Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Класовий дискурс  —  Клас
Муамар Каддафі
Дата публікації 6 квітня 2004 р.
Клас

Клясова політична система подібна до партійної, племенної або кланової. Кляса, як і партія, плем’я чи клан підпорядковує собі суспільство, у котрому панує. Кляса — це частина суспільства, об’єднана спільними інтересами, в основі котрих лежать кровні зв’язки, спільна ідеольогія, культура, географічна спільність, рівень життя.

Кляса, партія, клан і плем’я породжуються одними і тими самими факторами, котрі призводять до одних і тих самих результатів, тобто, вони виникають, оскільки кревні зв’язки, спільні переконання, спільні переконання, рівень життя, культура і географічна єдність утворюють єдині уявлення про те, яким чином оптимальніше досягнути спільної мети. Така група оформлюється соціяльно у вигляді кляси, партії, племени чи клану, в результаті чого утворюється соціяльне за своєю природою знаряддя, котре діє політичними засобами і во ім’я інтересів і торжества ідей даної групи.

У кожному разі народ це не кляса, не партія, не плем’я, не клан, котрі насправді є лише частиною народа, перебуваючи у меншости. Коли у суспільстві встановлюється панування кляси, партії, племени чи клану, можна говорити про встановлення диктаторського режиму. Разом з тим коаліція кляс чи племен продуктивніша коаліції партій, оскільки народ у більшости своїй складається із сукупности племен, і люде, котрі не належать до жадного племени зустрічаються досить рідко. Всі люде належать до певних кляс. Що стосується партії чи кількох партій, слід зауважити, що далеко не весь народ входить до їхнього складу. Звідси випливає, що партія чи коаліція партій виступають у ролі меншости по відношенню до широких безпартійних мас. З точки зору справжньої демократії неможливо виправдати клясу, пригнічуючу заради своїх інтересів инші кляси, як і не підлягає виправданню партія, пригнічуюча заради власних інтересів инші партії, — плем’я, пригнічуюче заради власних інтересів инші племена, те саме клани. Допустити подібне безконтрольне придушення инших — значить відкинути льогіку демократії і йти за льогікою сили. Подібні дії, поза сумнівом, диктаторські, оскільки вони не відповідають інтересам суспільства в цілому, котре складається не лише із однієї кляси, одного клану чи членів однієї партії. Такі дії не можна виправдати. Твердження, що суспільство складається із кількох груп, одна із котрих пригнічує инші, з метою подальшої узурпації влади, слугує для виправдання диктатури. Відповідно, подібні дії відповідають не інтересам суспільства в цілому, а лише інтересам однієї кляси, племени, клану, партії, тобто інтересам тих, хто підміняє собою суспільство. Подібні дії спрямовані переважно проти тих членів суспільства, котрі не входять до даної партії, не належать до даної кляси, племени, клану, тобто здійснюючої пригнічення соціяльної формації.

Руйнуване міжпартійними протиріччями суспільство, подібне до суспільства, котре руйнується під впливом міжплеменної чи міжкланової боротьби.

Партія, творена певною клясою, поступово підміняє собою цю клясу, а по тому і клясу, що на разі опонує її власній.

Ставши спадкоємцем суспільства, кляса успадковує притаманні йому риси. Иншими словами, на приклад, робітнича кляса придушивши инші кляси, стає персрніфікатором всього суспільства, тобто уособлює його матеріяльне і соціяльне підгрунтя. З плином часу і у самої робітничої кляси починають проявлятися, хоча і не зразу, риси, притаманні пригніченим ним клясам, і сам він, як наслідок, переходить на типові для них позиції, оскільки спадкоємець, як правило, переймає риси того, від кого він успадковує. Так, робітнича кляса з часом сама перетворюється у суспільство, котрому властиві протиріччя попереднього суспільства.

Спочатку з’являються відмінности у на матеріяльному і духовому рівні окремих членів суспільства, за тим утворюються суспільні верстви, котрі по тому спонтанно формуються у вже кляси, — ті самі, раніше пригнічені і придушені кляси. Боротьба за владу над суспільством починається знову: кожна окрема група людей, потім суспільна верства, а потім і нова кляса намагаються прибрати владу до своїх рук. Матеріяльне підгрунтя суспільства нестабільне, оскільки воно за своєю природою соціяльне. Знаряддя правління, котре спирається на єдину за своїм характером матеріяльну основу суспільства, вірогідно, може протягом певного часу біти стабільним, але як тільки єдине матеріяльне підгрунтя породжує нові матеріяльні і соціяльні явища, ця стабільність тратиться.

Будь-яке суспільство, у котрому відбувається боротьба кляс, у минулому було одноклясовим суспільством, котре, з огляду на закони розвитку породило опонуючі один одному кляси.

Кляса, котра відчужує власність иншої кляси і привласнює її, з метою затримання влади у своїх руках, знаходить, що направду ця власність у її руках впливає на неї так само, як вона раніше впливала на суспільство у цілому.

Коротше кажучи, спроби уніфікувати матеріяльне підгрунтя суспільства задля вирішення проблеми управління державою загалом чи задля перемоги однієї партії, однієї кляси, клану, племени, зазнали невдачі, власне як і спроби задовольнити інтереси мас за допомогою референдума, і повторення подібних спроб — порожня трата людського часу і знущання над народом.

за матеріялами: Муамар Каддафі „Зелена книга”

переклад тов. Мазепи, МЛ „Бриколяж”, Обухів — Київ

Догори

Перейти до статей теми: