ракетами, за діло і так — для профілактики.

Документальні дані свідчать про те, що злочини радянських партизанів непорівнювані із можливими з боку українських (білоруських) націоналістів, разом з тим Бандера так і не став — Прапором, але образливою лайкою на устах „поінформованих”.

Поверенення ідентичностей, це, насамперед вихід на політичну арену і реалізація у якости політичних суб’єктів так званих „негісторичних народів”. Сьогоднішній стан кількох тисяч недержавних етносів щільно затиснуто у сором’язлві словосполучення на кшталт „регіоналізм” і „розширена автономія”.

Наступна Європа, це насамперед Європа ідентичностей, диференційоване за максимально можливою кількістю етнічних анклавів справді полікультурове цивілізаційне утворення. Це Європа басків і каталонців, щотляндців і валійців, бретонців і фризів, відродження кельтів і угро-фінів, арабські і турецькі міні-держави і „розширена автономія” для всих цих францій, германій, іспаній, англій і инших, гісторично вже бувших імперій.

Поверенення ідентичностей, це відродження мертвих мов і їх стале, позитивне функціонування, а не лише урядова відбувальщина і наполовину профінансовані програми розвитку.

Повернення ідентичностей — це кінець імперій і поверення Європи до свого справді полікультурового, а відтак і негегемоністичного принципу спільного співжиття, де на запитання ірляндською у Лондоні місцевий бюргер не кривить презирливо вуста, але відповідає мовою свого земляка Шекспіра.

Мовне питання одне з найбільш важливих у наступній Європі ідентичностей, це питання не просто важливе, воно стратегічне. Стратегічність мовного питання пов’язана, передусім, з функціональним призначенням мови, і хоча бури, втративши мову, збираються використовувати для борні мову ворога, а більшість кольонізованих етнічних спільнот так і роблять, разом з тим мова відіграє вкрай важливу, практично трансцендентну функцію, оскільки виступає першочерговим джерелом самоідентифікації народного організму. Втративши мову нація не щезає, адже залишається релігійна спадщина і гісторична пам’ять, яких у часи інформаційних технольогій вже не достатньо, вони майже атавізми на тлі постмодерних політичних (коли треба етнічних) націй-держав.

Втрата мови — перший крок до остаточної асиміляції і мороку гісторичного забуття.

Ми майже повернулися, після того як позбулися статусу найбільшого за чисельністю недержавного народу. Ми ще не українці, але ми зробили перший крок. Ми забули героїв визвольний змагань і наша Україна половинчаста. Але вона є і то вже Божий перст.

Ми повернулися додому.

У ньому брудно і немає грошей.

Але ми дома.

Р.S. Майбутнє Європи танцює на кістках забутих імперій.

Догори
Роботи автора

Перейти до статей теми: